Навчаючись у FIFA і Football Manager. Шлях Діогу Жоти нагору

Якщо поговорити з будь-якою людиною, знайомим з Діогу Жотою (особливо - в Португалії), всі вони підтвердять, що він завжди себе недооцінював. Він завжди в себе вірив, але ніколи не відносив себе до еліти.

«У Діогу є комплекси, і від нього вимагають більшого, ніж від гравців з великим талантом. Втім, у нас, в Порту, таких небагато» - каже старий друг футболіста.

І дійсно, йому є, що розповісти: його шлях почався у найскромнішому клубі Португалії, після чого сталася незрозуміла відмова «Атлетіко». Зараз він - у складі чемпіона Англії. І все це - за якісь чотири роки.

«Те, чого він добивається, без амбіцій неможливо, - вважає Жорже Сімау, один з перших його тренерів у «Пасуш де Феррейрі». - Коли він перейшов у «Порту» (оренда в 2016), я дав інтерв'ю португальському вебсайту, в якому назвав його наступником Кріштіану Роналду. Гучна заява, звичайно - Жота грав за «Пасуш» і не потягнув «Атлетіко» все-таки. Але коли він перейшов до «Ліверпуля», я надіслав йому СМС із привітанням. Він відповів відразу ж - посиланням на ту стару статтю про нього і Роналду. Дивно, він не забув!»

Варто було Жоті з'явитися в «Ліверпулі», як він почав витворяти дива. Це клуб для нього: свого часу тутешня легенда Стівен Джеррард теж пережив багато труднощів, перш ніж зміг стати незамінним гравцем основи. Джеррарду хто тільки не відмовляв, але він узяв весь цей негативний вантаж і став лише сильнішим. Він відмовлявся вірити злим язикам і відчайдушно намагався довести, що гідний більшого.

У випадку Жоти його не помічали в рідному «Порту», ​​і вже підлітком він перейшов у сусідній «Пасуш». До цих пір складно сказати, як так вийшло, що клуб, відомий своїми вихованцями, не побачив і не виплекав такого обдарованого гравця. Але так вже вийшло, що відмова тільки додала мотивації юнакові, який відчайдушно хотів довести неправоту тренерів.

У «Пасуш де Феррейрі» у Жоти був одноклубник на ім’я Пеле. Йому було 24, і він вже багато чого побачив на своєму віку. І новий товариш його відразу вразив.

Жоті недавно виповнилося 19 років, коли «Пасуш» взяв участь у грі Кубка Ліги проти «Спортинга». Перемогти ніхто і не сподівався - «Спортинг» рвався в чемпіони, і трибуни «Жозе Алваладе» не були налаштовані привітно.

«Він був молодий, але психологічно він уже змужнів, - каже Пеле. - Пам'ятаю ту гру на «Алваладе» і перерву, 1:1. Він зайшов до роздягальні і запитав всіх нас: «Хлопці, ви хочете чи не хочете виграти?» Я, Бруну Морейра (28-річний центрфорвард) перезирнулися. Про що він взагалі? «Пасуйте мені м'яч частіше!» Я був здивований: 19 років, а вже такі речі штовхає...»

До того моменту в активі Жоти був усього 21 матч на дорослому рівні, але це не заважало йому ставити вимоги до своїх більш досвідчених товаришів. Коли закінчився сезон, в якому «Пасуш» мало не пробився в єврокубки, Жота забив 12 голів. Один з них допоміг переграти «Порту» з мінімальною перевагою.

ФК Пасуш. Діогу Жота

Незважаючи на статус основного, він продовжував жити в клубному гуртожитку з дітьми з академії. Пеле це смішило - особливо з огляду на те, що у футболіста навіть дівчина була - Рут Кардозу. Невже він не хотів провести час наодинці з нею? І невже він не хотів сісти в машину і відвідати рідних у Порту? Але Жота нікуди не рвався - замість цього він рубався в FIFA на PlayStation з діточками.

