Віктор КОВАЛЕНКО: «Я йду в топкоманду. Для мене це крок уперед»

24-річний український півзахисник «Шахтаря» Віктор Коваленко дав емоційне інтерв'ю перед прощанням з командою і вильотом до Італії. Коваленко продовжить кар'єру в «Аталанті».

– Ти — вихованець Академії «Шахтаря», провів у клубі 12 років, виграв 10 трофеїв. Яким тобі запам’ятається цей період?
– Великою частиною мого життя. «Шахтар» – клуб, який мене виховав і дав мені, можна сказати, все. Це були чудові роки.

– Ти забив за «Шахтар» 32 м’ячі. 2018-го твій гол «Динамо» вболівальники визнали найкращим. А який для тебе став найпам’ятнішим?
– Напевно, таки «Шальке», тому що перший у єврокубках. Тоді я дістався до основного складу. Чудові відчуття та емоції.

– 200 поєдинків за «Шахтар». Які запам’яталися найбільше?
– Було чимало відмінних матчів. Надто запам’ятався, швидше за все, з «Динамо», коли ми виграли 2:1. Завжди приємно перемагати головного суперника в Україні. І у єврокубках були важкі протистояння, і в чемпіонаті, однак та гра мені надто запам’яталася.

– Останній офіційний матч за «Шахтар» ти провів у Мілані з «Інтером». За іронією долі наступний теж напевне проведеш в Італії. Що це для тебе означає?
– Я зараз трохи засмучений, що йду з цього великого клубу. Проте й розумію, що йду до італійського чемпіонату, до гарної команди. Топкоманди, можна сказати. Для мене це крок уперед. Звісно, я сумуватиму за «Шахтарем» – це як мій другий дім.

– Як прощатимешся? Напевне дуже зворушливий момент після стількох років у клубі…
– Я про це думав. Головне, не заплакати. Скільки я тут провів, скільки було приємних емоцій і не дуже приємних, коли програвали… Моя часточка серця залишиться тут.

– Що можеш сказати вболівальникам «Шахтаря»?
– Що однаково в мене є мрія, яка не здійснилася зі зрозумілих причин, – я не зіграв на «Донбас Арені». Я хочу, аби вони повернулись до Донецька, аби вони раділи футболу, як раніше, коли я був дитиною. Я кайфував, коли приходив на стадіон, і він збирався повний. Для мене було найбільшою мрією зіграти там. Я можу подякувати «Шахтарю», адже він мені дав у житті все, багато чого навчив, виростив, насамперед, як людину, потім – як футболіста. Насправді мені дуже важко зараз прощатися, тому що я до всього звик, кайфую тут. Однак настав час прощатися. Я хочу подякувати Рінату Леонідовичу за те, що він дає цьому клубу все, подякувати вболівальникам, тренерському складу, гравцям – я був дуже щасливий ділити з ними одну футболку, один стадіон, одне поле та одну роздягальню. До скорої зустрічі! Я сподіваюсь, що ми таки зіграємо на «Донбас Арені». Можливо, я зіграю проти «Шахтаря», а може, ще й повернусь сюди. Хочу всім подякувати!