Хіт-парад року: Шевченко і Ломаченко, Україна U-20, дебют Усика і расизм

В рамках підведення підсумків 2019 року Sport.ua склав свій хіт-парад в різних номінаціях, включаючи найкращого спортсмена року, трансфер року, скандал року і так далі.

Спортсмен року: Василь Ломаченко

Головна номінація, і визначити найкращого в ній було дуже непросто: рівноцінних претендентів було дуже багато. Однак вибір все ж пав на Василя Ломаченка. У 2019 році «Хай-тек» провів два бої: 12 квітня за чотири раунди знищив Ентоні Кроллу, а 31 серпня здобув набагато складнішу перемогу рішенням суддів над Люком Кемпбеллом. У другому бою року Лома додав до своїх титулів за версіями WBA і WBO в легкій вазі ще й пояс за версією WBC, наблизившись до мети - стати абсолютним чемпіоном світу.

Для Ломаченка 2019 рік не був якимось особливим: просто ще один рік успіхів, загального захоплення і визнання в світі боксу. Проте, більш гідної кандидатури на роль Спортсмена року придумати складно: Василь - суперзірка планетарного масштабу в одному з найпопулярніших видів спорту в світі.

Трансфер року: Ярослав Ракіцький в «Зеніті»

В кінці січня інформаційний простір розірвала новина про те, що захисник «Шахтаря» і збірної України Ярослав Ракіцький за 10 млн євро перейшов в «Зеніт». Перехід будь-якого українського футболіста в Росію останніми роками викликає великий резонанс, однак жоден з цих трансферів не викликав такого ажіотажу в суспільстві, як перехід Ракіцького. Чому? По-перше, це те, що Ярослав - поки що найіменитіший український гравець, який поїхав до Росії, по-друге - його, м'яко скажемо, не патріотична політична позиція і вкрай неохоча гра за збірну України. І перехід в російський клуб - вчинок, який дуже гармонійно вписувався в той образ, який Ракіцький створив собі в українському суспільстві.

За переходом в «Зеніт» було відсторонення Ракіцького від матчів за збірну України. Трансфер в «Зеніт» і відсторонення Ракіцького від збірної стали однією з найбільш обговорюваних тем року як в Україні, так і в Росії: висловити свою думку з цього приводу вважала за обов’язок величезна кількість людей, які мають хоч якийсь стосунок до світу футболу. Як тільки тема Ракіцького почала поступово йти з перших шпальт ЗМІ, на початку листопада сам захисник вдихнув в неї друге життя, оголосивши про відхід зі збірної, куди його вже рік як не викликали. В результаті тема Ракіцького була на устах всієї футбольної України практично весь 2019 рік. Можна як завгодно ставитися до Ракіцького як гравця і як до особистості, але навряд чи можна заперечувати той очевидний факт, що його трансфер став найбільш резонансним в українському футболі в цьому році.

Скандал року - расизм

На жаль, спортивний рік в Україні не обійшовся без гучного скандалу, пов'язаного з расизмом. Під час матчу «Шахтар» - «Динамо» вболівальники київського клубу вигуками ображали гравців суперника Тайсона і Дентіньо. Найбільш бурхливо на це відреагував Тайсон, який запустив м'яч у бік трибун, показав фанам непристойний жест і був вилучений.

Сам епізод отримав дуже об'ємне висвітлення, в тому числі в ЗМІ Бразилії, Великобританії та Італії, що не додає позитивного іміджу нашій країні.

Київський клуб, незважаючи на дивні пояснення фанів з приводу імітування звуку не мавп, а сов, отримав штраф і дискваліфікацію стадіону на 1 матч.

Дуже важливо, що Тайсона підтримали і футболісти «Динамо», і інші гравці і тренери УПЛ, а також наставник збірної України Андрій Шевченко. Сподіваємося, в 2020 році таких інцидентів у нас в країні буде якомога менше.

