Шевченко знайшов, ким замінити Степаненка. Іванісеня – ідеальний варіант

Виступ «Зорі» в нинішньому розіграші української Прем'єр-ліги - найвище задоволення. Після відходу Юрія Вернидуба луганська команда не покотилася вниз, як багато хто передрікав, а навпаки, знову повернулася на рейки прогресу, з яких раптово зійшла в останні місяці перебування біля керма колишнього головного тренера. Віктор Скрипник по-своєму і до дрібниць все налаштував в команді і тепер вона - одна з найбільш цікавих та видовищних в чемпіонаті України. Трохи статистики - по середньоматчовому володінню м'ячем «Зоря» друга в лізі після «Шахтаря», за кількістю ударів - друга, але вже після «Динамо», за інтенсивністю ведення єдиноборств та пресингу - перша. Так само як в лідерах УПЛ луганчани і за пасами з просуванням - статистичному компоненту, який досить добре відображає (хоча і з певними обмовками) прагнення команди грати в атакуючому стилі.

Зміни на краще, що відбулися в «Зорі», помітили, мабуть, всі шанувальники вітчизняного футболу. Однак далеко не всі зуміли розглянути футболіста, який грає одну з ключових ролей в організації гри луганчан. Мова про центрального півзахисника Дмитра Іванісеню, якого напередодні нарешті й абсолютно заслужено викликали в розташування національної збірної України на найближчі поєдинки проти Естонії та Сербії. Факс на Іванісеню з головної команди країни прийшов вперше, а тому для Дмитра цей виклик став дебютним. Це означає, що футболісту пора думати над тим, яку пісню він буде виконувати на обряді посвячення, який став при Шевченку традиційним, а нам з вами - детальніше познайомитися з кар'єрою та ігровими якостями Іванісені.

«Шахтар», «Іллічівець», «Динамо»...

Дмитро Іванісеня є уродженцем Кривого Рогу, а шлях у футболі починав в академії «Шахтаря». Традиційно для молодих гравців донецького клубу хавбек спершу повинен був пройти «обкатку» в «Іллічівці». Туди Іванісеню «гірники» віддали влітку 2016 року на правах річної оренди. У стані приазовців, які виступали на той момент в Першій лізі, Дмитро практично відразу ж отримав роль основного футболіста, тому як його здібності були чудово відомі Валерію Кривенцову, який очолив «Іллічівець» влітку 2015 року, а до того працював з юніорами «Шахтаря».

Однак у Першій лізі Іванісеня встиг провести за «Іллічівець» тільки 9 матчів, після чого 3 жовтня 2015 року в матчі проти «Полтави» отримав травму хрестоподібних зв'язок коліна. Лікування надовго вибило хавбека з ладу, а влітку 2016-го у нього закінчився контракт з «Шахтарем», продовжувати який в донецькому клубі не стали. Втім, керівництво «Іллічівця» вирішило надати Іванісені другий шанс, уклавши з Дмитром уже повноцінний контракт терміном на один сезон.

ФК Зоря. Дмитро Іванісеня

Щоправда, колишньої довіри з боку тренерського штабу «Іллічівця» Іванісеня вже не отримав. Справа в тому, що влітку 2016 року приазовців очолив Олександр Севідов, який не бачив для хавбека місця в складі своєї команди. Іванісеня зіграв в 6 поєдинках Першої ліги, «назбиравши» в них лише 234 хвилини. Для підтримки ігрової форми Дмитро був змушений виступати за дубль «Іллічівця» в рамках турніру Другої ліги.

У зв'язку з цим ні для кого не стало сюрпризом, що влітку 2017 року, коли «Іллічівець» вийшов в Прем'єр-лігу, змінивши попутно назву в рамках закону про декомунізацію на «Маріуполь», контракт з Іванісенею не був продовжений і хавбек отримав статус вільного агента. У ньому Дмитро перебував аж до лютого 2018 року, коли й отримав пропозицію з-за кордону. У Іванісеню повірили в Грузії, завдяки чому в житті та кар'єрі хавбека після «Шахтаря» і його маріупольського клубу-сателіта вигулькнуло «Динамо». Що правда, не київське, а тбіліське.

Не можна говорити, що Іванісеня в складі «Динамо» Тбілісі відзначався в чемпіонаті Грузії, але роль ключового футболіста своєї команди у нього була. Крім того, Дмитро опинився в топ-5 сезону за кількістю передач в розріз (друге місце) і пасів в останню третину (п'яте місце). Переважно тренерський штаб грузинської команди використовував Іванісеню на позиції правого (трохи рідше - лівого) центрального півзахисника, але бували випадки, коли український універсал виходив навіть в центрі оборони.

Повернення в Україну

Розіграш чемпіонату Грузії проходить за системою «весна - осінь», а тому нинішній рік Іванісеня розпочав у складі тбіліського «Динамо», де відіграв до літа, після чого на правах вільного агента перейшов до «Зорі», яку якраз прийняв Віктор Скрипник. Контракт між луганчанами і 25-річним виконавцем розрахований на два сезони.

Буквально відразу ж стало ясно, що Іванісеня зумів сподобатися Скрипнику, який в даний момент не бачить жодних альтернатив для цього хавбека в опорній зоні. Так, в «Зорі» Дмитро грає дещо глибше, ніж в Грузії, але від цього коефіцієнт корисності футболіста анітрохи не зменшився. Навпаки, в стані луганчан Іванісеня тільки прогресує. Виконуючи величезний обсяг роботи, новоспечений гравець збірної України прекрасно справляється із завданням зв'язування між собою ланок оборони та атаки. Зокрема, за кількістю передач в останню третину поля Іванісеня є лідером нинішнього розіграшу УПЛ, перевершуючи навіть показник Тараса Степаненка (169 проти 143 відповідно).

До речі, про Степаненка. Розуміючи, що Тарас не зможе зіграти в заключному матчі відбору на Євро-2020 проти Сербії (нагадаємо, наш опорник отримав червону картку в поєдинку з Португалією), тренерський штаб збірної України логічно не включив футболіста в число викликаних на найближчі ігри. Але з самого початку не було в списку й Іванісені, якого Шевченко вирішив довикликати.

Очевидно, тренери збірної України до останнього розмірковували, хто саме допоможе їм замінити Степаненка, адже роль цього футболіста в сучасній «синьо-жовтій» команді неможливо недооцінити (варто згадати товариський матч проти Нігерії і ту кількість проблем, яка приходила з центральної зони збірної України). У підсумку вибір припав на Іванісеню й він абсолютно логічний. Наголошуємо, саме логічний, тому як правильний він чи ні, покажуть тільки найближчі ігри нашої команди. Тут вже все в голові, руках та ногах самого Іванісені.

Що може дати збірній України?

Перш за все, Іванісеня - надзвичайно працездатний гравець. Про кількість передач в останню третину в рамках УПЛ-2019/20 ми вже говорили вище, але слід підкреслити, що Дмитро - абсолютний лідер чемпіонату України і за загальною кількістю виконаних пасів. Всього на рахунку Іванісені їх 811, в той час як у Степаненка, що йде другим у цьому статистичному компоненті, - 795. І знову волею-неволею напрошується порівняння з Тарасом. Що ж, подивимося на більш розширені цифри.

Як бачимо, за більшістю позицій Іванісеня вже зараз не поступається Степаненку, а по грі на оборону навіть трохи перевершує Тараса. Але тут варто говорити про об'єктивний фактор - все ж «Зоря» в УПЛ обороняється більше, ніж «Шахтар», тому у Іванісені банально більше можливостей проявити себе при роботі на захист.

В іншому ж цифри Іванісені практично як під копірку зняті з аналогічних показників Степаненка. Зрозуміло, що Тарас - куди більш досвідчений виконавець, який має на своєму рахунку сумарно трохи більше сотні матчів у єврокубках та за національну збірну України, в той час як Дмитро може похвалитися тільки скромними 8 поєдинками в рамках Ліги Європи, та й то на попередніх її стадіях. Однак в нинішньому розіграші УПЛ (а вона цілком може виступати своєрідним мірилом, так як обидва згаданих гравця більшу частину матчів в сезоні проводять саме в ній) Іванісеня - єдиний, хто реально може змагатися зі Степаненком по більшості ключових для футболіста центральної зони статистичних показників. Хіба це не привід перевірити футболіста в збірній і надати йому настільки заслужений шанс?

Крім того, варто говорити і про спектр дій Іванісені на полі. У порівнянні все з тим же Степаненком, теплова карта гравця «Зорі» в поточному сезоні УПЛ більш різнобічна й широка. Іванісеня намагається трохи ближче грати до флангів, рівномірно приділяючи увагу переведенням гри на кожен з них.

Чи вийде у Іванісені зробити так, щоб нинішній виклик в збірну став початком регулярних туди запрошень? Покаже тільки час та робота самого Дмитра в складі головної команди країни. Однак скептикам варто згадати, що той таки Степаненко одним з ключових футболістів для «синьо-жовтих» став близько 5 років тому, коли йому було 25. Зараз стільки ж Іванісені. Так, Тарас свій перший досвід в збірній України отримав значно раніше, але варто робити поправку на рівень клубу, в якому був на контракті Степаненко. Іванісеня подібного привілею позбавлений, а тому пробивається в збірну через «Зорю», що гідно не меншої, а можливо, навіть більшої поваги.

Головне, щоб прогрес, який намітився в грі та діях Іванісені обов'язково отримав тенденцію до продовження. Але, схоже, зайвий раз нагадувати про це хавбеку не потрібно. Він вперше в своїй кар'єрі дійсно отримав шанс виступати на найвищому рівні. Маючи можливість порівнювати, і розуміючи, що таке, наприклад, Перша ліга, або ж піврічні «канікули» в статусі вільного агента, хіба можна собі уявити, що в такий період можливо знизити до себе вимоги і грати по накатаній? Навряд чи. А тому будемо готуватися до моменту, коли Іванісеня вперше приміряє футболку національної збірної України і побажаємо хавбеку скласти серйозну конкуренцію для Степаненка та інших футболістів, що часто викликаються до її складу, додавши приємного головного болю тренерському штабу нашої команди.