Клебо vs Большунов, Йохауг проти всіх. Прев'ю сезону в лижних гонках

Sport.ua анонсує старт олімпійського сезону Кубка світу з лижних гонок

Клебо vs Большунов, Йохауг проти всіх. Прев'ю сезону в лижних гонках
© Getty Images/Global Images Ukraine

26 листопада у фінській Руці стартує новий, 41-й в історії сезон Кубка світу з лижних гонок. Сезон особливий, олімпійський, що особливо важливо саме в цьому зимовому виді спорту – у лижних гонках цінність чемпіонатів світу та Олімпіад значно вища, ніж у тих же стрибках із трампліну чи гірських лижах. Тому в черговий раз чекаємо пропуску низки етапів гонщиками екстра-класу – все буде підпорядковане підготовці до Пекіна, а боротьба за Великий кришталевий глобус (ВКГ) відійде на другий план.

Щодо календаря Кубка світу, то якихось радикальних нововведень немає. Повертається до календаря міський спринт у Драммені, який за останнє десятиліття став справжньою класикою лижних гонок. А ось інший міський спринт у Дрездені після цього сезону з календаря приберуть. З'явиться у календарі Кубка світу нова локація – французький Ле Русс, де спортсмени змагатимуться після Тур де Скі – 14-16 січня. Сам Тур де Скі різноманітністю знову не балує – стандартний набір зі спринтів та дистанційних гонок на 15/10 км. Сумарно Кубок світу 2021/2022 – це 28 гонок, з яких 16 – дистанційні та 12 спринтів (7 коньком та 5 – класикою). Також заплановані по дві естафети та командні спринти: по одному класичному, і по одному міксту.

Фаворити

Чоловіки

Дуелянти

У чоловіків уже протягом цілого олімпійського циклу двома беззаперечно найсильнішими лижниками світу залишаються Олександр Большунов та Йоханнес Клебо. Минулого сезону Большунов вдруге поспіль виграв загальний залік Кубка світу та Тур де Скі, а також нарешті взяв перше в кар'єрі золото чемпіонату світу, вигравши скіатлон в Оберстдорфі. І в новому сезоні Большунов мріє закрити ще один гештальт – стати олімпійським чемпіоном.

В Оберстдорфі росіянину вдалося дістатися до першого особистого золота на ЧС, але лише одна перемога в трьох дистанційних гонках – навряд чи той результат, яким може бути задоволений беззаперечно найкращий дистанційник світу. Багато хто небезпідставно вважає, що Большунов недобирає золотих медалей на титульних стартах через те, що завжди прагне бігти повну програму, не пропускаючи жодної гонки – у тому числі спринтерські, де шанси Олександра на золото об'єктивно мінімальні.

І в новому сезоні буде дуже цікаво спостерігати за тим, чи продовжить Большунов завзято битися головою об стіну і бігти всі шість гонок програми Олімпіади, чи нарешті зробить висновки зі своїх стратегічних помилок. Щодо загального заліку Кубка світу, то тут російський лижник залишається головним фаворитом. Загальна витривалість по сезону в нього вища, ніж у Клебо, і він може пройти всю дистанцію з меншою кількістю пропусків та спадів форми. Насторожує лише те, що у міжсезоння Большунов переніс операцію на щелепі та випадав із тренувального процесу.

Getty Images/Global Images Ukraine. Олександр Большунов і Йоханнес Клебо

Щодо Йоханнеса Клебо, то він залишається домінатором спринту – там він перемагає практично завжди. А ось його результати у дистанційних гонках дуже чутливі до поточної форми. На піку, як на чемпіонаті світу в Оберстдорфі, Клебо здатний боротися за перемоги в дистанційних гонках (особливо контактних), але загалом по сезону призовий рівень у них норвежець показує досить рідко. Тому й шанси на перемогу у загальному заліку у нього нижчі. Та й впевненості в тому, що Йоханнес боротиметься за ВКГ, немає: на Тур де Скі він планує стартувати, але далеко не факт, що добіжить до фінішу.

