Андерсон продемонстрував клас. Але від його боксу можна було заснути

У ніч на 14 квітня у місті Корпус-Крісті, штат Техас, США, американський 24-річний проспект надважкої ваги Джаред Андерсон (17-0, 15 КО) провів поєдинок проти 31-річного бельгійця, колишнього представника крузервейту, Ріяда Мерхі (32-3, 26 КО). Бій, покликаний показати, чого наразі вартий один з головних проспектів-супертяжів. Не сказати, щоб Джаред отримав топовий тест, але, як боксувати спокійно та зосереджено, показав. Інше питання в тому, що це не те, що ми хотіли побачити.

Андерсон був обережним та зосередженим. Фани почали гудіти ще до середини бою

На старті кар’єри про Джареда Андерсона говорили, як про нового Деонтея Вайлдера. Аналогія дуже проста – обидва афроамериканці і обидва виносили суперників яскравими влучаннями.

Звісно, з реальністю вона не має нічого спільного. Андерсон – сильно більш різнобічний боксер. Він рухливий, чудово збалансований, а ще він – шульга. Але шоу і дійсно Джаред давав яскраве.

Читайте також:

Джаред Андерсон за очками переконливо переміг Ріяда Мерхі

Зрозуміла справа, там і суперники були посереднього рівня, проте, підвищення цього самого рівня не зробило сильно гірше. Наприклад, з 2021 року Джаред боксує проти боксерів, чий рівень можна оцінити, як середняки та вище. За цей час були побиті Володимир Терешкін (технічний нокаут у 2 раунді), Олександр Тесленко (технічний нокаут у 2 раунді), Мілджан Ровчанін (нокаут у 2 раунді), Джеррі Фостер (технічний нокаут у 2 раунді), Джордж Аріас (відмова кута від продовження бою у 3 раунді), Чарльз Мартін (одностайне рішення суддів), Андрій Руденко (технічний нокаут у 5 раунді) і ось тепер – Мерхі.

Збільшення рівня опозиції не сильно вплинуло на рівень виступів Джареда. Єдиний, з ким Андерсону довелось потрудитись – ексчемпіон світу Чарльз Мартін. Якщо говорити відверто, після того поєдинку було більше драматизувань через результат, ніж реальних проблем. Молодий супертяж зустрівся з досвідченим, габаритним, непростим суперником і не нокаутував його.

Мерхі був потрібний для тестування боксера на готовність до різних умов. Надважка вага зараз виглядає по-різному. Тут колишній крузер може існувати поруч з одним з найбільших чемпіонів в історії і виступати так само упевнено.

Окрім цього, Ріяд мав досвід перемоги над великим та досить потужним суперником – Тоні Йокою. Олімпійському чемпіону дали невеликого опонента, щоб той нарешті переміг, але він лише продовжив серію поразок до трьох поспіль. Тоді Мерхі виглядав чудово – вибухав, атакував та стримував височенного суперника.

Зараз же йому цього не вдалося. Взагалі важко виділити, що вдалося робити Ріяду. Він посипався під постійним тиском більшого суперника. Посипався – в плані атаки. Мерхі не зміг вигадати нічого цікавого для того, щоб дістатись до голови чи тулуба візаві.

У підсумку, вся активність бельгійця звелася до того, щоб відступати і намагатись так-сяк контратакувати габаритнішого суперника., починаючи свої атаки на дальній дистанції. Очевидно, ця ідея провалилась. Джаред не давав супернику влучати, зустрічав, або ловив на початковій стадії та гасив всі намагання у зародку.

Звучить так, неначе американець показав дива домінації. І з тактичної точки зору так воно і було. Андерсон зустрічав суперника. Він йшов обережно вперед, підтискаючи того до кутів та канатів. Працював через джеб та обережні контратаки. У цьому плані бій було проведено добре. Але тільки у цьому.

Фани почали гудіти за декілька раундів після старту, бо нічого не відбувалось. Мерхі, наткнувшись на кулаки суперника, зрозумів, що сильно смачної каші в атаці тут не звариш і перейшов у режим раптових контратак, які звелись до мінімуму. А Джаред не поспішав йти вперед.

Було відчуття, що проспекту була поставлена задача відбоксувати десять раундів так, щоб питань щодо переможця не виникло, але на ризик не наражатись. По-іншому важко зрозуміти, чому в епізодах, коли суперник був замкнутий, Андерсон не вмикав свою потужність на повну, а просто перепрацьовував того.

Десять абсолютно однакових раундів. Top Rank зробили шоу, в якому у два головні поєдинки поставили двох молодих нокаутерів: 29-річного Аджагбу та 24-річного Андерсона. Це могло бути шоу суперважких нокаутів, а сталось так, що Робсон Консейсао, що боксував раніше, показав більш цікавий для глядачів бокс, ніж супертяжі. Робсон ще й переміг нокаутом, чого не змогли ні Аджагба, ні Андерсон.

Джаред, звісно, переміг. І показав, що він вміє бути різним. Може бути агресором, може боксувати технічно. Справді добре навчений боксер, який класно користується габаритами, які є дуже конкурентоздатними для сучасного хевівейту. Чи захотілось після цього передивлятися його бої? А от це точно ні. До наступного яскравого шоу, якщо воно буде.

Що далі?

Джаред каже, що вже готовий до умовного Вайлдера. Боб Арум збирається вивести американця на титульний поєдинок до 2026 року. Тобто ще рік-два Андерсон буде колотити середняків та боксерів більш вищого рівня, розвиватись і намагатись набратись досвіду.

Звісно, ніякого Вайлдера не буде. Хіба що Деонтей програє бій Чжану Чжилею (який ще не оголосили), і вирішить, що готовий стати жертвою молодого американця. Чи є шанси у Вайлдера в такому бою, сказати важко. Якщо він буде таким, як раніше – Джареду може й прилетіти. Але, якщо таким, як в бою з Джозефом Паркером, то таку версію американського ексчемпіона поб’є дев’яносто відсотків надважкої ваги.

У будь-якому випадку, за навичками, Джаред Андерсон – майбутнє надважкої ваги після Ф’юрі, Усика та Джошуа. Залишилося перестати потрапляти в історії з перегонами на машинах, що типово для такої молоді.