З Клебо і компанією, надалі без росіян. Прев'ю сезону в лижних гонках

Уже в п'ятницю, 24 листопада класичним спринтом у фінській Руці за традицією стартує Кубок світу 2023/2024 у лижних гонках. З огляду на те, наскільки високий статус у цьому виді спорту мають чемпіонати світу та Олімпіади, сезон без титульних турнірів справді можна назвати «прохідним».

Однак, як не парадоксально, таких сезонів фанати лижних гонок чекають з особливим нетерпінням. Річ у тім, що в такі сезони можна побачити додаткову супербагатоденку (Тур Канади у 2016 році, норвезько-шведський Скі Тур у 2020 році), багато нових локацій і незвичних форматів (як гонка Стурлін – Мерокер і гірський спринт в Оре на Скі Турі-2020).

• Більше про лижні види спорту читайте в Telegram-каналі «Зимовий спорт на Sport.ua».

У цьому плані майбутній сезон виправдав очікування лише наполовину. Другої супербагатоденки ми не побачимо, нових оригінальних форматів – теж. Але в плані географії календар дійсно перекроїли дуже помітно. Особливо це стосується грудня: через 11 років повернеться в Кубок світу шведський Єлліваре, після нього – Естерсунд, набагато краще відомий фанатам біатлону, а перед Різдвом – етап у Тронхеймі, столиці ЧС-2025.

Етап у Давосі, який протягом багатьох років займав цей передріздвяний слот, перекочував на початок січня і відбудеться в рамках Тур де Скі. Сама супербагатоденка в «прохідні» сезони зазвичай розширюється до 9 етапів, але не цього разу: традиційні 7 гонок лише у двох країнах.

У січні – етап у ще одному традиційно біатлонному місці, німецькому Оберхофі, і новій для Кубка світу локації, швейцарському Гомсі, який приймав юніорський чемпіонат світу-2018. Весь лютий відданий поїздці до Північної Америки – канадський Кенмор і американський Міннеаполіс сумарно приймуть 6 гонок, і важко зрозуміти, чому їх не об'єднали в багатоденку.

Завершувати сезон будуть традиційні етапи в Лахті, Осло, Драммені та Фалуні. Сумарно – по 33 особисті гонки у чоловіків і жінок, по три класичні естафети і по одній змішаній. Із 33 особистих гонок буде 13 спринтів (6 – класикою, 7 – коньком) і 20 дистанційних гонок.

Попередній сезон був революційним за двома параметрами: рівні дистанції для чоловіків і жінок, а також нова система нарахування очок, яка була створена для стабільних універсалів-середняків, які рідко перемагають, але ходять практично всі гонки. Обидва ці експерименти були визнані успішними (хоча за другим пунктом можна не погодитися), і обидва нововведення залишаться в дії і в майбутньому сезоні. Ну і в цілому «прохідні» сезони – це час, коли цінність Великого кришталевого глобуса (ВКГ) підвищується, а кількість пропусків зірками етапів Кубка світу помітно скорочується, що теж не може не радувати.

Дійові особи

Чоловіки

Чемпіон

У чоловіків відсторонення збірної росії призвело до тотальної домінації Норвегії загалом і лідера скандинавів, Йоханнеса Клебо, зокрема. Минулого сезону він впевнено взяв свій четвертий у кар'єрі Великий кришталевий глобус (ВКГ), вигравши рекордні 20 гонок за сезон, але при цьому доволі слабко виступив на чемпіонаті світу, де з особистих гонок взяв золото тільки в спринті.

Getty Images/Global Images Ukraine. Йоханнес Клебо

До нового сезону Клебо знову підходить у статусі беззаперечного фаворита, але безпроблемним міжсезоння для нього точно не було. Тривала суперечка з Норвезькою лижною федерацією завершилася підписанням компромісної угоди, а перед стартом сезону Йоханнес, як і багато його партнерів по команді, перехворів на коронавірус. Клебо пропустив відкриття сезону в Бейтостолені, його виступ у Руці також був під питанням, але до складу команди він все ж увійшов. Цілком ймовірно, старт сезону у виконанні Йоханнеса буде не дуже вдалим, хоча він відомий любитель перебільшувати масштаб своїх проблем.

Норвегія

Серед головних претендентів на те, щоб скинути Клебо з трону – перш за все, його партнери по збірній Норвегії. Головним конкурентом у минулому сезоні був досвідчений Пол Гулберг, який на стартовому відрізку сезону навіть лідирував у загальному заліку і в підсумку фінішував другим, завоювавши золото чемпіонату світу в марафоні і взявши Малий Кубок світу в дистанційних гонках. Гулберг починав кар'єру як спринтер-класист, але перетворився на абсолютного універсала – те, що потрібно для загального заліку за нової очкової системи. До того ж, на відміну від більшості його партнерів по команді, самого Пола спалах коронавірусу в збірній Норвегії перед стартом сезону оминув стороною.