А ось на Олімпіаді в Пекіні Клебо майже точно виступить сильніше за Большунова: три золота (спринт, командний спринт та естафета) йому практично гарантовані, та й додаткові бонуси у вигляді медалей скіатлону та марафону не виключені.

Норвегія

Беззаперечно найсильнішою командою світу залишається збірна Норвегії. Практично весь минулий сезон Кубка світу норвежці пропустили: формальною причиною була пандемія, але багато хто вважає, що норвежці знайшли гарну нагоду повністю зосередитися на підготовці до ЧС. І це спрацювало: Клебо виглядав дуже сильно у марафоні та скіатлоні, а Ханс Крістер Холунд взяв золото у розділці на 15 км вільним стилем. Загалом Холунд є одним із найсильніших конькістів-дистанційників світу, і на Олімпіаді здатний поборотися за золото у скіатлоні та марафоні. Те саме можна сказати і про Сімена Хегстада Крюгера, з тією лише різницею, що він зараз трохи слабший за Холунда.

Еміль Іверсен, навпаки, є дистанційником-класистом екстра-класу, і в минулому сезоні сенсаційно став чемпіоном світу в марафоні. Став, звичайно, завдяки збігу обставин (дискваліфікація Клебо і зламана палиця Большунова), але все одно Еміль був того дня дуже сильний. Вся названа вище трійця здатна боротися за топ-3 загального заліку – питання лише в тому, чи мотивовані вони на таку боротьбу.

Getty Images/Global Images Ukraine. Еміль Іверсен

Шюр Рьоте, у свою чергу, є універсалом – у дистанційних гонках він здатний боротися за призові місця як у коньку, так і в класиці. Проблема Рьоте – у повній відсутності фінішного ривка, а також у тому, що в кожному зі стилів пересування є вузькі фахівці, які трошки, але все ж таки сильніші за нього. Через це досвідчений норвежець недобирає медалей титульних стартів і найчастіше не потрапляє до складу норвезької естафети. На передсезонних змаганнях у Бейтостолені Шюр виглядав слабко, і до складу збірної Норвегії на Руку не відібрався, тому його перспективи оцінюємо обережно.

Позаминулого сезону топ-3 замкнув Пол Голберг. У досить зрілому віці норвежець додав у своїй спеціалізації, спринті, а також раптово почав показувати хороші результати у контактних дистанційних гонках, особливо в рамках багатоденок. Минулий сезон для Пола вийшов значно слабшим, але поки що не поспішатимемо робити висновки про те, що пік кар'єри минув безповоротно: все ж таки, 31 рік – вік далеко не критичний.

Для багатьох сенсацією стала бронза у розділці на ЧС Харальда Остберга Амундсена – не дивно, враховуючи, що до цього у нього за плечима були лише 3 гонки на Кубку світу за кар'єру. Проте сенсація ця була добре підготовленою: Амундсен протягом сезону дуже сильно виглядав на внутрішніх норвезьких змаганнях і готувався до однієї-єдиної гонки. Чогось схожого чекаємо від Амундсена і у новому сезоні – навряд чи він планує бігти весь сезон Кубка світу. Хоча бігти одну-єдину гонку в програмі Олімпіади йому навряд чи хтось дозволить через змінену систему розподілу квот.

Getty Images/Global Images Ukraine. Ерік Вальнеш

В останні два роки спринтером-класистом №2 у світі був Ерік Вальнеш – в минулому сезоні він обіграв Клебо в Руці та завоював срібло ЧС. У коньку Вальнеш також непоганий (саме він був напарником Клебо по золотому командному спринті), але все ж таки до олімпійської медалі дістатися буде важко: у Пекіні побіжать саме вільним стилем. Тому мета Вальнеша на сезон – спробувати обіграти Клебо у якомусь престижному класичному спринті типу Руки чи Драммена, та взяти золото Олімпіади у командному спринті.

