7 гравців чемпіонату України, які повернулися після дискваліфікації

У весняній частині нинішнього сезону головний тренер «Динамо» Луческу може вже відмовитися від вимушеної перекваліфікації півзахисника Вербича в форварда. Після річної дискваліфікації через застосування заборонених медпрепаратів нападник «синьо-білих» Бесєдін повертається в заявку команди на сезон. Так що у Супряги має нарешті з'явитися альтернатива. Однак чи вийде Артем після такого тривалого простою знову на високий рівень - одному Богу відомо: в подібних випадках - практично п'ятдесят на п'ятдесят.

Напередодні «камбеку» Бесєдіна ми згадаємо сім найрезонансніших, на наш погляд, випадків із застосуванням допінгу в українському футболі, а також про те, як склалася подальша кар'єра футболістів, котрі волею чи неволею приймали заборонене футбольним законом зілля.

Сергій НАГОРНЯК

Клуб: «Дніпро»
Дискваліфікація: один рік
Кар'єра після бану: «Шахтар», Китай, «Арсенал» К, «Волинь», «Металург» Зп.

До випадку з Нагорняком футбольні вболівальники країни вважали, що допінг можуть приймати тільки футболісти із зарубіжних чемпіонатів. За своїм резонансом цей випадок - напевно, найбільш «дзвінкий» і пам'ятний. Хоча і пов'язаний він швидше з нашою національною командою, ніж з клубним футболом. В середині 90-х, а конкретно - в 1997 році Сергій Нагорняк, на той час півзахисник «Дніпра», був одним з небагатьох «нединамівців», хто призивався під прапори нашої першої збірної.
 

Після матчу плей-оф за право потрапити на чемпіонат світу 1998 року проти Хорватії (виїзна гра, котра закінчилася нашою поразкою 0:2), одним з тих, хто здавав допінг-проби з боку гостей, опинився Нагорняк. В його організмі були виявлені сліди забороненого препарату бромантану, який він приймав нібито від «запаморочення і нервозності». Та історія до сих пір оповита туманом, оскільки, за чутками, заборонений медпрепарат знайшли в організмі іншого футболіста, а Нагорняка або підставили, або «попросили» взяти провину на себе. Так це чи ні, напевно, ми вже й не дізнаємося, бо сам екс-футболіст збірної з цього приводу зберігає вперте мовчання. А головним винним в тому випадку був визнаний клубний лікар «Дніпра» Леонід Левченко, якого відсторонили від футболу. Сам же Нагорняк отримав бан на два роки, який згодом був замінений на річний. Вимушений простій позначився на подальшій кар'єрі Сергія не кращим чином. За великим рахунком, на свій колишній - дуже високий рівень - він так і не вийшов.

Дмитро НЕВМИВАКА

Клуб: «Металург» Зп
Дискваліфікація: один рік
Кар'єра після бану: «Металург» Зп, «Іллічівець»

І в цьому випадку футболіст погорів на застосуванні заборонених медичних препаратів у збірній. Цього разу - в «молодіжці». Після тріумфального для нас півфінального поєдинку молодіжного чемпіонату Європи 2006 року Україна - Сербія, виграного підопічними Олексія Михайличенка по пенальті, одним з тих, кого перевіряли на допінг, виявився центральний захисник «синьо-жовтих» Невмивака. Проба Дмитра виявилася позитивною. В організмі Невмиваки були виявлені сліди сечогінного препарату, який він приймав від тиску. Показово, що цей злощасний хлорталидон оборонцю запорізького «Металурга» приписав дільничний лікар. Сам футболіст про своє «лікування» не сказав ні тренерам збірної, ні лікарям «молодіжки». Вердикт УЄФА був суворий: рік дискваліфікації.
 

Після відбуття покарання Невмивака повернувся в основу рідного запорізького «Металурга». Після Дмитро пограв за «Іллічівець». Йому пророкували перехід в один з двох наших топ-клубів і місце в головній команді країни, але на жаль, насправді все виявилося інакше. І проблема тут не стільки в дискваліфікації УЄФА, скільки в серйозній травмі: Дмитро порвав хрестоподібні зв'язки і після відновлення на колишній рівень вже не повернувся.

Валентин СЛЮСАР

Клуб: «Металіст»
Дискваліфікація: два місяці
Кар'єра після бану: «Металіст», «Оболонь»

Колишній опорний півзахисник «Металіста» відбувся легким переляком, якщо порівнювати його випадок з інцидентами, в які потрапили його колеги по нещастю. Після півфінального поєдинку Кубка України-2009 «Металіст» - «Ворскла» допінг-проба Слюсаря виявилася позитивною. В організмі Валентина були сліди сечогінного препарату, який він приймав для зниження ваги. Як пізніше з'ясувалося, заборонені медпротоколом УЄФА таблетки футболістові «Металіста» порадила дружина. Той прийняв прохання дружини, оскільки, за його словами, заборонену речовину, що входить до складу препарату, не було вказано на упаковці. Саме цей аргумент Слюсаря став підставою для настільки м'якого покарання зі сторони ФФУ: опорнику «Металіста» КДК присудив лише два місяці відлучення від футболу.

Правда, Валентин довго в команді Маркевича не затримався: через рік він перейшов на правах вільного агента в «Оболонь». У той час цей випадок мав дуже великий резонанс. Подейкують, що футболіст отримав би значно більший бан, якби не колишній перший віце-президент федерації Сергій Стороженко, який у ту пору «курирував» набиравший силу харківський клуб, тому й «продавив» настільки легке покарання...

