Андрій ОРЛИК: «Шкодую, що так пізно перейшов у біатлон»

Один з найперспективніших лижників України в недалекому минулому, Андрій Орлик, цього літа зважився на перехід у біатлон. І вже через кілька місяців виконав норматив майстра спорту. Це сталося в суботу під час переможної для команди Чернігівської області естафети на чемпіонаті України, де Андрій пробіг на третьому етапі.

- Андрій, дуже якісний етап у твоєму виконанні. Хвилювався перед гонкою?
- Дуже хвилювався. Микола Миколайович поставив мене в естафету під свою відповідальність, тому що це було спірне рішення. Коли я в зоні передачі естафети побачив Артема Тищенка, у мене всередині з'явився страх і паніка: що робити, що робити?! (Сміється). Коли стартував, випадково ледь не поїхав туди, куди не треба. Добре, що зорієнтували мене. Це все через переживання, тому що зовсім не міг ні про що думати, дуже хвилювався. Коли під'їхав до вогневого рубежу заспокоївся, адже побачив, що до другого місця у мене є ціле коло в запасі (посміхається). Мене це заспокоїло. Зміг відпрацювати перший рубіж чисто, без запасних патронів. Мені дуже хотілося пройти цю гонку взагалі без додаткових патронів, але стоячи зробив два промахи і закрив мішені з трьох пострілів.

- Якщо порівнювати стрільбу з літнім чемпіонатом України, у тебе вона значно покращилася. Виконував спеціальну роботу в період між змаганнями?
- Так. З лижами більше подобається стріляти. Якщо судити по літнім змаганням, то ближче до кінця чемпіонату України у мене стрільба налагодилася. Тут мені вдалося добре відпрацювати спринт, але в гонці переслідування я зробив аж 11 промахів, тому що дуже хвилювався, ще не впевнений в собі. Сьогодні на стрільбі лежачи у мене була система, нехай стріляв повільно, але надійно.

- Ти казав, що перші гонки тобі далися ходом важко, тому що тебе не було на вкатуванні. Які сьогодні були відчуття?
- Зараз, навпаки, сил просто немає. Думаю, сьогодні ходом я в ТОП-5 не потрапив. Дуже важко було, ноги відмовляли. Доводилося терпіти з першого кола. До того ж, не було де добре розім'ятися... Напевно, в цьому також була проблема. Але дійсно, сил уже немає, хочеться додому.

- Як оціниш для себе цей чемпіонат України?
- Ну... на чотири з плюсом, з десяти.

- Якщо озиратися назад, ти не шкодуєш, що перейшов у біатлон?
- Ні! Шкодую, що так пізно перейшов в біатлон. Ще в 2015 році Володимир Михайлович Бринзак мене кликав, треба було ще тоді і переходити. Довго я думав, тягнув, але краще пізно, ніж ніколи!