Якщо говорити про конькових спринтерів, то останнім часом помітно здав Сіндре Бьорнстад Скар, а його нішу зайняв Ховард Солас Таугболь, який і в класичних спринтах здатний пробиватися у фінали. Поки не списуємо з рахунків ветеранів Фінна Хогена Крога та Дідріка Тонсета. А ось Маттіса Стенсхагена з категорії «молоді та перспективні» вже точно настав час прибирати. Загалом варто відзначити, що боротьба за місце у складі на Олімпіаді у топ-збірних, особливо Норвегії, буде дуже напруженою, оскільки максимальну кількість квот на команду скоротили з 12 до 8 осіб. А це означає, що у ціні будуть універсали, здатні бігти як спринтерські, так і дистанційні види.

Росія

Другою за силою командою світу в чоловіків по праву вважається збірна Росії. У попередній олімпійський сезон, 2017/2018, у росіян вистрілило ціле покоління молодих талантів, але, за великим рахунком, усі вони, крім Большунова, зупинилися у розвитку. Це стосується насамперед Дениса Спіцова та Олексія Червоткіна. Хоча серйозними бойовими одиницями у дистанційних гонках вони залишаються.

За це 4-річчя у Росії виросло нове покоління, яке вистрілило не так яскраво і раптово, але теж дісталося до дуже непоганого рівня. Іван Якімушкін в минулому сезоні став другим у загальному заліку Кубка світу, але, звичайно, пов'язано це не лише з його прогресом, а й масовими пропусками збірної Норвегії. У досить солідному віці прогресують Артем Мальцев, Ілля Семіков та Андрій Мельниченко, із дуже молодих гонщиків в основній обоймі росіян – лише Олександр Терентьєв. Непоганим вийшов минулий сезон для 31-річного Євгена Бєлова, але до рівня пікового 2015 року йому надалі дуже далеко.

Getty Images/Global Images Ukraine. Сергій Устюгов

Рішення голови ФЛГР Олени Вяльбе кілька років тому ліквідувати спринтерську групу у збірній дало свої негативні плоди: нині чистий спринтер високого рівня в команді лише один – це Гліб Рєтівих. Головною загадкою у складі збірної Росії перед стартом нового сезону є зірковий Сергій Устюгов. В останні роки його травми та проблеми зі здоров'ям перетворилися вже практично на перманентний стан, і проблиски пікового сезону 2016/2017 з'являлися все рідше. Однак у нинішнє міжсезоння у Устюгова все було гаразд, і на передсезонних змаганнях у Муоніо він був дуже сильний. Дивлячись на такий стан Устюгова, у його відродження є підстави вірити. Не забуваємо і про класиста-ветерана Олександра Безсмертних – він може здивувати на Олімпіаді, як це зробив на ЧС-2019 у Зеєфельді.

Інші

В цьогорічне міжсезоння тренувалися з росіянами лідери збірної Італії. Федеріко Пеллегріно в минулому сезоні успішно користувався відсутністю Клебо і тричі переміг у своїх улюблених конькових спринтах, взявши і МКГ у спринтерському заліку. Важко спрогнозувати, як позначиться на спринтерських якостях Пеллегріно співробітництво з росіянами, але у дистанційних видах він може додати. Франческо Де Фабіані, як і раніше, намагається повернутися до своєї форми зразка сезону 2018/2019, проте в минулому сезоні проблиски топової форми були надто рідкісними.

Свою чергову молодість в минулому сезоні пережив Моріс Маніфіка, який став віце-чемпіоном Тур де Скі – хоча тут, звичайно, завжди треба робити поправку на скромний склад учасників. Важко сказати, чи вистачить ветерана на ще один сезон, але він збірній Франції дуже потрібен – з ним у триколірних вимальовується дуже непогана четвірка, яка на Олімпіаді може повторити бронзовий успіх Пхенчхана. Ще два герої тієї естафети, Клеман Паріс та Адрієн Бакшайдер, за цей час тільки додали, а місце 41-річного ветерана Жана-Марка Гайяра має посісти молодий Уго Лапалю.

А ось спринтерський відділ збірної Франції в минулому сезоні розчарував. Лука Шанава знову віддав Пеллегріно статус конькового спринтера №2 у світі і жодного разу не піднявся вище п'ятого місця. А ось його партнер по команді, Рішар Жув, в минулому сезоні навіть одного разу піднявся на подіум (у рамках Тур де Скі в Ленцерхайде), але загалом він, як і раніше, дуже нестабільний.

