Літо прощання з легендами: Срна, Хаві, Роббен і не тільки

Символічна збірна гравців, які влітку 2019 року оголосили про завершення кар'єри.

Воротар: Петр Чех
Вік: 37 років
Збірна: Чехія - 124 матчі (121 пропущений гол)
Клуби: «Спарта», «Ренн», «Челсі», «Арсенал»
Трофеї: чемпіон Англії (4), Кубок Англії (5), Кубок ліги (3), Суперкубок Англії (4), ЛЧ (1), ЛЕ (1)
Особисті трофеї: кращий воротар Ліги 1 (1), Золота рукавиця АПЛ (4), кращий воротар Європи (2)

Один з кращих воротарів покоління. У складі «Спарти» встановив рекорд за тривалістю сухої серії в чемпіонаті Чехії (855 хвилин), потім повторив той же трюк в «Челсі» і АПЛ (1025 хвилин).

Другу частину кар'єри грав у спеціальному шоломі через наслідки вдавленого перелому черепа, отриманого в зіткненні з гравцем «Редінга» Стівеном Хантом.

У збірній Чехії застав великих Недведа, Поборські і Шміцера, з якими виграв бронзу Євро-2004. Ну а потім півтора десятиліття спостерігав за поступовим згасанням чеського футболу, будучи фактично єдиною його світлою плямою.

Останній матч Чеха - фінал Ліги Європи проти «Челсі». І хоча «Арсенал» його програв, Петр не сильно засмутився, адже через пару днів він приєднався до переможців, зайнявши на «Стамфорді» пост спортивного директора.

Правий захисник: Даріо Срна

Вік: 37 років
Збірна: Хорватія - 134 матчі (22 голи)
Клуби: «Хайдук», «Шахтар», «Кальярі»
Трофеї: чемпіон Хорватії (1), чемпіон України (10), Кубок України (7), Кубок УЄФА (1)
Особисті трофеї: кращий гравець УПЛ (2)

Ймовірно, кращий легіонер в історії українського чемпіонату. Подавав великі надії ще в «Хайдуку», а в «Шахтарі» у Мірчі Луческу їх сповна реалізував. Рекордсмен донеччан за кількістю матчів - їх у Срни більше 500.

Про силу хорватського латераля найкраще свідчить те, що коли йому вже було 33 роки, ним всерйоз цікавились «Барселона». Але Даріо вибрав «Шахтар». Можливо, якби він знав, що через два роки в його крові знайдуть допінг і клуб де-факто відмовиться продовжувати з ним контракт, він би вчинив інакше. А може і ні, хто знає. Все-таки в історії УПЛ складно знайти більш відданого легіонера.

Срна закінчував кар'єру в сонячному «Кальярі», де все ще виглядав гідно, відзначившись трьома гольовими в Серії А. Ну а влітку вже в якості тренера повернувся в «Шахтар», якому віддав кращі 15 років життя.

У збірній Даріо всього-нічого не дограв до історичного срібла чемпіонату світу. Проте, він і без того легенда «шашкових» і рекордсмен команди за кількістю матчів. Луці Модричу до показника Срни ще треба провести 14 ігор.

Центральний захисник: Андреа Барцальї

Вік: 38 років
Збірна: Італія - ​​74 матчі
Клуби: «Асколі», «К'єво», «Палермо», «Вольфсбург», «Ювентус»
Трофеї: чемпіон Німеччини (1), чемпіон Італії (8), Кубок Італії (4), Суперкубок Італії (4), чемпіон світу (1)
Особисті трофеї: кращий захисник Серії А (1), премія Гаетано Ширеа (1)

Бардзальї - з тих рідкісних гравців, чия друга половина кар'єри виявилася набагато яскравішою за першу. Зліт Андреа почався в «Вольфсбурзі» Фелікса Магата, який сенсаційно вирвав Срібну салатницю з рук «Баварії».

Ну а потім - вісім поспіль чемпіонств з «Ювентусом» і місце в самому центрі легендарної трійки Бонуччі - Бардзальї - К'єлліні, яка багато років залишалася серед кращих в світі.

У 2006-му Андреа вигравав чемпіонат світу зі збірною Італії. Основним виконавцем він тоді не був і лише раз вийшов в основі «Скуадри Адзурри» - в матчі проти України. А ось вже в 2012-му на полях України та Польщі Бардзальї був незамінним і з його допомогою Італія дійшла до фіналу, де в одні ворота програла іспанцям.