За славам Пеле, коли він не грав, він був спокійний і розслаблений. «Він все в PlayStation грав». Але коли справа стосувалася футболу, Жота був «дуже цілеспрямований. Він знав, чого хотів. Він допомагав голами і просто своєю грою. Пам'ятаю, щиро вірив, що йому потрібно в команду топ-рівня».

***

Діогу завжди жив неподалік від стадіону «Порту», ​​але клуб завжди здавався йому дуже далеким. Тоді він грав за молодіжний «Гондомар», і ніколи не піднімався вище другого дивізіону. Він виступав на штучній траві і вважав своїм кумиром Пабло Аймара з «Бенфіки». Тренер молодіжки Рубен Карвалью в інтерв'ю газеті A Bola відзначав, що «той любив тренуватися і завжди працювати по максимуму».

У дитинстві, щоб відрізнятися від інших гравців з ім'ям Діогу, він вимагав, щоб на футболці було написано «Diogo J». Зараз, у «Ліверпулі», він до цих пір так підписується. Його повне ім'я - Діогу Жозе Тейшейра да Сілва. Буква «J» в португальському називається «жота», і так і з'явилося його прізвисько.

З «Гондомару» він пішов у 17-річному віці. Тоді він забив 39 голів за 37 матчів - найкращий результат у чемпіонаті. Бувало, що в суботу він виходив у складі команди до 17, а в неділю - до 19. Так він і відзначався декількома хет-триками за один вік-енд.

Історію підтверджує тренер Жозе Карлос Магальяйнш. «Ми грали проти «Кандала». На другу гру він не вийшов з перших хвилин, тому що не встиг відновитися. Але в другому таймі він з'явився на полі і забив три м'ячі».

Зараз «Гондомар», чия академія носить ім'я Жоти, пишається своїм вихованцем, однак сам футболіст хотів піти якомога швидше - його засмучувало, що він не потрапляв у дорослий склад. Пару раз він тренувався зі «Спортингом» з Браги, але на цьому і все. На нього приходили дивитися скаути «Бенфіки» і «Порту», ​​але це теж ні до чого не призвело. Головним фанатом нападника був Жілберту Андраде, координатор молоді в «Пасуш». Він переконав клубного президента підписати юнака.

Втім, у новому клубі просто не було: в перші тижні він був такий поганий, що його навіть думали відпустити. «Він звик бути зіркою і тренуватися менш ретельно, щоб залишалися сили на два матчі у вихідні. Довелося звикати до більш серйозної команди».

Зате коли відбувся його дебют у Кубку Португалії, Жота відразу став наймолодшим автором голу в історії команди - і це на додачу до його двох результативних передач. У своєму першому сезоні він відзначився чотирма м'ячами за 12 ігор. Цього вистачило, щоб йому запропонували чотирирічний контракт - величезна рідкість для клубу, який рідко дає угоди довше, ніж на два роки.

Втім, Жота не приховував тоді своїх амбіцій: «У мене контракт до 2019, але я не буду брехати: я не планую залишатися тут надовго. Упевнений, що цей (2015/16) сезон допоможе мені вийти на новий рівень».

У той час він ще толком не знав, на якій позиції гратиме. Він грав і зліва у півзахисті, і нападника, і на позиції фальшивої дев'ятки - його найкраща позиція. Під керівництвом майбутнього тренера донецького «Шахтаря» і «Роми» Паулу Фонсеки Жота виступав у якості другого нападника, але варто було прийти Сімау, як він перемістився ближче до флангу. «Чи вважаю я себе вінгером? Технічно, я вінгер, але на полі все не так. Я люблю переміщуватися в центр і активно брати участь в матчі. Я такий особливий бровочник, назвемо це так...»

Сімау, який вже працював з «Брагою» і «Боавіштою», став тренувати «Пасуш» у 2015 році. За його визнанням, він мало що знав про свого нового підопічного. Але незабаром Жота зумів його вразити. Він боявся, що амбітний гравець не зможе демонструвати хорошу гру в разі, якщо його скромній команді доведеться боротися за виживання, але побоювання не підтвердилися: «Він вразив усю Португалію. Він довів, що вартий всіх похвал. Він завжди прагнув стати краще».

