Рекорд та невдача Марусяка, феноменальний рейд Юле. Підсумки лижного тижня

Стрибки з трампліну

Старти тижня:

Субота, 3 лютого

Віллінген (Німеччина), HS 147, особистий турнір

Неділя, 4 лютого

Віллінген (Німеччина), HS 147, особистий турнір

Вітрова лотерея і парад сенсацій у Віллінгені

Кубок світу зі стрибків з трампліну приїхав на один з культових етапів календаря – у німецькому Віллінгені. Місцевий трамплін «Мюленкопф Шанце» є найбільшим у світі, якщо не брати до уваги польотних трамплінів, тож від етапу у Віллінгені завжди чекаєш параду наддалеких стрибків.

І ми їх побачили більш ніж достатньо, але, все ж таки, запам'ятається минулий вікенд, перш за все, дуже важкими погодними умовами. Вітер був дуже сильним і мінливим, що перетворювало змагання на лотерею і подарувало багато несподіваних результатів.

• Більше про біатлон та лижні види спорту читайте в Telegram-каналі «Зимовий спорт на Sport.ua».

Але, крім вітру, життя спортсменам ускладнював ще один фактор – натуральна, крижана лижня на горі розгону. Багатьом ретроградам такі олдскульні гори розгону подобаються, але етап у Віллінгені став яскравою ілюстрацією всіх їхніх недоліків. Окрім сильного вітру, спортсмени зіштовхнулися з дощем і теплою температурою – все це поступово руйнувало лижню на горі розгону і погіршувало умови ковзання.

Найкраще свідчення тому ми отримали в неділю. Андреас Веллінгер, який впродовж усього сезону тотально домінує в Кубку світу в показнику швидкості на горі розгону, у кваліфікації стрибав передостаннім і показав лише 20-ту швидкість на столі відриву (87,2 км/год) – при тому, що стартову лавку під час кваліфікації не рухали. Штефан Крафт, який стрибав слідом за ним, видав взагалі 38-й результат за швидкістю з 59 учасників – 86,8 км/год.

У суботу загалом відбувалося те ж саме, і деградацію стану лижні найкраще ілюструє графік швидкостей стрибунів під час першої спроби. Слова тут зайві:

twitter.com/rukatsunderi111

Перейдемо безпосередньо до спортивної складової етапу у Віллінгені, хоча вона через всі зазначені вище проблеми насилу піддається якомусь логічному аналізу. Суботній особистий турнір виграв Йоханн Андре Форфанг, який у другій спробі полетів на неймовірні 155,5 метра – повторення рекорду Янне Ахонена зразка 2005 року. Перемога норвежця була хоч і трохи несподіваною, але абсолютно закономірною – він чудово виглядав у Віллінгені впродовж усього вікенду.

Та й загалом якось дивно було б сумніватися в закономірності перемоги людини, яка виграла у найближчого переслідувача 31 бал. Це другий найбільший розрив в особистих турнірах Кубка світу в епоху компенсацій за вітер і зміни довжини розгону (тобто з середини сезону 2009/2010). Більше виграв тільки Зеверін Фройнд у Андерса Фаннемеля у 2015 році у Вікерсунді (42,7 бала), але то були змагання на польотному трампліні.

twitter.com/ski_excel

Сказати, що перемога була для Форфанга довгоочікуваною – не сказати нічого: достатньо було подивитися на його сльози радості після завершення змагань. Це був його четвертий у кар'єрі успіх на Кубку світу, і попередній датований ще 1 грудня 2018 року – понад 5 років очікування. Наступного дня після останньої перемоги, 2 грудня 2018 року в тому ж нижньому тагілі Форфанг став другим, і то був його останній подіум на Кубку світу до вечора минулої суботи. Це восьмий найбільший часовий розрив між двома сусідніми потрапляннями на подіум стрибуна в історії Кубка світу:

twitter.com/Tomek1Golik

За ці 5 років і два місяці Форфанг 48 (!!!) разів потрапляв у топ-10 на Кубку світу, але жодного разу не міг піднятися на подіум – рекордна серія такого роду. Сумарно ж це було ювілейне, соте в кар'єрі Йоханна потрапляння в топ-10 в особистих стартах на Кубку світу в 226 стартах. Є й більш значущий ювілей: успіх Форфанга став 150-ю перемогою Норвегії в особистих турнірах на Кубку світу за всю історію.