Центральний захисник: Джон О'Ши

Вік: 38 років
Збірна: Ірландія - 119 матчів (3 голи)
Клуби: «Манчестер Юнайтед», «Сандерленд», «Редінг»
Трофеї: чемпіон Англії (5), Кубок Англії (1), Кубок ліги (3), Суперкубок Англії (4), ЛЧ (1), клубний чемпіонат світу (1)

Кар'єра О'Ши почалася з того, що в 1998 році він з юнацькою збірною Ірландії виграв чемпіонат Європи, після чого його миттєво підписав «МЮ». Рік Джон побігав в академії манкуніанців, потім ще два - поневірявся по орендах, а з 2001-го сер Алекс Фергюсон став залучати його до основи.

Не сказати, щоб О'Ши мав на «Олд Траффорд» ту вагу, яку мали Відіч і Фердінанд, але свою роль в перемогах «МЮ» тих років він зіграв. В одній тільки АПЛ ірландець провів за «Дияволів» 256 матчів.

Постарівши, Джон відправився в «Сандерленд», ставши свідком одного з найжахливіших падінь в англійському футболі останніх років.

Зі збірною Ірландії О'Ши зіграв на двох чемпіонатах Європи і жодного разу - на чемпіонатах світу. Найближче до мундіалю Джон і вся Ірландія були в 2009-му, коли шлях їм перегородила рука Тьєррі Анрі.

Лівий захисник: Даніеле Бонера

Вік: 38 років
Збірна: Італія - ​​16 матчів
Клуби: «Брешіа», «Парма», «Мілан», «Вільярреал»
Трофеї: чемпіон Італії (1), Суперкубок Італії (1), ЛЧ (1), Суперкубок УЄФА (1)

Трохи повільний і зовсім незоряний захисник, який, проте, в своїй кар'єрі пограв пліч-о-пліч з великими майстрами. У «Пармі» його партнерами були Муту, Наката і Адріано, в «Мілані» - Кака, Роналдіньо і Ібрагімович, в «Вільярреалі» - Касорла й Пато. І цей список можна продовжувати ще дуже довго.

Хтось скаже, що Бонера після «Парми» ніде не був важливим гравцем. Проте як би там не було, а свої 150 матчів за «Мілан» в Серії А він зіграв, і по завершенні кар'єри «россонері» взяли його до себе в академію. Чи це не визнання?

Опорний півзахисник: Даніеле Де Россі

Вік: 35 років
Збірна: Італія - ​​117 матчів (21 гол)
Клуби: «Рома»
Трофеї: Кубок Італії (2), Суперкубок Італії (1), чемпіон світу (1)
Особисті трофеї: кращий гравець року в Італії (1)

Де Россі - з того вимираючого виду футболістів, які провели всю кар'єру в одному клубі.

Другим Тотті він для «Роми», звичайно, не став, та й не міг з огляду на стиль гри: поки один творив, інший руйнував і заробляв картки. Пару років тому цих карток і порушень стало так багато, що Де Россі навіть був близьким до трансферу з клубу. Але він зміг зібратися і знову вийти на пристойний рівень, уникнувши продажу кудись в МЛС.

Цього літа ходили чутки, що Даніеле може піти по стопах Клаудіо Маркізіо і виїхати в Росію, але він віддав перевагу завершенню кар'єри в рідному клубі. І за це йому респект.

Як і Бардзальї, Де Россі - чемпіон світу і віце-чемпіон Європи. Шкода тільки, що закінчити в збірній красиво у Даніеле не вийшло - він пішов у 2017-му після легендарної сварки з Джампьєро Вентурою прямо на лаві запасних.

Центральний півзахисник: Хаві

Вік: 39 років
Збірна: Іспанія - 133 матчі (12 голів)
Клуби: «Барселона», «Аль-Садд»
Трофеї: чемпіон Іспанії (8), Кубок Іспанії (3), Суперкубок Іспанії (6), ЛЧ (4), Суперкубок УЄФА (2), чемпіон Катару (1), чемпіон світу (1), чемпіон Європи (2)

Особисті трофеї: кращий асистент Ла Ліги (2), кращий асистент ЛЧ (1), 3-е місце в голосуванні за Золотий м'яч (3)

А ось у Хаві закінчити вдома не вийшло, так що довелося їхати в Катар. З'їздив він, прямо скажемо, зразково: забивав голи, допомагав тренерам, а в останньому сезоні виграв чемпіонат. В цілому, як грав шикарно, так і закінчив.

Хаві - один з провідників «гвардіолівскої» революції в футболі. Він був першим, хто з ростом в 169 см і щуплою комплекцією домінував в опорній зоні над двометровими атлетами. І саме на Хаві рівняються сьогодні всі хавбеки, котрі ставлять на перше місце контроль м'яча.

