Великий успіх та повний провал: як Україна грала на молодіжних Євро

21 червня збірна України вікової категорії U-21 стартує на молодіжному Євро матчем із хорватськими однолітками.

Це третій континентальний форум для нашої молодіжки. Два попередні дуже сильно відрізнялися один від одного в плані результату.

Молодіжний Євро-2006. Сенсаційне срібло

Напередодні циклу команду очолив Олексій Михайличенко – невдовзі після того, як його звільнили із київського «Динамо».

У ті часи жеребкування відбору до молодіжного чемпіонату Європи повністю збігалося з тим, що було у дорослих збірних. І якщо національна збірна України достроково забезпечила собі перше місце у кваліфікації ЧС-2006, то молодіжка програла конкуренцію Данії (відстали на шість очок – саме через поразки у особистих зустрічах – 0:1, 2:3) та посіла другий рядок. Українці взяли максимум у матчах із Грузією (6:0, 3:0), Грецією (1:0, 1:0) і Казахстаном (2:1, 1:0), розжилися чотирма очками у поєдинках із Албанією (5:0 , 1:1) та невдало зіграли з Туреччиною (0:0, 0:1).

Втім, система відбору на молодіжний Євро була такою, що безпосередньо на турнір ніхто не пробивався. По дві найкращі команди від кожної групи потім грали стикові матчі у форматі плей-оф.

Саме тоді відбувся один із головних камбеків в історії українського футболу, якщо брати усі рівні. Наша молодіжка програла перший матч бельгійцям у тоді ще затишному та гарному Маріуполі з рахунком 2:3 (у нас забили Адріан Пуканич та Олександр Алієв). У грі, яка відбулася 15 листопада 2005 року, до 70-ї хвилини українці поступалися 0:1. Щоб вийти на Євро, «жовто-синім» треба було забивати тричі. І це сталося! Героями стали Руслан Фомін (70-а хвилина), Дмитро Чигринський (83-я хвилина) та Артем Мілевський (90+3-я хвилина).

Фінальний турнір молодіжного Євро проходив у Португалії. І це зіграло на руку нашій команді, у чому пізніше зізнавалися футболісти. Адже завдяки великій українській діаспорі команда Олексія Михайличенка на кожному матчі отримувала гучну та щиру підтримку, яка, звісно, ​​надихала наших хлопців.

У першому турі збірна України на контратаках покарала нідерландську молодіжку, яка високо котирувалася (з того скликання велику кар'єру зробив Клас-Ян Хунтелар, але вистачало футболістів, які провели кілька сильних сезонів у топових лігах) і якій традиційно були властиві самовпевненість і пихатість. Перемогу «жовто-синім» принесли голи Мілевського з пенальті (Артем відрепетирував майбутній удар у серії зі Швейцарією на ЧС-2006 – забив «паненкою») і Руслана Фоміна. Гол престижу Нідерланди забили на останній хвилині.

Getty Images/Global Images Ukraine

Також на контратаках українська молодіжка грала проти Італії, тим більше, нічия наших влаштовувала. Однак у компенсований до другого тайму час команда Михайличенка пропустила від майбутньої легенди Джорджо К'єлліні.

В останньому турі наші знову могли грати на контратаках, адже нічия у поєдинку із Данією гарантувала вихід у півфінал. Українці перевиконали план і реваншувалися за поразки у відборі. Знову забили Фомін (31-а хвилина) та Мілевський (84-а хвилина), а пропустили наші на 43-й хвилині. Тобто, нервовий відрізок, коли один гол вибивав Україну з турніру, був довготривалим.

Команда Олексія Михайличенка ще й виграла групу із шістьма очками, що дозволило уникнути зустрічі з дуже потужною Францією у півфіналі. Втім, і молодіжка Сербії та Чорногорії була дуже серйозним противником: у її складі грали Браніслав Іванович, Володимир Стойкович, Мілош Красич, Мірко Вучинич та ще низка гравців, які залишили якийсь слід у футболі.

Не найяскравіша гра завершилася нулями за підсумками 120 хвилин, а наприкінці овертайму Олексій Михайличенко зважився на заміну воротаря – Олександр Рибка вийшов замість Андрія Пятова. Цей крок себе виправдав - Рибка виграв серію, відбивши два удари та компенсувавши промах Алієва.

