Від Роджерса до Боаша. За яких тренерів у футболі платили найбільше

Футбольні вболівальники часто захоплюються тим чи іншим трансфером футболіста, суми яких в останні роки буквально злетіли до небес і, очевидно, продовжували б інтенсивно рости, якби не коронакриза. У той же час про тих, хто в не меншій ступені творить сучасний футбол, частіше банально забувають - мова про тренерів, звичайно ж. Хороший коуч - це, часом, значить навіть більше, ніж половина команди. І за такий «товар» власникам клубів також доводиться чимало платити.

Куди частіше в новий клуб фахівець переходить, встигнувши залагодити всі деталі трудового співробітництва з минулим роботодавцем, або ж і зовсім в статусі безробітного. Однак чимало випадків і викупу контракту наставника - клаусули бо не тільки в угодах у футболістів трапляються. Власне, сьогодні пропонуємо здійснити невеликий огляд п'яти найбільш дорогих угод в світовому футболі з викупу контракту головного тренера...

Брендан РОДЖЕРС (з «Суонсі» в «Ліверпуль») - 6,2 млн євро

8 років тому, коли Брендан Роджерс був ще дуже молодим і неймовірно перспективним наставником, ставку на нього зробило керівництво «Ліверпуля». За право підписати трудову угоду з північноірландцем «червоним» довелося активувати клаусулу тренера за контрактом з «Суонсі», яка становила 6,2 мільйони євро.

Зрозуміти «Ліверпуль» було можна. Влітку 2010 року Роджерс очолив «Суонсі», і в першому ж сезоні через плей-оф зумів вивести команду в Прем'єр-лігу, де «лебеді» стали першим клубом з Уельсу в історії турніру. Всупереч очікуванням скептиків, команда Роджерса не спікірувала в Чемпіоншип відразу ж, а фінішувала на досить високому 11-му місці, відставши від «Ліверпуля», який опинився 8-м, лише на 5 очок.

Після Роя Ходжсона і Кенні Далгліша, які так і не змогли вивести «Ліверпуль» на серйозний рівень, ставка на амбітного молодого революціонера, яким здавався Роджерс, була вельми виправдана, а тому і заплатити «червоним» довелося чимало. На «Енфілді» Брендану вдалося затриматися трохи більше, ніж на три роки. Цей період був дуже суперечливим, хоча згадати фанатам «Ліверпуля» також є що - наприклад, якісний сезон-2013/14 в Прем'єр-лізі, коли «червоні» фінішували другими, поступившись лише двома очками «Манчестер Сіті», що й завоював чемпіонство...

Жозе МОУРІНЬО (з «Інтера» в «Реал») - 8 млн євро

У травні 2010 року міланський «Інтер» під керівництвом Жозе Моуріньо несподівано для багатьох став переможцем Ліги чемпіонів, додавши до цього ще два значущих трофея - чемпіонство та Кубок Італії. У той період часу португалець дійсно був тим самим «Особливим», як його нарекли в пресі, й що нині, з урахуванням останніх «досягнень» Жозе, для молодих уболівальників може звучати навіть дещо смішно...

Успіхи в Італії і на континенті переконали керівництво «Реала» розлучитися з 8 мільйонами євро, які були переведені на рахунок «Інтера» в якості активації клаусули наставника. Моуріньо ж зіткнувся з одним з найбільш складних викликів у своїй тренерській кар'єрі, адже з «Реалом» він мав спихнути з трону неймовірну «Барселону», що практично не знала рівних в Іспанії ні за грою, ні за вмінням штампувати здобуті очки.

Трирічна співпраця «Особливого» з «Реалом» принесла один титул чемпіона Іспанії, який мадридці здобули за підсумками сезону-2011/12, встановивши рекорд Ла Ліги за набраними очками в рамках одного чемпіонату (100, причому надалі таку ж планку підкорила і «Барселона», але роком пізніше). Кубок і Суперкубок Іспанії не були тими трофеями, заради яких «Реал» кликав Моуріньо, а тому про них можна згадати для повноти картини, але не більше. Згодом португалець через свій непростий характер нажив собі чимало ворогів у команді серед футболістів, і влітку 2013 року залишив Іспанію, прийнявши пропозицію про повернення в «Челсі»...

Рубен АМОРІМ (з «Браги» в «Спортінг») - 10 млн євро

Мабуть, знайдеться чимало уболівальників, які зараз здивовано перепитають щось на кшталт: «Хто-хто?» Насправді, ми не помилилися - Рубен Аморім, який 5 березня нинішнього року очолив лісабонський «Спортінг» цілком заслуговує місця в нашому списку. За право його підписати «зелено-білим» довелося виплатити «Бразі» клаусулу в розмірі 10 мільйонів євро - якісь практично немислимі гроші, особливо якщо ми ведемо мову про тренерський перехід всередині португальської Прімейри.

