Велич іспанського футболу: Ель Класіко, коронавірус і гостинна Месталья

Що б ви сказали, якби в п'ятницю о 17:00 вам запропонували збирати речі і їхати за 3,5 тисячі кілометрів на два футбольні матчі в іншу країну? Футбол зовсім не буденний, а той, де мріє побувати ледь не кожен вболівальник, незалежно від національності, раси, чи своїх особистих вподобань.

Це дійсно була пропозиція, від якої не можна відмовитися, і рішення прийняти з рук Морфея червону таблетку було прийняте протягом кількох миттєвостей.

Попереду чекали два матчі іспанського чемпіонату «Валенсія» – «Бетіс» і «Реал» – «Барселона». Звісно, головної стравою мало стати Ель Класіко, яке з року в рік не перестає бути головним протистоянням клубного футболу на планеті. Але підготовчі роботи із ознайомленням з Ла-Лігою розпочалися все ж на середземноморському узбережжі.

Фантастична Месталья і колишня команда Романа Зозулі

З першого погляду Валенсія причарувала своєю неймовірно приємною для ока архітектурою, широкими вулицями і величезною кількістю пальм. Після +4 в Києві температура піднялась на 20 градусів, хоча офіційно це ще був останній день зими. Вдалося трохи змочити ноги в морі, справжні сміливці навіть не побоялися скупатися. Відважні люди.

Головне питання полягає в тому, як виживати в такому кліматі влітку із загальною тенденцією підняття температур в світі. Сієста – це, звісно, прекрасно, але далеко не панацея.

Загалом краса міста трохи відтягнула увагу від футболу, в Мадриді цього не сталося з інших причин. Але про це трохи нижче.

«Месталья», на якій приймає своїх суперників «Валенсія», була збудована в 1923 році, але завдяки великій кількості реконструкцій ще тримає вигляд сучасного стадіона. Більше того, займає надзвичайно малу площу як для арени з місткістю в 55 тисяч глядачів. Якщо чесно, сидячи в центрі, на око здається, що трибуни стадіону можуть вмістити не більше 40 тисяч глядачів. Ось така оптична ілюзія.

Безпеку на підступах до арени забезпечувала поліція та спеціальні загони спецпризначенців. Тут були і шоломи, і щити, і кріпові автозаки. Але особливу естетичну насолоду можна було отримати, споглядаючи жіночу кінну поліцію.

Варто зазначити, що арена має безліч виходів та входів по периметру, що забезпечує неймовірну легкість проходження контролю. На матчі з «Бетісом» трибуни були заповнені відсотків на 75 (за офіційними даними 37,5 тисяч), але при цьому жодної тисняви як в проходах, так і на підступах не було. Іспанці вболівають пристрасно, але особливої різниці з українськими поєдинками не відчувалося. Але в нас так буває тільки на топових матчах, тому є куди рости. Більшу частину часу фан-сектор затягував пісні, вболівальники створювали звукові коливання лише під час більш активних моментів.

Не обійшлося і без традиційного для українського футболу лузання насіння. Можливо, масштаби були трохи меншими, ніж на українських аренах, але плювалися, як і в нас, собі під ноги. Іноді летіло і на спину тим, хто сидів попереду. Класика жанру.

Окремо варто відзначити нумерацію крісел на «Местальї». З центру ряду вліво ідуть непарні номери, вправо - парні.

Чимало «приємних» слів отримав на свою адресу арбітр матчу. Майже кожне рішення судді супроводжувалося свистом і викриками в стилі «puta» і так далі по списку.

Матч був досить нудним в ігровому плані до фантастичного голу Гамейро, після чого гості побігли відігруватися і кожна з команд відзначилася ще по одному разу.

Що приємно, вболівальники «Бетіса» абсолютно без страху в повній екіпіровці могли безпечно ходити по вулицях. Гостей із Севільї прийняли досить спокійно, особливо на них мало зважали після своєї перемоги.

Особисто мені приємно було побачити в грі Хоакіна Санчеса, хоча особливої погоди він і не робив. В 38,5 років грати на високому рівні вдається не кожному гравцеві, особливо на його позиції. Ще досі в пам'яті матчі «Динамо» проти «Валенсії» в 2009 році, коли в складі саме «кажанів» в легендарній команді із Вільєю, Сільвою, Матою, Морієнтесом й іншими виступав Хоакін. Тепер він грав за свій рідний клуб проти ще одного, в якому провів п'ять років. Загалом іспанці дуже люблять вихованців своїх футбольних шкіл, найбільших оплесків під час заміни заслужив 20-річний Ферран Торрес, який з 2006 року знаходиться в структурі «помаранчевих».

Коронавірус? Ні, не чули

Жодного вболівальника в захисних масках побачити не вдалося, хоча в аеропорту їх було достатньо. Що цікаво, Валенсія наразі вважається епіцентром коронавірусу в Іспанії, адже близько півтори тисячі вболівальників побували на виїзді в Мілані (грали з «Аталантою» в Лізі чемпіонів). Як вдалося дізнатися, після цього захворіли близько 50 фанатів «кажанів».