Варто сказати, що молодіжна збірна України на Євро-2006 немов репетирувала сюжет, написаний для дорослої збірної на ЧС-2006. Про «паненку» у виконанні Артема Мілевського ми вже написали. А ось вам інші паралелі. Українці набрали шість очок у групі завдяки двом перемогам, потім пройшли першого суперника у плей-оф у серії пенальті після 0:0 у ігровий час, після чого програли наступному опоненту з рахунком 0:3.

Пам'ятаєте, що чвертьфінал проти Італії багато хто оцінив як найкращу за змістом гру збірної України на ЧС-2006? Фактично те саме (хороша гра, але розгром у результаті) спіткало нашу молодіжку у фіналі з Нідерландами. За кількістю гольових моментів українці помітно перевершили суперника, мали шанси і за 0:0, і за 0:1, і за 0:2, але реалізація була тільки у «помаранчевих». Жахливий фінал провів капітан тієї команди Олександр Яценко, особливо запам'яталося, як він привіз пенальті, високо задерши руку над головою під час перехоплення навісу. Клас-Ян Хунтелар зробив дубль у першому таймі, а на останній хвилині, вже після вилучення Олександра Романчука, наших добив Нікі Хофс.

Звісно, ​​срібло молодіжного Євро вважалося великим успіхом для збірної України. Більше того, цей результат міг стати перепусткою на Олімпіаду-2008. Але нашим не пощастило. Той молодіжний Євро став останнім, який проводили у парний рік - УЄФА усвідомив, що це неправильно, оскільки турнір майже збігається з дорослими чемпіонатами. Відбір на Олімпіаду відбувався вже за підсумками молодіжного Євро-2007, а наші туди не пробились.

Ми вже неодноразово в цьому матеріалі згадували фактор ЧС-2006. З цієї молодіжки на мундіаль поїхали Артем Мілевський, Андрій Пятов, Дмитро Чигринський і Олександр Яценко, який в останній момент замінив Сергія Федорова (той отримав травму).

Зазначимо, що склад української молодіжки на Євро був дуже стабільним: Андрій Пятов – Григорій Ярмаш, Олександр Яценко, Дмитро Чигринський, Олександр Романчук – Тарас Михалик, Олександр Максимов, Євген Чеберячко, Адріан Пуканич – Руслан Фомін, Артем Мілевський. Тобто використовувалася схема 4-4-2 чи навіть 4-2-2-2. Нехай вас не дивує Тарас Михалик на правому фланзі – він тоді лише розпочинав шлях із форвардів до центральних захисників.

Getty Images/Global Images Ukraine

Зміни до основного складу вносилися рідко. Шість футболістів (серед них досить відомий Микола Іщенко) із заявки взагалі не провели на полі жодної хвилини, а Олександр Рибка зіграв лише кілька хвилин із серією пенальті у півфіналі. Лише один раз вийшов зі старту Олександр Алієв. На фінал в основі випустили Олексія Годіна, також два матчі провів Андрій Оберемко. Регулярно виходив на заміну форвард Максим Фещук, який, звичайно, програвав конкуренцію Мілевському і Фоміну.

Варто навести кілька коментарів героїв того турніру, зроблених після повернення з Португалії.

Олександр Алієв: «Звичайно ж, ми всі засмутилися через те, що поступилися Нідерландам у фіналі. Але всі, і тренери, і гравці залишилися задоволені як грою, так і результатом. В останній грі ми створили безліч моментів, але не змогли їх реалізувати. Щодо моєї гри, то, вважаю, що показував свій звичний рівень. Чому мало грав? Запитайте краще у Олексія Олександровича, чому він мені не довіряв місце у стартовому, здебільшого складі. Не розраховував, мабуть…».

Руслан Фомін: «Ми мали чудовий шанс стати чемпіонами. Після півфіналу із Сербією ми з партнерами говорили на цю тему. Ми, мовляв, маємо шанс стати першими в Європі, і таке більше може не повторитися. Перед фіналом ми знову згадали про цю тему. Але тепер не вдалося подолати конкурента. Звичайно, хлопці засмутилися, але думаю, що срібні медалі для дебютанта такого турніру, яким є збірна України – непоганий результат».