Схожим чином розвивається і кар'єра Еріка Вальнеша, який залишається спринтером-класистом №2 у світі, але при цьому істотно розширює свою спеціалізацію. Щоправда, в дистанційних гонках дисбаланс у бік класики у нього надалі дуже відчутний.

Після завершення кар'єри Ханса Крістера Холунда в Кубку світу, по суті, не залишилося нікого, хто міг би зазіхати на статус Сімена Хегстада Крюгера як конькіста-дистанційника №1. Відмінні гірницькі здібності роблять його одним з топ-претендентів на перемогу на Тур де Скі, проте занадто вузька спеціалізація (перш за все – слабкий спринт) помітно знижують шанси Крюгера як на супербагатоденці, так і в загальному заліку Кубка світу.

Getty Images/Global Images Ukraine. Сімен Хегстад Крюгер

Крім Клебо, коронавірус перед стартом сезону перенесли досвідчені дистанційники Шюр Рьоте і Дідрік Тьонсет, а також чудові спринтери-конькісти Ховард Солос Таугбьоль і Сіндре Бьорнстад Скар. Рьоте стартовий етап Кубка світу в Руці буде змушений пропустити. Залишається сподіватися, що ветеран зуміє набрати форму до Тур де Скі – прекрасні гірські здібності роблять його одним із фаворитів загального заліку.

Харальд Остберг Амундсен кілька років тому заявив про себе як сильний конькіст-дистанційник, проте відтоді дуже помітно розширив діапазон своїх можливостей. Чекаємо від нього прориву в топ-10 загального заліку за підсумками сезону. Класні результати в дистанційних гонках здатні показувати Мартін Льовстрьом Ньєнгет і класист Еміль Іверсен.

Одним із відкриттів минулого сезону став чемпіон світу 2020 року серед юніорів Івер Тільдхейм Андерсен, який у грудні в Ліллехаммері у своїй другій гонці на Кубку світу сенсаційно здобув перемогу в коньковій розділці, будучи представником національної групи норвежців. Після цього він провів ще чотири гонки на Кубку світу і жодного разу не фінішував нижче 9-го місця – той успіх не був випадковістю.

Підстрахувати основу збірної Норвегії у спринті можуть Сіверт Вііг і молодший брат легендарного «Червоного вбивці» Евен Нортуг. Спринтер Ансгар Евенсен і дистанційник Маттіс Стенсхаген кілька років тому вважалися мегаталантами, проте реалізувати свій потенціал поки що не можуть.

Інші

З представників решти світу відзначимо, перш за все, Федеріко Пеллегріно, який минулого сезону замкнув топ-3 в загальному заліку Кубка світу. Це стало наслідком співпраці з відомим тренером Маркусом Крамером, що дало змогу італійцеві дуже помітно додати в дистанційних гонках і навіть зупинитися за крок від подіуму загального заліку Тур де Скі.

Getty Images/Global Images Ukraine. Федеріко Пеллегріно

Одним із відкриттів минулого сезону став спринтер-класист Сімоне Мочелліні, який двічі піднявся на подіум на Кубку світу. На жаль, стартовий відрізок нинішнього сезону він пропускає через травму руки. 25-річному італійцеві знадобилася операція, терміни відновлення – 4-6 тижнів. У дистанційних гонках надії на класиста Франческо Де Фабіані. Кілька років тому його розглядали навіть як потенційного претендента на загальний залік. Але для таких завдань потрібно більше стабільності та здатності тримати оптимальну форму на тривалих відрізках.

Часи, коли збірна Швеції змагалася на рівних із Норвегією, лишилися в минулому, однак від дна «Тре Крунур», схоже, вже відштовхнулися. Свою другу молодість минулого сезону пережив багатостраждальний ветеран Калле Халварссон, дедалі частіше потрапляє на подіум Кубка світу молодий дистанційник Вільям Поромя, а в спринті сходить зірка 21-річного Едвіна Ангера, який минулого сезону вже 5 разів пробивався до фіналу на Кубку світу.

Оскар Свенссон здав порівняно з піковим сезоном 2020/2021, проте в піковій формі здатен боротися за призові місця. Можливо, побачимо по ходу нинішнього сезону дебют на Кубку світу 17-річного вундеркінда Альвара Мюльбака. Утім, ситуація перед стартом нового сезону для збірної Швеції видається не дуже оптимістичною: на відкритті сезону в Єлліваре всю основу «Тре Крунур» у коньковій розділці сенсаційно обіграв скромний швейцарець Сіріл Фендріх.

