Інтрига у боротьбі за Глобуси, фантомна перемога Фійона Має

Раз на два роки найкращі біатлоністи світу приїжджають до Північної Америки на пару етапів у США та Канаді. В нинішньому сезоні ці етапи закривають біатлонний календар Кубка світу. Вже через чотири дні після виступів у Голменколлені «стріляючим лижникам» довелося, перелетівши через половину планети, виступати у Солджер Холлоу, на трасі, де проходили Олімпійські Ігри 2002-го року у Солт-Лейк-Сіті. Окрім джет-лагу, біатлоністам довелося боротися ще з висотою близько 1700 метрів над рівнем моря. Тож важко було усім.

Естафета. Чоловіки

На останню естафету сезону майже всі команди виставили оптимальні склади. А сама гонка видалася дуже інтригуючою через дивну стрільбу фаворитів. Ніби й страшного вітру не спостерігалося, хоча певні пориви й були, однак деякі команди примудрялися отримувати по декілька кіл штрафу за один вогневий рубіж.

Так, уже на першій лежці стартового етапу коло штрафу для збірної Швеції заробив Віктор Брандт. Як завжди, двоє шведських топових біатлоністів були заявлені на останні етапи, і ступінь успішності цієї скандинавської збірної зазвичай залежить від виступів біатлоністів другого ешелону. Після відставання на передачі естафети Брандта у хвилину сорок секунд іншим членам команди у підсумку вдалося підняти Швецію на п’яте місце. Куди гірше склалися справи у збірної Швейцарії. Ця команда звикла претендувати на останні позиції у квітковій церемонії, але у США тренери вирішили перетасувати спортсменів за черговістю по етапах. І одразу Йоша Буркхалтер отримав два штрафні кола та з відривом останню, 21-шу позицію у пелотоні. На ній швейцарці й залишилися, ставши на третьому етапі коловими.

Але повернемося до перипетій початку гонки. Лідерство після першої стрільби захопив Стурла Легрейд, відпрацювавши рубіж найшвидше з усіх. Тут він вирішив погратися у Йоганнеса Бьо. Прискорився на другому колі, зробивши собі певний запас, і… заробив одразу три штрафні кола на стійці. Незбагненний провал класного снайпера. Двадцята позиція з відставанням у хвилину двадцять від лідера, збірної Чехії – це вирок для норвежців? До передачі естафети Легрейд відіграв від Міхала Крчмара 15 секунд, а самого чеха наздогнав француз Фаб’єн Клод. Усього в десяти секундах позаду пари лідерів трималися господарі етапу зусиллями своєї номінально найслабшої ланки – Вінсента Боначчі.

У французів естафету отримав Емільєн Жаклен, який тримав непогану швидкість та здорово відпрацював лежку. Після чого увімкнув форсаж у стилі Легрейда двадцятьма хвилинами раніше. Розплата також прийшла миттєво – два штрафні кола на стійці й лише сьома позиція на передачі естафети. Після ще двох кіл штрафу на наступному етапі у виконанні Еріка Перро французи ледь дотягнули у фінальному протоколі до восьмого місця.

Поки Жаклен завалював чергову естафету в сезоні, на першу позицію вирвався Томмазо Джакомел. Півтора місяці він не радував італійців якісною стрільбою, а ось тут пройшов свій відрізок дистанції лише з одним додатковим патроном. Другою на екваторі дистанції сенсаційно йшла Україна, про що поговоримо нижче. І аж на на третю позицію вивів Норвегію після провалу Легрейда Бьо-старший. Втім, поруч знаходилися збірні Німеччини та США.