Але робота 35-річного Аморіма з «Брагою» була фантастичною. Очоливши цю команду в грудні минулого року, коуч провів зі «зброярами» 13 матчів, 9 з яких припали на внутрішній чемпіонат. Так ось, з 9 поєдинків «Браги» під керівництвом Аморіма в Прімейрі команда здобула перемоги у восьми, а ще один завершила нічиєю. Причому, «зброярі» в першому матчі за Аморіма рознесли в пух і прах «Белененсеш» (7:1), а потім послідовно завдали поразок грандам португальського футболу «Порту» (2:1), «Спортінгу» (1:0) та «Бенфіці» (1:0)!

У «Спортінг» Рубен Аморім прийшов, коли команда посідала четверте місце в таблиці, встигнувши до призупинення сезону провести лише один поєдинок. Однак чемпіонат Португалії все-таки був відновлений, і після рестарту «зелено-білі» зіграли за Аморіма вже 8 матчів. Всього при 35-річному наставнику «Спортінг» провів вже 9 офіційних ігор, здобувши в них 6 перемог при 2 нічиїх і лише 1 поразці від «Порту» в чемпіонському для «драконів» матчі.

Брендан РОДЖЕРС (з «Селтіка» в «Лестер») - 10,5 млн євро

Північноірландець Брендан Роджерс - єдиний із тренерів, кому двічі вдалося потрапити до топ-5 найбільш дорогих переходів серед наставників. Другий і найбільш свіжий у його кар'єрі перехід, за який новий клуб Роджерса змушений був відвалити чималу суму відбувся в лютому 2019 року, коли «Лестер» заплатив «Селтіку» за дострокове розірвання контракту фахівця близько 10,5 мільйонів євро.

Після того, як Роджерсу так і не вдалося реалізувати бажане в «Ліверпулі», наставник очолив шотландського гегемона «Селтік», з яким без особливих клопотів виграв 3 титули чемпіона країни, 2 Кубки Шотландії і 3 Кубки шотландської ліги. Цього виявилося достатньо, щоб керівництво «лисиць», яке втомилося від експериментів Клода Пюеля, покликало Роджерса назад в Прем'єр-лігу.

«Лестер» Роджерс очолив, коли команда йшла 12-ю в турнірній таблиці, а на фініші сезону підняв «лисиць» на 9-й рядок. Втім, куди важливіше, як «Лестер» розпочав новий сезон, що є першим повноцінним для Брендана на своїй посаді. Вже після 4-го туру «лисиці» вибралися на третю сходинку в таблиці, а згодом тривалий час і зовсім йшли другими, проте все-таки пропустили вперед «Манчестер Сіті». Після рестарту сезону «Лестер» дещо забуксував, проте поки все ще зберігає позицію в турнірній таблиці, яка дозволяє стартувати в наступному сезоні в Лізі чемпіонів.

Андре ВІЛЛАШ-БОАШ (з «Порту» в «Челсі») - 15 млн євро

Португалець Андре Віллаш-Боаш не тільки очолює цей рейтинг, але й за іронією долі є ще і найбільш невдалим прикладом того, як клуби віддають чималі гроші за нового наставника, який виявляється нездатним виправдати покладені надії.

У 2011 році Віллаш-Боаш, якому на той момент було всього-навсього 33 роки, привів «Порту» до перемоги в Лізі Європи. Багато хто з фахівців поспішили назвати Андре «новим Жозе Моуріньо», через що інтерес до його персони на ринку буквально зашкалював. Керівництво «драконів» завбачливо встигло укласти з коучем новий контракт, підвищивши клаусулу до 15 мільйонів євро, але це не зупинило «Челсі» і його багатого власника Романа Абрамовича.

Однак досить швидко Віллаш-Боаш усвідомив, що одна справа балуватися в чемпіонаті Португалії, а інша - відповідати рівню англійської Прем'єр-ліги. З «Челсі» португалець не відпрацював і одного сезону, будучи звільненим в березні, коли команда скотилася на п'яту сходинку в таблиці.

Після «Челсі» Боаш спробував закріпитися в Прем'єр-лізі, очоливши «Тоттенхем», але також без особливих успіхів. Потім португалець остаточно зробив вибір на користь грошей, спокусившись на пропозиції «Зеніту» і «Шанхай СІПГ». Минулого літа покинув Китай, перебравшись до Франції і очоливши «Марсель». З «провансальцями» фінішував другим в чемпіонаті, який було вирішено не догравати через пандемію коронавірусу - мабуть, це максимум, який міг бути для «Марселя» в Лізі 1, з огляду на статус і можливості незмінного чемпіона останніх років «Парі Сен-Жермен».

Олексій СЛИВЧЕНКО