В’ячеслав ЛЕЦКАН: «Подам до суду, якщо в УХЛ заявиться ще один Сокіл»

Український хокей вочевидь неможливий без конфліктних ситуацій. Ледь досягли порозуміння щодо проведення чемпіонату Українська хокейна ліга і Федерація хокею України, як у жорстку фазу зайшов конфлікт між керівниками найіменитішого клубу України – київського «Сокола». Ця ситуація може призвести до розколу і появи на хокейній мапі України двох команд з ідентичною назвою.

Нагадаємо, що заснований у 1963 році «Сокіл» відродився торік улітку після шестирічної паузи, пов’язаної з відмовою від фінансування клубу його колишнім власником, донецьким олігархом Сергієм Тарутою. У першому ж сезоні кияни вийшли у фінал чемпіонату України, де поступилися донецькому «Донбасу». Завдяки цьому сріблу команда отримала змогу виступати в Континентальному кубку і вже отримала перших суперників.  

Пригоди почалися в міжсезоння. Факт подачі заявки для участі в чемпіонату Української хокейної ліги публічно спростувала одна сторона з керівництва ХК «Сокіл», заявку в першість під егідою ФХУ заперечив інший бік. Нині, коли УХЛ і ФХУ досягли консенсусу, «Сокіл» мовчить. То за умови, що за попередньою інформацією, кінцевий термін подачі заявок датується 15 липня.

Раніше Sport.ua вже знайомив читачів з баченням ситуації президента «Сокола» Олексія Житника. Нині публікуємо думку іншої сторони. В’ячеслав Лецкан – основний спонсор «Сокола» в сезоні-2020/2021. Неофіційно він вважається віце-президентом клубу, хоча такої посади в ХК наразі не існує. Як немає фактично в «Сокола» і президента. Пан Житник вважається головою громадської організації ХК «Сокіл» (Київ), а ще шестеро причетних до функціонування клубу людей входять на рівних правах у раду ГО.

— У зв’язку з тим, що Українська хокейна ліга і Федерація хокею України знайшли порозуміння, термін подачі заявок для участі в чемпіонаті вочевидь продовжать, - бере слово пан Лецкан. – На сьогодні сторони ще не узгодили всіх юридичних моментів. Тому заявитися встигнемо.

З чого починалося відродження «Сокола»? Існувала й існує досі дитяча школа «Сокіл». Її багато років супроводжував В’ячеслав Завальнюк (вихованець «Сокола», колишній оборонець збірної України – авт.). Проте два з половиною роки тому школа була передана в підпорядкування міста і сьогодні повністю фінансується Київською міською державною адміністрацією. Торік, приблизно у червні, до мене прийшов директор школи Костянтин Сімчук з пропозицією взяти участь у відродженні дорослого хокейного клубу «Сокіл».

Не хочу вдаватися в деталі, але було кілька моментів, які ми обумовили. Зокрема я тоді сказав, що брати участь просто як спонсор і спостерігати за процесом зі сторони мені не цікаво. А головне – підкреслив тоді, що якщо ми домовляємося, то лише з Сімчуком як директором школи. І ніколи я не сідаю за стіл переговорів з партнерами Костянтина – В’ячеславом Завальнюком і Владиславом Сіриком. Ця умова була ключовою.

Фото Івана Вербицького. В’ячеслав Завальнюк та Олексій Житник

— Чому ви поставили таку умову?
— Жодних справ із Завальнюком я до того не мав. Але мав інформацію про його діяльність. Тому ми наперед домовилися, що я управляю всіма спонсорськими грошовими потоками в «Соколі», не даю їм рухатися в жоден бік. Костянтин разом із головним тренером управляє коштами, які ідуть від школи і спрямовані на спортивну складову. Це була наша базова домовленість.

Після того ми створили громадську організацію «ХК «Сокіл», у яку включили всіх зацікавлених персонажів (Олексій Житник, Костянтин Сімчук, В’ячеслав Лецкан, В’ячеслав Завальнюк, Олег Шафаренко, Владислав Сірик, Олександр Матвійчук – авт.). Це теж свідчить про те, що жодних поганих намірів у мене не було. Мені було байдуже, кого включати в це ГО. Лиш би справа рухалася і процес піднявся з мертвої точки.

І наче ж усе було гаразд. Весь перший після відродження сезон клуб прожив без всякого бруду, який би заважав процесам життєдіяльності команди. Так, у нас були певні суперечки. Але це робочі моменти. Найцікавіше почалося, коли завершилася фінальна серія «Сокола» з «Донбасом». Почалися незрозумілі історії.

— Мені здається, що ці процеси розпочалися трохи раніше. З того моменту, як ви повідомили, що викупили бренд «Сокіл» у Сергія Тарути, власника клубу до 2014 року.
— Між мною і Сімчуком непорозумінь не було взагалі. Питання почалися в Олексія Житника. У нього були свої особисті стосунки з Федерацією хокею, в які він почав вплутувати клуб. Я разів десять повторив: «Олексію, борися сам. Клуб у цьому брати участі не буде. Ми не стаємо на жоден бік. Це не наша війна». На жаль, Житник мене не почув. І зараз є підстави говорити, що дарма він так вчинив. За умови, що я Олексія глибоко поважаю і як людину, і як хокеїста. Але своїх мізків я йому не вставлю.

Трохи згодом до мене прийшов Костянтин Сімчук. Він сказав, що в нього проблеми, що його партнери висловлюють невдоволення. «Розумію, що ви зробили багато, - сказав він. – Ми з нуля підняли клуб. Розумію, що без вас нам би нічого не вдалося. Але треба сідати за стіл переговорів і домовлятися з нуля».

