Олег ШАФАРЕНКО: «Сокіл росте, старші гравці тягнуть за собою молодших»

6 січня, на Святвечір, київський «Сокіл» перемігши у фінальному матчі 4:1 «Кременчук», вдруге в історії виграв Кубок України. Для столичного клубу цей трофей особливий, адже став першим, здобутим після відродження команди влітку 2020-го. В інтерв’ю Sport.ua головний тренер команди Олег Шафаренко підвів підсумки турніру і адресував побажання найвпливовішим постатям українського хокею.

– Олеже, під час кубкового турніру в Кременчуку «Сокіл» виграв усі чотири матчі, причому виклався в кожному з матчів рівно настільки, наскільки це було потрібно для перемоги. Здається, для вас як для тренера це були ідеально проведені змагання.
– Мабуть, так і є. Ми вели спрямовану підготовку до Кубка. Мали на це час. У принципі, в Кременчуку все склалося так, як ми й запланували. І з точки зору результату, і з огляду на якість гри команди та її фізичний стан. Було б гріхом на щось нарікати за таких обставин.

– Суперники поміж іншого відзначали саме найкращу фізичну готовність «Сокола».
– Чотири матчі протягом чотирьох днів проводити складно. Я мав побоювання, що ми не впораємося. Але та підготовча робота, яку ми провели в грудні, виявилася ефективною.

– На Кубок «Сокіл» їхав з одним дорослим воротарем. Дорослим відносно, адже Дмитру Кубрицькому – 19 років. Останнім часом Дмитро грав нестабільно і це не могло не турбувати. Проте у найвідповідальніший момент голкіпер «Сокола» відпрацював бездоганно.
– Вперше у нинішньому сезоні Кубрицький відіграв у силу торішнього Кубрицького. Звичайно, я задоволений грою Діми і сподіваюся, що цей турнір надасть йому впевненості на рештку сезону.

– У грі проти БСФК, яка не мала турнірного значення, ви дали змогу дебютувати за «Сокіл» 17-річному воротареві Макару Ганіну.
– Макар відіграв старанно і ми віддали йому приз найкращого гравця матчу в складі нашої команди. Але поки все ж помітно, що швидкість польоту шайби має значення. Різниця між силою кидків у молодіжному хокеї і дорослому помітна і видно, що Ганін її відчуває. Але мене обнадіює гра цього хлопця. Макар – ігровик, видно, що дитячі тренери багато з ним працювали і продовжують працювати тренери молодіжних команд. Сподіваюся, що він буде додавати. Мене обнадіює, що Ганін не стрибає просто так, а грає по шайбі, не сіпається. Він не Рінат Дасаєв. Як і Кубрицький, до речі, теж. У Макара є потенціал, але для потрапляння в основний склад ще треба багато працювати.

– Давайте поговоримо про гравців, які є лідерами команди. Представники першої ланки організували 11 шайб з 27-ми командних. За умови, що в матчі проти БСФК Міхнов не грав взагалі, а Рубан і Кузьменко виходили на лід мало. У підсумку Міхнова організатори назвали MVP турніру, Кузьменка – найкращим нападником, а Рубан з 11-ма очками став найрезультативнішим гравцем кубка. Найцікавіше, що впродовж грудня ви не ставили цих гравців в одному тріо.
– Ця трійка була створена в ході минулого чемпіонату і діяла чудово. На початку цього сезону хлопці теж показали, наскільки ефективними можуть бути разом. Розумієте, все залежить від них самих. Коли вони хочуть грати разом, то все виходить. Коли щось не так, я розводжу Андрія, Єгора і Антона по різних ланках. Я й перед кубком сказав цих гравцям: «Якщо ви хочете грати разом, показуйте це на льоду».