Зазначимо, що етап у Віллінгені став дуже успішним не тільки для Форфанга, а й для всієї збірної Норвегії, яка приїхала в експериментальному складі – без Халвора Егнера Гранеруда і Даніеля Андре Танде. Третім у суботу став Крістоффер Еріксен Сундал. Норвежець, потенціал якого в останні два роки був очевидний, дуже багато разів перегорав в основних змаганнях і не міг показати всього, на що здатний. Але в суботу він нарешті дістався до свого першого в кар'єрі подіуму на Кубку світу, і став другим (після Даніеля Чофеніга) стрибуном, народженим у 21-му столітті, який потрапив у топ-3 на Кубку світу. Щоправда, наступного дня в другому особистому турнірі Крістоффер показав лише 38-й результат – цілком природні метаморфози для етапу з такими лотерейними вітровими умовами.

Солідний вікенд провів і Маріус Ліндвік: перемога в недільній кваліфікації, п'яте та 11-те місця в двох особистих турнірах. Місця Танде і Гранеруда у складі Норвегії посіли Робін Педерсен і Роберт Йоханссон, і кожному вдалося набрати свої перші очки в нинішньому сезоні. Педерсен тиждень тому відмінно проявив себе на польотному чемпіонаті світу, проте недільне 19-те місце принесло йому перші очки на Кубку світу за два роки.

Йоханссон у неділю став 17-м, проте до першого особистого турніру навіть не пройшов кваліфікацію. Тож, навряд чи Роберт довів, що в нинішньому сезоні він опинився поза основою збірної Норвегії незаслужено. Завершуючи тему Норвегії: у 23-річному віці про завершення кар'єри оголосив колись дуже перспективний Томас Осен Маркенг, якого, на жаль, замучили важкі травми.

Однією з найкращих ілюстрацій лотерейності змагань можна назвати той факт, що в суботу після першої спроби лідирував Антті Аалто. Жоден фінський стрибун не лідирував після першої спроби на Кубку світу з 4 січня 2014 року, коли Анссі Койвуранта в настільки ж лотерейних погодних умовах виграв першу спробу в Інсбруку. Погода тоді настільки розбушувалася, що другий раунд скасували, і Койвуранта здобув перемогу, яка залишається останньою на цей момент для Фінляндії на Кубку світу.

Аалто ж не пощастило настільки, наскільки Койвуранті, і в другому раунді він відступив аж на 14-те місце. Утім, навіть це – його найкращий результат на Кубку світу з 10 лютого 2019 року, коли він став дев'ятим на домашніх змаганнях у Лахті. З 14-м місцем Аалто в суботу навіть не став найкращим із фінів – дев'яте місце посів Ніко Кютосахо. При чому, враховуючи блискучий виступ Ніко тиждень тому на польотному чемпіонаті світу, такий результат випадковим не назвеш.

А в неділю після першої спроби лідирував Александер Жніщоль. Його перше місце не було настільки несподіваним, як у Аалто, і відступив він у підсумку на восьме місце, повторивши свій суботній результат. Безумовно, лідерство після першої спроби було подарунком долі для поляка, проте не можна не визнати, що зараз він перебуває в дуже непоганій формі, і потрапляння в топ-10 точно заслужив. До слова, саме Жніщоль у суботу перервав рекордну чорну серію збірної Польщі в 21-му столітті без потраплянь до десятки найкращих в особистих турнірах на Кубку світу – тягнулася вона ще з кінцівки минулого сезону.