Жота прекрасно розумів свої сильні і слабкі сторони, і самостійно працював над тим, щоб стати якомога сильнішим.

«Пам'ятаю, як вивчав наші тренування і побачив, що він використовує лише ліву ногу. Я його про це не просив. Чому так? Думаю, він сам розумів, які його аспекти потребували поліпшення. Він хотів робити кращі паси, краще пробивати. Він все робив сам для себе».

У «Гондомарі» Жоту називали «диким», але Сімау не згоден: «Якраз навпаки. Він дуже дисциплінований. Він завжди прислухався до мене. З ним було легко».

Коли Жота перейшов у «Порту» на правах оренди з «Атлетіко», Сімау вже працював з іншим клубом. Він вважає, що у португальця було мало шансів показати себе.

«Він - не виходець академії. У нього не було репутації. Він прийшов із самих низів. Він грав за маленькі клуби і бився, щоб заявити про себе».

***

Коли Жота опинився в «Атлетіко» в 2016 році, він був ще зовсім юним. Насамперед в Іспанії він зізнався, що найбільше захоплювався своїм новим одноклубником Антуаном Грізманном. «Мені подобається спостерігати за його грою. Думаю, я можу грати так само. Фізично ми однакові».

ФК Атлетіко. Тео Ернандес і Діогу Жота

Але тренер Дієго Сімеоне думав інакше. У його команді Жота не відіграв жодної хвилини, і майже відразу відправився спочатку в «Порту», ​​а потім - у «Вулверхемптон».

Чому так? Джерела стверджують, що в «Атлетіко» важливо тільки одне - що думає Симеоне. А аргентинець просто не вірив, що недосвідчений Жота потягне вимоги дорослої команди, тим більше, що сам він не був зацікавлений у гравцеві «Пасуша» - його підписав генеральний директор Мігель Анхель Хіль з подачі Gestifute, агентства Жорже Мендеша.

Незважаючи на те, що в Португалію навідувалися скаути «Арсеналу» і «Вест Хема», сам Жота хотів перейти саме до табору «матрацників» - йому подобався стиль клубу. «Те, як «Атлетіко» зробив мені пропозицію, було солідно. По грошах було так само, як і всюди. Але мені подобалося, як тримався власник».

Але, незважаючи на голослівну підтримку клубу і спортивного директора Хосе Луїса Переса Камінеро, шансів просто не було. І не важливо, скільки разів гравець заявляв про готовність звикнути до методів Симеоне.

Звикати треба було швидко - і не тільки до методів Симеоне, але і його тренера з фітнесу Оскара Ортеги на прізвисько «Професор». Саме уругваєць, який багато працював з аргентинськими клубами, відповідав за перше тренування новобранця. «Гравці «Атлетіко» повинні справлятися з вимогами Симеоне та Ортеги в перші тижні передсезонки. Інакше - жодних шансів в основі» - розповідає агент, який не раз продавав гравців іспанцям.

І Жота начебто був непоганий; тоді компанію йому складав Бернард Менса - ганський півзахисник, якого нібито знудило від рівня навантажень на одному з тренувань. Як і Жота, він перейшов з португальського клубу, «Віторії Гімарайнш», де він теж знайшов підтримку Мендеша і Gestifute. Коли ганець все-таки покинув «Атлетіко» в 2019 і перейшов у «Кайсеріспор», на його рахунку красувався нуль матчів у складі «матрацників».

Жота був далеко не єдиним тоді, кого відправили додому. Менса відправився до Туреччини, і за ним пішли багато інших: Аксель Вернер («Бока Хуніорс»), Тео Ернандес («Алавес»), Олівер Торрес («Порту»), Амат Ндіайє («Тенеріфе»), Лусіано В’єтто, Матіас Краневіттер («Севілья»), Рафаель Сантос Борре («Вільярреал»), Хав'єр Манкільо («Сандерленд»), Еміліано Веласкес («Брага»), Ектор Ернандес («Альбасете») і Гільєрме Сікейра («Валенсія»).