Звісно, мене це здивувало. Сказав Кості, що домовленості між нами я, профінансувавши понад 60 відсотків бюджету клубу, виконав. Після того я мав про щось передомовлятися? Виявилося, що я просто запрошений спонсор. Але це не так.

Щодо викупу бренду. Я займався цим питанням впродовж усього сезону. Ми гралися з вогнем. Ми не мали права заявляти команду з назвою «Сокіл» у чемпіонат без згоди на це власника бренду. Авторського права ніхто не відміняв. У цьому бренді є і графічна частина, і словесна. Звісно, назва «Сокіл» - широко використовувана. Але в хокеї бренд «Сокіл» (Київ) один. Тому, щоб уникнути непорозумінь, я вступив у переговорний процес з паном Тарутою. В березні ми домовилися. Я оформив цю угоду і оформив бренд на себе. Тепер розумію, що правильно зробив. Просто тоді, коли все починалося, я запитав Житника і Сімчука: «Хлопці, ви готові вкладати гроші?» Обоє ж – небідні люди. Але Олексій і Костянтин відповіли: «Ні». Це що, виходить, вони мене взяли тимчасовим попутником, я вклав свої гроші, а тепер мені заявляють, що з’явилися інші спонсори і я вже не потрібен? Виходить, я був гвинтиком у їхній великій грі, а наді мною був шуруповерт? Так не буде і зі мною так чинити не можна.

— Як вийти з цієї ситуації?
— Я пропоную нормальні, коректні умови, засновані на повному паритеті. У них є група, є школа. Це – 50%. А інші 50 відсотків за мною. Домовляємося і рухаємося далі. Але вони не погоджуються. І не погоджуються з цієї компанії далеко не всі. Не погоджується лише одна людина. Її прізвище – Завальнюк. З яким я ні про що не домовлявся і не маю жодних стосунків. Щойно він з’явився в цій історії, почався бруд, чвари, розмаїті вигадки. Це лише підкреслює, що відмовившись рік тому від переговорів з Завальнюком, я вчинив правильно. Найцікавіше, що наші спільні знайомі ще раніше попереджували: «В’ячеславе, а ти не думаєш, що не з тим домовляєшся?» Якщо це так, то виходить, що мене заздалегідь готувалися «кинути». Використали і сказали: «Йди гуляй». Тоді тим паче я повинен реагувати і ставити людей на місце. Це не по-партнерськи. Люди, які беруть участь у перемовинах у статусі незалежної сторони, власники інших клубів теж визнають, що так не можна. 

— Що далі? Суд?
— Суд може бути лише в одному випадку – якщо буде подана заявка іншого «Сокола». Тоді позиватимуся я. Варіанту з іншим «Соколом» я не допускаю. Буду з цим жорстко боротися. Є правда і правова позиція. Я витратив купу грошей і маю моральне право відстоювати свої права. 

— Між тим, час іде, а команду треба готувати до сезону, комплектувати склад.
— Саме так. І можу запевнити, що дорослий хокейний клуб «Сокіл» готується до сезону на чолі з тренером, який привів нас до срібла минулого чемпіонату – Олегом Шафаренком. Асистента в Олега поки немає, але невдовзі з’явиться (помічником Шафаренка в сезоні-2020/2021 був Сімчук – авт.).

УХЛ. Вячеслав Лецкан и Олег Шафаренко

— Зі складом тренер вже визначився?
— Загалом, так. Ми перепідписали багатьох хокеїстів, які виступали за нас у минулому сезоні. То – Андрій Міхнов, Дмитро Німенко, Ярослав Панченко, Іван Сисак, Владислав Сушков, Денис Гончаренко, Сергій Логач, який минулий сезон провів у «Білому Барсі». Це з українців. З іноземців ми змогли домовитися з Антоном Рубаном, Алєксєєм Платоновим, Андрєєм Смирновим. Новачком команди став 29-річний білоруський нападник Антон Єлисеєнко з «Гомеля». Сподіваємося, що він нам допоможе в наступному сезоні.

Антон Єлисеєнко в минулому чемпіонаті Білорусі дійшов разом з «Гомелем» до фіналу і набрав у плей-оф 9 (3+6) очок

— Серед вами перелічених немає жодного воротаря.
— Уклали контракт із воротарем збірної України Артуром Оґанджаняном, який кілька років виступав у молодіжних лігах США. Були б раді бачити й Діму Кубрицького. Але наскільки я розумію, Костянтин Миколайович (Сімчук – авт.) йому не дозволяє до нас іти. Те саме стосується й інших наших молодих хокеїстів – Михайла Сімчука і Данила Коржилецького. Цих хлопців будемо раді бачити в нашій команді знову.

— Де «Сокіл» збирається проводити матчі?
— Поки надалі в спорткомплексі АТЕК. Про всяк випадок нагадаю, що все, що зроблено на АТЕКу, зроблено за мої гроші – і табло, і акустика, і роздягальні, і ворота, й сітки. Не думаю, що в когось буде моральне право це заперечувати і на щось претендувати. Так, Костянтин Сімчук брав у процесі активну участь, він багато робить для розвитку школи. Проте коли мені кажуть, що Костя – робот у підпорядкуванні інших людей, взагалі не можу зрозуміти, що відбувається.

P.S. Найближчим часом Sport.ua розраховує отримати коментарі щодо цієї ситуації з уст панів Сімчука, Завальнюка й Сірика.