Тадей Погачар підкорює Фландрію. Підсумки тижня у велоспорті

Гонки тижня

29 березня – Дварс доор Фландерен (Бельгія)

Останньою «підготовчою» фламандською одноденкою на шляху до Туру Фландрії була Дварс доор Фландерен. Низка топових гонщиків її пропускали, зокрема й «велика трійця» – Матьє Ван дер Пул, Воут Ван Арт і Тадей Погачар. Також на старті ми не побачили Сорена Крога Андерсена, Ділана Ван Барле, Матея Мохоріча і Петера Сагана. Через це Дварс доор Фландерен перетворилася на шанс для фаворитів другого ешелону поборотися за перемогу в престижній одноденці Світового туру.

І, варто сказати, що за відсутності головних зірок гонка у видовищності не втратила, і вийшла дуже цікавою і змістовною. Другу поспіль фламандську класику виграв Крістоф Лапорт. Щоправда, якщо попередньої неділі на Гент – Вевельгем вони поїхали удвох із партнером по команді Ван Артом, після чого бельгієць подарував перемогу Лапорту, то цього разу гонщику «Jumbo Visma» ніхто ніяких подарунків не робив. Вирішальною стала сольна атака за 4 км до фінішу, яку виснажена група фаворитів наздогнати вже не змогла. Третя поспіль перемога «Jumbo Visma» на фламандських класиках у нинішньому сезоні.

Головною сенсацією стало друге місце Оєра Ласкано. 23-річний іспанець брав участь у ранньому відриві дня, потім, разом зі знаменитим Александером Крістоффом, найдовше чинив опір групі переслідувачів, але його наздогнали за 5,9 км до фінішу. А за 2,3 км до фінішної лінії Ласкано пішов у контратаку за Лапортом із групи фаворитів разом із Нілсоном Паулессом. Добрати француза вони не змогли, але забрали два призових місця, що залишилися, при чому гонщик «Movistar», незважаючи на участь у відриві дня, виявився більш різким у фінішному спринті.

Після того, як їх із Крістоффом добрали, багато хто починав гадати, чи залишилися ще у норвежця сили на фінішний спринт. Хто тоді міг подумати, що один з учасників відриву дня в підсумку таки заїде на подіум, але буде це не Крістофф!

Ласкано приніс «Movistar» найкращий в історії результат на фламандських одноденках Світового туру. Але в контексті цього сезону подібні успіхи команди Еусебіо Унсуе вже не дуже дивують: не далі як на Гент-Вевельгем у топ-5 заїхали Маттео Йоргенсон та Іван Гарсія Кортіна. Схоже, підписання зіркового спринтера Фернандо Гавірії ознаменувало докорінну зміну пріоритетів «Movistar» після того, як упродовж усієї своєї 40-річної історії іспанська команда була орієнтована на багатоденки та гірські етапи.

Найкращим із «Soudal Quick Step» став Давіде Баллеріні – сьоме місце. Результат слабкий, але порівняно з попередніми класиками у виконанні команди Патріка Лефевра в нинішньому сезоні це вже прогрес.

2 квітня – Тур Фландрії (Бельгія)

Ну а кульмінацією тижня і всього сезону фламандських класик, безумовно, був другий Монумент сезону – Тур Фландрії. І гонка свій статус і очікування виправдала сповна, ставши, напевно, найкращою в нинішньому сезоні на цей момент. Цьому сприяли і погодні умови: кілька днів напередодні гонки (але, на жаль, не в неділю) у Фландрії йшли дощі, а сильні вітри створювали хороші умови для ешелонів.

І ми ці ешелони побачили від самого початку, при чому страждали топ-фаворити. Спочатку у відвалі опинився Матьє Ван дер Пул, пізніше – Тадей Погачар. До того ж Ван дер Пулу для того, щоб повернутися в групу, довелося покласти практично всю команду, включно з головним помічником, Сореном Крогом Андерсеном. І на більш пізніх стадіях гонки лідер «Alpecin Fenix» залишився без підтримки одноклубників.

На екваторі гонки трапився і масовий завал, через який зійшли такі зірки, як Тім Велленс, Яспер Стуйвен і Петер Саган. Особливо прикро за словака, для якого це був прощальний Тур Фландрії в кар'єрі. Винуватцем цього завалу став поляк Філіп Мачеюк з «Bahrain Victorious», який з-за меж дороги влетів у середину пелотону і в підсумку отримав закономірну дискваліфікацію:

Massive crash in the peloton with dozens of riders involved. Wellens seems to be the biggest victim. #RVVmen #RVV23 pic.twitter.com/CovtCaZdlv

— Ronde van Vlaanderen (@RondeVlaanderen) April 2, 2023

Це був далеко не єдиний великий завал на нинішньому Турі Фландрії – пізніше були змушені зійти і Матей Мохоріч з Біньямом Гірмаєм. Низка таких масових падінь зробили гонку трохи хаотичною, і за 102 км до фінішу від пелотону зуміла від'їхати досить сильна група з 7 осіб: Натан Ван Хойдонк, Маттео Трентін, Каспер Асгрен, Нілсон Паулесс, Фред Райт, Джонатан Нарваес і Штефан Кюнг. Трохи пізніше до них переклалися Маттео Йоргенсон і Бенуа Конефруа.