Але ж на трасу на третьому етапі відправився сам Йоганнес Тінгнес Бьо! Що йому якихось 36 секунд відставання від Дідьє Бьона? Вже на другу стрільбу норвежець із італійцем прийшли разом, і Принц біатлону блискучою стрільбою вивів свою команду в лідери. Бьона ледь не зазирнув на штрафне коло, однак після довгого вицілювання закрив останню мішень. Але до того часу його вже обійшли Кемпбелл Райт та Бенедикт Долль. Правда, на передачі естафети ця пара випереджала італійця лише на 10 секунд. А перевага норвежців над переслідувачами складала вже понад пів хвилини.

Фінальний етап Ветле-Шостад Крістіансен провів цілком спокійно, не давши суперникам жодних шансів. Чи можна це назвати реабілітацією після провалу на чемпіонаті світу у приблизно подібній ситуації? Навряд чи. Як би там не було, норвежці виграли чергову естафету в сезоні.

Доля другої позиції вирішувалася у боротьбі німців та італійців. Джейк Браун втратив шанс поборотися за подіум для господарів на другій стрільбі, де був змушений зайти на штрафне коло. Тим не менше, американці посіли 4-те місце, і цей результат став найкращим для збірної в естафетах за останні 36 років! Другими ж стали італійці. Лукас Хофер, який з роками ще не втратив усю свою різкість, розібрався у фінішному спринті з Філіппом Навратом.

Отже, залік естафет на Кубку світу виграла з величезним запасом Норвегія, друге місце за Німеччиною, третє, завдяки цій вдалій гонці, за італійцями. Французи лише четверті.

Наші

Старт гонки був дуже оптимістичним для українців. Артем Прима на першому етапі, коли ряд суперників йшли на штрафні кола, відпрацював взагалі без запасних патронів і при цьому добре тримався на трасі. Естафету він передав четвертим усього в 11-ти секундах відставання від лідера. Щось подібне від нашого ветерана ми бачили у сезоні тільки раз – у Обергофі. Тоді загальний результат був невтішним, зараз вийшло краще, але не набагато.

Слідом за Примою на дистанцію вийшов Дмитро Підручний і теж провів хороший етап. Ходом він трохи програвав головним суперникам, але капітану вдалося відпрацювати лише з одним додатковим патроном і непогано протриматися останнє коло. Тож на екваторі гонки Україна знаходилася аж на другому місці, поступаючись пів хвилини італійцям!

Найбільше занепокоєння викликав етап Віталія Мандзина. 20-річний спортсмен віддав дуже багато сил на вдалому для себе юніорському чемпіонаті світу. І якщо лежку він відстріляв з шести, то на стійці вимушений був йти на штрафне коло, після чого за останні 2,5 кілометри програв майже хвилину Йоганнесу Бьо та передав естафету тільки 9-м з відставанням від лідера у дві хвилини п’ятдесят секунд.

Антону Дудченку особливо проявити себе не вдалося. Фінішував він на тому ж таки 9-му місці. Причому на фінішному колі без шансів програв фіну Отто Інвеніусу, хоча після другої стрільби випереджав його на 11 секунд. Збірна Фінляндії стала 7-ю, і стало остаточно зрозуміло, що у топ-10 Кубка націй Україна за підсумками року не потрапить, втративши п’яту квоту на участь у гонках наступного сезону.

Спринт. Жінки

Серед найкращих біатлоністок світу дві спортсменки не змогли взяти участь в американському етапі. Німкеня Франциска Пройсс досі не відновилася після хвороби, через яку вон пропустила змагання у Голменколлені. А ось причина відсутності Софі Шово виглядала дивною. Справа у тому, що француженку не впустили до Сполучених Штатів через відвідування нею Куби кілька років тому. У США острівну країну внесено до списку спонсорів тероризму, а її відвідування є забороненим.

Незважаючи на вітер, що посилився протягом дня у Солджер Холлоу, п’ять з шести біатлоністок, які потрапили у квіткову церемонію, обійшлися без промахів. І лише Жюстін Бреза-Буше одного разу схибила на стрільбі лежачи. Але це не завадило їй уже після другого вогневого рубежу вийти в лідери. І, ясна річ, перемогу вона вже нікому не віддала.

