Спадщина секретності та обману: як росія чіпляється за хімічний арсенал

Sport.ua продовжує знайомити своїх читачів з авторськими текстами та замітками, що виходять в іноземній пресі на тему війни, яку кляті рашисти розв'язали на території України. На черзі – матеріал американського видання Washington Post, в якому йдеться про брехливу поведінку російської влади щодо питань розробки та застосування хімічної зброї.

12 липня 2018 року британські вчені зібралися на військовій базі обмеженого доступу, щоб уперше поглянути на зброю, використану при дивній спробі вбивства, яка сталася за кілька тижнів до цього. Пристрій являв собою флакон з-під парфумів, кинутий нападниками, коли вони втекли з країни, який містив менше столової ложки настільки смертоносної рідини, що з нею можна було поводитися тільки у щільних гумових рукавичках та захисному спорядженні.

Слідчі вже підозрювали, що зброя має російське походження, адже передбачуваною жертвою був колишній шпигун, котрий проживає в Англії, а нападники були ідентифіковані як співробітники військової розвідки із москви. Сюрпризом по мірі того, як протікало дослідження, була неймовірна сила маслянистої рідини всередині флакона. За підрахунками вчених, цієї отрути було достатньо, щоб стерти з обличчя землі невелике місто: еквівалент тисяч смертельних доз.

Це був «Новачок» - потужна нервово-паралітична речовина, винайдена у росії. Всього роком раніше, у 2017 році, президент росії володимир путін заявив світові, що його країна більше не володіє такою хімічною зброєю. Представники американської та британської розвідок на той час вважали, що путін бреше, і тут, у лабораторії на півдні Англії, було отримано вагомі докази цього. росія таємно зберегла, принаймні, частину свого арсеналу отрут і явно хотіла їх застосувати – зокрема і на чужій території.

Через чотири роки результати розслідування замаху на перебіжчика Сергія Скрипаля в Солсбері, Англія, підживлюють побоювання, що російська хімічна зброя незабаром може з'явитися ще в одній країні з набагато серйознішими наслідками. Адміністрація президента США Байдена неодноразово попереджала, що росія, розчарована невдалим ходом свого тритижневого вторгнення в Україну, можливо, готується застосувати хімічну зброю проти українських військ, політичних лідерів чи навіть простих цивільних осіб, аби набрати обертів та захопити контроль над ключовими містами.

Хоча характер цих приготувань публічно не відомий, нинішні та колишні офіційні особи США та НАТО кажуть, що росія вже давно має комплекс хімічної зброї, яку вона зберігає всупереч міжнародним договорам та всупереч багаторічним обіцянкам та заявам. Більше того, високопоставлені російські керівники, мабуть, розглядають хімічну зброю як законний інструмент для досягнення різних цілей, від знищення політичних противників до придушення озброєних опонентів, кажуть офіційні особи та експерти зі зброї. росія заперечує наявність хімічної зброї, а кремль звинуватив Київ та Вашингтон у змові із метою застосування хімічної чи біологічної зброї в Україні.

Посольство росії у Вашингтоні не відповіло на запит щодо коментарів з цього приводу.

«Справа Скрипаля була незаперечним доказом», - сказав Ендрю С. Вебер, високопоставлений співробітник Пентагону з нерозповсюдження ядерної зброї при адміністрації Обами та експерт з російських програм створення зброї масового знищення. «росія застосувала хімічну зброю у мирний час у чужій країні. Думка про те, що зараз в Україні можуть застосувати хімзброю, є цілком логічною».

росія десятиліттями закладала основу для таких операцій, заявили в інтерв'ю нинішні та колишні офіційні особи США.

Після розпаду Радянського Союзу росія приєдналася до Сполучених Штатів та ще 191 країни, які підписали Конвенцію про хімічну зброю, що забороняє зберігання та використання таких речовин, як «Новачок». З початку 2000-х років москва знищила 40 000 метричних тонн хімічних боєприпасів - нібито весь свій арсенал - на спеціальних сміттєспалювальних заводах, побудованих на гроші американських платників податків.

