Хейні занадто просто побив Прогрейса. Тепер він чемпіон потужної категорії

У ніч з 9 на 10 грудня у Сан-Франциско, США, відбувся дебют Девіна Хейні (31-0, 15 КО) у першій напівсередній вазі. У цьому протистоянні він зустрівся з чемпіоном WBC Реджисом Прогрейсом (29-2, 24 КО), який до бою говорив, що його ударної сили вистачить, щоб перемогти, навіть якщо більшість бою суперник триматиметься на дистанції.

Як бачимо, не вистачило. Не тільки, щоб нокаутувати суперника, а й щоб хоч якось йому зашкодити. Тому що, щоб це зробити, треба влучати. А з цим у Реджиса все ж були великі проблеми.

Хейні не залишив шансів Прогрейсу. Реджис майже не влучав

Кар’єра Девіна Хейні – дивне явище. От за що його люблять? За що не люблять, зрозуміло. Він не дуже цікавий боксер. Нецікавий – не значить поганий чи недостатньо майстерний. Просто нецікавий, неяскравий, занадто обережний, шоу для якого закінчується рівно на тому моменті, як він підіймається у ринг.
Загалом, це й нормально. Тому що саме Девін ризикує головою та тулубом. Скільки б фанати не вимагали та не казали, що гроші заплачені за шоу, вирішують, як обходитись із своїм тілом, тільки і виключно боксери. І Хейні давно вирішив – краще перемоги та безпека, ніж проблеми фізичного характеру.

Разом із цим у протилежному куті був справді яскравий боксер. Реджис Прогрейс і удар має, і шоу часто дає, і розмінів не боїться, та й стиль досить цікавий і незвичний. Ще й чемпіон. Але продавав це шоу не він, а саме той умовно недостатньо цікавий Хейні. Девін був рушійною силою з продажу квитків – бо боксували в його рідному місті. Але ж не поїхали в місто до чемпіона, розуміючи, що на Девіна прийде більше, бо він – зірка. І трансляції теж продавались більше завдяки йому, ніж супернику.

Протистояння довело всі факти, викладені вище. І те, що Хейні – більший боксер, ніж Прогрейс. І кращий на додачу. І те, що Девін – не дуже цікавий боксер. Розумний, майстерний, будь-який. Але не цікавий.

Хейні весь бій займався тим, що любить та вміє найкраще – зустрічав суперника, ловив того на помилках і не давав наблизитись. Не хочеться, щоб це виглядало, як знецінення дій Девіна. Такий бокс – це велика майстерність. Так використовувати габарити, навички та швидкість – це справді чудовий бокс.

Окрім цього, дії Хейні цього разу виглядали гострішими та жорсткішими. Як от у третьому раунді, коли він влучив правою і суперник впав. Там був нокдаун. Але й не було нічого страшного. Девін скористався довжиною рук, швидкістю й точністю, щоб упіймати суперника у незручному положенні. Прогрейс пропустив та впав. Нокдаун чистий, але не так жорстко, як хотілося б тепер вже новому чемпіону.

Повертаючись до можливого сприйняття чергового перфоманса Хейні, як знецінення – це не воно. Просто Девін зробив рівно стільки, скільки було треба для перемоги. І цього все одно виявилось аж занадто багато для чемпіона, який не програє з 2019 року і за цей час нокаутував чотирьох суперників з п’яти. Просто у цьому недостатньо динаміки та шоу.

Як от момент із нокдауном. Здалось, що Хейні нарешті налаштувався на якісь активні дії. Влучив правою, потім цілився нею не раз і теж влучав. Здавалось, всі підстави вважати, що претендент буде набирати оберти, є. Але бій йшов далі, а Хейні все так само був обережний.

Навіть після середини зустрічі, коли стало очевидно, що шансів у Прогрейса немає майже жодних. Девін все одно був обережним, точним, але не більше того. Навіть, коли Реджис отримав пошкодження обличчя і до нього прийшли лікарі, щоб перевірити, чи він щось бачить, Девін все одно діяв спокійно і за тим же планом.

З одного боку, це добре. Холодна голова вберегла не одного боксера від поразки. Якщо говорити про Прогрейса, то йому якраз і треба було б, щоб претендент повірив у себе і пішов вперед. Там можна було б упіймати на помилці, пробити, відправити у нокдаун, спробувати вирвати перемогу у повністю програному протистоянні.

З іншого боку, Хейні мав змогу зупиняти будь-які нападки суперника. Він контратакував, в’язав у невеликій кількості клінчів. Він встигав ударити та піти на дистанцію. Ну що б сталось, якби сам Девін підняв саме кількість ударів? Трошки б виросли ризики, але американець міг би перемогти достроково. Стати першим, хто побив Прогрейса нокаутом. Технічним, наприклад. Але Девін довів все до стандартної для себе перемоги. Це вже шоста поспіль перемога рішенням суддів для Хейні у шести останніх поєдинках. Цього разу рахунок 120-107.

Цього разу, згідно зі статистикою CompuBox, Прогрейс влучив всього 38 разів. Це на два менше, ніж Де Лос Сантос у поєдинку проти Шакура. І це новий антирекорд за всю історію CompuBox.

І що тепер?

Прогрейсу взагалі не має бути проблем зробити ще декілька хороших боїв. Суперзіркою він так і не став. І вже не стане. Але боксер яскравий і буде достатньо кандидатів на бій проти нього. Той же колишній суперник Василя Ломаченка Джемейн Ортіс до цього поєдинку заявив, що Хейні розіб’є Прогрейса, а він готовий після цього зустрітися з Реджисом.

Це був би цікавий бій. Ортіс не бігатиме від Реджиса, як Хейні. Будуть шанси в обох точно.

Девін тепер серед чемпіонів дуже цікавої категорії. Звісно, всі хочуть бою проти Теофімо Лопеса, але його не буде найближчим часом. Теофімо веде перемовини з Субріелем Матіасом – іншим чемпіоном першої напівсередньої вагової категорії.

Можна зустрітись з Роландо Ромеро, якщо той повернеться із відпускного статусу чемпіона. Девін якось вкрай впевнено розбив того у спарингу. Або з Раяном Гарсією. Чому б і ні?

Та й загалом, варіантів вдосталь. Той же Арнольд Барбоса, якому роками ніяк не зроблять чемпіонський бій. Чому б не влаштувати зустріч з Хейні і нарешті перевірити Барбосу? Заодно й для Хейні вкрай цікавий суперник.

Чітких імен сторона Девіна поки що не називає, але американець зараз має той період кар’єри, коли кожне протистояння на слуху. Наступне зобов’язано бути таким самим.