Ігор СУРКІС: «Для мене невиграш чемпіонату – це вже трагедія»

Президент київського «Динамо» Ігор Суркіс дав велике резонансне інтерв'ю програмі ТаТоТаке. Sport.ua пропонує найяскравіші цитати від керівника столичного клубу.

Про карантин

Я чітко виконував карантин та рекомендував його дотримуватися футболістам і тренерам. Тому що це серйозні речі, які можуть загрожувати здоров'ю людей. Наш уряд вчасно відреагував, і ми не отримали ті проблеми, що отримали інші країни.

Ми відновили футбол. Сподіваюся, що і глядачі з'являться на стадіонах і ми повернемося до нормального життя. Це був складний період. Але без глядачів не відчувається адреналіну.

Я дивлюся старі матчі «Динамо» Київ. Навіть ті, які ми програвали. Нещодавно дивився півфінал ЛЧ 1999 з «Баварією». Могли виграти тоді Лігу чемпіонів, відмінна була команда.

Про Алієва і Мілевського

Їхній канал одного разу я дивився. А що там цікавого? Як вони згадують, як я їх штрафував? Так я по ділу їх штрафував. Вони хороші хлопці, не маю до них претензій.

Просто все, що я говорив – все збулося. Коли вони були в «Динамо», я їм говорив, що вони можуть бути великими, і їх запам'ятають. І був період, коли вони взялися за голову – це прихід Сьоміна. А потім вони знову почали займатися тим, чим займалися.

Франція і казино

У Франції я проводжу час, коли у мене є можливість. В основному, це літні періоди. З обов'язковими заїздами в Київ, коли матчі Ліги чемпіонів чи нашого чемпіонату. Мені подобається це місце. Я люблю Монако, узбережжя Франції, Італії. Я перебуваю там, де мені комфортно для душі. Я там відпочиваю. У мене немає там ніякої резиденції. Я орендую квартиру.

Вболівальники жартують? Якщо я можу собі дозволити зайти в казино, я ж не за їхній рахунок заходжу. У мене все добре. Ви ж бачите, я сиджу перед вами, одягнений, взутий.

Ні, це не одна з причин відвідування Монако. Це не має значення. Казино в Києві ви пам'ятаєте? На кожному розі, в кожному готелі. У той час я частіше їздив в Монако, ніж в останні роки. І їздив навіть взимку. За 2–3 дні там я заряджаюсь енергією. Якщо б футбол не був нервовим видом спорту, а радісним, чисто для задоволення – виграв, програв і пішов додому.

Поразки я пропускаю через серце, і мені потрібно відновлюватися, потрібно набиратися душевних сил. Стільки часу, скільки я ходжу в Монако по узбережжю і дихаю повітрям, в Києві це зробити я просто не можу.

Казино обіграти не можна. Якщо мені хтось скаже, що казино можна обіграти, то я скажу, що він божевільний. Казино – це річ, в якій потрібно знати: якщо ти програєш, скільки можна програти; якщо ти виграв, скільки ти повинен виграти.

А якщо ти поставиш мету в казино виграти гроші, просто ходити заробляти гроші – це маячня, дурість. Відразу кажу: навіть не намагайтеся. Я можу в автомати пограти, блекджек. В рулетку ніколи не грав, в покер не граю. У мене є певні обмеження. Ви ж про футбол прийшли поговорити чи як я граю в казино. Якщо ви хочете зі мною пограти – давайте пограємо. Хто вважає, що казино можна обіграти – це неможливо.

Про завдання Михайличенка

Коли ми підписували контракт із Михайличенком, умови були такі. Потрібно зайняти місце, достатнє для потрапляння в Лігу чемпіонів, не нижче другого. На той момент я розумів, що цей сезон буде для перебудови.

Я вірив, що Михайличенко буде боротися за перше місце, але розумів, що може не вийти. Розумів, що він буде перебудовувати – у всякому разі, тренувальний процес.

Умови перед Михайличенком – місце не нижче другого і кваліфікація в Лігу чемпіонів. Що буде, якщо він не потрапить в ЛЧ? Я б не хотів обговорювати умови його контракту. Якби ми вже гарантовано були другими – я б, може, і розкрив деталі.

У мене з Михайличенком довірчі відносини. Він прекрасно розуміє, що невиконання певних завдань може спричинити за собою відставку. Це прописано в контракті. Для мене невиграш чемпіонату – це вже трагедія. Ніякої неустойки в контракті Михайличенка не прописано.