Дебют року - Олександр Усик

Український боксер Олександр Усик домінував у крузервейті, зібрав там всі титули і вирішив йти в суперважку вагу, де відразу ж почали говорити про бої з Ентоні Джошуа, Деонтеєм Вайлдером і іншими. Обговорювали топ-боксерів, а розім'ятися і дебютувати було вирішено на Карлосі Такамі. Бій було призначено на травень цього року, проте в результаті його спершу перенесли, а потім скасували через травму українця.

Буквально до кінця серпня була інформація про переговори з Такамом, але суперник змінив промоутера і погодив інший поєдинок. Усик же почав готуватися до поєдинку з Тайроном Спонгом, але і тут нічого не вийшло через провалений допінг-тест. При цьому пізніше Спонга визнали «чистим», але було вже пізно, а Усик за 4 дні до поєдинку дізнався, що йому належить битися з Чаззом Візерспуном.

Мало кому відомий боксер очікувано не доставив Усику проблем, і важливо, що дебют в новій вазі просто відбувся. Шкода тільки, що між двома боями Усика пройшло аж 11 місяців. Будемо сподіватися, наступний поєдинок відбудеться вже навесні, а в суперниках буде як мінімум Дерек Чісора.

Повернення року - Євген Коноплянка

Це було вкрай несподівано. Майже все літо говорили про те, що Євген Коноплянка з «Шальке» піде в чемпіонат Туреччини, де гравець з таким досвідом ще досить довго міг би виступати на високому рівні і показувати себе в непоганій першості. Однак хавбек досить несподівано вибрав варіант з поверненням в Україну. Очевидно, це в тому числі стало можливим завдяки вигідному контракту з «Шахтарем» на 3 роки для 30-річного гравця.

Не відразу, але досить швидко Євген став одним з основних гравців «Шахтаря»: в УПЛ гравець з вересня провів 10 матчів, забив 2 голи і зробив 2 асисти, а в Лізі чемпіонів у нього 4 зустрічі і 1 гол.

Напевно, хотілося б ще бачити Коноплянку в найсильніших чемпіонатах Європи, але саме повернення в Україну вийшло цікавим.

Команда року - Україна U-20

Для багатьох уболівальників кращою командою року напевно стала національна збірна України, проте вона ще нічого не виграла і тільки готується до Євро-2020, а ось Україна U-20 несподівано для абсолютної більшості експертів і вболівальників стала чемпіоном світу. Втім, для самих гравців це не було сенсацією.

Нещодавно лідер команди захисник Валерій Бондар розповів, що ще до турніру футболісти зібралися і домовилися про мінімальне завдання - вихід у фінал. Зараз це можна розглядати, як красиву казку, але найголовніше, що хлопцям дійсно вдалося добути трофей. Мабуть, найскладнішим на шляху до тріумфу став півфінал з Італією, де супернику в кінці не зарахували гол, але, в цілому, Україна провела турнір дуже рівно і якісно.

Радує, що багато гравців чемпіонської команди вже активно грають в УПЛ. Денис Попов і Валерій Бондар закріпилися в «Динамо» і «Шахтарі» відповідно, Юхим Конопля отримує практику в «Десні», а Сергій Булеца і Владислав Супряга - в «Дніпрі-1». Сподіваємося на більше для Георгія Цітаішвілі, Данила Сікана і інших футболістів, а також тренера Олександра Петракова.

Наставник заслужив спробувати себе на більш високому рівні.

Тренер року - Андрій Шевченко

Тут було два реальних претенденти. Андрій Шевченко та Олександр Петраков, але збірну U-20 ми відзначили окремо, тому найкращим наставником року очікувано став Шевченко. Незважаючи на всю критику після призначення тренера, а також невдалий відбір до чемпіонату світу-2018, Шевченко залишився на чолі збірної і показав свою перспективу. Найприємніше, що національна команда почала грати в сучасний футбол, за яким цікаво спостерігати.

Здорово, що збірна зуміла виконати завдання виходу на Євро, але при цьому в складі є велика кількість молодих футболістів, які і близько не вийшли на свій пік. Це команда не на один і навіть не на два відбори до великих турнірів, і це не може не радувати. Питання в тому, хто буде працювати зі збірною після Євро-2020.