Тарас Михалик: «Якби мені вдалося забити в дебюті фіналу, гра, напевно, пішла б в іншому ключі, і ми, швидше за все, почали б грати від оборони. А це вже, як ви знаєте, наш коник. Сильно засмутилися, адже до тріумфу залишався лише один крок. Все ж таки ми, на мою думку, показали гідну гру і результат. Багато хто казав, що часто нам щастило, але на одному фарті до фіналу не дійдеш! Що було найскладнішим? На груповому етапі дуже заважала спека. І, незважаючи на те, що ми були дебютантами фінального турніру Євро, все ж таки хвилювання було, і це позначалося на видовищність нашої гри».

Олександр Рибка: «Я і не очікував, що буде стільки фанів нашої збірної. Нам, звісно, ​​казали, що у Португалії велика українська діаспора, але щоб ось так. За фіналом спостерігало, на мою думку, 25 000 глядачів, і як мінімум 20 000 з них були жовто-синіми».

Заявка збірної України Євро-2006

Воротарі: 1. Андрій П’ятов (Ворскла), 12. Олександр Рибка (Динамо), 22. Євген Ширяєв (Чорноморець).

Захисники: 2. Олександр Романчук (Динамо), 3. Микола Іщенко (Карпати), 4. Дмитро Невмивака (Металург Запоріжжя), 5. Олександр Яценко (Динамо), 6. Дмитро Чигринський (Шахтар), 15. Григорій Ярмаш (Динамо), 17. Тарас Михалик (Динамо).

Півзахисники: 9. Адріан Пуканич (Шахтар), 13. Сергій Пилипчук (Спартак Нальчик), 14. Євген Чеберячко (Арсенал Київ), 18. Олексій Годін (Металург Запоріжжя), 19. Олександр Максимов (ФК Харків), 20. Олександр Ситник (Динамо), 21. Андрій Оберемко (ФК Харків).

Форварди: 7. Максим Фещук (Карпати), 8. Олександр Алієв (Динамо), 10. Артем Мілевський (Динамо), 11. Руслан Фомін (Шахтар), 16. Іван Кривошеєнко (Іллічівець).

Молодіжний Євро-2011. Останнє місце замість Олімпіади

Виступ на тому турнірі української молодіжки Ярослав Ракицький описав коротко і жорстко – «ми обісралися». Наші їхали до Данії, якщо не за чемпіонством, то за медалями, які гарантували путівку на Олімпіаду-2012. Навіть небагатослівний та стриманий головний тренер молодіжки Павло Яковенко говорив про великі завдання та про те, що готовий порекомендувати Олегу Блохіну будь-якого гравця своєї команди для заявки на Євро-2012.

Що сталося в результаті? У першому турі наші програли не зірковим, але вишколеним та бойовим чехам з рахунком 1:2, причому єдиний гол забили у кінцівці зусиллями Максима Білого - на жаль, цей талановитий півзахисник помер у 24-річному віці через тяжку хворобу. Євген Коноплянка скаржився, що суперник, бачите, не давав грати, і навіть наважувався бити по ногах.

Потім була нульова нічия з Англією з позиції сили, що дала підстави для оптимізму. Насправді, просто англійці, маючи дуже солідний склад (Кайл Вокер, Дані Велбек, Ден Старрідж, Джордан Гендерсон, Кріс Смоллінг, а також низка футболістів, які в АПЛ аж ніяк не в одному матчі засвітилися), під керівництвом Стюарта Пірса грали в безликий футбол і поступилися путівкою до півфіналу чехам - благо на лондонську Олімпіаду вони і так пробивалися у вигляді збірної Великобританії як господарі.

Ну а Іспанія в останньому турі просто не залишила українцям шансів – 3:0, а Коноплянка наприкінці навіть пенальті не реалізував. Віра у перемогу над тією іспанською молодіжкою була абсолютно ірраціональною. Молодша «Фурія роха» у підсумку виграє турнір із гравцями калібру чемпіонів світу серед дорослих Хуана Мати (він забив нашим два голи) та Хаві Мартінеса, а також Тіаго Алькантари, Давіда де Хеа, Сесара Аспілікуети, Дані Парехо, Андера Еррери і Ікера Муніаїна.