Четверте місце Блохіна

Одного разу наша команда вже зайняла почесне четверте місце в УПЛ. І мені довелося платити нашому легендарному, великому футболісту Олегу Блохіну неустойку. І це при величезних витратах на покупку футболістів для команди. Ну, такий був прописаний контракт. Коли я його прописував, я себе навіть уявити не міг, що Олег Володимирович доведе нашу команду до четвертого місця.

Але хотів би встати на його захист. На жаль, він не зміг відразу включитися в роботу. З ним сталося нещастя. Нам тоді вдалося витягти його з цієї хвороби. Але, на жаль, він потім вже не зміг працювати з тим ентузіазмом, з яким починав працювати в «Динамо». У футболі упустив один день – і вже можна не наздогнати ніколи. Я цей урок з Блохіним і Сьоміним дуже добре вивчив.

Можливе повернення Реброва

Я до Реброву ставлюся з величезною повагою. Можна сказати, він ставав тренером на моїх очах. Я йому довіряв. Не кожен президент, сидячи в моєму кріслі, довірив би команду молодому тренеру. Але він виправдав довіру, вигравши двічі чемпіонство. Але були певні фактори: «Шахтар» не зміг грати вдома. Я аплодую Реброву, його штабу. Два рази став чемпіоном, але провалив наступний сезон. Потім ми з ним поговорили, я йому запропонував контракт.

Ребров хотів прибрати певну кількість футболістів. Якщо у мене з цими гравцями підписаний контракт, я їх викинути на вулицю не можу. |х повинні купити. Скажу відверто. Якби стояло питання по одному футболісту або двом, ми б легко домовилися. Але стояла розмова по п'ятьом провідним футболістам команди, які потім ще довго грали в клубі. Багато помилок було і у Реброва. Кажуть, що ми безкоштовно запросили Гладкого, Громова, Федорчука. Але хто їм зарплату платив, Ребров чи я? А вони нічого не дали для команди.

Рауль Ріанчо прийшов до мене і сказав: цих потрібно прибрати, а цих купити. Він запропонував купити гравців, які грають в Іспанії, але навіть не в Ла Лізі. Він хотів показати, що успіх Реброва – це його успіх. Але повірте мені: успіх Реброва – це успіх Реброва. І Ребров – вдумливий хороший тренер. Чи відкриті для нього двері в «Динамо»? Ніколи не говори ніколи. У цьому житті можливо все. Розмови, що два рази в одну річку не входять – це не для мене.

Скрипник, Лєднєв і Тимчик

Я зі Скрипником наживо жодного разу не розмовляв. І по відеоконференції, і телефону – теж. І ніяких пропозицій від мене йому не було. Що я про нього думаю? Він якісно виконує свою роботу. Це можна сказати навіть по тим же орендованим Тимчику та Лєднєву, які після того, як закінчиться чемпіонат, наступного ж дня будуть забрані в київське «Динамо». Вони піднялися на новий якісний рівень.

Це те, що я хочу, щоб відбувалося. Я Лєднєва забрав з «Валенсії». До мене прийшли і сказали: є талановитий хлопчик, який поїхав до Валенсії і збирається підписувати контракт. Я попросив з'єднати з його батьком. Кажу: які умови? Він сказав. Кажу: пропоную те, те і те. Папа його говорить: нам зараз вилітати чи до завтра почекати? Кажу: негайно, ми беремо вам квиток – виїжджайте до Києва.

Я Лєднєва до того наживо не бачив. Мені селекціонери сказали, що це талант. Я до цього не знав такого прізвища. Лєднєва і Тимчика я побачив в новій якості. Вони різко за півроку додали в «Зорі». Це тренерська робота.

Селекційний відділ і агенти

У клубі працює селекція. У клубі – підкреслюю. Безсонов, Заваров, Голоколосов. Це не група людей. Працюють в тандемі, працювали до сьогоднішнього дня. Як буде завтра – я не знаю. Працювали з Красніковим. У тандемі обговорюють, дивляться, розмовляють. Так, ще Веремєєв. Немає такого, щоб у них були якісь недомовленості. Або щоб одна група приходила і казала: ні, треба взяти цього футболіста. Це у них колективний продукт.

Все одно, все узгоджується з Михайличенком. Я можу відкрити свій телефон, там листування з Голоколосовим, Безсоновим. Написано щодо якогось футболіста. У Михайличенка з'явиться час – буде дивитися. Відкриють кордони, може, поїде подивиться.