Мадрид – столиця імперії

Трансфер з Валенсії до Мадрида вийшов найкращим за всю поїздку. Потяг, швидкість якого досягає 300 км/год, подолав досить значну відстань між містами менш, ніж за 2 години. Нам про це поки тільки мріяти.

Столиця Іспанії зустріла сірими хмарами, монументальною архітектурою і неймовірною чергою з таксистів. Колісниці на дахах, колісниці на арках, фонтани з колісницями – це все невід'ємна частина міського пейзажу.

На відміну від Валенсії, в Мадриді задовго до початку відчувалась атмосфера наближення захоплюючого футбольного дійства. Сотні вболівальників обох команд гуляли в центрі міста, фотографуючись з прапорами своїх країн. Ель Класіко – це вже давно не внутрішні розбірки, а такий собі ентертеймент на експорт. Занадто багато вболівальників обох команд знаходяться по всьому світу і занадто мало глядачів, як для такого дійства, можуть вмістити як «Сантьяго Бернабеу» (81 тисяча), так і «Камп Ноу» (майже 100 тисяч).

Домашня арена «Реала» за загальними архітектурними особливостями зовсім не відрізняється від того, що можна побачити в місті. Вся та ж помпезність зберігається і тут, арена ніби створена для того, щоб людина відчувала себе маленькою комахою на фоні величної споруди.

Існує міф, що дістати білети на матчі «Реала» і «Барселони» майже нереально. Як мінімум, за адекватною ціною. Але це не так. Якщо мати сміливість дочекатися початку поєдинку, то навіть в перекупників можна забрати білети за ціною в 100 євро. Ходять легенди, що буває й дешевше, але це не точно. Якщо ж брати задовго до початку, то будьте готові віддати на менше 400.

Під час матчу всередині все оживає і не зупиняється ні на одну хвилину. Якщо порівнювати з реаліями нашого футболу, то щось подібне не тільки після забитих голів можна побачити лише на «Арені Львів» під час матчів збірної. Як і у Валенсії, найбільше фани ненавидять арбітра і симуляції (з їхньої точки зору) суперників. Під час таких моментів лунає лайка, перекривлені стогони, також в арсеналі кожного вболівальника присутня відповідна жестикуляція. Хвилі стадіоном не пускають, в дудки також не дують. Зате співають, але до Англії їм ще далеко.

Під час другої зустрічі в цьогорічному розіграші чемпіонату Іспанії «Реал» виглядав краще за «Барселону», хоча Мессі і компанія в першому таймі також мали непогані шанси, щоб відзначитися. Але головна зірка іспанської першості зіграла відверто слабкий матч. Ліонель мав як мінімум дві нагоди, але не зміг забити гол в сьомому підряд виїзному матчі «синьо-гранатових», чого не траплялося з 2006 року. І хоча Мессі вийшов на друге місце за кількістю матчів в історії Ель Класіко (42, перший Серхіо Рамос, у якого на один поєдинок більше), навряд чи його втішить цей статистичний факт.

Неймовірний пресинг «Реала» в другому таймі дав плоди і на 71-й хвилині Вінісіус Жуніор відкрив рахунок в матчі, не без допомоги Крооса, який показав куди бігти, а також не без допомоги Піке, який скоригував траєкторію м'яча в ближній кут тер Штегена. До речі, Вінісіус трохи навіть перевершив досягнення Мессі, забивши гол в рамках Ель Класіко в більш юному віці. І хоча різниця складає менше місяця, але про це сміливо можна буде розказувати онукам.

Другий гол прийшов з такого ж гострого, але протилежного кута. Відзначився Маріано, який попереднього разу грав у матчі Прімери ще в травні 2019 року. Трибуни несамовито раділи, останнього разу вони бачили перемогу над «Барсою» на рідному стадіоні в рамках чемпіонату ще в 2014 році.

Після матчу фани ще довго аплодували своїм улюбленцям і співали пісень на вулицях та в метро. Поліцейські не дозволяли наближатися до виходів, звідки команди покидали арену, а привид фіналу ЛЧ-2018, який проходив в Києві, готував свій автобус до відправлення.

***

Репортаж підготовлений за сприяння компанії «Епіцентр К», яка організувала поїздку на обидва матчі чемпіонату Іспанії.

Рік тому «Епіцентр» та «Фонд Реал Мадрид» підписали договір про співпрацю. І тепер громадська організація «Епіцентр – дітям» створює в Україні школи «Фонду Реал Мадрид». Такі школи вже працюють в Тернопільській, Хмельницькій та Київській областях. В них займаються близько 500 дітей, де вони вдосконалюють знання шкільних предметів та вчаться грати у футбол та баскетбол.

Володимир КЛЕПАЧ з Іспанії