Так чи інакше, будемо сподіватися, що через рік у нас знову буде можливість розглядати Шевченка, як найкращого наставника країни.

Прорив року - Інгулець

Можливо, минулий розіграш Кубка України вже забувся, але варто нагадати про досягнення скромного «Інгульця». Вперше в історії турніру команда Першої ліги зуміла пробитися до фіналу, в тому числі обігравши по шляху представників УПЛ «Маріуполь», «Карпати» і «Зорю». Команда в фіналі без варіантів поступилася «Шахтарю», але точно зуміла заявити про себе.

У минулому сезоні «Інгулець» не зміг вийти в УПЛ, однак зараз колектив Сергія Лавриненка претендує на еліту. Клуб будує новий стадіон і ставить за мету підвищення в класі. Так що, можливо, в 2020 році ми не перестанемо обговорювати «Інгулець».

Сенсація року: Золото Підручного на чемпіонаті світу з біатлону

Лютневий чемпіонат світу з біатлону в Естерсунді став історичним для збірної України: наша країна вперше завоювала золото в чоловічій програмі. Дмитро Підручний приїхав на ЧС у відмінній формі, і в спринті посів найприкріше місце - четверте. Удвічі прикро було тому, що володарю бронзи, Кінтену Фійону Майє, Підручний програв всього 0,3 секунди. Тоді здавалося, що уродженець Тернополя упустив свій єдиний медальний шанс.

Якщо хтось ще плекав надії на медаль, то перша стрільба лежачи в гонці переслідування, здавалося, їх убила: два кола штрафу. Однак далі все було як в казці: Підручний працював безпомилково, в той час як його конкуренти мазали один за іншим. Перед останньою стрільбою здавалося, що у Дмитра є шанс на якусь медаль, але ніяк не на золото. Однак непереможний Йоханнес Бьо допустив відразу три промахи, помилялися і всі інші суперники Дмитра, в той час як українець провів стрільбу, по якій можна писати підручники і вийшов на останнє коло лідером з 15-секундним запасом над Бьо-молодшим.

Утримати навіть таку перевагу над володарем ураганної швидкості на лижні було дуже складно, але Дмитро зумів вистояти і приніс Україні історичну перемогу. Так, до цього успіху у Підручного були потрапляння до топ-5 на етапах Кубка світу, однак, будемо відверті, в такий тріумф не вірив ніхто.

Подія року: Вихід збірної України на Євро-2020

2019 рік став беззаперечно кращим в історії збірної України. Команда Андрія Шевченка зуміла вийти у фінальну стадію Євро-2020. Цей чемпіонат Європи буде вже третім поспіль для збірної України, тому саму по собі цю подію складно назвати історичною. Набагато важливіше те, ЯК команда Андрія Шевченка оформила вихід у фінальну стадію турніру.

2019 рік - перший в історії, який збірна України завершила без поразок: команда не програвала ані в офіційних матчах, ані в товариських. Підопічні Андрія Шевченка достроково забезпечили собі вихід на Євро, при чому, зробили це завдяки блискучій перемозі в Києві над фаворитом групи - збірною Португалії, чинним чемпіоном Європи і переможцем Ліги Націй. Перемога над Португалією, поряд з домашнім розгромом збірної Сербії 5:0 у Львові, стали найкращими матчами збірної України за період правління Шевченка, якщо не за всю історію.

У 2019 збірна України воістину зуміла об'єднати навколо себе всю країну і змусити в себе повірити. Тепер ми їдемо на Євро з небезпідставними сподіваннями на успішний виступ. Можна скільки завгодно описувати якість гри збірної України за допомогою статистичних даних, але ніякі цифри не зможуть передати тих емоцій, які збірна подарувала українським уболівальникам в 2019 році, і яке почуття впевненості вселила на рік прийдешній.