Я не можу бігати за Шаблієм з палицею. Я агентів, якщо відверто, терпіти не можу. Тому що коли ти вже з футболістом, клубом домовився, думаєш: ну слава Богу, тут вони вимальовуються. Приходять і починають виставляти якісь свої умови. Я не можу бігати за цією конторою Шаблія і стежити, кого він підписав. Дізнаюся – продовжує контракт Цітаішвілі. Щось там він не хотів продовжувати. Батьку дзвоню, туди-сюди, знайшов Цітаішвілі. Прийшов Цітаішвілі: а можна я зайду зі своїм агентом? Кажу: звичайно, заходь. Заходить Шаблій. Ну як я на це можу дивитися? Вони їх ловлять.

Я не здивувався вже. Ось Лєднєв. Я продовжив контракт на 5 років. Батька приводить хто? Шаблій. Ну добре, що Шаблій ще – не агент моєї дочки. Так, Шаблій наших гравців ловить. Мене це не лякає. Він був агентом Ярмоленка. Знаєте, як Ярмоленко продавався? Приїхав президент клубу «Боруссія» Дортмунд безпосередньо в Монако. Подзвонив мені, моєму братові. Хочемо зустрітися. Вони кажуть: в Монако не можемо приїхати, тому що від нас бігає Дембеле, ми не хочемо показати, що його шукаємо. Зустрілися в Ніцці – 20 хвилин і все вирішили. Вони: візьмемо Ярмоленка в оренду. Кажу: до побачення. Вони: добре, скільки? Кажу: 25 млн, агентів чути і бачити не хочу.

Ось Че-Че, Сідклей. Ну Буено був поміняний. Вони не хотіли сприймати те, що їм пропонував головний тренер. А диктувати головному тренеру я теж не можу. Більш того – Красніков в команду навіть свою людину поставив, що там перекладачем працювала. Поки Че-Че був хороший і доводив це в тренувальному процесі. Якщо пам'ятаєте його чудову гру з «Ренном» в Києві. Але тренер бачить так по-своєму. Але це не має значення.

Ну що мені робити? ФІФА бореться проти агентів. У нього бізнес. Я йому завжди кажу: за один день ти отримаєш папір від усіх футболістів, що вони з тобою не працюють. Зарплату ж я плачу. Кажу: веди себе коректно. Він веде себе коректно. Десь допомагає. Караваєва хотів Хацкевич. Він мені вийняв душу. Я Саші подзвонив і запитав: хочеш? Він каже: так. Тренер тебе хоче, я тебе підпишу. Михайличенка віддали замість Караваєва. Сплатили гроші, само собою. Але його хотів головний тренер. Якби мене запитали, чи потрібен нам Караваєв – може, я б відповів по-іншому, не знаю. Я не тренер, я – функціонер. А агентом Караваєва виявився Шаблій. Якщо хочете щось запідозрити – не до мене питання.

Про Жерсона Родрігеша

Це була чітка кандидатура від Хацкевича. Він наполягав на його придбанні. Як зараз пам'ятаю, говорив, що може зіграти на чотирьох позиціях: справа, зліва, під нападаючим і центрфорвардом. Але для цього того ж Хацкевичу потрібно було для початку дізнатися його особисті якості. Не мені цим треба займатися, ну зрозумійте це. Мені треба гроші сплатити.

Порушення режиму? Це питання до Шаблія. Це дуже серйозний недогляд. Правильно каже Сабліч: ви ж могли мені зателефонувати. А Сабліч був нашим футболістом. Але ж цим повинен менеджмент займатися, а не президент клубу.

Жерсон каже, що не порушував режим. Нехай він порушує режим, але нехай виходить і забиває 2–3 м'ячі в кожному матчі. Після скандального епізоду, коли він «наїхав» на Михайличенка, він був оштрафований. Не беріться за голову, якщо я вам суму назву. Скільки заплатив за Жерсона? Більше 5 мільйонів.

Супряга і оренда в «Дніпро-1»

Він грає проти «Динамо», тому що у нас була певна домовленість по цьому футболісту. Я її виконую, клуб виконує. Подзвонив Русол і попросив, щоб він грав. Я не заперечую. Якби ми боролися за перше місце, я б заборонив би. Але я не вважав, що Супряга – той футболіст, який ... Це моє упущення, прямо скажу. Я дозволив. Мені зателефонували. Я дуже поважаю Михайленка як тренера.