Getty Images/Global Images Ukraine. Оскар Свенссон

Після кількох років дуже глибокої кризи відштовхнулася від дна збірна Швеції. В минулому сезоні нарешті повністю розкрився як топ-спринтер Оскар Свенссон, який видав дуже сильну серію в січні-лютому: дві перемоги і одне друге місце в трьох спринтах. При цьому Свенссон провів на топ-рівні лише досить короткий час, і є великі сумніви в тому, що він здатний тримати такий рівень на довгій дистанції. Відкриття сезону в Руці він пропустить через біль у спині.

Продовжує прогресувати Йенс Бурман, який видав дуже сильне закінчення сезону: п'яте місце в марафоні на ЧС і перший у кар'єрі подіум на Кубку світу у переслідуванні в Енгадіні. Також у Швеції сподіваються на прогрес бойфренда Фріди Карлссон, юного Вільяма Поромяя. Однак перед початком цього сезону він захворів і стартовий етап у Руці пропускає. А проблеми зі здоров'ям Калле Халварссона вже давно набули перманентного характеру – проблисків топ-форми не було вже дуже давно.

До свого останнього сезону в кар'єрі легендарний Даріо Колонья підходить не в найкращому стані: у жовтні він отримав травму коліна. Проте списувати з рахунків фігуру такого масштабу точно не варто: до головного старту сезону, Олімпіади в Пекіні, він може підійти у хорошій формі, хоча на попередніх двох чемпіонатах світу йому це не вдавалося.

Getty Images/Global Images Ukraine. Даріо Колонья

Одним із найсильніших класистів світу залишається Іво Нісканен, і для нього головною гонкою сезону, безперечно, буде розділка на Олімпіаді. В позаминулому сезоні лідер збірної Фінляндії вперше спробував піти на загальний залік, але вдалою ця витівка не вийшла: в минулому сезону Іво повернувся до звичної стратегії виходу на пік форми до головних стартів сезону.

Рістоматті Хакола стати спринтером топ-рівня так і не зумів, і останнім часом він навіть виступає сильніше у дистанційних гонках. Йоні Мякі в минулому сезоні запам'ятався не лише скандальним зіткненням з Олександром Большуновим у Лахті, а й прогресом у своїх результатах. Мякі тяжіє до спринтів, але здатний терпіти і дистанційку – у збірній Фінляндії на нього розраховують як на потенційного фінішера естафети.

Дуже сильно розпочали минулий сезон лідери збірної Великобританії, Ендрю Масгрейв та Ендрю Янг. Масгрейв навіть замкнув топ-6 загального заліку міні-туру в Руці, де були присутні всі найсильніші. Однак у подальшому форма обох британців просіла, а Янг у лютому у Фалуні ще й отримав перелом стегна. Поки що важко сказати, в якій формі Ендрю повернеться після такої важкої травми.

Жінки

Чемпіонка

Джессіку Діггінс протягом багатьох років розглядали як потенційну чемпіонку Кубка світу – особливо активно про це йшлося після попереднього олімпійського сезону 2017/2018, коли американка ледь не відібрала ВКГ наприкінці сезону у Хейді Венг. Після цього Діггінс не виправдовувала надій як фаворит Кубка світу, але, як тільки хайп навколо американки почав згасати, вона видала свій найкращий сезон у кар'єрі: перемога в Тур де Скі, а також загальному та дистанційному заліку Кубка світу.

Getty Images/Global Images Ukraine. Джессіка Диггинс

Звичайно, перемога ця була багато в чому обумовлена ​​пропуском майже всього сезону збірної Норвегії, але було б безглуздо заперечувати, що Діггінс була дуже сильною. Наприклад, у лютому в Фалуні вона завдала Терезі Йохауг першої за 5 років поразки в розділці. Провал чемпіонату світу в Оберстдорфі (0 медалей) після такого гучного успіху виглядав нелогічним, але він стався. У майбутньому сезоні та ж Йохауг знову пропускатиме Тур де Скі, що дає Діггінс хороші шанси на другий ВКГ поспіль, проте американці потрібно провести роботу над помилками і не допустити в Пекіні повторення провалу зразка ЧС-2021.