Але далеко не все було знищено, кажуть офіційні особи та аналітики США. Військові лабораторії, які виробляли отруйні речовини нервово-паралітичної дії, такі як «Новачок» та зарин, продовжують функціонувати, а російським вченим-зброярам було дозволено проводити дослідження нової зброї відповідно до договірної лазівки, що дозволяє виробляти невелику кількість хімічної зброї в оборонних цілях, наприклад, для калібрування обладнання виявлення.

росія продовжувала працювати над «Новачком» після закінчення холодної війни, і ці зусилля прискорилися у 2010-х роках, завершившись використанням удосконаленого варіанта тієї ж нервово-паралітичної речовини при замахах на двох супротивників кремля – Скрипаля у 2018 році та лідера російської опозиції Олексія Навального у 2020 році – і, ймовірно, проти як мінімум трьох інших діячів опозиції всередині росії, про що говорять нинішні та колишні співробітники американської розвідки.

Тим часом москва інвестувала значні кошти у захист Сирії, свого найближчого близькосхідного союзника, після того, як сирійська армія застосувала хімічну зброю проти міст, що утримуються опозицією, і сіл в ході громадянської війни в цій країні. Незважаючи на те, що у 2013 році путін спочатку підтримував міжнародні зусилля з ліквідації великого арсеналу нервово-паралітичних речовин у Сирії, він неодноразово блокував спроби покарати президента Сирії Башара Асада, коли той переключився на використання хлору – звичайного промислового хімікату – у смертоносних газових атаках проти повстанців.

У Сирії газоподібний хлор став основною зброєю Асада для знищення повстанців у їхніх міських опорних пунктах. Оскільки хлор широко доступний, Сирія часто звинувачувала в цьому самих повстанців, звинувачуючи їх у тому, що вони отруювали газом власні квартали під час атак під чужим прапором, щоб завоювати співчуття та підтримку Заходу. Заяви були повторені та посилені російськими офіційними особами у соціальних мережах та перед світовими організаціями, включаючи Організацію Об'єднаних Націй.

У той час ця тактика була засуджена як жорстока та цинічна, але принаймні частково вона увінчалася успіхом. Сирія у значній мірі здобула перемогу над повстанцями, а хибні заяви росії завоювали довіру союзників москви та посіяли збентеження в інших регіонах.

Через роки Асад все ще уникає відповідальності за свої дії, і росія засвоїла важливий урок того, як хімічна зброя може бути використана для ураження навіть дуже мотивованого міського ворога, який сильно укорінився, сказав Хеміш де Бреттон-Гордон, британський військовий у відставці – офіцер, котрий командував батальйоном швидкого реагування НАТО для захисту від хімічної, біологічної та ядерної зброї.

«Якщо у вас немає моралі або докорів совісті, ви готові використовувати хімікати, тому що вони можуть бути жахливо сильною зброєю, як ми бачили у Сирії», - сказав де Бреттон-Гордон. «Коли ви боретеся серед руїн, бомби та кулі мають обмежений ефект. Але газ – це окрема історія».

Куратор російської програми хімічної зброї

Центром російського всесвіту хімічної зброї – у минулому та теперішньому – є промисловий комплекс у Шиханах, маленькому містечку на західному березі Волги, трохи вище за течією від Саратова. У радянські часи Шихани були «закритим» військовим містечком, відгородженим від іноземних гостей через сувору таємність досліджень, що проводилися там.

Мережа лабораторій та заводів у Шиханах колись виробляла більшу частину великого арсеналу хімічної зброї Радянського Союзу, у тому числі зарин та VX, ще одну нервово-паралітичну речовину, а також експериментальний склад під назвою «Новачок».

Останніми роками комуністичного правління комплексом керував генерал-лейтенант Анатолій Кунцевич, людина з очима як у сови, котру критики барвисто охрестили словосполученням «Генерал газів». У подальші роки Кунцевич працював із американцями над демонтажем частин комплексу хімічної зброї Радянського Союзу, а також, за словами російської прокуратури, надавав консультації та обладнання сирійським чиновникам, які таємно будували власні заводи із виробництва хімічної зброї.

Кунцевич керував тим, що на той момент було найбільшим у світі запасом хімікатів, спираючись на військову програму, яка сягає царської епохи і зазнала масштабної модернізації на початку холодної війни. Коли радянські окупаційні сили у Німеччині виявили, що нацисти винайшли нові види хімічної зброї, які називаються нервово-паралітичними отруйними речовинами, росіяни демонтували цілі німецькі хімічні заводи і зібрали їх наново у таких місцях, як Шихани.

У гонці озброєнь часів холодної війни москва та Вашингтон прагнули перевершити один одного у створенні найбільших і найкращих арсеналів ядерної, біологічної та хімічної зброї. Але коли конфлікт закінчився, обидві країни погодилися обмежити свої ядерні запаси та розпочати дорогий процес повної утилізації своєї біологічної та хімічної зброї, а також центрів їх виробництва. Пізніше ЦРУ дійшло висновку, що інвентаризація хімічної зброї, про яку повідомляла росія, була неповною, а кілька відомих типів боєприпасів було виключено зі списку.

Знищення визнаного росією хімічного арсеналу офіційно завершилося у 2017 році, коли сам путін керував церемонією ліквідації останньої хімічної боєголовки по дистанційному відеозв'язку. путін скористався моментом, щоб дорікнути Сполученим Штатам, де багатомільярдна програма знищення, що розтягнулася на десятиліття, була уповільнена через затримки в регулюванні. Остання зброя США має бути знищена лише наступного року.

«Ми розраховуємо, що зусилля росії... послужать прикладом для інших країн», - сказав путін у своєму виступі на церемонії. Він звинуватив Вашингтон у «невиконанні своїх зобов'язань, коли йдеться про терміни знищення хімічної зброї».

Тим не менш, поки путін молов язиком, американські спецслужби встановили, що російські вчені продовжують дослідження нової хімічної зброї. У серпні 2020 року адміністрація Трампа ввела економічні санкції з «чорного списку» щодо трьох російських дослідницьких центрів через те, що, на її думку, тривала робота над хімічною зброєю. Серед них був 33-й центральний науково-дослідний та випробувальний інститут Росії, головна військова лабораторія в Шиханах.

Адміністрація Байдена додала нові санкції у 2021 році та розширила список, включивши до нього додаткові об'єкти у москві та санкт-петербурзі. Білий дім також назвав окремих росіян, у тому числі військових та співробітників розвідки, причетних до замахів на Скрипаля та Навального.

«росія давно не дотримується Конвенції з хімічної зброї», - заявив високопосадовець Держдепартаменту, повторивши важливий висновок, зроблений декількома агентствами США у зв'язку із поточними роботами в Шиханах та інших дослідницьких центрах. «Недотримання росією зобов'язань проявляється у використанні «Новачка».

Цей чиновник, як і інші опитані представники США і НАТО, говорив за умов анонімності, щоб обговорити оцінку США російських програм озброєнь. Інші американські офіційні особи та дипломати розповіли про дослідження, виробництво і випробування, що продовжуються в росії, в тому числі в Шиханах.

Публічно невідомо, чи мають росіяни постійний арсенал готових до бою хімічних боєприпасів, але в таких запасах більше немає необхідності, враховуючи здатність цієї країни швидко виробляти значну кількість хімічної зброї, якщо вони вирішать це зробити, заявили офіційні особи. За їхніми словами, за останнє десятиліття основні зброї були переконфігуровані для виробництва на вимогу.

