Ольга ХАРЛАН: «Зараз багато хто залишив спорт, вони не знають, що робити»

Чемпіонка Олімпійських ігор 2008 Ольга Харлан поділилася думками про вплив війни на український спорт.

– На вашу думку, як вплинула війна на український спорт?
– Дуже складне і легке питання. Я знаю, як це вплинуло на мене, думаю, що так вплинуло і на всіх. Ми не маємо змоги тренуватися вдома взагалі, навіть якщо є зал, де ти можеш тренуватися, а потім може початися повітряна тривога.

І яке це буде тренування? Ти боїшся, ти думаєш про ракету чи бомбу, яка може на тебе впасти. Зараз багато спортсменів залишили спорт, вони не знають, що робити. Багато хто виїхав, але вони також переживають, бо це не дім, це інша країна, вони не знають, як з цим впоратися, не знають, де взяти ресурси для цього. Це дуже-дуже важко.

Читайте також:

Ольга ХАРЛАН: «Гірше фінансування не завадить нам перемагати»

Перемоги наших спортсменів мотивують, як от чемпіонат Європи з водних видів спорту, чемпіонат Європи з легкої атлетики, перемога Усика. Я все це дивилася, намагаюся надихнутися цими перемогами, мені здається, що ми цими перемогами заряджаємо одне одного.

– Наскільки масштабними будуть наслідки війни для українського спорту?
– Зараз взагалі говорити про майбутнє дуже складно. Я не знаю, що буде, чесно. Я сподіваюся, що все буде добре. Підозрюю, що все буде дуже складно. Але в мене завжди склянка наполовину повна. Ми сильні і все витримаємо.

Буде складно, зменшиться фінансування, але навіть це не завадить нам перемагати. Зараз дуже важливо, щоб наші спортсмени їздили на змагання, вони доводять, що український народ дуже сильний. Важливо, щоб спорт завжди був живим в Україні.

Ми маємо показувати, що ніщо нас не зламає. Як от Андрій Проценко, він тренувався в полі, ось це герой, це доводить і показує всім, що ми, бляха, можемо все. І не тільки в спорті, ми переможемо, бо по-іншому ніяк, ми такі люди.

Це буде важко, спортсмени їдуть в інші країни тренуватися, але вони ніколи не змінять прапор. Я завжди буду представляти Україну, буду завжди цим пишатися, пишатися тим, що я чую свій гімн, я хочу, щоб всі вставали під нього. Якщо в мене буде така можливість, то я буду співати його дуже-дуже голосно, - сказала Харлан.