Хто він - найбагатший футболіст у світі? Гравець, про якого ви не чули

«Я запитав його, навіщо йому взагалі грати, коли у його сім'ї стільки грошей. Він відповів: «Усі мої брати сидять вдома і нічого не роблять. Я хотів чимось зайнятися. Я не хотів бути, як вони».

Це була цитата з розмови Кіана Вільямса - вінгера з молодіжки «Лестер Сіті» - зі своїм одноклубником, який, раптово, цілком може вважатися найбагатшим футболістом в світі.

Це історія племінника брунейського султана, який стоїть в черзі на 200-мільярдні статки. Без будь-якої помпи він провів 10 років у найсильніших клубах АПЛ, в тому числі, виступаючи в юнацькій команді з Рубеном Лофтус-Чіком і Теммі Абрахамом у «Челсі». Лише зрідка він дозволяв собі відволіктися. Наприклад, коли на аудієнцію покликала королева Великобританії.

***

Фаїк Болкіах народився в Лос-Анджелесі в травні 1998 року, але свою освіту він отримав в Англії - як і його кузен Укасіах, син баскетболіста НБА Денніса Волласа. Саме в Англії Фаїк почав серйозно захоплюватися футболом.

Поки він насолоджувався тихим і безподійним життям у Беркширі, його батько Джеффрі Болкіах, принц Брунею, упивався розкішшю і витрачав гроші направо і наліво. На своє 50-річчя він витратив 17 мільйонів доларів, щоб до нього міг приїхати Майкл Джексон і відіграти концерт. Недарма видання Vanity Fair величало брунейця «принцом-плейбоєм».

А ось Фаїк, у якого є 17 братів і сестер, плейбоєм бути ніколи не хотів. Зате він просто хотів грати в футбол. Правда, не кожен починаючий професіонал може сказати, що починав відточувати свою майстерність, пустуючи з ручним тигром.

«Я виріс в Англії, де футбол - голова всьому. Тож не дивно, що я грав із самого раннього віку, - говорив Фаїк в рідкісному для себе інтерв'ю радіостанції Progresif у 2018 році. - Я завжди був спортивним. По суті, в житті я нічого, крім футболу, і не знаю».

Болкіах почав виступати за «Вултон Хілл Ерджайл» з села, в якому розташовувався його будинок. Потім він із сім'єю перебрався в «АФК Ньюбері» - тамтешньому тренеру Полу Моргану про нього розповів сам Воллас.

Ніхто не уявляв, наскільки багатими були Болкіахи до тих пір, поки не довелося офіційно реєструватися.

«На реєстраційній формі їхнім будинком значився Вутон Хілл за адресою колишнього готелю, - згадує тренер. - Вони придбали готель і перетворили його на свій будинок. Незабаром стало очевидно, що вони - з брунейської королівської сім'ї. І це - не кажучи про їхній одяг. Очевидно, що ці хлопці форму не в комісіонці купували! Але вони не були зарозумілими. Він взагалі абсолютно звичайна дитина, на яку ніяк не вплинуло багате дитинство».

«Денніс привозив їх на тренування в чорному мікроавтобусі. Класний такий автобус. Денніс відкривав двері і виносив всяку різну їжу, щоб Фаїк міг поділитися з одноклубниками».

«Вони серйозно підходили до питання освіти та спорту. Так їх виховали: вони намагалися досягти всього».

Фаїк був нападником, а Укасіах - півзахисником. Показавши відмінну гру за «Ньюбері», вони отримали запрошення до «Саутгемптона». За словами Моргана, скаутів вразило, наскільки молодик безкорисливий.

«Швидкий і технічний, він перш за все виділявся великим бажанням грати на інших. На таке скаути дивляться в першу чергу. Вони хочуть не тільки лідерів, а й тих, хто допомагає розкритися іншим. Він був таким хорошим універсалом».

«Ми знаємо масу прикладів футболістів, які грають заради слави. Але Фаїк не такий - в його стилі не виявлено зарозумілості чи егоїзму».

Так хлопчаки провчилися в «Саутгемптоні» з 2009 по 2013 роки. Потім їх покликав «Редінг» на проби, однак перейшли вони в клуб побільше - в «Арсенал». Тут їхніми партнерами стали Кріс Віллок (зараз у «Куїнз Парк Рейнджерс»), Джо Віллок і Чарлі Гілмор (зараз у «Норвічі»).

Їхні товариші взагалі не відали, що грають з королівською особою. Все змінилося в Сінгапурі, де «Арсенал» брав участь у молодіжному міжнародному кубку.

«Фаїк був дуже приємним хлопчиком - скромним і свійським, з відмінним почуттям гумору» - згадує одноклубник Ругаре Мусендо.