Королева

Незважаючи на всі успіхи Діггінс, ніхто не ставить під сумнів статус Терези Йохауг як беззаперечно найсильнішої лижниці світу. Цей статус вона підтвердила і в минулому сезоні, забравши золото у всіх трьох дистанційних гонках ЧС-2021 плюс в естафеті. У це важко повірити, але в колекції такої видатної лижниці, надалі немає особистого олімпійського золота, тому весь майбутній сезон для Йохауг буде побудований навколо того, щоб заповнити цю помітну прогалину в послужному списку.

Getty Images/Global Images Ukraine. Тереза Йохауг

Через це боротьба за загальний залік Кубка світу для норвежки знову відходить на другий план: Тереза ​​вже оголосила про те, що планує пропустити Тур де Скі. А ось у Пекіні їй цілком під силу повторити досягнення Оберстдорфа та ЧС-2019 у Зеєфельді, тобто виграти всі три дистанційні гонки.

Швеція

Якщо у чоловічих лижних гонках статус Норвегії як найсильнішої збірної світу ні в кого не викликає питань, то у жінок на це звання претендують шведки – їхня збірна як мінімум не поступається за складом норвезькій. Тим не менш, перед стартом сезону шведки отримали досить важкий удар під дих: через проблеми з плечем не поїде на Олімпіаду-2022 найсильніший спринтер останніх двох сезонів Лінн Сван. Цієї травми плеча вона зазнала ще перед ЧС-2021 в Оберстдорфі, на домашньому етапі в Ульрісехамні, проте довгий час сподівалася, що залікувати пошкодження вдасться без хірургічного втручання.

Але навіть без Сван Швеція залишається беззаперечно найсильнішою командою в жіночому спринті, якій цілком під силу завоювати обидва золота в Пекіні. Скориставшись проблемами Сван, героїнею ЧС в Оберстдорфі стала Йонна Сундлінг, яка здобула два золота у спринтерських видах. Її напарницею по командному спринті була Майя Дальквіст, яка якщо і поступається Сундлінг за рівнем, то зовсім незначно, і здатна боротися за перемоги як на Кубку світу, так і на Олімпіаді. Щодо самої Йонни, то буквально перед стартом сезону вона порвала зв'язку руки під час спринту в Єлліваре. Раніше Тур де Скі ми її не побачимо.

Getty Images/Global Images Ukraine. Йонна Сундлінг і Майя Дальквіст

Через надвисоку конкуренцію у складі збірної Швеції далеко не завжди потрапляла до складу на Кубок світу Йоганна Хагстрьом. Однак, коли їй давали шанс – проявляла вона себе добре: чого тільки варте друге місце в тому ж Ульрісехамні в минулому сезоні. І травма Сван – відмінний шанс для 23-річної шведки закріпитися в основі своєї команди.

Головними надіями Швеції у загальному заліку є дві зіркові дистанційниці – Ебба Андерссон та Фріда Карлссон. Саме вони зараз є другою-третьою за силою дистанційницями в жіночих лижних гонках – вище за них у цій ієрархії тільки Йохауг. В останні роки шведські лижниці застовпили за собою репутацію головних любителів «бункера»: сленговий вираз у світі лижних гонок, яким позначається практика пропуску рядових етапів Кубка світу заради підготовки до головних стартів сезону – ЧС та Олімпіад.

Проте поки що Андерссон і Карлссон запевняють, що планують серйозно боротися за загальний залік Кубка світу, і Тур де Скі пропускати не мають наміру. Той факт, що обидві схильні до травм і проблем зі здоров'ям, а також те, що у них просто немає досвіду проходження всієї дистанції кубкового сезону, змушує оцінювати їхні шанси обережно. Однак високий клас Ебби та Фріди просто змушує розглядати їх у числі топ-фаворитів у боротьбі за ВКГ.