Втім, говорити про те, що вся збірна Польщі додає, передчасно: Каміль Стох і Пьотр Жила на двох у Віллінгені не набрали жодного очка, і Жила в неділю взагалі не пройшов кваліфікацію. До слова, суботній особистий турнір став для Пьотра 365-м у кар'єрі на Кубку світу – тепер за цим показником він ділить шосте місце в історії з Вольфгангом Лойцлем.

Ну а перемога в недільному особистому турнірі дісталася господарям, якщо точніше – Андреасу Веллінгеру. Доля повернула німцеві боржок за суботу, коли йому в обох спробах не щастило з вітровими умовами, і принесла другу перемогу в сезоні. Що цікаво, в обох випадках Веллінгер після першої спроби посідав сьоме місце, але в суботу він з нього злетів на 17-ту позицію, а в неділю – прорвався до другої в сезоні (і другої домашньої) перемоги.

Skijumping.com. Андреас Веллінгер

Хоча, якщо винести за дужки Веллінгера, збірна Німеччини на домашньому етапі провалилася. У суботу найкращим із німців став Штефан Ляйє – лише 15-те місце. Карл Гайгер за два особистих старти не набрав жодного очка. Так, обидва рази йому не щастило з погодними умовами, але пояснити такий провал тільки вітром не можна.

Незважаючи на невдачу в суботу, Веллінгер зумів наблизитися в загальному заліку до Штефана Крафта на відстань 178 очок. А все тому, що австрійцю в суботу не пощастило ще сильніше, і він взагалі не потрапив до другої спроби – 39-те місце. Найгірший результат Крафта на Кубку світу з часів 49-го місця Гарміші 1 січня 2019 року і сумарно лише 9-й випадок у його більш ніж 12-річній кар'єрі на Кубку світу, коли він опинився поза топ-30. У неділю Крафт замкнув топ-6, але загалом таким вікендом австрієць, звісно ж, не може бути задоволений.

А ось Даніель Чофеніг після доволі глибокого та тривалого просідання форми у Віллінгені виступив відмінно – шосте та п'яте місця. Така стабільність за таких погодних умов гідна оплесків.

Ще стабільнішим був Рьою Кобаясі, який двічі посів друге місце, при чому в суботу здійснив рейд з 15-го місця після першої спроби. Японець також наблизився до Крафта і тепер відстає від лідера Кубка світу на 233 очки. З огляду на те, що попереду ще рівно половина особистих стартів Кубка світу (16 з 32), то ховати інтригу поки що точно не варто. Для Кобаясі недільне друге місце стало 116-м у кар'єрі потраплянням у топ-10 на Кубку світу. За цим показником він зрівнявся з Андреасом Кофлером, однак, якщо австрійцю для того, щоб досягти такої цифри знадобилося 298 стартів на Кубку світу, то Кобаясі – всього 187.

Третім у неділю став Грегор Дешванден, для якого це другий у кар'єрі подіум на Кубку світу. Перший був завойований на старті нинішнього сезону в Клінгенталі.

Кому ще не щастило під час цього вікенду – так це словенцям. Ловро Кос за загальним рівнем у Віллінгені був готовий боротися за подіум, але в підсумку – лише 10-те і 16-те місця. При чому, в неділю після першої спроби він йшов третім, але потрапив у другому стрибку під дуже сильний заряд бокового вітру у вищій точці траєкторії польоту. Сьомим у неділю став Тімі Зайц, але днем раніше словенцю також дуже сильно не пощастило - 47-ме місце. А найкращим із представників збірної Словенії в суботу став Домен Превц, який замкнув топ-5.

З інших результатів відзначимо 23-тє місце в неділю Валентена Фубера. Для збірної Франції це перші очки на Кубку світу з березня 2018 року. Дев'ятим у неділю став Роман Куделка, для якого це перше потрапляння до топ-10 за чотири роки. Загалом у неділю національне розмаїття було вражаючим: у топ-10 опинилися представники 8 різних країн.

З новин відзначимо, що скасований особистий турнір у Щирку перенесено на етап у Лахті наприкінці лютого-початку березня.

У Марусяка з'явилися психологічні проблеми?

