Без сестер Музичук, проте не без надії!

Ці змагання є доволі молодими. Вперше чемпіонський титул було розіграно в 2007 р. А нині жіночі команди вийдуть на старт вдев’яте. Рекордсменками за кількістю звитяг є китаянки: 4 рази вони здіймалися на найвищу сходинку п’єдесталу – стільки, скільки трійко інших традиційних грандів, разом узяті. Українська команда історично є 4-ю за загальними досягненнями. У 2013 р. в Астані наша жіноча збірна виборола 1-ше місце. Прикметно, що в нинішньому нашому складі є три представниці тієї команди – Анна Ушеніна (ексчемпіонка світу!), Інна Гапоненко та Наталя Жукова. Крім них, кольори збірної України у Бидгощі захищатимуть Наталя Букса, Анастасія Рахмангулова та Єлизавета Гребенщикова.

Знайомимося ближче з дебютантками нашої команди. Рахмангулова народилася в Миколаєві, є чемпіонкою України 2015 р. Цікаво, що тоді у Львові вона здобула чемпіонський титул, маючи чи не найнижчий рейтинг серед учасниць. Проте в підсумку випередила й Буксу, й Гапоненко, й Осьмак. Як направду, то аналогів у нашій шаховій історії і не пригадаю. Якщо брати поточний рік, то на мене особисто неабияке враження справила її травнева перемога в партії проти Марії Манакової – сербки російського походження, вправної досвідченої шахістки та знаної медійної персони. Матова атака на короля супротивниці (того справді вийшло загнати в суточки!) – краса, та й годі! Ну, й цей рік визначний для Анастасії з огляду на прогрес у рейтингу та в шаховому званні (виконано норму жіночого гросмейстера!).

17-річна дніпрянка Гребенщикова впевнено торує собі шлях до шахових зірок. Вона чимало разів ставала призеркою українських змагань на юнацькому рівні. Є в її активі й європейська «бронза» в змаганнях дівчат до 14 років. На цьогорічному чемпіонаті Європи вже серед дорослих мені запам’ятався виграш Гребенщикової чорними в майстровитої азербайджанки Ханим Баладжаєвої. У цій партії у переможниці вдало вийшло поєднати загрози королю супротивниці й створення небезпечного прохідного пішака.

Чому в складі нашої команди немає сестер Музичук та Юлії Осьмак? Юлія має зміни в сімейному статусі, й на певний час їй буде не до шахових змагань. Питання щодо сестер вельми широке, й відповідь на нього не є простою. Взаємини наших провідних шахістів із Федерацією шахів України – це взагалі тривала й гостра розмова, в ході якої важливо дослухатися до аргументів усіх сторін. Менше з тим, якщо, приміром, статусна олімпіада – це не час для експериментів у складі, то чемпіонат світу або Європи цілком може бути шансом виявити свої чесноти дебютанткам національної команди. Тим паче, що відповідний потенціал вони мають, та й досвідчених шахісток у нинішньому варіанті збірної України не бракує.

Які шанси чинних переможниць шахової Олімпіади здобути ще й титул чемпіонок світу? Зверну увагу на те, що після тріумфального для українок чемпіонату-2013 надалі наша команда щоразу, ось уже чотири чемпіонати поспіль, опинялася за межею призерів. Хтось скаже: мовляв, воно й не чудниця, навівши низку аргументів – від нашого складу до навіть місць проведення змагань. Справді, в останні десять років якось не надто складалося в нас саме на чемпіонатах світу. Нині за середнім рейтингом наша команда фаворитом не є, адже ми аж 6-ті в цьому списку (середняки, виходить, за 12-ти команд-учасниць). Може, в цьому, власне, і є наш шанс? Згадаємо, як два роки тому чоловіча шахова збірна стала чемпіоном Європи, всупереч усім прогнозам.