Розчарування року: «Динамо» (Київ)

Якщо збірна України в 2019 році дарувала українським любителям футболу радість, то київське «Динамо» - суцільне розчарування. Провальні трансфери, виліт з єврокубків, набридла всім зміна одного «динамівського серця» іншим на посаді головного тренера - саме цим запам'ятається 2019 рік у виконанні «Динамо».

Минулий рік став одним з найгірших, якщо не найгіршим, в сучасній історії «Динамо». І якщо до того, що в протистоянні з «Шахтарем» «Динамо» перетворилося на явного аутсайдера, фанати київського клубу вже давно звикли, то перша половина нового сезону подарувала абсолютно нові, ще більш неприємні відчуття.

Що ж це за відчуття? Наприклад, необхідність всерйоз боротися за друге місце з такими командами як «Зоря», «Десна» та «Олександрія». І лякає те, що в боротьбі з цими колективами «Динамо» більше не виглядає фаворитом. Як і в протистоянні з командами рівня «Мальме» і «Лугано» в Лізі Європи, звідки команда Олексія Михайличенка з ганьбою вилетіла після групового етапу.

Рекорд року: Ярослава Магучіх

У 2019 році в українській легкій атлетиці народилася нова зірка світового масштабу, і знову в жіночих стрибках у висоту. Йдеться про 18-річну Ярославу Магучіх, яка зуміла затьмарити Юлію Левченко. У вересні тінейджерка з Дніпра сенсаційно завоювала срібло чемпіонату світу, випередивши Левченко і програвши тільки домінатору цього виду програми - Марії Ласіцкене.

На шляху до срібла чемпіонату світу Магучіх двічі побила юніорський рекорд світу і зупинилася на феноменальній позначці - 2,04 м. На думку більшості фахівців, протриматися такий рекорд може дуже довго: тільки якщо сама Магучіх не зможе його побити. В кінці року Ярослава були визнана найкращою молодою легкоатлеткою світу, і хіба у когось є сумніви з приводу заслуженості цієї нагороди?

Молодий спортсмен року: Дарина Білодід

Рекорди в цьому році била і ще одна юна українська спортсменка - Дарина Білодід. 19-річна киянка в серпні вдруге поспіль стала чемпіонкою світу з дзюдо в ваговий категорії до 48 кг. Як і Магучіх, Білодід встановила рекорд: вона стала наймолодшою ​​в історії дворазовою чемпіонкою світу з дзюдо.

Приголомшлива зовнішність і видатні спортивні результати - у Білодід є все для того, щоб в найближчі роки стати такою ж суперзіркою українського спорту, як Еліна Світоліна або Юлія Левченко. Тим більше, що 2020 рік - олімпійський, і для Дарини це шанс заявити про себе ще голосніше.

Камбек року: «Шахтар» в Загребі

Виступ «Шахтаря» в нинішньому сезоні Ліги чемпіонів подарував масу емоцій: більшість матчів були напруженими і драматичними. Квінтесенцією всього цього став виїзд в Загреб в четвертому турі. Цей матч, як здавалося тоді, буде ключовим як для «Шахтаря», так і для «Динамо» з точки зору боротьби за вихід до плей-оф.

Станом на 90-ту хвилину матчу «Шахтар» поступався в рахунку 1:3, і здавалося, що команду Луїша Каштру не врятує вже нічого. Однак після цього сталося диво: спочатку Жуніор Мораес відіграв один м'яч на 90+3-й хвилині, а потім Андрій П’ятов помчав рятувати команду від поразки і заробив пенальті, який на 90+8-й хвилині реалізував юний Тете. Сценарій, якому позаздрить будь-який голлівудський фільм.

Ця нічия могла стати ключовою на шляху «Шахтаря» до плей-оф Ліги чемпіонів, однак з цим була не згодна «Аталанта», яка в останньому турі завоювала путівку в 1/8 фіналу в очній зустрічі з чемпіоном України в Харкові. Проте, сказати, що героїчні зусилля «Шахтаря» на останніх хвилинах в Загребі були марними, не можна, адже без цього камбека чемпіони України взагалі б залишилися без єврокубкової весни.