Від'їзд такого формування виглядав дуже небезпечно, особливо з урахуванням того, що там були представлені практично всі топ-команди, які могли б організувати переслідування в пелотоні. У певний момент ця група, об'єднавшись із раннім відривом, везла пелотону 3 хвилини, і, здавалося, долю перемоги визначать між собою саме втікачі. Але тут на сцену вийшов Тадей Погачар.

Уже під час другого проходження легендарного підйому Оуде Кваремонт словенець пішов в атаку, і зумів скинути всіх, включно з двома своїми головними суперниками – Ван дер Пулом і Воутом Ван Артом. Однак через сильний зустрічний вітер розвинути ранню (за 55 км до фінішу) атаку словенцю не вдалося, і переслідувачі його наздогнали.

Пізніше атакувати намагалися і самі Ван дер Пул з Ван Артом. Атака першого за 30 км до фінішу виглядала більш переконливо, і дозволила скинути Воута. І, як не намагався бельгієць повернутися, зробити це йому так і не вдалося – «Jumbo Visma», домінуючи на всіх фламандських класиках, на головній гонці цієї частини сезону залишилася навіть без призового місця. Не виключено, що можливості Ван Арта сковували наслідки участі в першому масовому завалі – бельгієць їхав із закривавленим коліном.

Ну а під час останнього підйому на Оуде Кваремонт у вирішальну атаку пішов Погачар. Словенець видав неймовірний панч, на який не зумів відповісти ніхто, включно з Ван дер Пулом, а 35 секунд запасу самотнього на той момент лідера гонки Мадса Педерсена розтанули буквально за одну мить – лідер «UAE Emirates» пройшов його наскрізь і кинувся до сольної перемоги. Феноменальний перфоманс.

Getty Images/Global Images Ukraine. Тадей Погачар

Ван дер Пул фінішував другим. На верхівці Патерберга між двома лідерами було менше 15 секунд, але на останніх 12 км індивідуальний хід Погачара виявився потужнішим. Так чи інакше, Матьє вдалося продовжити свою вражаючу серію на Турі Фландрії: 4-1-2-1-2 місця за останні 5 років. Підніматися на подіум 4 роки поспіль до нього вдавалося лише Йохану Мюзеуву в 1993 – 1996 роках, а 5 разів поспіль фінішувати в топ-5 – Александеру Крістоффу в 2013 – 2017 роках.

Спринт за третє місце з групи переслідувачів виграв Мадс Педерсен. Маттео Трентін після того, як в атаку пішов Погачар, віддав усі сили роботі на словенця, хоча сам цілком міг поборотися за призове місце. Але навіть повністю спрацювавши на команду, італієць замкнув топ-10.

Ван Арт же посів найприкріше, четверте місце. Так, можна робити знижку на пошкодження коліна, але вкотре ми бачимо одне й те саме: на Монументах, гонках дистанцією 250+ км, Воут трохи не дотягує до свого звичного рівня. Схожа проблема на ранніх стадіях кар'єри була, наприклад, у Петера Сагана, але з часом він зумів з нею впоратися. А ось Ван Арту у вересні виповниться вже 29 років. Так, тут можна робити знижку на те, що в шосейний велоспорт він прийшов доволі пізно, але факт залишається фактом: як для такого видатного гонщика лише 1 виграний Монумент у такому віці – це дуже і дуже низький коефіцієнт конвертації своєї сили в переможний результат. І тим смішнішими виглядають розмови про захід Ван Арта на загальний залік Гран турів: він точно не буде робити цього, поки не доб'ється всіх поставлених цілей як одноденник, а тут у нього, незважаючи на недитячий вік, ще дуже великий фронт робіт. А коли/якщо Воут цей фронт робіт виконає – буде вже пізно перекроювати себе.

Ну а Тадей Погачар продовжує вражати уяву і писати нові й нові сторінки історії велоспорту, які після епохи Бернара Іно, здавалося, вже ніким і ніколи не будуть написані. Словенець став лише третім гонщиком в історії, якому вдалося за кар'єру виграти і Тур Фландрії, і Тур де Франс – раніше це вдавалося тільки Луїзону Бобе та Едді Мерксу.

Після перемоги на Фландрії ще більш актуальним стає питання: чи є у світовому велоспорті великі гонки, які Тадей не може виграти? Гран тури йому під силу виграти всі, чемпіонат світу за умови відповідного маршруту і належної підготовки – теж, залишаються тільки два непідкорених Монумента з п'яти: Мілан – Сан Ремо і Париж – Рубе.