«І футболістом він був непоганим - швидкий такий вінгер. В команді не було нікого за нього швидше. У чомусь він схожий на Тео Волкотта. Він не був гравцем основи - у нас було багато талантів на кшталт Кріса Віллока, Кейлі Хіндза і Ензлі Мейтленда-Найлза. Вони були краще за нього, але не можна сказати, що він сам нічого не міг запропонувати».

«Дико те, що ми знати не знали, що він принц. Він був просто скромним хлопцем - як і Укасіах. Тільки турнір в Сінгапурі відкрив нам очі».

Це підтверджує Стефан Брокколі - ще один учасник того змагання. «Якби не дорогий одяг, ми б взагалі не дізналися про його статки».

Коли він перейшов у «Челсі», історія повторилася. Правда, цього разу Фаїк був один - Укасіах вибрав «Бірмінгем» і, потім, «Нанітон Таун».

«Хто б міг подумати, що він 12-й претендент на престол, - розмірковував Рубен Саммут із «Челсі».

За його словами, Фаїк жив у найманій кімнаті неподалік від бази точно так же, як всі інші гравці. Лише раз він зміг на власні очі побачити, який він, будинок мільйонера, зсередини.

«Ми з товаришами разок зайшли до нього. У нього будинок в Ньюбері. Щось із чимось: спортзал, все таке».

Складно уявити, як багатій може здружитися з хлопцями з робітничого класу, але скромний характер Фаїка дуже йому допоміг.

«Ми відмінно ладнали, - підтверджує Чарлі Вейкфілд. - Всі знали про його статок і рідних, але він поводився нормально».

Журналіст Гері Кох - один з небагатьох, кому вдалося поговорити зі скромним спадкоємцем престолу. Він на власні очі переконався, що означає статус футболіста: зовсім не випадково Фаїк став капітаном збірної Брунею до 23 років у 17-річному віці.

За словами Коха, коли проводилися Ігри Південно-Східної Азії в Сінгапурі, тренувальну базу оточили поліцейські, а у Болкіаха були охоронці.

Незважаючи на свій статус, Фаїк наполіг на тому, щоб проживати разом з командою в готелі. Що ж стосується його реальних талантів, що Кох впевнений, що як за зростом, так і за талантом він був на голову вище за товаришів.

«Він був дуже потужним гравцем, з унікальною технікою. Я спостерігав за всіма іграми Брунею в групі, і його найкраща форма припала на спаринг з Малайзією і Східним Тимором - тоді він забив пенальті на очах у батька, принца Джеффрі.

Так Фаїк став першим представником королівської родини Брунею на Іграх Південно-Східної Азії з часів Аль-Мухтаді Білла Болкіаха, гравця в більярд.

Цікаво, але з цього моменту члени численної родини стали активно брати участь у спортивних змаганнях. У розіграші 2017 і 2019 року Болкіахи були активні: сам Джеффрі взяв золото в поло, а принц Матін - дві бронзи. Фаїк грав у футбол і в 2019, але тоді його терміново відвезли до лікарні через алергічну реакцію на арахіс.

Якщо в Азії все знали Болкіахів, то в Англії Фаїк залишався анонімом - навіть коли він підписав контракт із «Лестер Сіті» в 2016 році. Власник клубу Вишай Шрівадданапрабха дружив з Болкіахами, з якими сам частенько грав у поло. А в 2017 році Фаїк разом з іншими родичами відправився на аудієнцію з Єлизаветою II.

У новому клубі, який нещодавно відсвяткував чемпіонство, Фаїк робив те ж, що і завжди: мовчки грав у футбол. Він частенько з'являвся в команді до 18 років і п'ять разів вийшов на поле в рамках юнацької ліги УЄФА. Навіть дивує, що, коли його контракт закінчився в 2019 році, його продовжили ще на рік. Але в цьому році його все-таки відпустили, і він перейшов у португальський «Марітіму».

У новій країні довелося довго освоюватися, але зараз брунеєць потихеньку починає впливати на основний склад.

«У Португалії він прийшов у пошуках нових шансів. Він відчайдушно тренується і намагається стати краще. Він молодий, і у нього світле майбутнє» - говорить захисник Клаудіо Вінк.

Скромний, працьовитий і тихий, Фаїк Болкіах продовжує робити те ж, що і завжди - грати в футбол. І нехай він навряд чи повторить успіх свого кумира Роналдо, чиї ігри він весь час переглядає для того, щоб надихнутися, йому все одно є, чим пишатися.

«Я знаю, що я перший представник Брунею на такому рівні. Я довго до цього йшов. Просто так взяти і стати професіоналом не можна. Потрібні незліченні години тренувань» - казав він у 2018.

«Перш за все, я хочу, щоб моя сім'я мною пишалася. Вони завжди мене підтримують. Як тільки трапляється щось хороше, я одразу біжу поділитися новиною з ними. Я хочу порадувати Бруней - щоб всі про нього знали».

Переклад і адаптація Денис КОШЕЛЕВ