Віктор ЗАХАРОВ: «Росіяни поїхали і нічого не сказали про жах, який тут»

ХК «Донбас» війна застала у Краматорську. Капітан донецького клубу розповів про те, як добирався до Києва, а також про те, як допомагає ЗСУ.

— Де тебе застала війна? Що робив насамперед і як їхав додому?
— Ми з командою були у Краматорську – 23 лютого у «Донбасу» був домашній матч проти «Білого Барса». Після гри ми з пацанами сиділи і довго не спали, наче щось відчували. Атмосфера, якщо чесно, тоді вже була не дуже.

О 3 годині ночі я ліг спати, а о 4 ранку мене розбудили, бо бабахнуло настільки сильно, що аж вікна тряслися. Ми з хлопцями з команди – з дружинами, з дітьми – майже одразу вирішили їхати до Києва, якось запакувалися та колоною з 5-6 машин виїхали. Навіть речей до ладу не забирали.

Їхали ми десь 22 години. Я, не доїхавши до Києва, зупинився у товариша по команді – ночували у нього у підвалі. А наступного дня через величезні пробки доїхав до Києва, щоби вивезти сім'ю.

— На що зараз схоже звичайне життя в Україні?
— Важко щось казати. Хто може – працює, хто не може – всіляко намагається допомагати. Звісно, ​​все змінилося. Але ми всі сподіваємося на краще - що все закінчиться вже найближчим часом і все повернуться до того життя, яке було раніше.

— Чи знаєш долю своїх одноклубників? З ким підтримуєш зв'язок у цей час?
— Знаю, що всі змогли виїхати із Краматорська. Спілкуюсь лише з нашими українськими хлопцями. Російські легіонери в основному поїхали і навіть нічого нам не сказали з приводу жаху, що відбувається в Україні. Усі замовкли й поїхали.

— Ти виставив на аукціон свою майку із збірної з капітанською нашивкою, а також краги з портретом Тараса Шевченка. Наскільки взагалі важливо, що спортсмени зараз допомагають Україні, продаючи свої трофеї?
— Насправді, зараз важлива будь-яка допомога. Кожна копійка – хто і скільки зміг відправити чи назбирати. Я знаю, що багато хлопців відправляють гроші, але нічого про це не говорять – вони роблять це не на публіку.

Хто купив джерсі та краги? Чесно кажучи, не знаю, хто ці люди. Єдине, що знаю, краги пішли якомусь колекціонерові до Києва.

Я, чесно кажучи, спочатку не очікував, що буде такий ажіотаж. Думав, що ніхто не захоче купити майку та рукавички. Але вийшло назбирати 23 000 гривень, а це добрий внесок у перемогу. Нині все, чим можуть, намагаються допомагати.

— Що зараз можеш сказати всім українцям?
— Ми переможемо! Це найважливіше.