Виступала у Віллінгені й збірна України. Віталій Калініченко, на жаль, був на «Мюленкопф Шанце» статистом, і обидва рази лише зі скрипом проходив кваліфікацію, після чого займав останні місця в основних змаганнях. Так, варто визнати, що обидва рази в особистих турнірах Віталію не щастило з вітровими умовами, але навряд чи він був готовий на результат принципово іншого рівня.

А ось виступ Євгена Марусяка у Віллінгені залишив максимально суперечливі враження. У недільній кваліфікації він посів фантастичне 14-те місце – найкращий результат в історії України на Кубку світу. Однак у підсумку очок українець очок знову так і не набрав – 36-те та 37-ме місця в основних змаганнях.

Skijumping.pl. Євген Марусяк

Прекрасні результати у кваліфікації Марусяк у нинішньому сезоні видає вже далеко не вперше – згадуємо 18-те місце в грудні в Ліллехаммері та 26-те на Турне чотирьох трамплінів в Інсбруку. Так, щоразу такі результати супроводжувало везіння щодо погодних умов, але загалом тенденція явно намітилася: Марусяк в основних змаганнях виступає гірше, ніж у кваліфікаціях.

Усе це разюче відрізняється від того, що ми бачили в минулому сезоні, коли Євген виглядав статистом у тренуваннях, з великими труднощами проходив кваліфікації, після чого радував блискучими стрибками в основних змаганнях. Невже у Марусяка з'явилися психологічні проблеми, і він «перегорає» у вирішальний момент? Чи три успіхи в кваліфікації були просто збігом?

Так чи інакше, нинішній сезон для Євгена виходить поки що слабшим за попередній. Попереду в Кубку світу – заокеанські етапи в Лейк Плесіді та Саппоро, які збірна України пропускає. Чудова можливість для додаткових тренувань і пошуків психологічної рівноваги.

Загальний залік Кубка світу:

Кубок націй:

Гірські лижі

Старти тижня:

Вівторок, 30 січня

Кронплатц (Італія), супергігант, жінки

Неділя, 4 лютого

Шамоні (Франція), слалом, чоловіки

Скасування етапу в Гарміші – подарунок для Шиффрін

У жінок минулого вікенду мав відбутися швидкісний етап у Гарміш-Партенкірхені, проте він був скасований через брак снігу. Тиждень тому на «Кандахарі» змагалися чоловіки, і вже тоді проблеми зі сніговим покровом впадали в очі. Перенесення швидкісного спуску та супергіганта на інші дати або в інші локації не буде – дівчата можуть подякувати за це чоловікам та їхній істериці під час змагань у Венгені. Що характерно, представниці прекрасної статі нічого схожого після травматичного етапу в Кортіні д'Ампеццо не влаштовували.

Таким чином, минулого тижня відбувся всього один старт Кубка світу – гігантський слалом на трасі «Ерта» на Кронплатці. І, судячи з останніх результатів, скасування етапу в Гарміші – величезний подарунок для Мікаели Шиффрін і порятунок її шансів на Великий кришталевий глобус (ВКГ). Лара Гут-Бехрамі після перемоги в недільному супергіганті в Кортіні розгромила суперниць на Кронплатці та наблизилася до американки на відстань лише 95 очок у загальному заліку. Якби етап у Гарміші відбувся – найімовірніше, вже за його підсумками швейцарка вийшла б у лідери загального заліку. Втім, з огляду на блискучу форму Лари, її шанси на загальний залік навіть зараз залишаються дуже високими.

Getty Images/Global Images Ukraine. Лара Гут-Бехрамі

Друге місце в гіганті розділили Сара Хектор та Еліс Робінсон. Для новозеландки це вже третій подіум у нинішньому сезоні – схоже, вона поступово виходить із доволі тривалої кризи в кар'єрі. До нинішнього сезону попередній подіум Робінсон на Кубку світу, нагадаємо, був датований ще фіналом у Ленцерхайде в березні 2021 року.