Другу позицію посіла Інгрід Тандреволд. Норвежка провалила чемпіонат світу, але у Кубку світу виглядає дуже стабільною і за підсумками спринту дозволила зменшити відставання від себе з трійки основних конкуренток лише Бреза-Буше.

Третьою на подіум піднялася Лу Жанмонно. І, нарешті, третьою француженкою у топ-10 стала Жюлія Сімон. Аж із трьома промахами вона посіла 7-му позицію. Цілком у стилі королеви персьютів, але відстань до призової трійки склала майже хвилину. Часові розриви у гонці вийшли доволі великими.

Відзначимо п’яте місце Каролін Кноттен, яка відчувала проблеми зі здоров’ям на минулому етапі у Голменколлені. Замкнула квіткову церемонію 23-річна австрійка Анна Гандлер, показавши тим самим свій найкращий особистий результат у кар’єрі. Дружина відомого українського ексбіатлоніста Сергія Семенова Аїта Гаспарін стала восьмою. Для 30-річної швейцарки це теж найкращий виступ у кар’єрі.

Наші

На старт гонки не вийшли Ірина Петренко та Анна Кривонос. Тож із українських біатлоністок виступали лише три спортсменки. Всі вони вже традиційно з останніх гонок чемпіонату світу показали невисоку швидкість. А разом із цим зробили по два промахи на стрільбі стоячи. Але якщо Юлія Джима та Христина Дмитренко чисто пройшли лежку і фінішували, відповідно, 33-ю та 55-ю, то Анастасія Меркушина двічі схибила й на першому вогневому рубежі. Тому залишилася навіть поза гонкою переслідування, на 64-му місці.

Естафета. Жінки

Після того, як з гонки через хворобу Сюзан Кюльм знялася збірна Естонії, на старт останньої естафети у сезоні вийшли всього 16 команд. При цьому збірні Франції та Італії залишилися без Жюлії Сімон та Лізи Віттоцці відповідно. Зрозуміло, що ці спортсменки сподівалися поборотися за Великий кришталевий глобус (ВКГ) із Інгрід Тандреволд. Італійки у підсумку стали лише дев’ятими. Француженки настільки низько не впали, але пригод у них було ще більше.

Перший етап, на відміну від чоловічої гонки, пройшов спокійно, без застрілів від топових команд. Десять команд знаходилися у півхвилинному інтервалі, а лідирувала команда Норвегії. Поруч знаходилися австрійки та німкені.

Надалі збірна Австрії, незважаючи на якісну стрільбу (усього п’ять додаткових патронів) темп фаворитів підтримувати не зуміла, але фінішувала на високому для себе четвертому місці. Норвежки та німкені в особах Іди Лієн та, як не дивно, юної Селіни Гротіан, продовжували швидко пересуватися трасою. І це, незважаючи на доволі посередню стрільбу, давало їм можливість залишатися в лідерах. За Францію на етапі бігла зазвичай реактивна Жюстін Бреза-Буше. Але перше коло вона пройшла у темпі лідерок, а після чистої стрільби увімкнулася й на трасі. До наступного вогневого рубежу вона відіграла 14 секунд відставання і одразу настріляла коло штрафу. А після того, як на третьому етапі ідентичну стрільбу продемонструвала й Женні Рішар, про подіум для француженок уже не йшлося. Підсумкове шосте місце для них потрібно вважати повним провалом.

Далі суперництво збірних Норвегії та Німеччини продовжилося. Дві снайперки світового біатлону, Каролін Кноттен та Ванесса Фогт, усі 6 кілометрів провели поруч, мов приклеєні одна до одної. Німкеня стріляла зі стовідсотковою влучністю, норвежка використала два додаткові патрони, які нівелювала кращою швидкострільністю. За їхніми спинами на відстані у 25-35 секунд вели боротьбу Ганна Еберг та Маркета Давідова. Чешка тут виявилася трохи швидшою на третьому колі.

