Бенефіс Словенії та жахлива організація в Аспені. Підсумки лижного тижня

Чемпіонат світу-2023, Планіца (Словенія)

Стрибки з трампліну

Старти тижня:

Середа, 1 березня

Великий трамплін HS 138, особистий турнір (жінки)

П'ятниця, 3 березня

Великий трамплін HS 138, особистий турнір (чоловіки)

Субота, 4 березня

Великий трамплін HS 138, командний турнір (чоловіки)

Бенефіс Словенії на домашньому мундіалі

У стрибках із трампліну другий тиждень чемпіонату світу став тотальним бенефісом збірної Словенії. Так, у жінок словенки так і не змогли взяти жодної медалі, а золото на великому трампліні дісталося юній канадці Александрії Лутітт. А ось у чоловіків все склалося за ідеальним для господарів сценарієм.

В особистому турнірі на великому трампліні переміг Тімі Зайц. Ще на першому тижні чемпіонату було видно, що до домашнього мундіалю Тімі підготувався чудово і був готовий боротися за найвищі місця, але склалося враження, що просто перегорів і в особистому турнірі опинився лише наприкінці топ-10 разом із партнером по команді Анже Ланішеком. На великому ж Зайц з мандражем впоратися зумів, і в блискучому стилі завоював золото з перевагою в більш ніж 10 балів.

А ось його партнер по команді Ланішек сповна реалізувати свій потенціал у особистих турнірах у Планіці так і не зумів – на великому трампліні він став 11-м. Під кінець першої спроби помітно посилився попутний вітер, через що постраждала вся остання четвірка стартуючих – окрім словенця, це також Штефан Крафт, Халвор Егнер Гранеруд та Давід Кубацкі. Але проблема в тому, що Ланішеку з вітром не пощастило і в другому раунді: 11-те місце – це зовсім не те, на що був готовий Анже.

У п'ятницю Зайц приніс збірній Словенії лише друге в історії золото чемпіонатів світу – 18 років тому в Оберстдорфі на нормальному трампліні сенсаційно переміг Рок Бенковіч, для якого успіх так і залишився єдиним яскравим проблиском у кар'єрі. А вже в суботу слідом за другим золотом було і третє – словенці виграли командний турнір. Настільки ж сильним, як і днем раніше, був Зайц, нарешті показав усе, на що здатний, Ланішек, і все це перекрило досить невдалу другу спробу у виконанні Ловро Коса. Рішення головного тренера словенців Роберта Хрготи включити його до командної четвірки замість Домена Превца виглядало досить сумнівним, але, як кажуть, переможців не судять.

Skijumping.pl. Тімі Зайц

Словенія вийшла на старт командного турніру на чемпіонаті світу без хоча б одного з братів Превц вперше з 2009 року, коли у складі був сам нинішній наставник команди. Превц-старший, Петер, на старт командного турніру не зміг вийти через наслідки страшного падіння на тренуванні – у нього розвалилося кріплення під час стрибка. На щастя, Превц відбувся сильними забоями і невеликим струсом мозку - при такому небезпечному падінні про кращий підсумок не можна було навіть мріяти.

В особистому турнірі срібло взяв Рьою Кобаясі, який після першого раунду навіть лідирував із мінімальною перевагою над Зайцем. Для японця це перша у кар'єрі особиста медаль чемпіонатів світу. І, хоч як парадоксально, завоював її Рьою в найслабший для себе сезон за останні п'ять років.

Боротьба за бронзу вийшла суто польською: Давід Кубацкі випередив Каміла Стоха. Свою медаль поляк, безумовно, заслужив – хоча б тим, як гідно в першій спробі впорався із сильним попутним вітром, чого його партнери по нещастю Ланішек, Гранеруд і Крафт зробити не змогли. А Стох знову залишився із «дерев'яною медаллю». Вже вп'яте за кар'єру в особистих стартах на титульних турнірах. За цим показником він ділить рекорд з іншою легендою стрибків, фінном Янне Ахоненом:

Сумна тенденція, за якою лідер Кубка світу покидає чемпіонат світу без жодної особистої медалі, поширилася і на Халвора Егнера Гранеруда. Як і два роки тому в Оберстдорфі, він приїхав на ЧС володарем жовтої майки, і знову поїхав з порожніми руками – хоча не забуватимемо, що у 2021 році другий тиждень чемпіонату він пропустив через коронавірус. Зараз же форс-мажори обійшли Гранеруда стороною, але результат від цього не змінився: 11-те та 7-ме місця в особистих турнірах. Втішним призом для Халвора стало несподіване срібло Норвегії в суботньому командному турнірі. З «великої п'ятірки» збірних саме норвежці виглядали аутсайдерами через слабку форму Маріуса Ліндвіка та нестабільність Крістоффера Еріксена Сундала. Але в результаті обидва видали максимум того, на що були готові зараз. Та й Йохан Андре Форфанг не підвів – він взагалі зараз перебуває у своїй найкращій формі за останні роки.

А ось збірна Німеччини другий тиждень чемпіонату світу провалила. Андреас Веллінгер та Карл Гайгер, які взяли срібло та бронзу на нормальному трампліні, а також були частиною переможного міксту, на великому трампліні виглядали помітно слабшими, особливо Веллінгер. І це загалом закономірно – обидва тяжіють до споруд меншої потужності.

В особистому турнірі на великому трампліні найкращим із німців став Маркус Айзенбіхлер, який замкнув топ-5. Таке ж місце посіли німці й у командному турнірі, що інакше як провалом назвати не можна. Схоже, великому стратегу Штефану Хорнгахеру вдалося вивести команду на нормальний рівень форми аж на один тиждень на рік. Вершиною тренерського генія Хорнгахера був абсолютно невиправданий запит на зниження стартової лави для Айзенбіхлера у другій спробі командного турніру. Маркус у результаті не долетів до необхідної позначки 131 метр всього на 0,5 метра, і компенсації за скорочення розгону не отримав. Хоча результати говорять про те, що на п'ятому місці німці виявилися не через це – вони просто стрибали гірше за решту топ-збірних.

Запитань до Хорнгахера просто маса вже другий рік поспіль, але медалей першого тижня чемпіонату, мабуть, буде достатньо для того, щоб зберегти свою посаду, незважаючи на провальний сезон. А це означає, що темні для збірної Німеччини часи тривають. До речі, зниження лавки у другій спробі запитував і тренер збірної Польщі Томас Турнбіхлер для Давіда Кубацкі. Як і у випадку з Айзенбіхлером, Кубацкі до необхідних 131 метра не долетів, але в тій ситуації ва-банк від Турнбіхлера виглядав виправданим.

Відзначимо восьме місце у командному турнірі збірної США. Це найкращий результат американців на титульних турнірах з часів п'ятого місця на ЧС-1985. Також порадував своїми стрибками Сімон Амман. Так, проблеми із приземленням нікуди не поділися, але легендарний швейцарець знову почав літати досить далеко. Вагомий прогрес для 41-річного ветерана, який майже не тренувався влітку і до останнього не був упевнений, чи продовжувати кар'єру взагалі.

Знову успішно виступив і наш Євген Марусяк, який на великому трампліні став 27-м. Тепер йому належать два найкращі результати в історії України на чемпіонатах світу. Зазначимо і прогрес Віталія Калініченка, який впевнено пройшов кваліфікацію, і в основних змаганнях був не такий і далекий від потрапляння до топ-30, зайнявши 38-ме місце.

Лижні гонки

Вівторок, 28 лютого

Розділка, 10 км, вільний стиль, жінки

Середа, 1 березня

Розділка, 15 км, вільний стиль, чоловіки

Четвер, 2 березня

Естафета, 4х5 км, жінки

П'ятниця, 3 березня

Естафета, 4х10 км, чоловіки

Субота, 4 березня

Мас-старт 30 км, класика, жінки (марафон)

Неділя, 5 березня

Мас-старт 50 км, класика, чоловіки (марафон)

Провал Швеції в естафеті

Якщо перший тиждень чемпіонату світу для жіночої збірної Швеції був тотальним бенефісом, то другий вийшов дуже суперечливим. У коньковій розділці обіграти зірковий шведський дует Ебба Андерссон/Фріда Карлссон зуміла Джессіка Діггінс, яка здобула своє перше особисте золото в кар'єрі на титульних турнірах. Рішення американки пропустити скіатлон явно виправдало себе.

У шведському дуеті цього разу сильнішою виявилася Карлссон, що дозволяє говорити про те, що нижче за свій рівень, показаний у скіатлоні, того дня виступила саме Андерссон. Хоча вона за це сповна реабілітувалась у суботу, вигравши марафон класикою у домінуючому стилі аля Тереза Йохауг. У дуеті Андерссон/Карлссон Ебба завжди вважалася стабільнішою, а Фріда – спортсменкою з вищим піковим потенціалом, але більш схильною до спадів. Проте на нинішньому ЧС все вийшло навпаки.

Але головним розчаруванням тижня для шведок стала, звичайно ж, не розділка, а поразка в естафеті. Забійниця Емма Рібом на папері виглядала слабкою ланкою шведської четвірки, але в результаті вона виявилася єдиною, до кого претензій не було жодних. А ось далі почалися проблеми. Андерссон на другому етапі досить несподівано не зуміла розвалити групу лідерів - тренерський штаб збірної Швеції явно закладався на це, обираючи склад і тактику на гонку.

Більше того: під кінець свого етапу Андерссон ще й упала і зламала палку у підйомі, через що Фріда Карлссон замість запасу отримала естафету на відставанні. З перших метрів дистанції шведка кинулася навздогін, і, нехай навіть ті 8 секунд не були критичним відставанням, у результаті Карлссон витратила на початку етапу занадто багато сил, яких не вистачило під кінець.

Getty Images/Global Images Ukraine

Як підсумок – Майя Дальквіст на заключному етапі замість того, щоб у фінішному спринті забирати золото (для цього на останній етап і ставили спринтера), або навіть просто дотримувати запас наодинці, лише забрала бронзу в протистоянні з фінкою Крістою Пармакоскі (вона, до речі , по праву претендує на звання одного з головних розчарувань чемпіонату). Тут можна згадати і те, що шведки не заповнили максимальну квоту заявки на чемпіонат і мали мало можливостей для ротації складу та відпочинку для ключових спортсменок чи підводки когось під одну-єдину естафету.

Так чи інакше, збірна Швеції, безумовно, найсильніша команда нинішнього покоління у жіночих лижах, уже вкотре поспіль примудряється програти естафету на титульному турнірі. Як шведкам вдається так спритно знаходити проблеми на рівному місці - можна тільки дивуватись. Багато невдач шведок списують на сервісменів, які в перший, набагато тепліший тиждень у Планіці, працювали набагато ефективніше. Хоча такий провал одним тільки змащенням не поясниш.

Ну а перемогу в естафеті здобули норвежки. Блискучий етап видала Анне К’єрсті Кальво, яка в суботу ще й взяла срібло марафону. Багато чого чекали на марафон і від Астрід Ойре Слінд, особливо після її медалі в скіатлоні. Де ще чекати сильно виступу від багаторічної учасниці серії Ski Classics, якщо не в марафоні класикою? Але Астрід лише замкнула топ-10. До речі, вона затіяла взагалі щось немислиме: наступного дня після 30-кілометрової гонки на чемпіонаті світу в Словенії летіти до Швеції, щоб у неділю зранку вийти на старт легендарного марафону Васалоппет завдовжки 90 км. І там Слінд виглядала гідно, фінішувавши п'ятою і проявляючи активність по ходу гонки.

Приємно здивувала своїм четвертим місцем у марафоні Лінн Сван. Схоже, за час своєї 2-річної паузи шведка трохи втратила свою спринтерську різкість, але додала у витривалості, випередивши таких майстрів, як Кертту Нісканен та Розі Бреннан. І фінка, і американка, до речі, так і залишили Планіцу без медалей. Одним із головних відкриттів чемпіонату світу стала Франческа Франкі. 25-річна італійка замкнула топ-6 у розділці та стала 9-ю у скіатлоні, хоча на Кубку світу раніше ніколи не піднімалася вище 17-го місця.

Клебо залишився без дистанційного золота

За підсумками першого тижня чемпіонату світу в Планіці ми відзначали далеко не ідеальну форму Йоханнеса Клебо у дистанційних гонках та робили прогноз на те, що норвежець покине Словенію без особистого золота у дистанційних гонках. І в результаті цей прогноз виявився точним. У коньковій розділці Клебо став четвертим, програвши в боротьбі за бронзу лише 0,9 секунди Хансу Крістеру Холунду.

А от у марафоні Йоханнес справді міг перемогти. Гонка, незважаючи на важкий рельєф, вийшла закритою і не дуже селективною. Що, звичайно ж, було на руку Клебо як найкращому спринтеру світу. На фінішну пряму разом приїхало шість гонщиків, але Йоханнес виграти спринт не зумів, програвши своєму партнеру по команді Полу Гулбергу. Найкращий доказ того, що Клебо висидів у пелотоні з останніх сил, і, якби гонка була трохи селективнішою, він міг би взагалі залишитися без медалей.

Getty Images/Global Images Ukraine

Ну а Гулберг, який дуже багато працював на першій позиції в пелотоні по ходу гонки, свій найкращий сезон у кар'єрі увінчав безумовно, своїм головним успіхом у житті – просто браво. Боротьба за бронзу вийшла суто шведською, і молодий і менш різкий Вільям Поромя все ж таки зумів випередити номінально швидшого спринтера Калле Халварссона. Ветеран, який цього сезону переживає ренесанс у своїй кар'єрі, так і залишає Планіцу без медалей – дуже шкода.

Відчайдушно намагався розвалити пелотон у марафоні Іво Нісканен, але фін виявився недостатньо сильним для того, щоб самотужки впоратися з четвіркою норвежців, і в результаті фінішував лише шостим. Проте кількома днями раніше саме він став головним героєм естафети. Так, збірна Норвегії вже на першому етапі зусиллями Холунда втекла від усіх раз і назавжди, але боротьба за срібло вийшла дуже цікавою.

Нісканен на другому етапі порвав групу переслідувачів та втік від неї на відстань 38 секунд. Чисто на папері у переслідувачів були всі шанси це відставання за етапи відіграти - Пертту Хювярінен і молодий Ніко Анттола довіри не вселяли. Але у групі переслідувачів почався «колгосп»: ніхто не хотів брати ініціативу на себе, і в результаті фінів так і не наздогнали – відрив, який дав Нісканен, виявився вирішальним. Найбільше мають кусати собі лікті французи, які через це залишилися четвертими: Жюль Лап'єр у боротьбі за бронзу програв німцю Фрідріху Моху.

До речі, збірна Норвегії виграла ВСІ чоловічі естафети на чемпіонатах світу в 21-му столітті: востаннє скандинави програвали ще збірній Австрії у 1999 році на мундіалі в Рамзау. А 46 секунд, які норвежці привезли другому місцю в Планіці – найбільший розрив з 1997 року.

Повертаючись до розділки, там своє друге особисте золото на нинішньому мундіалі завоював Сімен Хегстад Крюгер, якого можна назвати головним героєм чемпіонату в чоловіків. І тим дивнішим виглядало рішення не включати його до складу на недільний марафон.

У розділці головним суперником Крюгера був бронзовий призер 2-річної давності у цій дисципліні Харальд Остберг Амундсен. Він видав дуже потужний фінішний відрізок дистанції, проте все одно програв Крюгеру 5 секунд.

Двоборство

Старти тижня:

Середа, 1 березня

HS 138/4х5 км, командний турнір (чоловіки)

Субота, 4 березня

HS 138/10 км, особистий Гундерсен (чоловіки)

Гість із космосу. Рііберу не було рівних у Планиці

На другому тижні чемпіонату світу в двоборстві змагалися лише чоловіки. І головним героєм – і тижня, і всього чемпіонату – став Ярл Магнус Ріібер. У командному турнірі саме його стрибок зробив різницю та приніс перемогу збірній Норвегії. Так, його зіткнення з Юліаном Шмідом перед фінішем гонки було на межі фолу, німці небезпідставно подавали протест, але вирішувати долю золота в кабінеті ФІС не наважилася. Та й не факт, що маневр справді тягнув на дискваліфікацію.

Ну а те, що зробив Ріібер у стрибковій спробі особистого турніру на великому трампліні, взагалі важко коментувати: це був, не побоюсь цих слів, один із найкращих стрибків в історії двоборства – 147 метрів!

Jarl Magnus Riiber 1️⃣4️⃣7️⃣ 😮 pic.twitter.com/jDkxaDTYqv

— Stian André Skinnes (@SASkinnes) March 4, 2023

Після такого на гонку Ріїбер виходив, як на прогулянку, та впевнено довів справу до чергового золота. Четвертого з чотирьох можливих на мундіалі у Планіці. Ріїбер став другим в історії двоборства абсолютним чемпіоном світу, вигравши всі чотири гонки. До нього це вдавалося лише Йоханнесу Рідцеку у 2017 році. Норвежець, який останніми місяцями мав такі серйозні проблеми зі здоров'ям, правильно розставив свої пріоритети, і, відмовившись від боротьби за Великий кришталевий глобус (ВКГ), вивів себе на ідеальну форму на чемпіонаті світу. Стрибки норвежця були настільки хороші, що реальні межі можливостей у гонці навіть не довелося перевіряти. Сумарно на рахунку Ріїбера наразі 8 золотих медалей чемпіонатів світу – рекорд серед двоборців. А норвежцю всього 25 років!

Срібло особистого турніру завоював партнер Ріібера по збірній Норвегії Єнс Лурос Офтебро – ідеальний тиждень для Норвегії. Бронзу завоював Йоханнес Лампартер, як і вся збірна Австрії у командному турнірі. На великому трампліні Лампартер, як ми прогнозували, виглядав набагато краще, але цього виявилося недостатньо для того, щоб захистити свій титул 2-річної давності. Ожив на великому трампліні Маттео Бо, який повністю провалив перший тиждень чемпіонату.

А ось збірна Німеччини другий тиждень чемпіонату світу в актив собі занести не може. В особистому турнірі найкращим із німців став Юліан Шмід – лише шосте місце. Склалося враження, що в гонці німці не вгадали зі змащенням – абсолютно всі представники Бундестіму за швидкостями виглядали помітно гірше за свій звичний рівень. Той самий Вінценц Гайгер, наприклад, з 10-го місця відступив на 14-те. До речі, після гонки Герман Вайнбух офіційно підтвердив, що покидає посаду головного тренера збірної Німеччини після 27 років правління. Хоча про це як про факт, що майже відбувся, говорили ще на початку сезону.

Зазначимо четверте місце у гонці Крістьяна Ілвеса. Він міг принести Естонії першу в історії медаль чемпіонату світу в двоборстві, але трохи не дотягнувся. У результаті Ілвес лише повторив попередні найкращі досягнення в історії країни Аллара Леванді (1987 та 1991 роки) та Аго Марквардта (1997 рік).

Гірські лижі

Старти тижня:

П'ятниця, 3 березня

Квітф'єлл (Норвегія), супергігант, жінки

Аспен (США), швидкісний спуск, чоловіки

Субота, 4 березня

Квітф'єлл (Норвегія), швидкісний спуск, жінки

Аспен (США), швидкісний спуск, чоловіки

Неділя, 5 березня

Квітф'єлл (Норвегія), супергігант, жінки

Аспен (США), супергігант, чоловіки

Бенефіс Австрії у Квітф'єллі

Жіночий Кубок світу приїхав на швидкісний етап до норвезького Квітф'єлля. Місцева олімпійська траса Ігор 1994 року в Ліллехаммері раніше щорічно приймала чоловічі змагання, але тепер перекочувала до жіночого Кубка світу – дівчата змагалися на «Олімпіабаккені» вперше з 2003 року.

Етап у Квітф'єллі перетворився на бенефіс збірної Австрії. У п'ятницю в першому супергіганті найкращою стала Корнелія Хюттер, яка принесла збірній Австрії першу перемогу в нинішньому сезоні. І те, на якій пізній стадії сезону це сталося, дуже чітко ілюструє глибину кризи в жіночій австрійській команді.

А у неділю у другому супергіганті австрійки взагалі окупували весь п'єдестал. Свою другу в кар'єрі перемогу на Кубку світу здобула Ніна Ортліб, яка випередила Стефані Венір та Франціску Гріч. Такий тотальний тріумф збірної Австрії має просте пояснення у вигляді погоди. Більшість гонки проходила в умовах сильного снігопаду, який двічі дуже сильно сплутав карти. Еліс Робінсон стартувала під №3, і в середині дистанції неприємно та досить небезпечно впала: гонку призупинив приблизно на 10 хвилин. За цей час нападало багато снігу, і умови ковзання помітно погіршилися. Два стартові номери витягли щасливий квиток, і Ясмін Флюрі це принесло шосте місце. Явно любить удача цю швейцарку, яка раніше сенсаційно стала чемпіонкою світу в швидкісному спуску.

Getty Images/Global Images Ukraine

Але найцікавіше сталося потім. Вже після того, як відстартувала вся еліта, снігопад закінчився, і тут на сцену й вийшло австрійське тріо. Справжній подарунок долі, який був так потрібен збірній Австрії. Хоча слід відзначити і відмінну готовність австрійських лиж, оскільки серед пізніх стартових номерів далеко не у всіх ковзання були настільки хорошим.

Особливо шкода Соф’ю Годжу, яка за суто спортивним принципом заслужила перемогу в цій гонці, але у підсумку стала лише четвертою. Італійка цього сезону дуже часто помилялася в супергіганті (наприклад, у тому ж Квітф'єллі в п'ятницю вона зійшла з дистанції, хоча йшла за переможним графіком), а тут нарешті видала практично бездоганну гонку.

У суботньому швидкісному спуску Годжа посіла ще одне дуже образливе місце – друге. Підсолодити пігулку Соф’ї може той факт, що в суботу вона забезпечила собі третій поспіль та четвертий сумарно за кар'єру Малий кришталевий глобус (МКГ) у даунхіллі.

А обіграти Годжу в суботу зуміла господарка траси, Кайса Вікхофф Лі, яка дісталася своєї першої в кар'єрі на Кубку світу. Ця перемога стала ще й історичною. У це важко повірити, але це перша в історії жіночої збірної Норвегії перемога у швидкісному спуску на Кубку світу.

Дуже солідний вікенд видала Мікаела Шиффрін - четверте, п'яте і сьоме місця. Це дозволило американці достроково оформити п'яту в кар'єрі та другу поспіль перемогу в загальному заліку Кубка світу.

Щодо супергіганту, то тут на фінал сезону лідером їде Елена Куртоні. Але розриви тут мінімальні: Лара Гут-Бехрамі програє їй всього 19 очок, Хюттер - 25, Мовінкель - 26, а Федеріка Бріньйоне - 44. Свіжоспечена чемпіонка світу в супергіганті Марта Бассіно пропускала етап у Квітф'єллі за сімейними обставинами: у 30-річному віці раптово померла дружина її рідного брата.

Скандальна організація етапу в Аспені

Передостанні швидкісні старти сезону у чоловіків відбулися в Аспені. І цей американський етап запам'ятається зі скандальним присмаком. У центрі уваги опинилися організатори. У п'ятницю перший швидкісний спуск проходив у дуже тяжких погодних умовах. Ковзання погіршувалося буквально на очах, спортсмени почали програвати по 5 і більше секунд без видимих причин. Все це вже мало нагадувало спортивні змагання, не говорячи про безпеку спортсменів.

У результаті гонку таки скасували, але, як стало відомо пізніше, це сталося не рішенням організаторів, а під тиском спортсменів, які просто відмовилися виходити на старт. У суботу другий швидкісний спуск провести таки вдалося, і за нормальних умов, але й тут організатори примудрилися відзначитися з негативного боку. Німець Сімон Йохер упав на високій швидкості ближче до фінішу і влетів у загорождувальні сітки. Ті своєї функції не виконали взагалі, і Йохер, пройшовши крізь них як ніж крізь масло, вилетів за межі траси. Пощастило, що там не виявилося каміння чи дерева, і Симон не отримав травм, але сам факт злочинної недбалості це не скасовує.

Але і це ще не все: журі примудрилися не зупинити Нільса Аллегра, який стартував за Йохером, тоді як працівники знаходилися на трасі і відновлювали пошкоджені німцем сітки. Про таке поняття як правила безпеки під час гірськолижних змагань, в Аспені, схоже, взагалі не чули – обурлива недбалість.

Самі спортивні події відійшли на другий план. Суботній швидкісний спуск виграв Александер Омодт Кілде, який забезпечив собі МКГ у цій дисципліні. У недільному супергіганті Кілде став третім, тоді як Марко Одерматт здобув чергову перемогу, і, як і норвежець, достроково забезпечив завоювання МКГ. Обидва лідери сезону в Аспені набрали по 60 очок – у суботньому швидкісному спуску Одерматт також став третім.

У суботу компанію на подіумі їм склав Джеймс Кроуфорд - канадець підтвердив невипадковість свого сенсаційного золота на чемпіонаті світу. А в неділю другим став Андреас Зандер, який програв Одерматту лише 0,05 секунди. У 33 роки німець таки добрався до першого в кар'єрі подіуму на Кубку світу, хоча поряд з п'єдесталом бував дуже багато разів.

Були в супергіганті і кілька гучних сенсацій із пізніх стартових номерів. Топ-6 замкнув 26-річний Ніко Гауер із Ліхтенштейну. Для нього це взагалі перше в кар'єрі потрапляння в очки на Кубку світу. Топ-10 замкнув Райлі Сегер: для 25-річного канадця це також найкращий результат у кар'єрі на Кубку світу.

У скасованому п'ятничному швидкісному спуску лідирував Адріан Смізет Сеєрштед. Норвежець так засмутився тим фактом, що у нього відібрали практично гарантовану перемогу, що в суботу та неділю двічі зійшов з дистанції, і виглядав на трасі відверто розхлябано.

Загальний залік Кубка світу (чоловіки):

Загальний залік Кубка світу (жінки):