Угіс КРАСТІНЬШ: «Після збірної одразу ж перейшов на клуб»

Минулий календарний рік для головного тренера чоловічої збірної України з волейболу та львівського «Баркома-Кажани» Угіса Крастіньша видався особливим. З жовтня 2022 року до квітня нинішнього він разом зі своїми підопічними по клубу дебютував у польській Плюс Лізі, граючи практично щотижня і провівши тут 32 матчі. Після цього з травня по жовтень Крастіньш вже разом із гравцями національної збірної України взяв участь одразу у чотирьох дуже відповідальних турнірах – Золотій Євролізі, Кубку претендентів, чемпіонаті Європи та відборі на Олімпійські ігри 2024 року. Якщо порахувати всі офіційні матчі та контрольні, то їх теж буде близько 30. Решта часу – це навчально-тренувальний процес, переїзди, перельоти, нові зали і навіть зміна часових поясів.

Відпочивати особливо не доводилося. Максимум, що вдавалося після турнірів, це кілька днів, після чого знову приступали до роботи. Ось і після повернення з Бразилії Угіс Крастіньш ненадовго вирушив до себе в Латвію.

- Побув трохи вдома, навідався до родини, погрався з онуком і ось я вже у Польщі, де разом із «Баркомом-Кажани» готуємося до нового сезону, - каже наставник. – Часу зовсім мало, бо вже найближчої суботи у нас перший матч чемпіонату Польщі у Плюс Лізі.

- До «Баркома» давайте повернемося трохи згодом, а зараз пропоную згадати сезон збірної 2023 року. Вийшов справжній марафон, який складався з чотирьох турнірів. Раніше Вам доводилося перебувати у подібній ситуації?
- Ні не доводилось. Як правило, влітку (або наприкінці травня – на початку вересня) було два відповідальні турніри – Золота Євроліга плюс чемпіонат Європи, або чемпіонат світу. А тут їх було одразу чотири! І скрізь треба було прагнути зіграти максимально. До того ж, суперники у нас були дуже сильні, а в Бразилії взагалі чотири команди з першої десятки світового рейтингу. Звичайно, під кінець вже відчувалася втома хлопців, причому не так фізична, як моральна. Адже практично на кожну гру треба було налаштовуватись дуже серйозно і, так званих, прохідних матчів за цей період взагалі не було.

– І не завжди Ви могли розраховувати на найсильніший склад. Вірно?
- На жаль так. Були травми гравців основного складу, так і не змогли ми цього сезону задіяти діагонального Дмитра Вієцького, який лікувався майже рік. Траплялися й інші непередбачувані ситуації. Але я передусім вдячний гравцям збірної, які разом зі мною пройшли цей непростий шлях. Хоча не все, що ми хотіли, вийшло, проте, високий імідж збірної України з волейболу нам вдалося зберегти і у світовому рейтингу ми не опустилися нижче, а навпаки, піднялися.

- Якщо говорити конкретно про матчі збірної цього сезону, то який (або які) на Ваш погляд були зі знаком плюс, а про які хочеться швидше забути, де зовсім нічого не вийшло?
- З позитивної точки зору хочу виділити два поєдинки, причому, хоч як це дивно виглядатиме, де ми поступилися. Насамперед це гра з Бразилією. Ми грали на майданчику суперників, при переповнених трибунах з однією з провідних команд світу і вели за сетами 2:1. Особливо запам'яталася перша партія, яку ми виграли із рахунком 38:36. У нас багато виходило і бразильці такого явно не очікували. Якби у нас було більше досвіду проведення таких матчів, то, певен, ми зуміли б довести гру до перемоги. Але бразильці в результаті змогли змінити ситуацію на свій бік і досягти успіху.

Друга гра – це чвертьфінал чемпіонату Європи зі Словенією. І тут ми виглядали абсолютно не гірше за суперників, які зрештою здобули бронзові медалі. Ключовою виявилася друга партія, в якій ми поступилися 29:31. А якби нам вдалося реалізувати хоча б один із чотирьох сетболів, підсумок зустрічі цілком міг бути на нашу користь.

Ще до позитивних моментів можу віднести усі 6 матчів групового етапу Золотої Євроліги, де ми не програли жодної партії, були хороші перемоги над Португалією та Іспанією на чемпіонаті Європи, над Іраном та Чехією в олімпійському відборі.

Щодо невдалих матчів, то, на жаль, їх також вистачало. Причини тут були різні, і ми по можливості намагалися розбирати ці поразки та свої помилки. Але, мабуть, найнегативніші емоції залишилися після стартового поєдинку олімпійського відбору зі збірною Куби. Суперник був явно сильніший за нас у всіх компонентах. І хоча ми готувалися до гри, знали, що буде нелегко, але до такої сильної гри наших опонентів виявились неготовими. До речі, Куба ледь не пробилася на Олімпіаду, обігравши ще й Італію. Втім, кубинці ще матимуть можливість відібратися до Парижа.

