Євген КОНОПЛЯНКА: «Дружина каже, що мене іноді заносить»

Півзахисник донецького «Шахтаря» Євген Коноплянка розповів про свої емоції після повернення в український чемпіонат:

 

– Чемпіонат України цікавий або це дійсно сумне видовище?

– Я повернувся на Батьківщину. Я скучив за Україною. Може, через деякий час зміню свою думку, не виключаю. Але зараз я отримую задоволення від поїздки в будь-яке місто чи село.

 

– Емоційно складно налаштуватися на матчі чемпіонату України, де три яблука на стадіоні, і ті підгулялі, які прийшли заради Коноплянки?

– Поки настрій є. Повторюся, можливо, через рік-другий, якщо виграю тут все, що тільки можна, відповім по-іншому.

 

– Коли вас останній раз вичитували? Хто це був – тренер, дружина, батьки?

– Та хто мене може лаяти?! Мене можуть тільки поправити. Дружина знає, що я з характером. Вона робить зауваження, але не лає. Мені краще не пхати, а поправляти.

 

– Остання книга, яку ви прочитали?

– Читав один із творів Агати Крісті. Половину тільки прочитав. Важко йшла, тому що весь час думав, в яку команду перейду. Я виходив в парк, щоб почитати, відволіктися, але не виходило. Букви в одне око влітали і через інше вилітали. Коли голова неспокійна, складно сконцентруватися.

 

– Назвіть п'ять речей, які роблять вас щасливими?

– Діти. Раніше, коли не було своїх дітей, а мені говорили, як це здорово і чудово, думав – мовляв, що ви мені тут розповідаєте. Вважав, люди таким чином заробляють собі плюсик, щоб здаватися хорошими батьками. Тепер, маючи двох дітей, суджу вже як вони. Батьки правду кажуть. Вони люблять і цінують своїх нащадків. Йдемо далі. Батьки, звичайно. Футбол. Що ще? Кажуть, що сім'я повинна бути ситою. Тому фінанси теж роблять погоду. Гроші в будь-якому випадку важливі. Потрібно, щоб їх було достатньо. І п'яте – мій будинок. Це те місце, куди приємно повертатися.

 

– Від якої риси характеру позбулися б?

– Вміти і відчувати, коли потрібно вчасно зупинитися. Я знаю, що мені не подобаються люди, які багато говорять або які говорять дурні речі.

 

– Коли-небудь напивалися вщент – щоб прокинутися вранці, подивитися в дзеркало і згадати: «Ось це я вчора дав»?

– Усі ми люди. У всіх такі моменти були. Більш детально? Не для публіки.

 

– Ви вже приміряєте подумки на себе піджак тренера?

– Рано. Багато хто задає питання, що далі, а чи не подумати мені щодо бізнесу... Я відповідаю всім: «Спокійно, цінуйте сьогоднішній день. Не метушіться»! Звичайно, є просунуті люди, які будують плани на роки вперед, і все-то у них відбувається, як задумали. Але мені здається, такою людиною потрібно народитися. Я кайфую і насолоджуюся сьогоднішнім днем! Мені вже тридцять, і клацнути пальцем не встигнеш, як роки пролетять. Після Іспанії я зрозумів, наскільки важливий день, в якому живу, і як правильно отримувати від нього задоволення! Може бути, років через три я і почну будувати плани на майбутнє.

 

– Відкрийте нам якусь свою таємницю!

– Я нічого такого навіть в Інстаграмі не викладаю, а вам таємницю подавай (сміється). Відповім так. Мене іноді заносить. Дружина мені робить зауваження – мовляв, я щось не те сказав чи висловився в грубій формі. Їй з боку видніше, хоча мені може здаватися по-іншому. Я це вислухаю, обдумаю, переосмислю і виправлю. Дуже важливо дивитися на себе з боку іншими очима. Це до питання про характер. У всіх є мінуси. Потрібно їх усувати. А секрети я не люблю розповідати. Це мій внутрішній світ, моє життя і стосується тільки мене і моєї сім'ї. Те, що викладаю в Інстаграмі, і вважайте моїми маленькими секретами.