Getty Images/Global Images Ukraine. Рішар Жув

Крім Пеллегріно, кинути виклик норвежцям у спринтах здатні також французи – перш за все, Рішар Жув, який в минулому сезоні здобув дві перемоги, одну з яких – в очній боротьбі з самим Клебо на домашньому етапі в Ле-Русс. Трохи в тіні Жува в останні два роки перебуває Лука Шанава, є і сильний другий ешелон в особі Рено Жея і молодого Жюля Шаппаза. У дистанційних видах надії на Уго Лапалю, Клемана Парісса і Жюля Лап'єрра. Продовжує кар'єру знаменитий ветеран Моріс Маніфіка, проте найкращі роки його кар'єри вже далеко позаду.

У дистанційних гонках класикою регулярно бити збірну Норвегії здатен Іво Нісканен. Щоправда, минулий сезон для 3-разового олімпійського чемпіона вийшов дуже змазаним через хворобу: Нісканен почав сезон лише з Тур де Скі, так і не набрав оптимальної форми, і так і залишився без особистих медалей чемпіонату світу. Також фіни можуть розраховувати на спринтера-універсала Йоні Мякі, дистанційника Пертту Хювярінена і колись топового спринтера Рістоматті Хаколу, у якого в останні роки проблеми зі здоров'ям мають перманентний характер.

З представників малих лижних країн відзначимо молодого американця Бена Огдена і чеха Міхала Новака. Обидва жодного разу не піднялися на подіум на Кубку світу, проте за рахунок стабільності та універсалізму завершили сезон у топ-10 загального заліку. Здатний боротися за високі місця в дистанційних гонках британець Ендрю Масгрейв, який уже багато років живе в Норвегії та тренується з норвезькою збірною.

Наприкінці олімпійського сезону 2021/2022 пошумів у спринтах китаєць Ван Цян, проте торік він так жодного разу й не з'явився на Кубку світу через відсутність фінансування лижних видів спорту в Китаї. На старті нинішнього сезону Цяна ми побачимо, але виступати він буде лише до нового року, після чого через проблеми з візою Вану доведеться повернутися додому.

Жінки

Чемпіон

У жінок володарем Кубка світу минулого сезону сенсаційно стала Тіріль Уднес Венг. Протягом усієї своєї кар'єри вона була просто міцним середняком, проте якісний стрибок у результатах плюс нова очкова система дозволили цьому універсалу взяти ВКГ лише з однією перемогою в сезоні.

Getty Images/Global Images Ukraine. Тіріль Венг

Захистити титул норвежці буде непросто. Все ж, у Кубку світу є достатньо сильніших за класом суперниць, та й міжсезоння для Тіріль Венг було проблемним. Напередодні старту сезону вона захворіла на коронавірус і на першому етапі в Руці не виступить. А саме відсутність пропусків була головною запорукою її успіху в загальному заліку минулого сезону.

Шведські фаворитки

Найсильнішою командою світу в сучасних жіночих лижних гонках беззаперечно є збірна Швеції, у складі якої можна знайти цілий розсип потенційних претенденток на загальний залік. Однак щодо кожної є свої «але», які змушують оцінювати шанси цих спортсменок з обережністю.

Фріда Карлссон за своїм потенціалом, ймовірно, найсильніша дистанційниця світу, та й у спринті здатна набрати хороші очки. Однак проблем, які знижують її шанси на довгій кубковій дистанції, також достатньо. Це і схильність до травм і хвороб, і проблеми з відновленням. Так, минулого сезону Карлссон виграла Тур де Скі, але зробила це саме всупереч своєму відновленню: вона ледве дісталася фінішу на Альпе ді Черміс, де знепритомніла і навіть не змогла вийти на церемонію нагородження.

Getty Images/Global Images Ukraine. Фріда Карлссон

Найкращим у кар'єрі виявився минулий сезон для Ебби Андерссон, яка завоювала два особистих золота чемпіонату світу. Протягом усієї кар'єри Андерссон вважалася більш стабільною, ніж Карлссон, але було прийнято вважати, що за своїм максимальним потенціалом вона Фріді поступається. Однак минулий сезон поставив цю тезу під сумнів: Андерссон почала регулярно перемагати, зокрема в очній боротьбі з оптимально готовою Карлссон. З точки зору боротьби за загальний залік Кубка світу проблема Андерссон в іншому: у неї абсолютно не розвинені спринтерські здібності, а нинішня очкова система створена саме для універсалів.