Відразу хочеться задати питання, чому в «Атлетіко» так складно? Є думка, що іспанці підписують величезну кількість молодих гравців, не уявляючи навіть, що з ними робити. Одне джерело запевняє, що «Атлетіко» і Мендеш у «приблизно рівній мірі» виграли від співпраці. Жоту ж нібито підписали без особливих надій на те, що він опиниться в першому складі, хоча в його перспективах ніхто не сумнівався.

Так і вийшло, що кар'єра в «Атлетіко» складалася з чотирьох ігор передсезонки. У підсумку «Атлетіко» отримає за нападника 4 млн євро - непогано, враховуючи, що він взагалі не грав.

***

«Вовки» вперше зацікавилися Жотою тоді ж, коли він перейшов у «Атлетіко». Нові власники тоді спрацювалися з Мендешем і були тільки раді запрошувати до себе португальців. Коли ж стало ясно, що майбутнього в «Атлетіко» немає, Жоту підписали на правах оренди - для того, щоб не порушити правила фінансового фейр-плей.

ФК Вулверхемптон

Для англійського клубу Жота здавався ідеальним нападником, який відразу увіллється в систему 3-4-3.

В Англії новачок відразу освоївся, благо тут було більш ніж достатньо португальських колег. Особливо він здружився з Рубеном Невішем.

Незважаючи на південне виховання, Жота був більш ніж готовий до суворого Чемпіоншипу. Так, довелося звикати - якийсь час він раз по раз скаржився рефері на суворих британських чоловіків, - але незабаром він зрозумів, що нарікати можна тільки на себе.

Коли «Вулверхемптон» святкував чемпіонство, Жота міг похвалитися 17 голами. Всі були впевнені, що він продовжить так само грати і в АПЛ, але за 13 ігор португалець не забив жодного. Це був удар по нервах, але тренер Нуну вірив у підопічного, який перебрався на улюблену центральну позицію і почав забивати. Незабаром він уже відзначав свій десятий гол і сьомий асист. Дует із Раулем Хіменесом виглядав по-справжньому грізно.

Незважаючи на видатну гру, тип характеру Жоти не привертав до нього журналістів. Ті, не припиняючи, щебетали про швидке підвищення Хіменеса, Рубена Невіша або Адама Траоре. Про те, що Жота кудись піде, навіть не думали. Втім, він і справді був щасливий на «Молінью». Тут був його дім. А коли він не грав у футбол, він... грав у футбол. Віртуальний: його одержимість відеоіграми нікуди не поділася, і Жота продовжував штампувати перемоги в FIFA і Football Manager.

В останньому він вважав за краще брати на себе управління скромними клубами на зразок сусіднього «Телфорд Юнайтед» або «Гондомара» і доводити їх до фіналів єврокубків.

Що цікаво, його любов до ігор (він часто грав на ноутбуку, поки поруч уже давно спала дівчина) допомогла йому в реальному світі. «У FIFA можна навчитися тактикам. Так, грати класно, але тут можна експериментувати. У першому таймі придивляєшся до суперника, а в другому намагаєшся знайти спосіб його зупинити».

«А Football Manager дозволяє краще усвідомлювати обов'язки головного тренера. Відразу видно, з чим йому доводиться працювати. Наприклад, можна самому відповідати на кожне рішення, або скинути на помічника нудні завдання».

Як би там не було, на футбольному полі Жота залишався самим собою, хоч в АПЛ йому і було складніше забивати. Іноді він відзначався в кожній грі, а іноді брав паузу. У 2020 році всі - і він, і тренер - прийшли до висновку, що португалець віддав «вовкам» все і ніщо його більше тут не тримало. Він досяг своєї стелі, а відповісти відмовою на запропоновані «Ліверпулем» 45 млн фунтів було б просто нерозумно.

У новій команді, яка стежила за успіхами Жоти з 2016 року, той відразу відчув себе своїм - сім м'ячів за 11 ігор не дадуть збрехати. Довгий час здавалося, що гегемонія Мане, Салаха і Фірміно непорушна, але тепер у цьому вже не впевнений ніхто.

Текст: The Athletic