Довела невипадковість своїх успіхів у Кортіні Рагнхільд Мовінкель, яка зупинилася за крок від подіуму. Норвежка також починає нагадувати саму себе своїх найкращих зразків. Чого не скажеш про Федеріку Бріньоне. Вона на домашній трасі лише замкнула топ-6: відставання від Гут-Бехрамі продовжує зростати як у загальному заліку, так і в боротьбі за Малий Кубок світу в гіганті.

Випередити Бріньоне зуміла її партнерка по команді Соф’я Годжа, яка стала п'ятою, видавши при цьому другий найкращий результат на другій трасі. Ще місяць тому ми говорили про те, що у Годжі вже проглядається призовий потенціал у гіганті – і ось подіум вже опинився від італійки на відстані всього 0,30 секунди. При чому, другий чистий час другого заїзду шибайголова з Бергамо показала незважаючи на відразу кілька досить відчутних помилок. Тут уже можна говорити навіть не про призовий, а про переможний потенціал! У той час, як у більшості гірськолижниць з віком спеціалізація зміщується з технічних видів у бік швидкісних, у Годжі, таке враження, проходять зворотні процеси.

А ось Марта Бассіно знову зазнала невдачі у своїй коронній (чи вже час говорити «колись коронній»?) дисципліні, лише замкнувши топ-10 на домашній трасі. І ось у неї зараз якраз, таке враження, якраз проходить зміщення спеціалізації в бік швидкісних видів: у заліку Кубка світу в супергіганті вона наразі йде вище, ніж у своєму рідному гіганті – дев'яте місце проти десятого.

Цікаво спостерігати і за еволюцією ще однієї швидкісниці, Кайси Вікхофф Лі. Вона, як і Годжа, раптово почала показувати результати в гіганті. При чому, якщо італійка просто повертається до своїх витоків (в молодості вона була саме гігантисткою), то для Лі гігант – це терра інкогніта: там вона дебютувала тільки в Ясній, одразу заїхавши в топ-10. Той результат можна було списати на дуже специфічні умови, але ось у Кронплатці після першої спроби вона також йшла в топ-10. Так, у другому раунді Кайса напомилялася і відступила аж на 23-тє місце, проте потенціал у гіганті очевидний.

Знову заїхала в топ-10 у гіганті Зрінка Лютіч. Хорватка зараз у чудовій формі, і травми Шиффрін з Влховою відкривають для неї дорогу до можливої першої в кар'єрі перемоги на Кубку світу. Продовжує показувати чудові результати Каміль Раст – у неї п'яте поспіль потрапляння в топ-10, при чому двічі швейцарка зупинялася за крок від подіуму.

За підсумками першої спроби назрівала чергова катастрофа для збірної Австрії, у якої не було нікого в топ-20. Врятувати команду від ще одного провалу змогла Юлія Шайб. Вона видала найкращий час другої спроби і з 25-го місця прорвалася на дев'яте.

Терміново: Сьогодні, за кілька годин до публікації цього матеріалу, з'явилася новина про те, що Соф’я Годжа впала під час тренування гіганта в Понте ді Леньо. У неї подвійний перелом великогомілкової та малогомілкової кістки ноги. Попереду – операція. Найімовірніше, в нинішньому сезоні чудову італійку ми більше не побачимо.

Історичний рейд Юле

У чоловіків програма тижня також була максимально обрізана, і причина та сама – брак снігу, через що в Шамоні було скасовано обидва швидкісні спуски (і перенесення, як ми пам'ятаємо, не буде), і відбувся тільки недільний слалом. Варто сказати, що і його вдалося провести з горем навпіл: по укороченій трасі менш ніж на 50 секунд і з відверто поганим станом снігового полотна, яке дуже швидко розбивалося.

Обидва ці чинники (особливо другий) дуже сильно вплинули на підсумкові результати. Сенсаційну перемогу здобув Даніель Юле. Загалом швейцарець уже протягом багатьох років вважається слаломістом елітного рівня, проте після першої спроби він посідав останнє прохідне, 30-те місце. Та в другому заїзді по чистій трасі він показав результат, який за сумою двох раундів так ніхто й не зміг побити.