Ще кращі справи у збірної Швеції в спринті. Потенційно претендентом №1 на ВКГ можна вважати Йонну Сундлінг. Значну частину минулого сезону вона пропустила через хворобу, проте взяла золото чемпіонату світу. В останні роки за своїм потенціалом Сундлінг була спринтеркою №1 у світі, і до того ж домоглася дуже відчутного прогресу в дистанційних гонках. Якщо в майбутньому сезоні проблеми зі здоров'ям обійдуть Йонну стороною, то виграти загальний залік їй цілком під силу.

Ще сильнішою за своїм талантом і потенціалом вважається Лінн Сван: це стосується і її спринту, і дистанційних здібностей. Однак вона минулого сезону повернулася до Кубка світу після майже 2-річної паузи, і доволі передбачувано була далека від тієї вражаючої форми, яку демонструвала до травми. Особливо це впадало в очі в спринтах, де Сван не вистачало сил на фінальні забіги.

Підготовка до нового сезону в Лінн також пройшла аж ніяк не як по маслу: у вересні вона надірвала м'яз стегна на тренуванні в Лівіньо і пропустила майже півтора місяця. Тому чого чекати від неї в новому сезоні – велика загадка.

Getty Images/Global Images Ukraine. Лінн Сван

В останні два роки Малий Кубок світу у спринті брала Майя Дальквіст. Однак робила це 29-річна шведка насамперед за рахунок стабільності: її остання перемога на Кубку світу датована ще груднем 2021 року. За своїм потенціалом вона поступається і Сундлінг, і Сван, та й у дистанційних гонках не така сильна. Також не можна не відзначити, що міжсезоння для Дальквіст було непростим. У жовтні у неї проявилися серйозні проблеми зі здоров'ям, процес підготовки доводилося ставити на паузу.

Нарешті розкрилася повною мірою Емма Рібом, яка виграла два стартові спринти на Кубку світу минулого сезону. У неї також є здібності в дистанційних гонках, проте не настільки вражаючі, щоб всерйоз претендувати на високі місця в загальному заліку. У вдалі дні здатна боротися за високі місця в спринті і Йоханна Хагстрьом.

Норвежки

У збірної Норвегії після завершення кар'єри Терези Йохауг могли настати важкі часи, але дуже вчасно розкрилися спортсменки, які до цього перебували в тіні Йохауг. Свій найкращий сезон у кар'єрі видала Анне К'єрсті Кальво, яка з середняка перетворилася на одну з найсильніших дистанційниць світу. По ходу сезону Кальво додала і в спринті, тому тепер її претензії на загальний залік виглядають досить вагомими. Щоправда, перед стартом сезону вона застудилася і пропустила змагання в Бейтостолені.

Крістін Шістад кілька років тому вважали, напевно, найперспективнішою спринтеркою світу, але реалізувати свій потенціал їй ніяк не вдавалося. І ось, у другій половині минулого сезону, коли дуже багато хто вже встиг поставити на Шістад хрест, її прорвало, і норвежка виграла п'ять поспіль спринтів на Кубку світу, причому перемагала не тільки своєю улюбленою класикою, а й коньком. І, незважаючи на цілий розсип топ-спринтерів у складі збірної Швеції, цілком може вийти так, що Малий Кубок світу в спринті за підсумками нинішнього сезону вирушить до Норвегії.

Getty Images/Global Images Ukraine. Крістін Шістад

Несподівано повернулася в минулому сезоні в Кубок світу після майже 10-річної перерви 35-річний ветеран Астрід Ойре Слінд, яка весь цей час виступала в марафонській серії Ski Classics. І як повернулася! Бронза чемпіонату світу в скіатлоні плюс золото в естафеті, два подіуми на Кубку світу (зокрема, на Холменколленському марафоні), 7-ме місце в загальному заліку Тур де Скі – раніше про такі результати вона навіть мріяти не могла! Якщо в майбутньому сезоні Слінд зосередиться на Кубку світу, не відволікаючись на Ski Classics, то, можливо, зробить ще один якісний стрибок у результатах.

Найкращий сезон у кар'єрі видала і сестра чемпіонки Кубка світу, Лотта Уднес Венг. Щоправда, навіть зараз вона не виглядає реальним претендентом на ВКГ, але і її сестру рік тому як фаворита ніхто і близько не розглядав. Найстарша і найтитулованіша з сестер Венг, Хейді, подолала спад у своїй кар'єрі, повернулася на непоганий рівень у дистанційних гонках, але цього недостатньо для того, щоб поборотися за третій у кар'єрі ВКГ.

