Бейл та ще 5 гравців, які зазнали невдачі, повернувшись в колишній клуб

У футболі так часто відбувається, коли в одному клубі гравець є зіркою першої величини, грає ключову роль і доходить до статусу світової знаменитості, проте один невірний кар'єрний крок згодом дуже швидко руйнує це все. Піддавшись на умовляння, або просто вирішивши змінити обстановку і погодившись на трансфер в інший клуб, такий гравець змушений все починати з нуля, і далеко не у всіх подібне виходить здійснити.

Історія знає чимало випадків, коли в одному клубі футболіст перебував на висоті, а в іншому опиняється ледве не ізгоєм. Певні гравці вирішували повернутися, але далеко не завжди це було гарантією успіху. Сьогодні згадаємо деяких яскравих представників з когорти «блудних синів», чиє повернення в колишній клуб не принесло щастя жодній зі сторін...

Гарет БЕЙЛ

Валлійський вінгер змусив говорити про себе футбольний світ блискучими виступами в складі «Тоттенхема». Нехай «шпори» і не завойовували гучних трофеїв, але Бейл був там зіркою № 1, а тому недивно, що в кінці роботи літнього трансферного вікна в 2013 році на горизонті з'явився мадридський «Реал», який, поманивши серйозними грошима, спокусив на угоду і «Тоттенхем», і самого футболіста. Трансфер обійшовся «бланкос» в 101 мільйон євро, ставши на якийсь час рекордним для світового футболу, проте так і не приніс позитиву ні «Реалу», ні самому Бейлу.

За сім років в Мадриді Гарет виграв 16 трофеїв, в тому числі чотири розіграші Ліги чемпіонів, однак він і близько не демонстрував того рівня, якого від нього чекали всі. По суті, Бейл виявився стабільним гравцем ротації, не претендуючи на роль головної зірки «Реала», якою довгі роки залишався Кріштіану Роналду, навіть після відходу португальця в «Ювентус».

У підсумку у вересні 2020 року Бейл прийняв рішення покинути Мадрид, а «Реал» погодився відпустити валлійця в оренду в «Тоттенхем». Очікувалося, що в стані «шпор» Гарет зуміє знову почати виблискувати, і лондонці викуплять його контракт у іспанського топ-клубу, але по факту виявилося, що і у Жозе Моуріньо Бейл зараз є не більше, ніж гравцем резерву. Нині Гарету тільки 31 рік, а тому на високому рівні він міг би пограти ще кілька сезонів, але це лише в теорії. Куди ймовірніше, що влітку Бейл повернеться в «Реал», де досидить контракт з мадридцями до кінця, а в липні 2022 року банально відправиться догравати туди, де добре платять і не сильно багато вимагають з точки зору ігрового рівня та віддачі на полі.

Джо КОУЛ

Свій перший професійний контракт Джо Коул підписав з «Вест Хемом», вихованцем академії якого він і є. У стані «молотобійців» хавбек провів п'ять добротних сезонів, в останніх трьох з яких стабільно був ключовим гравцем для першої команди. Потім Коула за 10 мільйонів євро викупив «Челсі», де Джо провів наступні сім років, зігравши за «синіх» 281 матч (40 голів і 42 результативні передачі).

Влітку 2010 року Коул несподівано для багатьох залишив «Челсі» в статусі вільного агента, хоча лондонський клуб бажав зберегти гравця і пропонував йому продовжити контракт. Але Джо заявив, що рішення піти пов'язано з «політичними причинами», розкривати суть яких не побажав, додавши лише, що його трансфер не пов'язаний ні з персоною тренера, ні з фінансовими аспектами. В результаті Коул опинився в «Ліверпулі», але там не був футболістом основи, а переважно використовувався в ротації. Недивно, що через рік «червоні» відпустили хавбека в оренду в «Лілль», а потім і зовсім погодилися розірвати з ним контракт.

У січні 2013 року Джо Коул на правах вільного агента повернувся в «Вест Хем». Він бажав реанімувати кар'єру, що пішла під укіс, але двічі увійти в одну й ту ж річку не зумів. Опиняючись все частіше і частіше на лаві запасних, вже влітку 2014 року Джо пішов в «Астон Віллу», але й там був лише в системі ротації. Пограти регулярно в основі Коулу вдалося вже перед виходом на пенсію - в американському клубі нижчих ліг «Тампа-Бей Раудіс». У грудні 2018 року Джо Коул оголосив про завершення кар'єри, і нині працює тренером з техніки в академії «Челсі».

