Коноплянка в Шахтарі: дві вічності зійшлися в одну коротку мить

Можна по-різному ставитися до гендиректора «Шахтаря» Сергія Палкіна, але його слова про те, що можливі трансфери Коноплянки та Тайсона не пов'язані між собою - це чиста правда. Радісний українець прийшов в «Шахтар», сумний бразилець залишився в «Шахтарі», але це абсолютно не означає, що Каштру повинен буде вибирати когось з цих двох. Навпаки: місце в основі має бути гарантовано обом. Якщо, звичайно, з функціоналкою першого буде все в порядку. І з мотивацією другого.

***

Напевно питання ігрового впровадження Коноплянки в модель «Шахтаря» в усій цій раптовій історії аж ніяк не перше. І навіть не друге. Тому що гравець з характеристиками і чеснотами Коноплянки без особливих проблем і поневірянь повинен влитися в ігрову схему «гірників». Тому що Коно - нетиповий український футболіст. Швидше навіть навпаки: в ньому більше креативу і техніки, ніж сили і завзяття. За цими критеріями Євген більше схожий на Тайсона і компанію, ніж на Степаненка співтовариші. Та й грати вінгер нашої національної збірної в своєму новому клубі буде виключно на «рідній» позиції - лівого крайнього, тоді як Тайсон повинен буде зосередитися на функціях центрального розігруючого. У зв'язку з цим буде дуже цікаво подивитися на зв'язку Ісмаїлі - Коноплянка. Чомусь уже зараз здається, що ці двоє знайдуть спільну мову.

Зайвим підтвердженням того факту, що Коноплянці уготовано місце в основі «помаранчево-чорних», може служити орендне відрядження Фернандо в португальський «Спортинг». Ось з цим бразильцем покупка українця пов'язана безпосередньо, тому що як раз вони, ці двоє - гравці однієї формації. Але Фернандо ще молодий, і рівень Ліги чемпіонів він ще не тягне. Тому йому явно піде на користь не чужі атмосфера і середовище в досить сильному португальському чемпіонаті. А ось Соломону в зв'язку з цим пощастило менше. Саме Манор до приходу Євгена часто виконував роль лівого вінгера. Не без блиску виконував, але явно без стабільності. Напевно тепер ізраїльтянин стане гравцем ротації. Але він це може собі дозволити. З огляду на, в першу чергу, його ніжний вік.

***

Якщо продовжувати тему суто ігрової потреби цього трансферу, то її доцільність лежить на поверхні. Після останнього великого відходу легіонерів із «Шахтаря» (імені Бернарда і Фреда), атакувальна ланка чемпіонів України почала помітно підсідати. Особливо це простежувалося на міжнародній арені. Марлос часто травмувався, а навіть двожильного Тайсона не вистачало на всі проломи, що утворилися. Донеччани спробували вирішити проблему запрошенням чергового бразильського десанту, але він в силу молодості і недосвідченості поки що не здатний її вирішувати. Це мав бути трансфер серйозного, досвідченого і майстерного півзахисника. Коноплянка в ці критерії вписується ідеально. Причому за смішні гроші - три мільйони євро. Подейкують, що пару років тому «Шахтар» робив надцяту спробу придбати Коно, але тоді «Шальке» запросив порядку тринадцяти мільйонів, і «гірники» вирішили не витрачатися. І ось тепер їх терпіння винагороджено: ціна на гравця впала більш ніж в чотири рази.

***

Хоча, якщо чесно, в цьому теж є підступ. «Шахтар» відірвав, без питань, цінний кадр, на який таки був попит. Але останні два сезони в «Шальке» Євген переважно грів «банку». Він лаявся з багатьма своїми тренерами, не бажаючи перебудовуватися, вигризати в обороні. Його критикували за прямолінійність, прогнозованість для захисників, але він вперто вважав, що наявних опцій достатньо, щоб претендувати на ексклюзивність. Для «Шальке» цього було недостатньо, для збірної України - більш ніж. Але потрібно розуміти, що Євгену в кінці вересня стукне тридцять - вік уже зовсім не метелика-одноденки. Так, особливо відпрацьовувати в обороні «Шахтаря» йому не доведеться при живому-то Ісмаїлі, та й на чемпіонат України вистачить навіть такого Коноплянки, але самому Жені потрібно серйозно переосмислити всю свою європейську спадщину. Тому що у нього було досить задатків, щоб стати першою зіркою «Севільї» і піти второваною дорогою в «Реал». Але вийшла явно не уторована дорога в жорсткий і безкомпромісний німецький футбол, де цінуються, в першу чергу, суворі мужики, а не стільки майстри паркетного па-де-де. Якщо Коно хоча б на заході кар'єри візьметься за голову, то ми ще зможемо побачити цього футболіста у всій його красі. А не тільки версію пізнього Едуарда Стрельцова.     

***

Ну, а тепер про головну сторону цього трансферу - іміджеву. «Шахтар» за смішні гроші і фактично за пару днів прописав у себе одного з двох кращих українських футболістів останнього десятиліття. Тепер донецька команда вже не буде асоціюватися в середовищі нейтральних футбольних прихожан виключно як бразильський конгломерат. Коно здатний змінити цей крен. Не будемо також забувати і про суто споживчий бік цього переходу. Прихід такого популярного в нашій країні футболіста може і повинен вплинути на вболівальницьку активність, на розкупаємість футболок. Це теж черговий плюсик в карму шахтарського маркетингу.

Однак навіть не в цьому вся сіль. «Шахтар» безуспішно намагався придбати цього футболіста останні п'ять-сім років. І з різних причин це не вдавалося: то ціна завищена, то «складнощі перекладу». Приблизно в ці ж тимчасові проміжки футболістом цікавився і основний конкурент «гірників» на внутрішній арені. Так що там далеко ходити - недавно, коли з Туреччиною у Коно застопорилося, поповзли чутки, що Євген може виявитися в «Динамо». Дуже навіть може бути, що ці чутки - спроба видати бажане за дійсне. Перш за все в тому плані, що гроші на зарплату такому гравцеві у керівництва «біло-блакитних», на відміну від «помаранчево-чорних», зараз навряд чи знайшлися б. Але те, що Суркіси дуже хотіли бачити цього футболіста в своїй команді ще з часів його активності в «Дніпрі» - факт, сумнівам який не підлягає. І ось тепер цей футболіст, один із символів нинішнього українського футболу, а в недалекому минулому - і такої-сякої опозиції «Шахтарю», перебрався в цей самий «Шахтар».

Валерій ВАСИЛЕНКО