- Тепер збірна України матиме велику перерву. Коли ви плануєте знову зібратися разом?
- Якщо нічого не зміниться, то збірну зберемо лише у травні наступного року після закінчення клубного сезону. Готуватимемося до чергового турніру Золотої Євроліги і спробуємо знову пробитися до Ліги націй.

- Чекатимемо від нашої збірної нових успіхів уже у новому році. А тепер давайте перейдемо безпосередньо до «Баркома-Кажани». Склад команди дуже змінився порівняно з минулим сезоном, а часу на підготовку було не так багато.
- Ми наперед знали, що так буде, і розуміли всі складнощі. Але ми нічого не могли вдіяти з термінами підготовки, оскільки вони збігалися з іграми збірних. Доведеться надолужувати все вже по ходу сезону. До речі, у подібній ситуації опинились і деякі провідні польські клуби. Тож працюватимемо далі.

- Підписання нових гравців проходило із Вашим погодженням?
- Зрозуміло. Хоча я був у збірній України, постійно був на зв'язку з керівництвом клубу та своїми помічниками. Ми разом розробляли план підготовки, стежили за тими, хто виступав в інших збірних. Тож у цьому плані ми не мали проблем.

- Чи можете назвати новачків «Баркома-Кажани» на майбутній сезон?
- Я почну з того, що з різних причин із команди пішли всі легіонери та український волейболіст Володимир Тевкун. На їх місця ми запросили гравця національної збірної України догравальника Іллю Ковальова, гравця студентської збірної України ліберо Ярослава Пампушка, гравця національної збірної Аргентини догравальника Лучано Палонські, гравця національної збірної Франції центрального блокуючого Моуссе Гуйє, а також двох гравців національної збірної Латвії зв’язуючого Денніса Петровса та діагонального Крістерса Дардзанса.

Як бачите, всі волейболісти досить досвідчені, входять до складу збірних своїх країн. Я сподіваюся, що хлопці швидко знайдуть порозуміння один з одним.

- Минулого сезону «Барком-Кажани» проводив домашні матчі у Кракові. Як буде цього разу?
- Тепер ми прийматимемо суперників у невеликій залі польського міста Велюнь. Це неподалік від Лодзі. Тут є всі необхідні умови для тренувань, і для проведення матчів. Сподіваємось, що нас підтримають і місцеві шанувальники волейболу.

- І на завершення нашої розмови, хотілося б дізнатися про завдання, які стоять цього сезону перед «Баркомом»?
- У дебютному чемпіонаті ми виступили непогано, хоча й посіли 13 місце серед 16 учасників. Тим не менш, зуміли здобути 8 перемог і набрали 30 очок у 30 матчах регулярного чемпіонату, а потім двічі перемогли «Купрум» із Любіна у поєдинках за 13-14 місця. Зараз намагатимемося виступити краще та піднятися в турнірній таблиці на кілька позицій вище.

- Бажаємо успіху «Баркому-Кажани» у новому сезоні і гідно представити український волейбол у польській Плюс Лізі.
- Дякую за добрі слова. Докладемо всіх сил, щоб виступити на хорошому рівні.

Склад «Баркому-Кажани» у сезоні 2023-2024 років:

Зв’язуючі – Олексій Головень, Денніс Петровс
Догравальники – Олег Шевченко, Ілля Ковальов, Віталій Кучер, Лучано Палонські
Центральні блокуючі – Владислав Щуров, Ілля Довгий, Богдан Мазенко, Моуссе Гуйє
Діагональні – Василь Тупчій, Крістерс Дардзанс
Ліберо – Дмитро Канаєв, Ярослав Пампушко

Календар найближчих матчів «Баркома-Кажани» у польській Плюс Лізі:

21 жовтня
«Купрум» (Любін) – «Барком-Кажани» (Львів)
26 жовтня
«Богданка Люк» (Любін) – «Барком-Кажани» (Львів)
29 жовтня
«Барком-Кажани» (Львів) – «Трефл» (Гданськ)
4 листопада
«Проджект» (Варшава) – «Барком-Кажани» (Львів)
11 листопада
«Барком-Кажани» (Львів) – «Сліпськ Малов» (Сувалки)
15 листопада
«Аурон Варта» (Заверце) – «Барком-Кажани» (Львів)
18 листопада
«Барком-Кажани» (Львів) – «Ястшембський Вегель» (Ястшембе-Здруй)
25 листопада
«Закса» (Кендзежин-Козле) – «Барком-Кажани» (Львів)