КАКА

Влітку 2003 року талант «Сан-Паулу» Кака переїхав до Європи, де 8,5 мільйонів євро за його перехід бразильцям виплатив «Мілан». Опинившись в 21-річному віці в італійській Серії А, атакувальний півзахисник досить швидко зумів адаптуватися, і вже в прем'єрному для себе сезоні провів 30 матчів в чемпіонаті, відзначившись 10 голами і 6 результативними передачами. Практично кожен рік кар'єри в стані «россонері» приносив Кака все більший та більший прогрес, але найбільш успішним виявився 2007-й, коли бразилець виграв з «Міланом» Лігу чемпіонів, став кращим бомбардиром турніру, а також був визнаний кращим футболістом планети, завоювавши «Золотий м'яч».

Недивно, що за Кака почали полювати найбільш фінансово потужні клуби Європи, що призвело до від'їзду бразильця з Італії в мадридський «Реал» влітку 2009 року. За трансфер «бланкос» заплатили дуже солідні на ті часи 67 мільйонів євро, але в столиці Іспанії стати настільки важливим і знаковим гравцем для команди, яким Кака був в «Мілані», атакувальний півзахисник не зумів. За чотири сезони в іспанській Ла Лізі бразилець забив лише 23 м'ячі, хоча в двох крайніх для себе сезонах Серії А відзначився 31 голом.

Ще в 2012 році «Мілан» робив спробу повернути Кака, але клуби не змогли домовитися. Коли через два роки «россонері» знову підняли це питання, боси «Реала» виявилися більш поступливими, і погодилися відпустити південноамериканця безкоштовно. Втім, повернення в «Мілан» не принесло успіху нікому. Кака, як і в «Реалі», багато часу проводив в лазареті, а вболівальники і керівництво «россонері» дуже швидко зрозуміли, що це вже не той хавбек, якого вони відпускали в Іспанію. Вже через рік Кака вільним агентом поїхав в США, де виступав за «Орландо Сіті». У 2014-му ненадовго повернувся на правах оренди в «Сан-Паулу», а кар'єру футболіста завершив у «Орландо Сіті» після закінчення розіграшу МЛС-2017. Напевно і зараз знайдеться чимало любителів футболу, які вважають, що Кака аж ніяк не на сто відсотків вдалося реалізувати весь свій потенціал, і що трансфер в «Реал», як і в випадку з Бейлом, зіграв з хавбеком лише злий жарт...

Роббі ФАУЛЕР

Вихованець академії «Ліверпуля» Роббі Фаулер, почавши грати за першу команду «червоних», досить швидко заслужив любов і повагу вболівальників. Він користувався неймовірною популярністю, і намагався приносити максимальну користь команді, яку щиро любив. З 1993 по 2011 рік Фаулер забив 171 гол за «Ліверпуль» у всіх турнірах, а вболівальники «червоних» буквально обожнювали Роббі, і готові були пробачити йому всі витівки.

На біду Фаулера, зовсім іншої думки виявився головний тренер Жерар Ульє, через розбіжності з яким форварду в грудні 2001 року довелося покинути клуб. В основі команди його замінили Оуен і Хескі, а Фаулер за 15 мільйонів фунтів перебрався в досить міцний в ті часи «Лідс». У стані «павичів» Роббі відіграв тільки рік, а потім клуб почав відчувати проблеми з фінансами, і змушений був відпустити форварда в «Манчестер Сіті» за 9 мільйонів фунтів. У стані «городян» Фаулер грав непогано, але і зірок з неба не хапав. До того ж, йому частенько докучали травми, які неабияк попили крові у форварда, і ставали причиною погіршення спортивної форми.