Незважаючи на нібито реальну боротьбу на трасі, достатньо було подивитися у заявочний список, щоб зрозуміти, як будуть розгортатися події на вирішальному етапі. Хіба були шанси у дебютантки основної збірної Німеччини Юлії Кінк проти лідерки загального заліку Кубка світу Інгрід Тандреволд? Норвежка отримала перевагу в 11 секунд після лежки, після чого не дала жодних шансів суперниці. Все одно варто похвалити 20-річну німкеню, яка здорово трималася на трасі, програвши норвежці лише у швидкострільності, і не давши надій помріяти про друге місце іншим суперницям. Третіми стали, звісно, шведки. Ельвіра Еберг розібралася на стійці з Луцією Харватовою. Чешка змушена була йти одразу на два кола штрафу та пропустила поперед себе австрійку Анну Гандлер.

Таким чином, норвежки виграли й залік естафет у сезоні. Другими стали шведки, третя позиція у невдах звітної гонки француженок.

Наші

Першою з українок на дистанцію вирушила Анастасія Меркушина. Дивно, але найбільшою претензією до неї за весь етап може полягати у… повільній роботі на першому вогневому рубежі. Це ми кажемо про людину, яка зазвичай працює у кулеметному режимі. А так два додаткові патрони критичними не стали, й останнє коло Меркушина трималася добре. Десята позиція з відставанням у 31 секунду до лідера – цілком робочий результат.

Юлія Джима показала точно такий само стрілецький результат, як і Меркушина, але хорошої швидкості в неї вистачило лише на два кола. Тим не менше, оскільки в інших команд почалися проблеми зі стрільбою, Джима змогла підняти Україну одразу на сьому позицію.

Христині Дмитренко робота на трасі після чемпіонату світу дається дуже важко. Усі мішені вона закрила швидко та з одинадцяти пострілів. Але ходом програла багато: майже стільки, скільки українки за перші два етапи в сумі. Однак француженки того дня розстрілювали «молоко», тому Дмитренко завершила свій етап шостою.

Ірині Петренко цього разу випало завершувати естафету. Тренери вирішили спробувати її у ролі фінішерки замість Дмитренко. Заради цього Петренко й пропускала спринт. Суперниці в неї були ще ті: Лу Жанмонно, яка посіла напередодні третє місце у спринті, колишня лижниця Анамарія Лампіч, а також суперниці з Польщі та Італії. І Петренко добре впоралася зі своїм завданням. Так, Жанмонно втримати все-таки не вдалося, але з усіма іншими Ірина впоралася за рахунок якісної стрільби (1 додатковий патрон) та пристойної швидкості на дистанції. Сьома підсумкова позиція стала другим найкращим результатом нашої жіночої естафетної команди у сезоні.

У Кубку націй українки й надалі залишаються на дев’ятій позиції. Лідерство продовжують утримувати француженки.

Залік Кубка націй. Жінки

Спринт. Чоловіки

Чоловічий спринт став однією з найзагадковіших гонок поточного сезону. Абсолютно неможливо було спрогнозувати ані стрільбу, ані швидкість багатьох спортсменів. Наприклад, Йоганнес Тінгнес Бьо на кожному з вогневих рубежів не закрив по дві мішені та посів лише 17-те місце. Тар’єй Бьо промахнувся двічі та став сьомим. Брати ніби вирішили під кінець сезону влаштувати інтригу в боротьбі за ВКГ. І виходить у них після чемпіонату світу це непогано.

