Олексій ЖИТНИК: «Можу поборотися за посаду президента Федерації хокею»

Нещодавно 67 відомих українських хокеїстів підписали колективний лист, адресований Президенту України Володимиру Зеленському, Прем'єр-міністру Денису Шмигалю і керівнику Національного олімпійського комітету Сергію Бубці з проханням звернути увагу на діяльність Федерації хокею. Серед підписантів - олімпійський чемпіон Альбервіля-1992 Олексій Житник, володарі Кубка Стенлі Руслан Федотенко та Антон Бабчук, чемпіон світу 1990 Дмитро Христич, знаменитий тренер Анатолій Богданов, капітан київського «Сокола» і збірної України Валерій Ширяєв і багато інших.

Олімпійський чемпіон Альбервіля-92 Олексій Житник у розмові з кореспондентом Sport.ua пояснив, чим він керувався, ставлячи свій автограф під колективним листом.

— Взагалі, зараз досить мало людей, які задоволені діяльністю Федерації, - каже Житник. - У нас є тільки приватні меценати, які тримають хокей на плаву. Я часто спілкуюся з хлопцями, які працюють в хокейних школах, і ні вони, ні я не розуміємо, яке функціональний напрям веде ФХУ.

Мене як людину, яка все життя в хокеї (а це 30 з гаком років), не влаштовує підхід чиновників на місцях до хокею. За великим рахунком, за 15 років у них щось виходило, щось ні, але треба вже дивитися на ситуацію не замиленим оком. Все рапортують, що хокей у нас займає гідне місце. Але якщо взяти той же Київ, то за останні 10-15 років був побудований всього один каток, і той - за приватні інвестиції.

Та ж програма будівництва арен у 2007 році, яка передбачала 60 або 50 ковзанок і на яку було виділено фінансування, але «освоєно» було грошей всього на 10-12 ковзанок по всій Україні. А ось, наприклад, той же «Авангард», де у 80-х відроджувався український хокей, його просто не просто не відремонтували, а тільки вставляли палиці в колеса.

Загалом, я знаходжу дуже мало позитивних рішень або напрямків від нашої Федерації.

— В якому напрямку хокей в Україні, на ваш погляд, повинен рухатися в майбутньому?
— Хокей - це, перш за все, люди. Це не як паровоз, який куди розгорнули, туди він і поїхав. Це люди, це діти. Не можна мати сильний дорослий чемпіонат без сильних дитячих шкіл, інфраструктури, підтримки тієї ж держави. Адже хокей - недешевий вид спорту.

Все починається з дитячих шкіл і проведення дитячих чемпіонатів. Звичайно, потрібна їхня правильна організація, виїзди за кордон, міжнародні чемпіонати, щоб діти бачили, як розвивається хокей в інших країнах. Все починається з дрібниць.

Моя мрія, звичайно, щоб в кожному великому місті-мільйоннику була своя команда, була сильна дитяча школа.

— Кого ви бачите на посаді президента Федерації хокею України?
— Розумієте, якщо брати персонально, то, коли настане час, то і я можу поборотися за цю позицію. Або якщо хтось із хокейного світу хоче спробувати свої сили, то ми його підтримаємо.

Хтось каже, що для того, щоб бути начальником в спорті, не обов'язково бути спортсменом. Можливо, це і правда, але я вважаю, що людина, яка займалася цим видом спорту, вона розуміє краще, в якому руслі проходить весь процес.

Я, наприклад, не розумію специфіки багатьох видів спорту, хоча стежу за ними і мені вони цікаві. А ось на хокеї я розуміюся, я пограв у різних командах і попрацював із різними тренерами - це дає розуміння, до якого рівня ми повинні йти і які для цього потрібні зусилля.

У спорті не можна просто захотіти, і відразу заграти, це займає час - потрібно, щоб і діти виросли, змінилося покоління. Це не побудувати будинок або щось винайти - це час і людський фактор. Діти повинні хотіти займатися хокеєм, а не йти на нього через батьків. А для цього потрібні програма і система.