У січні 2006 року Фаулер на правах оренди повернувся в «Ліверпуль», а через півроку підписав з рідним клубом вже повноправний контракт на умовах вільного агента. Втім, незважаючи на захоплення з боку уболівальників, на футбольному полі користі «червоним» Фаулер приносити вже не міг. За півтора року він забив 8 м'ячів у 30 матчах, будучи гравцем ротації, а тому відхід Роббі влітку 2007 року в «Кардіфф» не став несподіванкою. Що правда, провели «червоні» свого вихованця дуже красиво, дозволивши Фаулеру натягнути на плече капітанську пов'язку в останньому поєдинку за команду. Кар'єру Роббі завершив у 2012 році в індійській «Калькутті», а з 2013 року є одним з амбассадорів «Ліверпуля».

Дієго КОСТА

Всі знають, наскільки приголомшливим і результативним форвардом був Дієго за часів першого свого пришестя в «Атлетіко». У стані мадридської команди ставав чемпіоном Іспанії, вигравав Кубок країни, двічі - Лігу Європи і тричі - Суперкубок УЄФА. Набувши слави одного з топових бомбардирів європейського футболу, влітку 2014 року Дієго за 38 мільйонів євро подався на Туманний Альбіон - в «Челсі».

У лондонській команді Дієго також демонстрував солідну результативність, відзначившись 58 забитими м'ячами в 120 поєдинках за три сезони. Однак з приходом на тренерський місток «синіх» Антоніо Конте, форвард раптом виявився непотрібним цьому наставнику, а тому був змушений шукати інші варіанти. На горизонті з'явився «Атлетіко», боси якого дуже хотіли бачити одного з улюбленців фанатів знову в Мадриді. «Челсі» не заперечував, причому ще й гарненько заробив на зворотному трансфері, відпустивши Косту в Іспанію за 60 мільйонів євро.

На жаль, повернення в «Атлетіко» не стало вдалим рішенням в кар'єрі Дієго Кости. У стані «матрацників» він так і не зміг знайти себе, а його результативність засмучувала навіть найвідданіших шанувальників таланту бразильця з іспанським паспортом. За три з половиною сезони в «Атлетіко» Дієго відзначився 15 голами в 61 поєдинку Ла Ліги, а в кінці минулого року домовився з клубом про взаємне розірвання контракту, і з тих пір сидить в статусі вільного агента, чи то чекаючи новий клуб, чи то роздумуючи про завершення кар'єри...

Андрій ШЕВЧЕНКО

Розповідати історію Андрія Шевченка, мабуть, немає сенсу, адже кожен вітчизняний уболівальник, який поважає себе, прекрасно знає, як складалася кар'єра найбільш успішного нападника збірної України за всю історію незалежності країни.

Вигравши в 2004 році «Золотий м'яч», Шевченко після двох сезонів несподівано зважився на від'їзд з «Мілана». До того моменту в стані «россонері» українець зі 175 забитими м'ячами вже був другим бомбардиром в клубній історії, поступаючись лише легендарному шведу Гуннару Нордалю. Причому 46 м'ячів, яких не вистачало до рекорду, Шевченко цілком міг забити за два-три сезони, але піддався на умовляння дружини та Романа Абрамовича, перебравшись за 30 мільйонів фунтів у «Челсі». У Лондоні кар'єра Шевченка стрімко пішла вниз. Він не зумів адаптуватися до Прем'єр-ліги, не користувався довірою Жозе Моуріньо, а потім і його наступників, а тому швидко перетворився в одне з головних розчарувань АПЛ останніх кількох десятків років, і багато ЗМІ, складаючи подібні рейтинги, до сих пір не забувають включати туди прізвище українця...

Влітку 2008 року Шевченко на правах оренди повернувся в «Мілан», але за рік провів лише 441 хвилину в рамках 18 матчів Серії А, не відзначившись жодним голом. Це був уже далеко не той Шевченко, який колись залишав «Сан-Сіро»... Влітку 2009 року Шевченко знову повернувся в свій колишній клуб, але на цей раз мова йде вже про київське «Динамо», де Андрій починав професійну кар'єру. За три сезони в столиці України Шевченко взяв з «біло-синіми» лише один Суперкубок України, і після Євро-2012 завершив кар'єру гравця. Нині колись кращий футболіст планети працює головним тренером збірної України, причому робить це досить успішно - з ним команда вибралася до фінальної частини Євро-2020, яка повинна відбутися влітку нинішнього року.

Текст: meta.ua/sport