Getty Images/Global Images Ukraine. Ебба Андерссон

Не списуємо з рахунків і легендарного ветерана збірної Швеції Шарлотт Каллу. Видавати хороші результати в коротких часових відрізках і виводити себе на пік форми до титульних стартів вона надалі вміє, тому як мінімум пробитися в естафетну четвірку на Олімпіаді їй під силу. Сподіваються у Швеції також на прогрес молодих Емми Рібом та Моа Лундгрен та більш досвідченої Анни Дювік.

Норвегія

У жіночій збірній Норвегії все далеко не так весело, як у чоловіків. Гучних імен багато, але більшість із їхніх власниць переживають серйозний спад, а то й остаточний закат у кар'єрі. Яскравий приклад – Інгвільд Остберг. Чемпіонка Кубка світу-2019 пропускала весь минулий сезон через проблеми зі здоров'ям. Але виявилося, що такої паузи її організму було недостатньо: під час міжсезоння старі болячки дуже часто нагадували про себе, і Остберг довелося кілька разів робити паузи у тренуваннях. Клас Інгвільд сумнівів не викликає, але як із таким міжсезонням і такими проблемами вона може бути в хорошій формі – сказати складно. Тому ймовірність того, що Остберг сезон провалить і навіть не відбереться до складу на Олімпіаду, досить висока.

Попередній олімпійський сезон, 2017/2018 років, був зірковою годиною дистанційниці-конькістки Рагнхільд Хаги, яка тоді стала олімпійською чемпіонкою в розділці та замкнула топ-5 у загальному заліку Кубка світу. Однак після цього в її кар'єрі почався глибокий спад, і вибратися з нього 30-річна лижниця поки що не може. Найяскравіше це ілюструє той факт, що з березня 2018 року вона жодного разу не піднімалася на подіум на етапах Кубка світу. Схоже, у тому ж напрямку рухається і кар'єра найтитулованішої спринтерки сучасності, Майкен Касперсен Фалли. 31-річній норвежці все складніше конкурувати з молодими шведками, а в цьому сезоні можуть виникнути проблеми з відбором до складу на Олімпіаду: врятувати може лише те, що особливих альтернатив їй у збірній Норвегії немає. Вже дуже багато років як на таку альтернативу сподіваються на Крістін Шістад, проте останніми роками екс-зірка юніорських ЧС у розвитку зупинилася. У 22 роки їй уже час брати лідерський тягар на себе.

Getty Images/Global Images Ukraine. Майкен Касперсен Фалла

А ось ще один вундеркінд, 20-річна дистанційниця Хелен Марі Фоссесхольм, вже закріпилася в основі збірної Норвегії та здатна боротися за призові місця на Кубку світу. Саме вона наразі є головною надією збірної Норвегії на світле майбутнє.

Хейді Венг затяжну кризу у своїй кар'єрі подолати вдалося, і наприкінці минулого сезону вона дісталася до першої за три роки перемоги на Кубку світу. Як і Фоссесхольм, вона має відбиратися до естафетної четвірки на Олімпіаду. На особисті медалі розраховувати складно – з ними Хейді мала проблеми навіть у найкращі роки кар'єри. А ось із погляду загального заліку Венг-старша може стати дуже важливим гравцем.

Також у збірній Норвегії сподіваються на 25-річних близнючок Тіріль та Лотту Венг, молодших сестер Хейді. Особливо це стосується Тіріль, яка на Кубку світу здатна регулярно потрапляти до топ-10 як у спринті, так і в дистанційних гонках, особливо контактних. З найближчого резерву збірної Норвегії відзначимо досвідчену Анну К’єрсті Кальво, дистанційницю Ане Аппельквіст Стенсет та 23-річного спринтера Хедду Остберг Амундсен, сестру призера ЧС-2021 у розділці.

Інші

У жіночих лижних гонках збірна Росії лише третя за силою командою. Проте претендентів на високі місця у загальному заліку Кубка світу в росіянок достатньо. Другою минулого сезону стала Юлія Ступак, яка після декретної відпустки перетворилася зі спринтера-класиста на повного універсала. Зрозуміло, що друге місце екс-Білорукової – це зокрема наслідок масових пропусків збірної Норвегії, але в новому сезоні Юлії під силу знову увійти до топ-3, якщо вона зможе в стислий термін подолати наслідки коронавірусу - на передсезонних стартах вона виглядала слабко.