Станіслав МИКИЦЕЙ

Клуб: «Олександрія»
Дискваліфікація: півтора роки
Кар'єра після бану: «Олександрія», Латвія, «Чорноморець»

А ось кого дійсно підкосила дискваліфікація за вживання забороненого препарату, так це колишнього захисника «Олександрії» Микицея. До вердикту УЄФА вихованець «Шахтаря» грав важливу роль в захисті олександрійської команди, за яку виступав з 2012 року. Біда прийшла в 2016-му. Микицей приймав таблетки від гіпертонії, в яких містилася заборонена допінг-центром УЄФА речовина.

Вердикт європейського футбольного Союзу по відношенню до Микицея виявився занадто суворим. Футболістові загрожувало відлучення від футболу до трьох років, але «Олександрія» спільно з ФФУ зуміла скостити термін бану в два рази. Проте, ці півтора року серйозно позначилися на ігровій формі захисника. Незважаючи на те, що впродовж терміну дискваліфікації олександрійський клуб продовжував платити гравцеві частину зарплати, по-справжньому повернутися в гру він вже не зміг: був лише запасним в команді Шарана. Влітку 2019-го Микицей перебрався в чемпіонат Латвії (в «Єлгаву»), але і там довго не затримався. Взимку минулого року Микицей підписав контракт з «Чорноморцем».

ФРЕД

Клуб: «Шахтар»
Дискваліфікація: один рік
Кар'єра після бану: «Шахтар», «Манчестер Юнайтед»

А ось приклад того, як відлучення від футболу через допінг практично ніяк не позначилося на кар'єрі і долі гравця. Більш того, в певній мірі можна стверджувати, що вимушений простій пішов тільки на користь футболіста. Півзахисник «Шахтаря» Фред попався на вживанні допінгу влітку 2015-го, перебуваючи в таборі національної збірної Бразилії на Кубку Америки. Обидві проби гравця показали присутність в його організмі гідрохлортіазиду - препарату, який «маскує» застосування інших, більш «проблемних» речовин. Опорний півзахисник був вимушено поза грою з грудня 2015-го по червень 2016-го. Але Всесвітнє антидопінгове агентство продовжило термін бану бразильця ще на півроку. Футболісту не дозволялося не тільки грати у всіх турнірах під егідою УЄФА і ФІФА, але і просто тренуватися з клубом, тому Фред під час простою знаходився в Бразилії.
 

Проте, перші півроку дискваліфікації Фред відіграв за «Шахтар», оскільки паперова тяганина дуже затягнулася, а з нею і прийняття остаточного вердикту. Більш того, хавбеку загрожувала чотирирічна дискваліфікація, але в підсумку повністю поза грою він був лише півроку. Після повернення Фред став ключовим виконавцем «гірників», а влітку 2018-го за 47 мільйонів фунтів бразилець перейшов у «Манчестер Юнайтед».

Олександр РИБКА

Клуб: «Шахтар»
Дискваліфікація: два роки
Кар'єра після бану: «Динамо», Туреччина, Азербайджан, Латвія

Ще один футболіст, який боровся із зайвою вагою за допомогою сечогінних препаратів. У січні 2012-го відповідні служби УЄФА нагрянули на базу «Шахтаря» з допінг-перевіркою. Її пройшли не всі: основний на той час голкіпер «гірників» і кандидат в збірну України Олександр Рибка був викритий у застосуванні заборонених медпрепаратів. А саме таблеток сечогінної властивості, за допомогою яких можна «спалювати» зайву вагу. Рибка визнав свою провину і намагався довести, що прийнятий ним лікувальний засіб без відома клубних ескулапів був невинним (фуросемід), але УЄФА з цього приводу мав свою думку.

Гендиректор клубу Сергій Палкін ще до вердикту припускав, що покарання буде суворим - від півтора до двох років дискваліфікації. І не помилився: Рибка був відлучений від футболу на цілих два роки, незважаючи на всі спроби «гірників» скостити термін в Лозанні. Зрозуміло, що на мріях зіграти на домашньому Євро було поставлено жирний хрест. Як і на кар'єрі в «Шахтарі». Донецький клуб пропонував воротареві продовжити угоду, але той відмовився. Після завершення терміну дискваліфікації Олександр повернувся в рідне «Динамо», але пробитися в основу не зумів. Після «Динамо» в його кар'єрі був чемпіонат Туреччини, Азербайджан, зараз грає в Латвії за «Лієпаю».

Даріо СРНА

Клуб: «Шахтар»
Дискваліфікація: 17 місяців
Кар'єра після бану: Італія

Символ і беззмінний капітан «Шахтаря» закінчив ігрову кар'єру в складі донецької команди напевно не так, як того хотів. У вересні 2017 року допінг-проба хорватського захисника виявилася позитивною. В організмі Даріо були виявлені сліди забороненої речовини. Спочатку рішення про добровільну «самоізоляцію» прийняв сам футболіст, який оголосив про призупинення своїх виступів за «Шахтар». Офіційно рішення про тимчасову заборону для Срни грати в футбол на професійному рівні було оприлюднено взимку 2018-го. Хоч сам Срна і зізнався, що неусвідомлено приймав таблетки від «комплексної підтримки організму», його усунули від футболу на 17 місяців. До змагань захисник мав право приступити з 22 серпня 2018 року, а почати тренуватися з командою міг двома місяцями раніше. Він все зробив згідно з вимогами і циркулярами Національного антидопінгового центру України, проте вже не в «Шахтарі». Як тоді здавалося, після бану між капітаном «гірників» і клубним керівництвом пробігла чорна кішка. Більше за «Шахтар» Срна так і не зіграв.

Влітку 2018-го Даріо в якості вільного агента перейшов в італійський «Кальярі», за який провів один сезон. Влітку 2019-го Срна повернувся в «Шахтар»: він став асистентом Каштру. Через рік, у червні 2020-го, Даріо став «футбольним директором «Шахтаря».