Безглуздо мірятися геніальністю. Мессі – подарунок Бога людству

Вік Букінгем, відомий колись англійський футболіст, а потім тренер, зробив собі хоч якесь ім'я в «Тоттенхемі». Але по-справжньому знаменитим цей англієць став після своєї легендарної фрази про Йохана Кройфа. «У футбольному плані Кройф - це подарунок Бога людству», - приблизно так охарактеризував Вік свого знаменитого сучасника, віддаючи належне нетутешньому таланту «летючого голландця». Через багато десятиліть словами Букінгема можна якнайкраще охарактеризувати і спадкоємця великого Кройфа - аргентинця Ліонеля Мессі. Замініть лише прізвище в фразі, і ніяких претензій до змісту не буде, адже правда? Більш того, при бажанні можна навіть стверджувати, що Лео багато в чому перевершив свого барселонського вчителя. Але зараз мова не про це. Погодьтеся, часом безглуздо мірятися геніальністю. Тим більше, якщо люди з різних поколінь і епох.

Слова Букінгема я згадав не випадково. Вони мимоволі спали на думку після того, як другого грудня в Парижі Лео Мессі отримав «Золотий м'яч» - головну індивідуальну нагороду в світі футболу. Уже вшосте у своїй видатній кар'єрі. Безперечно, Мессі гідний і цієї нагороди, і похвальних епітетів, і порівнянь з Кройфом. Та й іншими великими. Якщо головним критерієм успіху і спроможності вважати талант. А те, що Лео талант, точніше, суперталант, це безперечно. Напевно навіть для головних антагоністів Мессі - Роналду і «Реала». 

Твіттер Барселони. Ліонель Мессі

«Якщо ви хочете визначати найкращого футболіста світу, віддайте цей приз на вічне збереження Мессі» - приблизно так говорять і президент «Барси» Бартомеу, і головний тренер «блаугранас» Вальверде. І вони мають рацію цією своєю одночасною дитячою наївністю і дорослим очікуванням казки. Тому що футбол для тотальної більшості - це, перш за все, видовище, гра як така, втілена в голи і фінти краса. І ось за цими критеріями Мессі завжди був попереду планети всієї. І буде там до тих пір, поки сам захоче. Тобто, поки не піде на заслужений відпочинок. Право, ну не алогізм у вигляді збірної Греції на Євро-2004 нам усім згадувати хочеться, а скоріше сльози молодого Роналду, який не став тоді чемпіоном лише через непорозуміння. І, до речі, після того незрозумілого тріумфу представників Еллади на чемпіонаті континенту «Золотий м'яч» виграв не грек. А самі знаєте хто. З тієї простої причини, що зазначена вище: запам'ятовується не тільки результат, скільки її величність Гра.

Тільки от є одна невелика проблемка. Як і в будь-якій справі, події, явищу і навіть медалі, в лицьового боку знайдеться зворотний. У Мессі це буде Роналду, у збірної Греції зразка 2004 року - Андрій Шевченко, у Івана Грозного - Андрій Курбський, у Фрідріха Енгельса - Карл Каутський. І так далі. У зв'язку з цим не завжди зрозуміло, хто «аверс», але важливо, що завжди є і буде «реверс». Так ось, у новоспеченого володаря «Золотого м'яча» - 2019 теж є зворотна сторона медалі. Це, як нескладно здогадатися, Вірджіл ван Дейк.

Твіттер Ліверпуля. Вірджіл Ван Дейк і Ліонель Мессі

Дозволю собі нагадати, що «Золотий м'яч» - це нагорода найкращому футболістові континенту за календарний рік. Як правило, в роки серйозних футбольних заходів (чемпіонатів світу та Європи) ця нагорода дістається тому, хто так чи інакше засвітився на форумі. Так, це правило далеко не завжди спрацьовувало - перш за все через такий феномен, як протистояння Мессі - Роналду, але в минулому році, в принципі, спрацювало: володарем «М'яча» став капітан збірної Хорватії - головного відкриття, сенсації і одкровення ЧС-2018 Лука Модріч.

Але в нинішньому календарному році подібного рівня турнірів не було. Тому, окрім талантами, потрібно мірятися «Лігою чемпіонів». Ну і, на худий кінець, своїми національними першостями. І якщо порівнювати, визначати за цими критеріями, то Ліонель Мессi не буде головним претендентом на «першу ніч». Ван Дейк провів блискучий сезон і в Лізі чемпіонів, і в АПЛ, і в Лізі націй (в останньому змаганні Мессі не міг брати участь за визначенням, але ж провини ван Дейка в цьому немає). Ван Дейк виграв Лігу чемпіонів, і, що важливо, а, точніше, показово, саме «Ліверпуль» ван Дейка епічно вибив «Барсу» з Мессі в півфіналі ЛЧ. Може, цей аргумент вже встиг набити оскому всім, але повторюся: і в ЛЧ, і в АПЛ ван Дейк нікому не дозволив обіграти себе один в один. Для захисника це головний критерій з точки зору індивідуальних дій. Як голи, передачі або фінти для форварда. Голландець не виграв чемпіонат Англії, це правда. Але він став найкращим футболістом АПЛ за різними версіями. І його команда претендувала на титул до останнього туру, що говорить про божевільну конкуренцію в АПЛ.

І в цьому сезоні претендує теж. І так, якщо порівнювати рівень нинішньої англійської Прем'єр-ліги і Ла-ліги, порівняння буде явно не на користь чемпіонату Іспанії. Минулий сезон в Примері був не найяскравішим і конкурентним: «Реал» випав з чемпіонської гонки вже в її дебюті, «Атлетіко» так і не зумів стати «другою силою», «Барса» правила балом безроздільно. Знову-таки, це не вина Мессі, що так вийшло. Це скоріше його біда - якщо зважити на те, що сталося з іспанськими клубами в минулій ЛЧ.

Твіттер Барселони

Загалом, якщо резюмувати, футбольний рік, що минає, з точки зору закономірностей, логіки та й значущих трофеїв, чого вже там, володарем «Золотого м'яча» мав би стати ван Дейк. До речі, ось вона проза життя: раніше, коли «Золотий м'яч» визначався дуетом ФІФА і «Франс Футболу», багатьох діставала формула, по якій визначався найкращий. Вважалося, що капітани збірних і головні тренера часто ставлять галочки проти того чи іншого прізвища за традицією, ставши мимовільними заручниками магії певних імен. Тоді здавалося, що ось якщо повернеться старий-добрий варіант з голосуванням виключно спортивних журналістів, подібних казусів не буде. Або, принаймні, стане менше. І перемога Модріча в минулому році начебто довела, що «Золотий м'яч» на правильному шляху.

Але в 2019-му все знову повернулося на круги своя. Найкращим футболістом Європи став геній, для якого рік, що минає, був не найкращим. У нього були роки і трохи краще. Явно краще. Але магія імені, але магія його Гри все ще чарує, все ще заворожує. Його гол зі штрафного в першому півфіналі проти «Ліверу» запам'ятався всім набагато більше, ніж феноменальний камбек мерсисайдців на «Енфілді» у другому півфіналі. У цьому безумовно щось є. В першу чергу - незнищенна віра в Діда Мороза, який все одно найкращий з усіх, тому що Новий Рік - найкраще з усіх свят. А ще це відчуття того, що живеш з творцем цієї краси в один час. Ось ця причетність, можливість споглядати на власні очі «подарунок Бога людству» і дозволяють Мессі не тільки домінувати, але і вигравати в плебісцитах.

Напевно, це правильно. Але не завжди логічно.

Валерій ВАСИЛЕНКО