Чому Шевченку зараз не потрібен Мілан

Іноді сенсації народжуються на порожньому місці. Наприклад, якась команда терпить лихо, і співчуваючі - від уболівальників до журналістів - починають судорожно будувати плани і здогадки, як вивести її з кризи. Пропонуються не тільки шляхи, а й прізвища. Останні - навіть озвучуються. На кшталт «п'ять тренерів, які можуть очолити «Барселону» після відставки Вальверде». І в список цей можна утрамбувати кого завгодно. Якщо в конкретний - то від Хаві до Рональда Кумана. Може, фігуранти такого списку - ні сном, ні духом, але вони вже озвучені, стало бути, є про що поговорити.

Спочатку здавалося, що інтерес «Мілана» до персони головного тренера збірної України - ланка з вищезгаданого пазла. Адже видно навіть неозброєним поглядом, що колись знаменитий клуб зараз на дні, що Джампаоло не тягне, ось співчуваючі і намагаються знайти вихід. Журналісти La Gazzetta dello Sport просто розкинули пасьянс, хто міг би очолити «россонері» в разі відставки нинішнього бідолахи. І прізвище Шевченко намалювалося апріорі - аж надто близький Андрій до цього клубу, аж надто прив'язаний.

Поговорили - і забули? Ні в якому разі. Так уже збіглося, що вчора в Мілані на «Сан-Сіро» грали «Аталанта» та «Шахтар», а Шевченко, як тренер збірної, переглядав збірників в складі обох команд. А перед цим Андрій Миколайович повечеряв в компанії своїх друзів, зокрема з технічним директором «Мілана» Паоло Мальдіні. Повідомлялося, що на цій вечері нібито обговорювалися питання, не пов'язані з погодою в північній столиці Італії або колекціями мод. Інсайди одностайні в думці: Мальдіні розмовляв з Шевою на предмет можливої ​​співпраці. Тобто, кажучи по-простому, функціонер запропонував Шевченку очолити «Мілан».

Сам Шевченко в розмові з італійською пресою спростував можливість своєї появи в «Мілані». Принаймні поки що. Але знову ж всюдисущі італійські ЗМІ «протрубили» новину про те, що Шевченко погодився очолити «Мілан», але за двох умов. Перше - до роботи він готовий приступити не раніше листопада. Друге - він хоче поєднувати роботу в клубі і збірній.

Фото Instagram. 12 листопада 2018 года. Шевченко та Мальдіні під час вечері, присвяченій перемозі збірної України у своїй групі Ліги націй.

За інформацією італійців, незважаючи на те, що Андрій Миколайович вельми комфортно почувається на нинішньому робочому місці, можливість попрацювати з клубом в перспективі залишається його пріоритетним бажанням. А якщо мова йде про рідний клуб, з яким він шкірою зрісся, то тут перспектива із середньої може різко перетворитися в ближню.

Припустимо, що це все так. Навіть коли це все і не так. В тому сенсі, що Шевченко дійсно дуже хоче попрацювати з командою, яка не так давно зробила його зіркою світового футболу. Як би там не було, поганого в цьому нічого немає. Навіть навпаки - це ж чудово, якщо у людини є мрія. Тим більше, що, як би ми того не хотіли, Андрія на даний момент можна назвати скоріше громадянином Європи, ніж України - і за фактом, і за менталітетом. Тільки ось навіть якщо таких і подібних «за» набереться з десяток, Шевченку прямо зараз ніяк не можна переходити в «Мілан». І справа тут не стільки в патріотизмі, скільки в кармі.

Негоже кидати розпочате на півдорозі, навіть заради великої мрії. Навіть великим і знаменитим. Перевірено не один раз. Тому що в підсумку придбаєш набагато менше, ніж ризикуєш втратити.

Найближчий приклад - перехід колишнього тренера збірної Іспанії Лопетегі в «Реал». Хулен по частинах створював ту «фурію», і на ЧС-2018 вона мала знову вистрілити. Але за пару днів до старту Мундіалю наставник вирішив купитися на солодкі заклики Флорентіно Переса. У підсумку втратив і збірну, не отримав і «Реал». Бог же не фраєр, все бачить. Добре ще, що невдаху підібрала «Севілья». Але чи надовго?

Більш далекий за часом, але набагато ближчий нам приклад з Блохіним і збірної України. Олег Володимирович на чолі «синьо-жовтих» відмінно почав відбір до ЧС-2014, зігравши внічию на виїзді з Англією. Перспективи відкривалися майже райдужні, але Блохін вирішив піти на поводу своєї мрії. Він без роздумів погодився очолити київське «Динамо», кинувши розпочате в збірній за непотрібністю. Як підсумок - два наступні поєдинки - проти Чорногорії та Молдови - наша національна команда провалила. Але і тренер на новому робочому місці теж не процвітав. Як почав за упокій, так і закінчив. З біляшами в Полтаві, і четвертим підсумковим місцем у чемпіонаті. І скажіть, що не заслужив.

Шевченко зараз може виявитися в «шкурі» свого колишнього наставника по збірній: коли здається, що все добре, що практично все виходить, а якщо так, то вже можна пограти з долею в рулетку. Андрію Миколайовичу, не потрібно вам йти по чужих слідах, які ведуть в нікуди. У вас є прекрасна можливість довести почате до логічного завершення. А може і «переплюнути» свого екс-наставника в аналогічній іпостасі. Всього лише справ - почекати з десяток місяців. За цей час при правильному підході поряд з «Міланом» може намалюватися ще пара-трійка «мрій».

Але ось при неправильному - можна втратити все.

Валерій ВАСИЛЕНКО