Артем ШАБАНОВ: «Вирішив бити пенальті в кут, закрив очі і забив»

Захисник «Динамо» Артем Шабанов, який забив вирішальний пенальті в післяматчевій серії фінального матчу Кубка України, поділився враженнями від гри з «Ворсклою» (1:1, пен – 8:7) і прокоментував перемогу:

– Відчуваємо позитивні емоції, усі щасливі, що виграли. Раді, що вдалося перемогти, хоч і по пенальті, тим паче, що це мій перший Кубок України і, сподіваюся, не останній. Тож тепер із позитивними емоціями будемо готуватися до найближчих трьох ігор чемпіонату України, які на нас чекають попереду, щоб посісти друге місце. А потім можна буде і відсвяткувати.

– З огляду на не найвдаліший сезон, чи додає цей трофей оптимізму перед наступним? Команда буде прогресувати?

– Гадаю, так, адже всі перемоги і трофеї дають позитивний поштовх. Сподіваюся, далі буде тільки краще.

– Наскільки вплинув на гру швидкий гол, який забила «Ворскла»? Чи довелося перебудовуватися по ходу зустрічі?

– Їхній забитий м'яч – це наслідок того, що перші хвилин 10 ми грали погано, часто втрачали м'яч, обрізалися, у наших діях була якась метушня і невпевненість. А після пропущеного м'яча ми зібралися і почали краще контролювати м'яч і гру, унаслідок чого зрівняли рахунок і в подальшому мали перевагу. Могли забивати ще, але не вийшло. Хвилювання зберігалося до самого кінця. Вважаю, загалом ми грали більш-менш непогано, але, якби не пропустили, звичайно, було б легше.

– «Ворскла» забила типовий м'яч у своїй манері після стандартного положення. У чому була помилка з нашого боку?

– Точно сказати не можу – потрібно розібрати той момент. М'яч перелетів через мене, і суперник замкнув на дальній стійці. Не розібралися, хто за кого відповідає, ми з'ясуємо, хто з ним грав. Звичайно, цей гол трохи вплинув на нашу впевненість, довелося перебудовуватися, стали грати агресивніше. Скажу так: добре, що ми змогли забити в першому таймі.

– На вашу думку, чи скасований гол був чистим?

– Так, саме так кажуть. Так буває, що хтось був «поза грою», а той, хто забивав, не був, і не заважав воротареві. Але арбітр не стала переглядати – не знаю, чому, по ідеї, їй повинні були підказати, а то багато питань.

– Наскільки ви були фізично готові грати 120 хвилин?

– Ми до цього готувалися, оскільки кубкова гра відрізняється від матчів чемпіонату. Налаштовувалися, що може бути і серія пенальті. Було важко, але слід було витерпіти. Одинадцятиметрові удари відпрацьовували – били наприкінці тренування.

– Ви забили вирішальний, 9-й пенальті... Зізнайтеся чесно, хвилювалися?

– Так, дуже хвилювався. Спочатку хотів бити на силу, але в момент удару передумав. Вирішив бити в кут, закрив очі і забив (посміхається).