Фото Івана Вербицького

– Антон Рубан знову став тим Рубаном, якого ми бачили в ході торішнього регулярного чемпіонату. До того він пережив болючий спад, пов’язаний вочевидь із травмами.
– Річ у тім, що Антон змінюється ментально як хокеїст. Усі його проблеми – від голови. В один період він виявився не готовим виконувати ті вимоги, які ми перед ним ставили. Рубан повинен бути лідером і доводити це щодня. Без різниці – гра о першій дня, о 16:00 чи о сьомій вечора.

– Перейдемо до протистояння «Сокола» з головним суперником – «Кременчуком». Не є таємницею, що в матчах з командою Олександра Савицького мало просто грати в хокей – треба битися. У попередньому сезоні з цим були проблеми. В фіналі ж кияни своєю бойовитістю, здається, приголомшили навіть суперників.
– Ми ростемо. В попередньому сезоні в нас був більше молодіжний склад. Тепер до нашого складу додалося кілька хлопців дуже непоступливих, з характером. То – Михайло Рибалко, Андрій Алексєєв, Роман Благий. Молодші гравці дивляться на цих хокеїстів і намагаються не поступатися. Старші хлопці тягнуть за собою молодших і таке поєднання робить нас сильнішими.

– Кубок України вже позаду. Тепер треба повертатися до реалій чемпіонату. Наскільки це буде важко, враховуючи, що ейфорія після здобуття першого трофею, як не крути присутня?
– Це звичне явище, яке переживають усі команди, котрі починають вигравати якісь трофеї. Не лише в хокеї. Спробуємо зробити так, щоб процес виходу з цього стану був максимально безболісним. Мені б хотілося, щоб наслідків після кубкової перемоги не було взагалі. Будуть – виведемо.

– До кінця січня команди українського чемпіонату ще мають змогу підсилюватися. «Сокіл» буде зміцнювати склад перед плей-оф чи комплектація на сезон-2021/2022 вже завершена?
– Наразі про підсилення говорити рано. Будемо працювати з тими, хто є, змушувати їх прогресувати. Як показав фінальний матч Кубка, не всі наші хокеїсти готові грати в таких матчах. А отже нам є куди рости.

Як і є куди рости нашому хокеєві. Користуючись нагодою, хотів би звернутися до людей, які мають найбільший вплив на розвиток нашого хокею. До власника клубу «Донбас» Бориса Колеснікова і президента Федерації хокею України Георгія Зубка. Я є вихованцем «Сокола», сам колись грав, а нині треную рідну команду. За «Донбас» я у своїй кар’єрі грав двічі. Досі одним із найяскравіших спогадів про кар’єру гравця є чемпіонат світу в дивізіоні 1В в Донецьку, коли наша збірна посіла перше місце і повернулася в ешелон 1А. Пам’ятаю вирішальний матч проти поляків, у якому ми поступалися після першого періоду 0:2, але змогли зламати хід гри. Я в тому матчі забив сам, а четверту шайбу Олександр Матерухін закинув з моєї передачі. Ми відчували палку підтримку трибун і всі були одним цілим – гравці «Сокола», «Донбасу», легіонери. Таке не забувається.

Певен, що й сьогодні хокейне середовище України не є розрізненим. Ми всі бажаємо одного – щоб наша улюблена гра повернулася до того рівня, на якому вона була в Україні у 90-ті – початку 2000 років. І особисті амбіції керівників – це добре. Тільки настав час піти одне одному на поступки і домовитися. Заради хокею, заради хлопців, кар’єри яких є не такими довгими. Єднання буде корисним для нас усіх. Не думаю, що протиріччя між сторонами аж настільки вагомі, щоб не було змоги знайти точки дотику. Від наших протистоянь з «Кременчуком» отримують насолоду всі прихильники хокею. Не лише в Україні. Було б прекрасно, якби до цієї боротьби знову долучився «Донбас». Інші клуби тягнуться за лідерами і від того ми всі стаємо сильнішими. Тож давайте об’єднаємо зусилля во ім’я розвитку нашого хокею.

Іван ВЕРБИЦЬКИЙ