«Вони можуть досить швидко виробити сотні кілограмів нервово-паралітичної речовини», - сказав Джон Гілберт, котрий курирував американські інспекційні групи в росії в рамках програми Міністерства оборони, яка допомогла москві знищити хімічний арсенал часів холодної війни. «Це може статися протягом кількох десятків днів».

Підприємствам у Шиханах традиційно не вистачало технічної забезпеченості та систем безпеки, притаманних промисловим хімічним заводам у країнах Заходу. Комісії з Пентагону відвідували російські складські приміщення, що погано охороняються, в яких величезна кількість нервово-паралітичних речовин зберігалася в залізничних вагонах зі знятими колесами. Завдання з періодичної перевірки рідин зазвичай виконувалося молодими російськими солдатами термінової служби, котрі забиралися на баки зі щупом у руках.

Тим не менш, інженери-хіміки Радянського Союзу знали свою справу, і деякі явно були незадоволені тим, що плоди десятиліть їх праці перетворилися на сажу сміттєспалювальних заводів, сказав Гілберт.

«Було багато незгодних серед армійських хімічних військ у цій країні», - сказав Гілберт. «Декому здавалося, що все їхнє життя знецінюється. І це їм не подобалося».

«Сіра війна»

Зрештою саме «Новачок» послужив мостом між старою радянською програмою хімічної зброї та амбіціями кремля, що розвиваються, у XXI столітті. Розроблений в Шиханах у роки заходу радянської імперії, він був найбільш смертоносною нервово-паралітичною речовиною в росії і державною таємницею, що ретельно охороняється.

Особлива хімічна формула «Новачка» відрізнялася від формули інших відомих нервово-паралітичних агентів, і через це «Новачок» спочатку був виключений зі списку заборонених речовин Конвенції про хімічну зброю. Таким чином, росія може продовжувати возитися з новою зброєю, технічно не порушуючи своїх договірних зобов'язань, сказав Грегорі Кобленц, експерт з біологічної та хімічної зброї та директор програми для випускників біозахисту Школи політики та управління університету Джорджа Мейсона.

кремлівські чиновники на той час також вважали, що «Новачок» не може бути виявлений стандартними судово-медичними тестами, які використовуються західними урядами. Це зробило «Новачок» ідеальним знаряддям убивства: найкращим вибором для таємних замахів із боку російських спецслужб.

«росія не просто успадкувала радянський арсенал хімічної зброї; вони також успадкували секретність та обман, що оточували програму», - сказав Кобленц.

Після рішення націлитись на Скрипаля – шпигуна-перебіжчика, якого путін особливо ненавидів, - у його новий будинок у Солсбері, Англія, було відправлено двох оперативників військової розвідки, котрі мали заховані близько третини унції «Новачка» у модифікованому флаконі для парфумів. Скрипаль був тяжко уражений разом зі своєю донькою Юлією та місцевим поліцейським, але всі троє одужали після інтенсивного лікування британськими лікарями з використанням атропіну, протиотрути від нервово-паралітичної речовини.

Потенційні вбивці недбало викинули флакон із духами – немислима помилка для професійних найманих убивць. Пізніше пляшечку знайшов британець, котрий лікувався від наркозалежності. Чоловік віддав її своїй дівчині, котра померла, нанісши трохи рідини, що не має запаху, собі на зап'ястя.

москва заперечувала свою причетність до замаху на вбивство і натомість просувала неправдиві версії, стверджуючи, що за нападом стояли інші, зокрема, можливо, сама Великобританія. Але поки йшло розслідування, нідерландська поліція розкрила передбачувану змову іншої групи російських оперативників з метою зламати комп'ютери Організації із заборони хімічної зброї, що базується у Гаазі, та яка займалася вивченням зразків хімічної зброї й отрут, використаних проти Скрипаля.