Уперше в історії Кубка світу гірськолижник прорвався до перемоги із заключного, 30-го місця після першої спроби. Попередній рекорд був встановлений всього два роки тому у Венгені, коли Лукас Бротен переміг з 29-м результатом після першої спроби. Здавалося, що той результат побити вже неможливо, але Юле зробив це. Рекорд же самого швейцарця перевершити неможливо навіть теоретично – максимум повторити. Принаймні, за поточного регламенту, змінювати який ніхто в осяжному майбутньому не збирається.

Getty Images/Global Images Ukraine. Даніель Юле

Втім, списувати успіх Юле виключно на трасу не варто. Крім нього, до топ-6 увійшли спортсмени, які після першої спроби йшли в десятці найкращих. Їм вдалося обіграти всіх, хто, як і Юле, отримав перевагу у вигляді чистої, не розбитої траси в другому заїзді. Усіх, крім Юле. Другим став його партнер по збірній Швейцарії Лоїк Мейяр – подвійний успіх швейцарської команди.

Клеман Ноель лідирував після першої спроби з перевагою в 1,93 секунди над Юле, але навіть цього виявилося недостатньо для домашньої перемоги, при тому, що помітних помилок у другому заїзді француз не робив – лише третє підсумкове місце.

А ось Атле Лі Макграт, який після першої спроби йшов другим, якраз припустився грубої помилки в середині другої спроби і відлетів аж на останнє, 30-те місце. Дивно, що в таких важких умовах у другій спробі з дистанції не зійшов ніхто.

Лідер сезону в заліку слалому, Мануель Феллер, у підсумку залишився без подіуму – четверте місце. Втім, за таких результатів його суперників такої стабільності має вистачити для завоювання малого Кубка світу. Відзначимо й іншого австрійця, Домініка Рашнера, який зараз перебуває у відмінній формі. У Шамоні він поділив п'яте місце з Хенріком Крістофферсеном, до цього в нього був подіум в Адельбодені та сьоме місце у Венгені.

Лінус Штрассер після двох поспіль перемог у слаломі відступив на другий план, і показав лише 14-й результат. 19-м став Крістоффер Якобсен. Катастрофічно нестабільний швед добирається до фінішу в третьому слаломі поспіль на Кубку світу – для нього це дійсно вагоме досягнення.

Загальний залік Кубка світу (чоловіки):

Загальний залік Кубка світу (жінки):

Двоборство

Старти тижня:

П'ятниця, 2 лютого

Зеєфельд (Австрія), HS 109/7,5 км, особистий Гундерсен

Субота, 3 лютого

Зеєфельд (Австрія), HS 109/10 км, особистий Гундерсен

Неділя, 4 лютого

Зеєфельд (Австрія), HS 109/12,5 км, особистий Гундерсен

Потрійний успіх Ріібера і невезіння Лампартера

Кубок світу з двоборства приїхав до Зеєфельда, де в 11-й раз в історії відбулася триденна багатоденка. Свого часу цей турнір створювався з прицілом на статус одного з хайлайтів сезону, однак через відверто невдалий (і, до того ж, не надто зрозумілий для простого глядача) регламент із кожним роком він дедалі менше розбурхує уми як уболівальників, так і самих спортсменів.

Цього року Nordic Triple завершився банально – тріумфом Ярла Магнуса Ріібера. Дивно, але норвежець виграв багатоденку в Зеєфельді лише втретє в кар'єрі. Справа тут не в якомусь особливому форматі, який підрізав шанси норвезького домінатора, а в тому, що в попередні роки Ріібера неодноразово переслідували різного роду форс-мажори – або перед етапом у Зеєфельді, або під час нього.

Але не цього разу – Ярл Магнус щоразу впевнено вигравав стрибкову спробу, після чого на гордій самоті утримував запас до самого фінішу. Зазначимо, що в заключний день міні-туру стрибкову спробу через сильний вітер довелося скасувати, і для формування старт-листа гонки використовували четвергове офіційне тренування (Provisional competition round).