А за перемогу в окремо взятій гонці боролися зовсім не ті, від кого очікували звитяг. Після другої стрільби лідирував, щоправда, Себастьян Самуельссон, який давно входить до еліти світового біатлону. В інтервалі дев’яти секунд від шведа знаходилися одразу чотири спортсмени: Ерік Перро, Тімофєй Лапшин, Емільєн Жаклен та Кемпбелл Райт. Саме двоє французів і посіли у підсумку два перших місця, причому Перро з чистою стрільбою втримав перевагу у дві секунди проти більш швидкого Жаклена, якому не завадили піднятися на подіум і два штрафні кола. Самуельссон слабко пройшов останній відрізок дистанції й у підсумку став тільки п’ятим. Лапшин, який задовго до повномасштабного вторгнення орків сховався під флагом Південної Кореї, взагалі за фінальні кілометри програв 40 секунд лідеру та не потрапив навіть у топ-10. Райт же вдруге за два етапи оновив свій найкращий особистий результат на Кубку світу, замкнувши квіткову церемонію.

На третю ж позицію, показавши найкращий час останнього кола, злетів Стурла Легрейд, який йшов після двох вогневих рубежів лише шостим, програючи лідеру двадцять секунд. Коли вже здавалося, що до подіуму вже точно ніхто більше не добереться хоча б тому, що при температурі близько 10 градусів на спекотному сонці траса сильно розбилася і на ній малореально показати високий результат, з’явився інший норвежець, Йохан-Олав Ботн. Домінатор цьогорічного Кубка IBU лише вдруге після Обергофа виступав на Кубку світу. У Німеччині він нічого не показав, а ось у США, навіть стартувавши третім з кінця, здорово пройшов по дистанції та ще й несподівано чисто відстрілявся. На фініші Ботн на півтори секунди випередив Легрейда та піднявся на подіум у своїй третій гонці на найвищому рівні. Фантастика, але коли мова заходить про норвежців у біатлоні, то чи варто взагалі вживати це слово? Адже навіть у далеко не найвдалішій гонці у топ-10 все одно фінішували четверо скандинавів.

А ось подіум міг і повинен був стати суто французьким. Більше того, переможець спринту мав бути іншим. Справа у тому, що блискучу гонку сам собі зіпсував Кентен Фійон Має. Він показував відмінну швидкість і непогано стріляв, але… просто забув пробігти єдине коло штрафу після стрільби стоячи. Важко сказати, як подібне можливо на такому рівні, якщо мова йде не про Дар’ю Домрачеву, але французу вдалося. За свою забудькуватість Фійон Має отримав штраф у дві хвилини та фінішував 31-м із відставанням у хвилину 35 секунд від Перро. Оскільки ми розуміємо, що коло штрафу – це 22-24 секунди, елементарна математика приводить до очевидного висновку: експереможець Кубка світу вкрав перемогу сам у себе.

Наші

Українці звично були повільними на трасі, тому на високі місця розраховувати не могли. Хоча більш-менш якісно відстрілятися вдалося одразу трьом нашим біатлоністам. Артем Прима, Антон Дудченко та Віталій Мандзин, як під копірку, чисто пройшли стрільбу лежачи та одного разу схибили на стійці. Перші двоє при цьому замкнули топ-40, отримавши мінімальні залікові очки, а молодий Мандзин показав 48-й результат.

Найшвидшим у збірній України прогнозовано став Дмитро Підручний, але через три кола штрафу він посів лише 55-те місце. І, нарешті, Тарас Лесюк з двома промахами став 78-м.

У Кубку націй за одну залікову гонку до фінішу чоловіча збірна України не тільки втратила шанси на десяту підсумкову позицію, а ще й підпустила на відстань п’яти очок до себе команду США. З огляду на поточну форму американців, відіграти це смішне відставання у спринті в Кенморі не складе для них жодних проблем. Правда, великої різниці між 11-м та 12-м місцем немає з точки зору квоти на гонки, але все одно неприємно.

А лідирувати давно без шансів для усіх суперників тут продовжує збірна Норвегії.