Проте шлях до нагород непростий. Спершу підопічним Михайла Бродського слід вийти в плей-оф зі своєї підгрупи (так званий пул А). Нашими суперницями там будуть команди Грузії, Індії, Франції, Казахстану та Єгипту. Команди, що посядуть на груповому етапі перші чотири місця, кваліфікуються до чвертьфіналу. Склад збірної Грузії – потужний: чотирисотниця Белла Хотенашвілі, досвідчені Ніно Баціашвілі, Мері Арабідзе, Лейла Джавахішвілі, Саломе Мелія. Грузинки, як на мене, є не лише рейтинг-фаворитками нашої групи, а й чи не головними фаворитками всього змагання, хай цьогоріч і визначення топів не така проста річ. Високий середній рейтинг збірної Індії багато в чому є заслугою Харіки Дронаваллі. Вона має найвищий індивідуальний рейтинг серед усіх шахісток, що змагатимуться під прапорами своїх країн у Бидгощі. Водночас за індійську команду не гратиме лідерка національного рейтингу Хампі Конеру. Менше з тим, потенціал у цієї команди вельми високий. Не варто скидати з рахунків і команду Франції, очолювану Софі Мільє. Досвідчена уродженка Марселя час від часу демонструє яскраві грані свого шахового таланту. Особливість цієї команди – чимала кількість шахісток-емігранток. І справжня суміш ігрових стилістик – такий собі ірано-болгаро-литовський мікс – цілком може дати непоганий результат. У збірної Казахстану є яскраво виражений лідер – Бібісара Асаубаєва. Інші членкині команди – не такі імениті, адже в жодної з них немає рейтингу навіть на рівні 2200. Порадив би звернути увагу на 16-річну Алую Нурманову. Цьогоріч в неї вийшло обіграти в яскравій партії чемпіонку світу Цзюй Веньцзюнь. Єгипетська збірна, безперечно, є аутсайдером нашої групи. Однак від окремих шахісток можна очікувати сюрпризів. Зокрема від сестер Шахенди Вафи й Шрук Вафи. Як бачимо, тамтешні сестри (які є, до слова, чи не символом єгипетських шахів) грають на цьому турнірі за свою збірну.

В пулі В впертої боротьби за вихід у чвертьфінал я не очікую. Збірні США, Китаю, Німеччини та Польщі, хоча в деяких із них і немає відомих гросмейстерок, виглядають куди потужнішими, ніж команди ФІДЕ Америка (збірна, зібрана з гравчинь Перу, Куби, Аргентини, Парагваю, Колумбії) та Болгарії (героїня нещодавнього Кубка світу Нургюл Салімова на старт у Бидгощі не вийде). Тут цікавішою, як на мене, буде боротьба між фаворитами за місця з 1-го по 4-те, які визначать суперниць по плей-оф. Стати на герць проти, приміром, Грузії, одразу в чвертьфіналі охочих, думаю, відшукається обмаль.

Отже, формула чемпіонату не передбачає тривалих з’ясувань стосунків: змагання в групах, чвертьфінали, півфінали, фінал і так званий малий фінал, себто двобій за 3-тє місце. Вже 11 вересня ми дізнаємося імена нових чемпіонок світу. Й вони справді будуть нові, адже чинним чемпіоном є команда країни-агресора, яка, природньо, не бере участь у цьогорічних змаганнях. До речі, там, за болотами, цікава ситуація з чоловічим чемпіонатом, адже вперше в ньому зіграють дві жінки (до речі, з чемпіонського складу попереднього чемпіонату світу). Певно, справжнє хмарище тих, хто змінив шахове громадянство з російського на інше після початку повномасштабної агресії недолюдків проти України, не сприяє бодай якомусь більш-менш пристойному рівню змагань, то й звернулися за допомогою до тих, хто коня зупинить, який несеться навскач. До слова, інша двійка з російської команди переможниць чемпіонату світу-2021 нині вже виступає під прапорами інших країн.

Так, цьогоріч чимало збірних не змогло виставити найсильніші склади. Як на мене, все ж таки, далася взнаки часова близькість нещодавнього Кубка світу (про відновлення не варто забувати). Менше з тим, саме чинник неоптимальних складів – парадокс чи ні – є свого роду запорукою впертої боротьби. Явного фаворита немає, а ймовірність того, що якась із команд стане чемпіоном світу вперше (розірвавши тим самим не завелике коло звитяжниць), я би не розцінював як нульову. Чи сприяє чинна формула визначенню об’єктивно найкращих? Питання суперечливе (колова система або швейцарка в цьому контексті, на думку багатьох, мають певну перевагу), однак те, що використання плей-оф істотно сприяє видовищності змагань, – безсумнівно.

Олексій РИЖКОВ