Одне очко, один гол – збірна України стала найгіршою командою молодіжного Євро-2011. А головний тренер нашого «націоналу» Олег Блохін через кілька місяців, підозрюючи Андрія Ярмоленка (його визнали одним із головних розчарувань турніру) і Ярослава Ракицького у симуляції травм, припустив, що, напевно, саме через ставлення до справи вони провалили чемпіонат U-21.

Фіаско тієї молодіжки позначиться і на дорослому чемпіонаті Європи. Але не на українсько-польському, а на тому, що відбувся 2016 року у Франції. Тоді збірна України теж стала найгіршою на турнірі, але вже без жодного очка та жодного голу. Андрій Ярмоленко, Євген Коноплянка, Ярослав Ракицький, Тарас Степаненко, Роман Зозуля, Богдан Бутко і Денис Гармаш - ця сімка зазнала ганьби і 2011-го, і 2016-го.

Втім, не можна те покоління української молодіжки вважати якимись неймовірними лузерами. Так, команда винна в тому, що дуже багато про себе уявила. Наприклад, букмекери поставили Україну напередодні турніру на останнє місце у своїй групі і мали рацію. Але оптимізм перед Євро-2011 взявся не на порожньому місці.

По-перше, нагадаємо, що тоді й аж до 2015 року у фінальній частині молодіжних чемпіонатів Європи грали лише вісім команд, одна з яких була господаркою. Пробитись на турнір уже було серйозним досягненням.

По-друге, шлях української молодіжки у відбірковому циклі Євро-2011 реально вражав. Наші виграли групу, не програвши жодного матчу та випередивши сильних французів (з ними двічі зіграли по 2:2) та бельгійців (1:1, 2:0). У стиках Україна пройшла Нідерланди (3:1 у гостях, 0:2 вдома), а «помаранчевих» взагалі вважали найсильнішою командою вікової категорії. «Жовто-сині» впоралися із суперниками рівня Джорджіньо Вейналдума, Тіма Крула, Баса Доста, Ріккі ван Вольфсвінкеля, Дерілла Янмата, Джеффрі Бруми, Кевіна Стротмана, а Дейлі Блінд у тій команді сидів у запасі. Ті Нідерланди у відборі у своїй групі фінішували вище за Іспанію, наприклад.

По-третє, Україні як не щастило з жеребкуванням під час відбору, так і у фінальній частині відверто не підфартило. Наприклад, в іншому квартеті на Євро-2011 грали Швейцарія, Ісландія, Данія та Білорусь. З такої компанії у півфінал вийти було б реально, хай ніхто не дасть гарантій. Тим більше, повторимося, українська молодіжка приїхала на турнір максимально самовпевненою.

Заявка збірної України Євро-2011

Воротарі: 1. Антон Каніболоцький (Дніпро), 12. Денис Бойко (Динамо), 23. Дмитро Нєпогодов (Металург Донецьк).

Захисники: 2. Богдан Бутко (Волинь), 3. Євген Селін (Ворскла), 4. Ярослав Ракицький (Шахтар), 13. Тємур Парцванія (Динамо), 15. Сергій Кривцов (Шахтар), 18. Олексій Курилов (Ворскла), 20. Олександр Матвєєв (Ворскла).

Півзахисники: 5. Артем Путівцев (Іллічівець), 6. Віталій Віценець (Шахтар), 7. Євген Коноплянка (Дніпро), 8. Тарас Степаненко (Шахтар), 9. Микола Морозюк (Металург Донецьк), 14. Олег Голодюк (Карпати), 16. Максим Білий (Зоря), 17. Володимир Чеснаков (Ворскла), 19. Денис Гармаш (Динамо), 21. Валерій Федорчук (Кривбас).

Форварди: 10. Роман Зозуля (Динамо), 11. Андрій Ярмоленко (Динамо), 22. Артем Кравець (Динамо).

Ігор ЯСЛИК