А ось багаторічний лідер збірної Росії Наталія Непряєва минулий сезон хоче якомога швидше забути. Спочатку вона за традицією довго набирала форму, а перед чемпіонатом світу зламала зап'ястя. Ціною надзусиль Непряєвій все ж таки вдалося виступити в Оберстдорфі, але зрозуміло, що готова вона була далеко не оптимально. Міжсезоння – чудовий шанс для Наталії перезавантажитись, а у своїй оптимальній готовності вона – реальний претендент на ВКГ.

Getty Images/Global Images Ukraine. Наталя Непряєва

Одним із головних відкриттів минулого сезону стала Тетяна Соріна, яка після декретної відпустки вийшла на топ-рівень, який вона показувала навіть на відкритті сезону в Руці у компанії найсильніших. Однак у міжсезоння вона важко впала і отримала пошкодження плеча, з яким повною мірою справитися не може досі. Тому її перспективи в новому сезоні виглядають досить туманними. Також у Росії сподіваються на прогрес молодої Яни Кірпіченко та на повернення Анастасії Кулешової (Сєдової).

Поряд із Соріною відкриттям сезону можна назвати і Розі Бреннан, однак у неї бензину на весь сезон не вистачило. 32-річна американка рік тому явно стрибнула вище голови, і є великі сумніви щодо того, що їй вдасться зробити це ще раз. Закінчили кар'єру імениті ветерани збірної США, Сейді Бьорнсен та Софі Колдуелл, тому американці чекають на прогрес від молодої Хейлі Свірбул.

Малий Кубок світу у спринті в минулому сезоні виграла Анамарія Лампіч, яка здатна сильно виступати і в контактних дистанційках. Сподіваються у Словенії і те, що Ева Уревц нарешті почне показувати сильні результати не тільки у кваліфікації спринтів, а й у стадії плей-оф.

Getty Images/Global Images Ukraine. Анамарія Лампіч

Хороші шанси у командному спринті на Олімпіаді та у швейцарок Надін Фендріх та Лорін Ван дер Грааф, які здобули срібло на ЧС-2021 в Оберстдорфі. При цьому Пекін-2022 може стати їх останнім шансом – Ван дер Грааф вже 34 роки, її кар'єра вже минула свій пік, а нового гідного партнера для 26-річної Фендріх на горизонті не видно. Хоча Надін минулого сезону вже неодноразово доводила, що здатна досягати найвищих результатів і в особистих спринтах (згадуємо її перемогу в Дрездені).

Лідер збірної Фінляндії Кріста Пармакоскі надалі стабільна, але все здається, що найкращі роки її кар'єри вже позаду – динаміка останніми роками невтішна. З нового покоління надії насамперед на Йохану Матінтало, якій скоро вже 25 років, а видані величезні аванси вона поки що не виправдовує.

Здатна боротися за подіуми у дистанційних гонках і австрійка Тереза ​​Штадлобер. Влітку вона провела кілька зборів із росіянками – подивимося, який результат це дасть. Непогане молоде покоління підростає у Німеччині, лідером якого є 25-річна Катаріна Хенніг. Здатна періодично потрапляти у топ-10 у дистанційних гонках і чешка Катержина Разимова.

Олег Дідух, Sport.ua

(8 голосів)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter.

Новини партнерiв
Коментарі
Спочатку:
    carryberry
    carryberry, 25.11.2021 23:43 (змінений)
    +3
    Обожнюю ваші статті!
    Побільше б такого контенту і про інші види, і ціни б спорт.юа не було б
    alexander_artemenko
    alexander_artemenko, 25.11.2021 20:53
    0
    Кому интересно:
    Все победители Кубка мира по лыжным гонкам:
    https://youtu.be/1QW_jB1dGkY
    Все победительницы Кубка мира по лыжным гонкам:
    https://youtu.be/DSmv7CxvhUk
Ви не авторизовані.
Якщо ви хочете залишати коментарі, будь ласка, авторизуйтесь.
Якщо ви не маєте облікового запису, ви повинні зареєструватися.
Продовжуючи переглядати SPORT.UA, Ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності