Ріїбер проти Лампартера та німців. Прев'ю сезону в лижному двоборстві

У п'ятницю, 25 листопада, в Руці за традицією стартує новий сезон Кубка світу з лижного двоборства. Він буде ювілейним, 40-м в історії. Особливим сезон не назвеш: ті самі формати, ті самі локації в календарі. З нововведень можна лише відзначити появу нового турніру в рамках Кубка світу: German trophy, який вручатиметься за підсумками всіх трьох німецьких етапів Кубка світу: у Клінгенталі (14 – 15 січня), Оберстдорфі (4 – 5 лютого) та Шонаху (11 – 12) лютого.

До речі, Шонах тепер у календарі розташувався значно раніше – перед чемпіонатом світу в Планіці. А фінал сезону цього разу пройде у фінському Лахті. Багатоденка в Зеєфельді за традицією буде розіграна в останній вікенд січня, також у форматі міні-туру пройде і відкриття сезону в Руці. Сумарно в Кубку світу 2022/2023 відбудуться 23 особисті старти, а також командний спринт на фіналі сезону в Лахті.

Фаворити

Домінатор та його команда

Протягом усього попереднього олімпійського циклу у світовому двоборстві домінував Ярл Магнус Ріїбер, який за останні чотири сезони набив неймовірні 48 перемог на етапах Кубка світу, і з 49 сумарними перемогами є рекордсменом за цим показником. При цьому на Олімпіаді в Пекіні 25-річний норвежець залишився з порожніми руками: перший медальний старт пропустив через коронавірус, у другому втратив усю свою перевагу через те, що пішов не в той поворот на стадіоні, і знявся з командного турніру, пославшись на погане самопочуття після хвороби.

Проблеми зі здоров'ям були у Ріібера і до Олімпіади: практично весь січень він пропустив через проблеми зі спиною. У підсумку в драматичній розв'язці на фіналі Кубка світу в Шонаху Ярл Магнус таки завоював Великий кришталевий глобус – і це незважаючи на пропуск 5 особистих стартів із 20: рівно чверть! Все це говорить про те, що коли Ріїбер здоровий - йому немає рівних, і до нового сезону він знову підходить у статусі беззаперечного фаворита. Відсутність олімпійського золота у колекції – чудова гарантія того, що Ріїбер ще протягом цілого олімпійського циклу не втратить мотивації. Але проблеми зі спиною в січні – тривожний симптом з огляду на те, що перманентні негаразди зі здоров'ям сильно заважали Ріїберу реалізовувати свій потенціал до 2018 року. Невже ці проблеми повернулися?

Загалом збірна Норвегії протягом усього останнього олімпійського циклу боролася за звання найсильнішої збірної світу з Німеччиною, і минулого сезону скандинави виглядали трохи сильнішими. Традиційно сильно починає і закінчує сезон Єнс Лурос Офтебро, якого небезпідставно називають «Ріїбером на мінімалках»: вони дуже схожі за своїми характеристиками, але дотягнутися до свого зіркового колеги по команді Офтебро поки що не може. Завдання на майбутній сезон – принаймні уникнути традиційного довгого спаду форми в середині сезону.

Скориставшись проблемами Ріїбера, два золота у Пекіні завоював Йорген Гробак. Досвідчений норвежець чудово вміє підводитися до головних стартів сезону, але на довгій кубковій дистанції його стеля – це потрапляння до топ-3 загального заліку. Вже чотири роки не може повернутися до своєї найкращої форми Еспен Андерсен, який у вдалі для себе дні здатний боротися навіть із Ріїбером. Найкращі роки кар'єри позаду і в досвідченого Еспена Бьорнестада.

Головна загроза

Після прориву на чемпіонаті світу-2021 на Йоханнеса Лампартера дуже активно приміряли роль головної загрози домінуванню Ріібера. І в цілому з цією роллю він впорався: до фінального старту сезону вони підійшли на відстані всього 1 очка один від одного, і вирішували долю ВКГ у заключній гонці, де норвежець виявився сильнішим.

Проте вся ця інтрига в загальному заліку була створена насамперед за рахунок того, що Ріїбер пропустив відразу 5 особистих стартів, і за рівних умов напевно заздалегідь забезпечив би собі ВКГ. Тому другим за силою двоборцем світу Лампартер став, але називати його рівноцінним суперником Ріїберу поки що зарано. Тим більше, що Олімпіада в Пекіні для нього також виявилася невдалою: 0 медалей, причому, на відміну від Ріібера, такий виступ не був обумовлений форс-мажором. Так чи інакше, від 21-річного австрійця в майбутньому сезоні чекаємо ще одного кроку вперед у результатах та спроб на рівних боротися з Ріібером, хоча для цього потрібно насамперед покращувати фінішний спринт.

Справжніми братами-близнюками у збірній Австрії є Маріо Зайдль та Франц-Йозеф Рерль. Обидва дуже схожі за своїми характеристиками та ще й їхня доля протягом останнього олімпійського циклу була практично ідентичною. Обидва по черзі перенесли розрив хрестоподібних зв'язок коліна і досить проблематично поверталися після травми. Минулого сезону і Зайдль, і Рерль дісталися свого першого подіуму на Кубку світу після травми, проте за загальним рівнем результатів для своїх пікових показників вони поки що не дотягують досить помітно.

Якщо в новому сезоні вони знову набудуть своєї кращої форми, то збірна Австрії перетвориться на силу, здатну перервати двовладдя Норвегії та Німеччини. Допомагатиме в цьому і Лукас Грайдерер, який провів досить посередній сезон, але чудово підвівся до Олімпіади та взяв особисту бронзу. Щоправда, влітку він переніс травму гомілки, і пропустив Літнє Гран-прі. Традиційно сильним улітку був Мартін Фріц, але перенести такий рівень результатів у зимовий Кубок світу йому поки що не вдається.

Німеччина

Збірна Німеччини минулого сезону, незважаючи на дуже високий загальнокомандний рівень, була загалом у тіні Ріібера та Лампартера. Але лідер команди Вінценц Гайгер своє особисте золото на Олімпіаді таки взяв, причому зробив це в абсолютно епічному стилі. В окремі дні Гайгер здатний обігрувати навіть Ріібера, але на довгій кубковій дистанції, схоже, його стелею є потрапляння в топ-3 загального заліку - на трампліні він недостатньо стабільний для чогось більшого.

Свій найкращий сезон у кар'єрі провів і Теренс Вебер, який на відкритті Кубка світу в Руці здобув першу перемогу в кар'єрі, і завершив сезон у топ-10 загального заліку. Свого часу на рівних із самим Лампартером на юніорському рівні виступав Юліан Шмід, проте настільки потужно увірватися на дорослий рівень йому не вдалося. Тим не менше, минулого сезону Шмід зробив великий крок вперед і провів дуже сильний сезон, за винятком його кінцівки.

Поступово йдуть на другі ролі багаторічні лідери Бундестіму, які безроздільно домінували у світовому двоборстві в середині минулого десятиліття. Особливо сильно здав минулого сезону Фабіан Ріссле. Кредит довіри у тренерського штабу він втратив настільки, що не потрапив до складу на етап у Руці, незважаючи на чудовий виступ на чемпіонаті Німеччини в жовтні. Йоханнес Рідцек, навпаки, подолав глибоку яму у своїй кар'єрі, був близьким до особистої медалі на Олімпіаді і вперше з 2019 року піднявся на подіум на Кубку світу.

Найтитулованіший двоборець в історії, Ерік Френцель, розглядав можливість завершення кар'єри. Однак провальна Олімпіада в Пекіні (пропуск обох особистих стартів через коронавірус і дуже слабкий виступ у командному турнірі після хвороби) змусили його змінити рішення: йти на такій песимістичній ноті Король Ерік не захотів. Добре підвестися до чемпіонату світу він все ще здатний, головне, щоб хвороби обходили стороною.

Наступають у збірній Німеччини по-справжньому епохальні зміни. Херман Вайнбух, який очолював команду з 1996 року, повідомив про те, що наприкінці сезону піде у відставку.

Інші

Дуже цікаво і перспективно виглядає літній прогрес лідерів збірної Фінляндії. У місцевій федерації стрибків та двоборства відбулися масштабні зміни. Саму федерацію очолив легендарний Міка Койонкоскі, а збірну двоборців – Антті Куїсма.

Плоди з'явилися миттєво: Ілкка Херола влітку був просто у вогні. Він виграв Літнє Гран-Прі, а також завоював медалі чемпіонату Фінляндії у трьох видах спорту: у двоборстві, лижних гонках, і – що найдивовижніше – у стрибках з трампліну. Безумовно, це дуже багато говорить про поточний стан фінських стрибків, але прогрес Хероли в цьому компоненті не можна не відзначити. Те саме стосується й другого номера збірної Фінляндії, Еро Хірвонена, у якого стрибки також завжди були слабкою стороною.

Найкращим виявився минулий сезон для лідера збірної Естонії Крістьяна Ілвеса, який помітно додав у лижній гонці взагалі та у фінішному спринті зокрема. Співпраця Ілвеса зі збірною Норвегії явно дає свої плоди, і влітку вона була продовжена ще на чотири роки. На відкритті норвезького сезону в Бейтостолені Ілвес посів друге місце, обігравши всю збірну Норвегії, окрім Ріїбера.

Не списуємо з рахунків легендарного японського ветерана Акіто Ватабе, незважаючи на те, що літо для нього виявилося дуже складним. Непоганим був минулий сезон і для другого номера команди Рьоти Ямамото, який додав у лижній гонці, нехай і ціною невеликої втрати рівня на трампліні.

А наші хто?

Протягом останніх двох олімпійських циклів двоборство було єдиною із північних дисциплін лижного спорту, в якому Україна добивалася відносно непоганих результатів: потрапляння до топ-30 на Олімпіадах, очки на етапах Кубка світу. Раніше це було заслугою перш за все Віктора Пасічника. Однак після чемпіонату світу-2019 у Зеєфельді він вирішив зробити річну паузу в кар'єрі, після якої на свій звичний рівень повернутися вже не зміг. Після Олімпіади в Пекіні Пасічник знову вирішив завершити кар'єру – цього разу, схоже, остаточно.

Лідерський тягар на себе взяв молодший Дмитро Мазурчук, який минулого сезону вперше набрав очко на Кубку світу. На початку повномасштабного військового вторгнення росії у лютому Мазурчук вступив до лав Національної гвардії України та захищав країну зі зброєю в руках.

Згодом Дмитро відклав зброю убік і повернувся до своєї спортивної діяльності. На Літньому Гран-Прі він чотири рази потрапляв у топ-30 на етапах і зрештою фінішував 19-м у загальному заліку – непогано, навіть із урахуванням слабкого складу учасників ЛГП. У новому сезоні чекаємо від спортсмена з Тернопільщини кількох потраплянь у очки й на Кубку світу.