Сергій ПИСАРЕНКО: «Перед матчем із Францією відчув серйозний мандраж»

Голкіпер херсонського «Дніпра» Сергій Писаренко розповів про своє повернення до складу збірної України у матчах Єврочеленджу.

- Для вас це запрошення у збірну – друге в кар’єрі. Першого разу вас запрошували ще зовсім юним, 18-річним.
- Так. Тоді, у 2015-му, тренер Олександр Годинюк навіть включив мене у підсумкову заявку команди на чемпіонат світу в дивізіоні 1В у Кракові. Але в жодному матчі тоді не вийшов. Основним тоді був Едік Захарченко, другим – Женя Напненко. Зрештою, для мене уже сама нагода потрапити в одну команду з такими хлопцями як Юрій Наваренко, Андрій Міхнов, Роман Благий, Саня Побєдоносцев, Сергій Варламов – був просто космос. Навіть не те що в команду потрапити – потренуватися поряд. Я ходив на матчі за участю цих хлопців у складі «Сокола» з татом, ще коли був дуже малим. Це коли вони з «Беркутом» грали, виступали у вищій лізі чемпіонату РФ. У 2015-му сприймав сам факт перебування з такими хокеїстами поруч, як щось особливе. Нині начебто сприйняв виклик у збірну спокійніше, але все ж на розминці перед матчем зі збірною Франції відчув серйозний мандраж. Заспокоївся за кілька митей до початку гри, коли хлопці зібралися навколо воріт і Андрюха Міхнов сказав кілька слів. Це допомогло увійти в гру доволі непогано.

- Зараз ви на підйомі. Але початок сезону нічого доброго не віщував.
- Взагалі, цьогоріч я не повинен був залишатися в Україні. Мав знову вилітати у США. Залишився лише тому, що через пандемію виникли проблеми з отриманням робочої візи. В посольстві мені сказали, що відкриття візи за такий короткий термін неможливе. Довелося в спішному порядку шукати клуб. Це не вдалося, бо всі команди були вкомплектовані. В той час просто продовжував тренуватися з «Соколом», за що дуже дякую тренерам команди Олегові Шафаренку і Костянтину Симчуку. Вони увійшли в моє становище і дали нагоду попрацювати з командою, тримати себе в формі.

- Як у цій історії виник херсонський «Дніпро»?
- Зателефонував тодішній тренер команди Дмитро Підгурський. Запитав, як я дивлюся, щоб перейти в «Дніпро». Відповів, що двома руками «за». У той час Захарченко був травмований і херсонцям був потрібен гравець, здатний підстрахувати Едіка. Перехід виявився доленосним. Я затримався в Херсоні донині.