Марта КОСТЮК: «Я єдина з українок, хто ніколи не їздив у країни-агресори»

Українська тенісистка Марта Костюк (WTA 32) розповіла, чому, на її думку, не вдалося домогтися усунення російських та білоруських гравців від участі у змаганнях:

– Керівництво тенісу дозволяє брати учать у міжнародних турнірах російським та білоруським спортсменам під «нейтральними» прапорами. Як ви до цього ставитеся?

– Звісно, негативно. Насправді ця нейтральність не присутня. Мені після початку повномасштабного вторгнення неодноразово пропонували брати участь у виставкових матчах в команді разом з росіянками чи білорусками, або проти них. Я відмовлялася.

Через подібні випадки усі ці спортсмени жаліються, що їх дискримінують, насправді – дискримінують нас. Чесно кажучи, за ці два роки в керівництві нашого WTA відбувалося багато трешу, і ми наслухалися різного.

В один момент все тихенько зам’ялося і про це перестали говорити. Так воно і лишається. Ми продовжуємо грати в теніс і кожен відстоює свої переконання.

– Була реальна можливість не допустити російських та білоруських спортсменів до турнірів?

– Я вважаю, що ми із самого початку обрали неправильну тактику. На жаль, наше керівництво також не надто нам допомогло. Хоча, у будь-якому випадку, представникам цих країн не місце в спорті.

Просто якби ми діяли трохи інакше, то, можливо, і зуміли б досягти повної дискваліфікації цих спортсменів. Зараз, звичайно, можна говорити будь-що. Тоді ми зробили усе, що могли.

– Ви можете конкретизувати, в чому була помилка у ваших діях?

– Коли почалася війна, усі були в різних емоційних станах. В турі були лише дівчата, тому відповідальність впала на наші тендітні жіночі плечі. Усі по-різному реагували на початок війни. У когось був шок, у когось страх, у когось паніка.

Особисто мені було однаково. Я була готова говорити в інтерв’ю усе, що тільки можна, та хоронити там усіх. В мене не було ніякого страху, бо я вважала, що усе роблю правильно.

У якийсь момент ми просто не зійшлися у тактиці, якої необхідно було дотримуватися. Все трапилося буквально за два дні. Раз-два і все. А ми просто не були разом.

– Не знайшлося людини, яка могла б вас згуртувати?

– Так. Дуже багато зусиль витрачалося на те, аби усіх зібрати та щось узгодити. Зрозумійте, тенісисти – це люди із дуже великим его. В нас такий спорт. Через це кожен стояв на своєму та вважав, що саме його думка є правильною. Компромісу ми не знайшли.

Для мене ця ситуація стала дуже повчальною. Просто я єдина з наших дівчат, хто ніколи не їздив до країн-агресорів на турніри. Я виходила на Майдан у 2014 році, в мене дуже-дуже патріотична сім’я, яка стояла на усіх мітингах із 90-х. У мене всі революціонери, і я така сама. Я мала чітку позицію. Вважаю, що якби усі були із таких сімей, як я, то у нас би й війни ніколи не було.

Проте це життя. Усі різні, в усіх різні сім’ї, різна життєва ситуація. Треба приймати людей із їхніми можливостями, баченням та із цим працювати.

– Після 24 лютого 2022 року ви потиснули руку комусь з російських чи білоруських спортсменок?

– Я жодного разу нікому з них не потиснула руку. Перший такий матч в мене був проти російської пари Вероніка Кудерметова / Анастасія Павлюченкова на турнірі WTA у Римі.

Мене так ковбасило у тому матчі! Просто хотілося їм м’ячем у голову вгатити. Все інше мене не цікавило. Вони добре грали, і в підсумку виграли той турнір. Мені було настільки погано, що я викликала фізіо на корт і сказала, що не можу ні грати, ні дихати. Мене просто увели. Руки я їм не потиснула.

Наступний такий матч в мене був проти білоруски Вікторії Азаренко – 0:2 (2:6, 3:6) на US Open. Перед матчем була величезна напруга. Усі чекали, чи потисну я їй руку. У підсумку після гри ми «вдарили» ракетками. Взагалі, я шкодую зараз, що навіть це зробила.

– Тоді авторитет суперниці зіграв роль?

– Так. Просто Віка була першої ракеткою світу, вигравала турніри Великого шолому, легенда і т.д. Вона була для мене великим авторитетом. Спортивним, не людським, звичайно.

– Хейт був великий у ваш бік через те, що все ж таки ви не потиснули їй руку?

– Декілька днів мені здавалося, що увесь світ проти мене. На мене вилилося дуже багато всякого шлаку та хейту.

Та навіть зараз, коли я граю матч проти русні чи білорусні, мені приходить мінімум по 20 повідомлень, що я така і сяка. Пишуть типу: «рашка, вперед!» Любителів рашки дуже бісить, що я взагалі дозволяю собі таке, не тисну руки та типу змішую спорт із політикою.

– А яка ситуація із Валерією Страховою, яка продовжує грати у парі із росіянками?

– Коли я була у Сан-Дієго, вона також перебувала там. Я не знаю, чому вона це робить, але вона увесь час знаходиться в тусовці російських тенісисток та тренерів. У ЗМІ я читала, що вона взагалі тренується у країні-агресорі. Можливо, вона перебуває у процесі отримання російського громадянства. Ну, що ж зробиш. Така людина, – розповіла Марта.

Раніше Костюк зізналася, що їй пропонували провести договірний матч.