Другим у загальному заліку став партнер Ріібера по збірній Норвегії Йорген Гробак. 3-разовий олімпійський чемпіон у Зеєфельді мав дуже гідний вигляд, зокрема й на трампліні, але аж надто сильним був Ярл Магнус. Хоча в останній день Гробак відігравав відставання від Ріібера дуже швидкими темпами, і, якби дистанція гонки була не 12,5 км, а 15 км, як раніше, то результат багатоденки міг би вийти зовсім іншим.

Getty Images/Global Images Ukraine. Ярл Магнус Ріібер

Зазначимо, що багато двоборців під час вік-енду скаржилися на поганий стан снігового полотна на трасі гонки. І це при тому, що в Зеєфельді не було такої серйозної нестачі снігу, як на багатьох інших зимових аренах Європи – починаючи з гірськолижних трас в Шамоні і Гарміші і закінчуючи змаганнями двоборців у Шонаху тижневої давнини. За словами спортсменів, на трасі було занадто багато води, і снігове полотно потрібно було обробляти сіллю – звичайна для таких випадків практика.

За іронією долі, головною жертвою помилок австрійських організаторів став лідер команди господарів, Йоханнес Лампартер, який мав усі шанси фінішувати на подіумі, але впав на одному зі спусків у недільні гонці і був змушений задовольнятися четвертим місцем. Зазначимо, що австрієць пропустив три попередні старти на Кубку світу через проблеми зі здоров'ям. До кінця відійти від хвороби Лампартер не встиг і в Зеєфельді – Йоханнес скаржився на кашель.

З огляду на обставини, австрієць мав дуже гідний вигляд, особливо в лижній гонці, результати в якій традиційно більш чутливі до застудних захворювань. Трохи розчарував Лампартер лише в стрибковій спробі в п'ятницю, показавши в ній лише шостий результат.

Незважаючи на проблеми і невезіння Лампартера, збірна Австрії без підсумкового подіуму вдома не залишилася – третім став Штефан Реттенеггер, який за підсумками етапу в Зеєфельді слідом за Ріібером перевалив за позначку в 1000 очок у загальному заліку Кубка світу.

А ось збірна Німеччини знову залишилася без подіуму – і в загальному заліку, і на окремих етапах. Найкращим із німців став Вінценц Гайгер, який у заключний день у гонці прорвався з 21-го місця на шосте. Міг виявитися помітно вище Йоханнес Рідцек, але один із найшвидших лижників у Кубку світу з двоборства в останній день провалився на трасі, показавши лише 15-й результат. Як підсумок – замість камбеку втрата двох позицій відносно стартової і підсумкове 13-те місце.

А ось хто в Зеєфельді порадував, так це Маттео Бо. Минулого сезону 21-річний француз у повний голос заявив про себе як про одного з найталановитіших двоборців покоління, проте в нинішній зимовій кампанії він дуже сильно розчаровував. І ось у Зеєфельді Бо нарешті став нагадувати самого себе річної давності: три потрапляння в топ-10 (до цього в нинішньому сезоні не було жодного) і підсумкове дев'яте місце в загальному заліку. А ось партнеру Бо по збірній Франції Лорану Мюлеталеру в п'ятницю дуже не пощастило з вітром під час стрибка, він показав останній, 57-й результат і вирішив навіть не виходити на старт як п'ятничної гонки, так і двох наступних стартів.

Приїхала в Зеєфельд і збірна України у складі Дмитра Мазурчука та Віталія Гребенюка. Останній припинив боротьбу вже в перший день, фінішувавши 52-м: для участі в наступних стартах необхідно було потрапляти в топ-50. Що стосується Мазурчука, то він у перші два дні показав 47-й і 45-й результати, після чого з невідомих причин не вийшов на старт недільної гонки.

Загальний залік Кубка світу:

Кубок націй: