Марта ФЄДІНА: «Після 2014 року до рідного Донецька я не їздила»

Українська синхроністка Марта Фєдіна розповіла про рідне місто Донецьк.

– Нещодавно ви виклали сторіс з фоткою і текстом: «Моє рідне місто. «Донбас Арена», а над нею «Мрія». Це фото не з минулого, а з найскорішого майбутнього». Який у вас зв'язок з Донецьком?
– Дуже сильний зв’язок. Народилася там, до 12 років проживала в Донецьку. Вимушена була переїхати до Харкова у 2014-му. Сім’я переїхала зі мною, але бабуся з дідусем досі залишаються там. Часто приїжджають до нас у Харків, але зараз це максимально ускладнилося. 

Проте бабуся все одно їздила до Львова, жила у батьків в Харкові, хоч я її і відмовляла та просила: «Будь ласка, не їдь до Харкова під обстріли». Вона відповіла, що мусить туди їхати, побачити доньку та зятя.

– Я сам у 2014 році в дитинстві був змушений виїжджати з Донеччини через війну. Це допомогло раціональніше відреагувати на напад та ранкові обстріли Києва з боку РФ 24 лютого. Чи були у вас флешбеки з минулого?
– Ні, в мене такого не було. Бо під час вторгнення у Донецьк ми жили в центрі міста. Я лише раз бачила військові літаки. Тоді мій тато одразу сказав, що я більше не ходжу до школи, де почалась вже проросійська пропаганда. Нашу донецьку спортивну групу зібрали на збори до Туреччини. І звідти ми вже повернулися до Харкова. Виїхали в травні, а повернулися до України в серпні. Після цього у Донецьк вже не їздила.

Тому перші обстріли я почула в Харкові. Прокинулася від того, що почав гарчати мій собака, він зазвичай робить це під час салютів. Я подумала, що це якісь феєрверки, нічого не розуміла, на вулиці було дуже темно. Потім на телефон почали надходити багато повідомлень з месенджерів. Зайшла у групу нашої команди, де дівчата вже писали про близькі вибухи.

Я підскочила та швидко побігла до батьків, у яких ночувала цього дня. Мама тримала собаку. Я вже навіть нічого не питала та зрозуміла ситуацію.