Лише два тижні тому ми вже могли переконатися в тому, що для перемоги в Класічіссімі всі необхідні навички у Погачара є, і рано чи пізно ця гонка повинна йому підкоритися – коли обставини складуться належним чином.

Найбільші проблеми можуть виникнути з Париж – Рубе, хоча відмінні навички їзди рівнинною бруківкою словенець уже продемонстрував на торішньому Тур де Франс. Сам Погачар в інтерв'ю після перемоги на Фландрії на це питання відповідав: для того, щоб виграти Париж – Рубе, йому потрібно буде перекроїти свою підготовку і набрати кілька кілограмів м'язової маси, а це одразу загроза гірницьким якостям. І є великі сумніви в тому, що Тадей зважиться на такі масштабні зміни, поки в нього на Тур де Франс є такий грізний суперник, як Йонас Вінгегор. Ну а цього року Погачар Париж – Рубе їхати взагалі не планує.

Наступний тиждень

3 – 8 квітня – Тур Країни Басків (Іспанія)

На тижні між Туром Фландрії і Париж – Рубе за традицією проходить Тур Країни Басків. Багатоденка, яка в плані статусу не входить до числа найпрестижніших тижневих гонок Світового туру, але в плані складу учасників зазвичай дає фору більшості з тих, які вважаються більш престижними.

У плані маршруту Тур Країни Басків дотримується свого девізу: «жодного рівнинного кілометра», жодного шансу для чистих спринтерів. Але і відхилення від звичного формату є: вперше з 2009 року в маршруті немає класичного підйому на Аррате в Ейбарі, який став справжньою візитною карткою «Ітцулії». Також цього року не побачимо ми в маршруті й розділок.

Список фаворитів цього року трохи скромніший, ніж зазвичай, але все одно значний. Головний претендент на перемогу – чинний чемпіон Тур де Франс Йонас Вінгегор, серед помічників якого – Роан Денніс, Стівен Круйсвейк і Аттіла Вальтер. Свій минулорічний титул захищатиме Даніель Мартінес, також у складі «Ineos Grenadiers» присутні і Еган Берналь, і Ітан Хейтер, і Омар Фрайле.

Getty Images/Global Images Ukraine. Еган Берналь

Сильний склад привезла і команда Марка Падуна, «Education First». Головна ставка – Річард Карапас, також не скидаємо з рахунків Естебана Чавеса і Рігоберто Урана. Два баскські капітани у «Bahrain Victorious» – Пельо Більбао і Мікель Ланда. Головна команда Іспанії, «Movistar», робить ставку на Енріка Маса.

Два капітани у «Bora Hansgrohe»: Емануель Бухманн і Серхіо Ігіта. Також серед топ-фаворитів Давід Году і Саймон Єйтс. Традиційно сильний у себе вдома Йон Ісагірре. «UAE Emirates» за відсутності Тадея Погачара робить ставку на Марка Солера, який нещодавно став четвертим на Турі Каталонії. У «Trek Segafredo» надії на ветерана Бауке Моллему і одне з відкриттів торішньої Джиро д'Італія, Хуана Педро Лопеса.

9 квітня - Париж – Рубе (Франція)

Ну а завершувати тиждень буде кульмінація сезону північних одноденок, «Королева класик» – Париж – Рубе. У порівнянні з Туром Фландрії в списку топ-фаворитів одна зміна: Погачар в «Північне пекло» не їде, а ось Філіппо Ганна заради Париж – Рубе пропускав Фландрію, і цілеспрямовано готувався саме до цієї гонки, де, безсумнівно, буде дуже небезпечним конкурентом дуету Ван Арт/Ван дер Пул.

Як і Ганна, пропускав Фландрію чинний чемпіон Париж – Рубе, Ділан Ван Барле. А це, крім Ван Арта і Крістофа Лапорта, ще одна дуже вагома карта в руках «Jumbo Visma». З огляду на те, наскільки велику роль на Париж - Рубе відіграє тактика, наявність трьох топ-фаворитів у розпорядженні – велика розкіш для будь-якої команди.

Дайджест новин

– Нідерландська мережа супермаркетів Jumbo, яка є головним спонсором команди «Jumbo Visma», оголосила про перегляд своїх спонсорських пріоритетів. Вона перестане фінансувати команду наприкінці 2024 року, коли закінчиться нинішній спонсорський контракт.

Фанати велоспорту вже не раз ставали свідками того, як одна з найсильніших команд світу припиняє своє існування (чого вартий лише приклад «Discovery Channel» у 2007 році), проте, на щастя, у нідерландської команди достатньо часу для пошуку нового спонсора, і навряд чи виникне проблема з нестачею пропозицій.

– У четвер Еган Берналь відновив тренування після падіння на Турі Каталонії. На щастя, серйозних наслідків воно не мало.