Залік Кубка націй. Чоловіки

Гонка переслідування. Жінки

Нарешті у Солджер Холлоу біатлоністкам майже не дошкуляв вітер, і для гонки з чотирма вогневими рубежами це було хорошою новиною. Персьют зсунули на ранок за американським часом, тож і температура повітря не була занадто високою. Усі умови для вдалого виступу. І варто сказати, що на трасі ні в кого з фаворитів не спостерігалося серйозної переваги за швидкістю навіть над біатлоністками другого ешелону. Тобто, все мала вирішувати стрільба.

Ніби підтверджуючи цю тезу, перший вогневий рубіж головні фаворитки гонки пройшли без промахів. Винятком була Жюлія Сімон, але її відставання від призової трійки складало хвилину й здавалося, що в хороших вітрових умовах стільки відіграти їй не вдасться.

А уже на другій лежці двічі схибила переможниця спринту Жюстін Бреза-Буше. На обох стійках вона відстрілялася так само, і з сумарними шістьма промахами у підсумку посіла лише сьоме місце. Переслідувачки француженки Інгрід Тандреволд та Лу Жанмонно відпрацювали чітко та вдвох лідирували. Ліза Віттоцці після штрафного кола програвала їм трохи більше, ніж пів хвилини.

На першій стрільбі стоячи Жанмонно промахнулася одного разу, і тут же Віттоцці опинилася одразу за нею. А Тандреволд накрило дежавю чемпіонату світу. Три незакриті мішені, і у Кубку світу знову запахло інтригою. А коли норвежка так само жахливо відпрацювала й другу стійку, стало зовсім цікаво. Адже фінішувала Тандреволд тільки 11-ю після другої позиції у спринті. У боротьбу ж за третє місце після вдалої стрільби несподівано втрутилася Сімон.

На останній вогневий рубіж Жанмонно та Віттоцці прийшли разом і синхронно закрили всі мішені. Тож довелося вирішувати долю переможця гонки у фінішному спринті. Більше сил залишилося у француженки, вона й тріумфувала.

Сімон прийшла на вирішальну стрільбу разом із Бреза-Буше та Тандреволд і припустилася одного промаху. Але, як ми пам’ятаємо, суперниці мазали ще більше, а оскільки перед іншими конкурентками Жюлія мала запас часу, то без проблем фінішувала третьою. У квіткову церемонію потрапили Каролін Кноттен, Лена Хеккі-Гросс та Туулі Томінгас. Естонка й після чемпіонату світу продовжує вдалі виступи. Мабуть, у країнах Балтії не знають, що у біатлоністок повинен бути один пік форми на головні змагання. Вибачте, жарт сумний, але втриматися важко.

Відзначимо прорив Ельвіри Еберг із 28-ї стартової позиції на десяте місце.

У боротьбі за ВКГ ситуація загострилася. За три гонки до фінішу сезону Інгрід Тандреволд випереджає Лізу Віттоцці на 73 очки. Поруч знаходиться й Жюстін Бреза-Буше, та й Жюлія Сімон ще не втратила шанси на захист минулорічного досягнення.

Наші

Христині Дмитренко важко даються гонки на висоті у 1700 метрів, тому вона з 55-го місця після спринту не стартувала.

А Юлія Джима провела хорошу гонку. Три перші вогневі рубежі вона подолала вдало, завдяки чому піднялася з 33-ї стартової позиції у топ-20. На жаль, на останній стійці все ж трапився один промах, проте далеко він Джиму не відкинув. На трасі Юлія трималася гідно, і в підсумку посіла 22-ге місце.

Загальний залік Кубка світу. Жінки

Гонка переслідування. Чоловіки

За годину, яка пройшла до старту чоловічого персьюту, на біатлонному стадіоні посилився вітер. Цей факт разом із тим, що за результатами спринту в інтервалі хвилини від лідера стартували одразу 18 людей, обіцяли цікавий розвиток подій. І очікування справдилися.