Є в складі збірної Норвегії й ті, у кого кар'єра перебуває зараз не на піку. Після прориву на навколотоповий рівень у сезоні 2021/2022 помітно здала спринтерка Матільда Мюрвольд, не вдається виправдати видані кілька років тому аванси талановитій дистанційниці-конькістці Хелен Марі Фоссесхольм. У міжсезоння у неї були проблеми зі здоров'ям, вона пропустила відкриття сезону в Бейтостолені, і вже попередила, що до нового року її програма виступів на Кубку світу буде істотно обмеженою.

Ще гірші справи в Інгвільд Остберг. Чемпіонка Кубка світу-2019 в минулому сезоні повернулася після 2-річної перерви, пов'язаної з системними і глибокими проблемами зі здоров'ям. Під час сезону Остберг зуміла помітно наблизитися до свого пікового рівня, взяла золото ЧС в естафеті і двічі піднялася на подіум на Кубку світу, але восени старі проблеми знову дали про себе знати. 33-річна норвежка не пройшла медогляд напередодні старту сезону, і поки що незрозуміло, наскільки серйозні її проблеми. Але три роки тому все починалося точно так само...

Решта

Ще одним топ-фаворитом Кубка світу можна назвати Джессіку Діггінс, яка в минулому сезоні до останнього боролася з Венг, проте залишилася другою. Американка помітно тяжіє до вільного стилю, але може показувати непогані результати і в класиці. Головна проблема – їй ніколи не вдається проходити всю зимову кампанію без спадів форми. Минулого сезону, наприклад, Джесс провалила Тур де Скі, проте реабілітувалася на чемпіонаті світу, взявши золото в розділці. Діггінс традиційно слабко починає сезон у Руці, тому не поспішайте викреслювати її з числа претенденток на ВКГ після першого ж вікенду сезону.

Getty Images/Global Images Ukraine. Джессіка Діггінс

А ось її партнерка по команді Розі Бреннан, навпаки, є типовою «декабристкою». У неї все гаразд у плані універсалізму, проте загального класу все ж трохи не вистачає для боротьби за ВКГ, і 35 років – напевно, не той вік, щоб зробити якісний стрибок на вершину.

Свою другу молодість переживає досвідчена фінка Кертту Нісканен, яка видала свій найкращий кубковий сезон у кар'єрі і замкнула топ-3 загального заліку. Втім, коньковий стиль у неї все ж таки занадто слабкий, щоб розраховувати на щось більше.

Її молодшій партнерці по команді Крісті Пармакоскі набридло постійно бути на 3-5 місцях, і вона вирішила повністю відмовитися від спринту, зосередившись на дистанційних гонках. Це, звісно, позбавляє її шансів у загальному заліку Кубка світу, зате дає більше можливостей здобувати перемоги – те, чого їй так бракувало протягом усієї кар'єри. Нарешті почала виправдовувати видані в молодості аванси Йоханна Матінтало, яка мала сильний вигляд на передсезонних змаганнях у Муоніо.

Getty Images/Global Images Ukraine. Кріста Пармакоскі

Свій найкращий кубковий сезон видала Катаріна Хенніг, яка стала сьомою в загальному заліку. На новий сезон її головна мета – Тур де Скі. Також збірна Німеччини може розраховувати на спринтера Лауру Гіммлер і героїню Олімпіади в Пекіні Вікторію Карл.

До останнього боролася з Дальквіст на Малий Кубок світу в спринті Надін Фендріх, яка здобула одразу три перемоги в сезоні. Але, з огляду на повернення Сундлінг і Сван, прогрес Шістад, є підозри, що то був єдиний у кар'єрі шанс швейцарки на МКГ у спринті.

Помітно додала по ходу минулого сезону Дельфін Клодель, яка раніше була дуже вузькоспеціалізованою гірницею, але почала показувати топові результати не тільки на Альпе ді Черміс. У новому сезоні 27-річна француженка, схоже, готова зробити ще крок вперед. На відкритті норвезького сезону в Бейтостолені вона обіграла майже всю основу збірної Норвегії в коньковій розділці на 10 км, поступившись лише 0,7 секунди Астрід Слінд.

Одним із відкриттів чемпіонату світу в Планіці стала Франческа Франкі, яка посіла шосте місце в розділці та дев'яте – у скіатлоні. Тепер час доводити невипадковість таких успіхів і на Кубку світу. У дистанційних гонках здатна боротися за високі місця австрійка Тереза Штадлобер, а словенка Ева Уревц, втративши напарницю по командному спринту Анамарію Лампіч, почала перемикатися на дистанційні види.