Через два роки перероблена зброя «Новачок» була використана в іншому гучному замаху. Цього разу атака відбулася всередині росії, і ціллю став Навальний, головний політичний супротивник путіна. Навальний вижив, але тільки після того, як йому дозволили вилетіти до Берліна на лікування. Чотири різні лабораторії підтвердили, що Навальний був отруєний «Новачком».

кремль знову заперечував свою причетність до нападу, публічно заявивши, що відповідальність за теракт несе Німеччина чи інша західна країна.

Питання – досі не вирішене і предмет шалених дебатів у розвідувальному співтоваристві США – полягає в тому, чи розумів кремль, що використання його фірмової отрути буде виявлене, чи дві спроби вбивства відомих противників путіна були навмисною спробою відправити світові певний меседж.

У будь-якому разі ці атаки показали готовність путіна брати участь у тому, що Вебер, колишній чиновник Пентагону, називає свого роду «сірою війною» - дій із використанням нетрадиційної та дуже смертоносної зброї.

«Ми знаємо про застосування хімічної зброї на полі бою, і ми знаємо, що роблять терористи, але тепер маємо ще й ось це: спонсоровану державою таємну доставку зброї масового знищення», - сказав Вебер. «Це новий спосіб ведення війни, і нам потрібно звернути на нього увагу».

Досі кожна відома спроба росії застосувати хімічну зброю супроводжувалася піар-атакою дуже своєрідного характеру. Після нападів на Скрипаля та Навального москва направила високопоставлених російських чиновників в ООН та інші відомі організації, де вони виступали з рішучим спростуванням та вигаданими історіями, покликаними відвести від себе провину. Потім хибні наративи були повторені у державних російських ЗМІ та перероблені у соціальних мережах, у тому числі на Заході.

Справді, для росії – як і для її аналогічно обвинуваченого союзника Сирії – офіційні кампанії зі спростування найчастіше такі ж складні та витончені, як і самі атаки. Офіційні особи США кажуть, що удаване заперечення, мабуть, важливе для москви, незалежно від переконливості доказів, що вказують на провину росії.

З цієї причини багато офіційних осіб та експертів вважають, що росія може спробувати приховати свою причетність до будь-якої майбутньої хімічної атаки на Україну. Замість того, щоб задіяти характерні російські нервово-паралітичні речовини, такі як «Новачок», вони можуть вдатися до використання безводного аміаку чи хлору – двох речовин, які легко доступні у такій промислово розвиненій країні, як Україна.

Хлор використовувався як хімічна зброя за часів Першої світової війни. Хоча хлор набагато менш смертоносний, ніж зарин чи «Новачок», він може бути ефективним засобом для вигнання захисників міста з їхніх барикад, як це робив уряд Асада під час громадянської війни у Сирії. Використавши більшу частину своїх запасів зарину в 2014 році, Асад десятки разів застосовував хлорні бомби як облогову зброю проти бойовиків, що закріпилися на позиціях, або психологічної зброї проти мирних жителів у селах, які симпатизують повстанцям.

У четвер держсекретар Ентоні Блінкен припустив, що такий напад з боку росії може статися, звинувативши москву в тому, що вона «підготувала грунт для застосування хімічної зброї, а потім хоче хибно звинуватити Україну, щоб виправдати ескалацію своїх атак на український народ».

Будь-яка хімічна атака може призвести до сотень жертв і, можливо, змінити перебіг війни. Але для досягнення справжнього прориву, ймовірно, буде потрібна велика кількість хімікатів, що зробить Україну місцем першого великомасштабного застосування такої зброї з часів Першої світової війни, вважає генерал-майор Мік Райан, офіцер австралійської армії та ад'юнкт-дослідник сучасної війни інституту при Військовій академії США.

«Якщо ми думаємо, що війна вже жахлива, значить, ми ще не бачили найгіршого», - каже Райан. Якщо це станеться, додав він, «президенту США та НАТО доведеться зробити дуже важкий вибір».

Джобі Уоррік, Washington Post (США)