Вже на першій стрільбі одного промаху припустився тріумфатор спринту Ерік Перро. Після ще двох промахів у подальшому він фінішував лише восьмим. Дві мішені не закрив не менш сенсаційний третій призер суботньої гонки Йохан-Олав Ботн. Норвежець у підсумковому протоколі став тільки десятим. Натомість Емільєн Жаклен відпрацював швидко та влучно, вийшов на дистанцію лідером та розвинув шалену швидкість на другому колі.

До пори до часу це не впливало на влучність стрільби француза. Другу лежку він також пройшов чисто. Другим з відставанням у пів хвилини йшов Стурла Легрейд, близько 15-ти секунд норвежцю програвав Йоганнес Кюн. І вже на четверту позицію з сімнадцятої стартової прорвався Йоганнес Тінгнес Бьо. Тільки ці четверо з першої десятки спортсменів до екватору гонки підійшли без промахів. Поруч із братом знаходився Тар’єй Бьо, який не закрив одну мішень на першому рубежі.

Якщо Жаклен піднімає швидкість, рано чи пізно варто чекати збою. Він стався на третій стрільбі, та який! Одразу три промахи у стилі Інгрід Тандреволд. Однак далеко француз не відкотився. Легрейд помилився одного разу, тому, хоча й вийшов на трасу лідером, Йоганнес Бьо уже дихав йому у спину. Усього в десяти секундах позаду знаходився Жаклен після своїх штрафних кіл. І за ним у десяти секундах перебувала група з чотирьох спортсменів.

Бьо-молодший та Легрейд разом прийшли на вирішальну стрільбу та синхронно промахнулися по разу. Жаклен, який і не думав відставати, швидко закрив усі мішені й вийшов лідером на останнє коло дистанції. Але ж у десяти секундах позаду знаходився лідер загального заліку Кубка світу. Ба більше, за ним у декількох секундах перебували і Легрейд, і Бьо-старший, який єдиним із переслідувачів чисто відпрацював останню стійку.

На першому ж кілометрі після стрільбища Йоганнес Бьо вже вийшов у лідери, нікому вже не дозволивши помріяти про перемогу. Принц біатлону вчергове блискуче відіграв у гонці чимале відставання у 58 секунд після спринту. Двоє його партнерів по команді вже на біатлонному стадіоні наздогнали Жаклена, але випередити француза вдалося тільки Тар’єю Бьо. Легрейд посів не найприємніше четверте місце у другій гонці поспіль. А норвежців у чільній десятці цього разу виявилося п’ять.

У загальному заліку інтрига, хоч і залишається живою, дуже сумнівно, що Йоганнес Бьо дозволить брату відіграти 62 очки за три гонки. У локальній боротьбі усіх інших норвежців між собою найвище знаходиться Легрейд, який випередив на 7 очок Йоганнеса Дале, що провів невиразний етап, двічі посівши 15-те місце.

Наші

Віталія Мандзина та Дмитра Підручного, які багато програли у спринті, тренерський штаб вирішив не навантажувати додатково, тому на старт персьюту вони не вийшли. Артем Прима після трьох промахів на двох перших вогневих рубежах відкотився у середину шостого десятку та знявся з гонки.

Єдиним з українців, хто стартував та фінішував, залишився Антон Дудченко. Він був традиційно повільним на трасі, але непогано проявив себе у стрільбі, не закривши по одній мішені на кожній стійці. При цьому Дудченко показав цілком пристойну 17-ту швидкострільність у гонці, з чим, як і з влучністю, у нього були величезні проблеми у першій половині сезону. Ось тільки без нормального лижного ходу ці досягнення небагато дають. Антон фінішував на тій же позиції, з якої й стартував, тобто, 40-м.

Загальний залік Кубка світу. Чоловіки

Фінал біатлонного сезону відбудеться у канадському Кенморі. Найближчого четверга о 18.40 за київським часом жінки вийдуть на старт спринтерської гонки.

Станіслав МАТУСЕВИЧ