Так, Михайленко не поставив Супрягу в основу на матч проти «Динамо». Зверніть увагу, що в наступному матчі з «Шахтарем» він знову його не поставив в старт. Ну вийшов, так зірки склалися – забив хлопець, я за нього тільки радий. А тепер у мене є такий мотиваційний момент, ви навіть не розумієте. Коли він повернеться, сяде навпроти, я йому скажу: ти забив «Динамо» три м'ячі. Тепер йди і доводь. Зарплату я ж тобі буду платити. Забив – красень.

За нього за великим рахунком, якщо не боятися за результат, де ми трусимось за кожне очко в нашій найкращій Прем'єр-лізі, яка найсильніша в світі, ми так переживаємо, а за нього радіти треба, за пацана. Вийшов і трійку їм поклав. Цих центральних захисників разом з опорним на дупу посадив. Ну, перший м'яч такий, добре, другий головою забив. Але третій м'яч – просто задоволення. Це видовище. Лобановський прокинувся б і помахав йому рукою за цей м'яч. Класика просто. Може, прийде і у нас почне забивати.

Зарплати в клубі

Динамо не готове фінансувати великі гроші в таких футболістів як Тете у «Шахтаря». Таких гравців як, наприклад, Вербич, дуже складно запросити в чемпіонат. Такі гравці знають собі ціну. Рівень УПЛ нижче, зарплати нижче. А якщо давати таку зарплату, яка їх влаштує, то можна зіпсувати мікроклімат в команді.

Сьогодні в «Динамо» ніхто навіть мільйон доларів в рік не заробляє. Вони отримують нормальну зарплату, але знають, що якщо хочуть заробляти більше грошей, потрібно виходити в Лігу чемпіонів. Хочете трохи менше – грайте в Лізі Європи. Якщо раніше вони в Лізі Європи непогано заробляли, то в цьому сезоні не заробили нічого. Тому що такі команди потрібно обігравати.

Продажі гравців «Динамо»

У мене по Кендзьорі факсу не було. Був факс по Кадару. Якщо хочете запитати, за скільки я його продав в Китай – на це питання можу відповісти. За 5 млн євро. Ніхто нічого за нього не пропонував. «Зеніт» розвідував, напевно, зробити інтригу між нами і «Шахтарем», коли вони хотіли купити Ракицького. Пропозиції офіційної не отримував.

І по Кендзьорі не отримував. Єдине – дзвонили представники Сьоміна, хотіли купити Кендзьору в «Локомотив». Наскільки я знаю, з Кендзьорою говорили, він сказав: його в «Динамо» все влаштовує, але зробіть пропозицію, від якого я б не міг відмовитися. Ось така була розмова. Паперів у мене ніяких не було.

Ще були пропозиції в цьому сезоні по Гонсалесу. Ми його продали. 50% – за 5 млн. Ось як можна продавати? Продали його в Парагвай. Перший транш повинен був прийти 15 квітня. Вони навіть на зв'язок не виходять. Ми пішли в ФІФА. У контракті написано: 5 млн розписано на 2 роки. Який це бізнес хороший.

Ми за нього свого часу сплатили, по-моєму, 9 млн з чимось. Перший транш повинен був бути 15 квітня. Ми почекали місяць і пішли в ФІФА. У контракті записано: якщо перший транш прострочений на 40 днів – штрафні санкції такі-то. Плюс вся сума повинна бути сплачена відразу. Впевнений, ми виграємо це, як і по Че-Че. Що вони роблять? Замість заплатити і намагатися з нами домовитися – вони йдуть в Лозанну. Відтягують час. Але програють. Так було і з Андре. І вони по ньому заплатили на 1,5 або 2 млн більше в кінцевому підсумку. Вони затягують, продають якогось свого бразильського футболіста, отримують гроші і розраховуються. Ось вам вся схема.

Брат і війна

Брат мені допомагає. У нього величезний досвід, велика філософія. Він відійшов від клубного футболу, займався Євро-2012. Реально він мені допомагає, підтримує, іноді критикує.

У мене немає ніяких політичних поглядів. Війну треба припинити. Проти кого ми воюємо? Ми воюємо проти Росії. Брат і його партія не визнає? Я ж не брат, я висловлюю свою думку. Якщо ми приберемо російських найманців, можливо, це не сама армія, то нам буде простіше повернути наші землі.

І в політику я ніколи не збирався і не піду, бо не хочу брехати. Знаєте, як кажуть: всі політики брешуть, всі до єдиного. Напевно, і мій брат бреше там, де вигідно. Так воно працює. І у Франції, і скрізь.