Про регалії великого каталонця говорити не будемо - ви і самі все чудово знаєте.

Атакуючий півзахисник: Арьєн Роббен

Вік: 35 років
Збірна: Нідерланди - 96 матчів (37 голів)
Клуби: «Гронінген», «ПСВ», «Челсі», «Реал», «Баварія»
Трофеї: чемпіон Нідерландів (1), чемпіон Англії (2), чемпіон Іспанії (1), чемпіон Німеччини (8), Кубок Англії (1), Кубок Німеччини (5), ЛЧ (1), Суперкубок УЄФА (1), срібло ЧС (1), бронза ЧЄ (1)
Особисті трофеї: гравець року в Ередівізі (1), гравець року в Бундеслізі (1), спортсмен року в Нідерландах (1)

Один з найефективніших вінгерів покоління і автор того самого фінта зі зміщенням в центр. Ар'єна називали кришталевим через схильність до травм, але в «Баварії» змогли поставити крихкого голландця на ноги. На знак подяки він подарував клубу перемогу в Лізі чемпіонів, забивши вирішальний гол у фіналі.

До «Баварії» Арьєн мучився в «Челсі» і, особливо, «Реалі», де не зумів прижитися, незважаючи на весь свій талант. Трансфер в Мюнхен по суті змінив для голландця все, перетворивши з невдахи в легенду.

У збірній Нідерландів Роббен грав багато і результативно, але саме в її футболці допустив головний промах в кар'єрі, не зумівши з близької відстані переграти Ікера Касільяса у фіналі ЧС.

Центрфорвард: Робін ван Персі

Вік: 35 років
Збірна: Нідерланди - 102 матчі (50 голів)
Клуби: «Фейєнорд», «Арсенал», «МЮ», «Фенербахче»
Трофеї: чемпіон Англії (1), Кубок Англії (1), Кубок УЄФА (1), срібло ЧС (1)
Особисті трофеї: кращий бомбардир АПЛ (2), кращий гравець АПЛ (1)

Якщо Роббен завжди буде асоціюватися з фірмовим зміщенням з флангу в центр, то ван Персі увійшов в історію за допомогою результативного удару в падінні головою на ЧС-2014. Це було просто неймовірно красиво.

Був Робін ефективним і в клубах: довго тягнув на собі «Арсенал», потім перейшов в «МЮ», як тоді говорили, за чемпіонством - і не підвів. З його приходом «дияволи» дійсно на якийсь час повернули собі колишню міць. Але в 2013-му пішов сер Алекс, а без нього все розвалилося.

У 2015-му ван Персі був ще не старим, але нагадував вичавлений лимон. Звідси - трансфер в «Фенербахче», де завжди раді збитим льотчикам з ім'ям. По суті, це і було завершення його справжньої кар'єри. З тих пір Робін лише по-ветеранськи ганяв м'яч на полях Туреччини та Голландії поруч з дітьми, посередностями і такими ж ветеранами, як сам.

Центрфорвард: Фернандо Торрес

Вік: 35 років
Збірна: Іспанія - 110 матчів (38 голів)
Клуби: «Атлетіко», «Ліверпуль», «Челсі», «Мілан», «Саган Тосу»
Трофеї: ЛЧ (1), ЛЕ (2), чемпіон світу (1), чемпіон Європи (2), Кубок Англії (1)
Особисті трофеї: 3-е місце в голосуванні за Золотий м'яч (1), кращий бомбардир ЧЄ (1), гравець року в «Ліверпулі» (1)

Якщо кар'єра ван Персі пішла на спад, коли йому було трохи за 30, то Фернандо Торрес закінчився всього лише в 27.

У 2011-му «Челсі» заплатив за бомбардира рекордні для АПЛ 58 млн фунтів, але Ель Ніньо не зміг показати навіть десяту частину того таланту, яким іскрила його гра за «Ліверпуль» і збірну Іспанії. Що сталося - ніхто толком не знає, але форвард, який раніше забивав з закритими очима з 20 метрів, раптом перестав потрапляти по воротах з лінії воріт.

В результаті свого вихованця підібрав «Атлетіко», але навіть Дієго Сімеоне не зміг реанімувати кар'єру Торреса. Він намагався, пахав на полі, але магія пропала безповоротно.

А як красиво все починалося! Пам'ятаєте фінал Євро-2008? Як уперто опирались німці, і як саме Торрес одним потужним ривком все порішав ...

Центрфорвард: Пітер Крауч

Вік: 38 років
Збірна: Англія - ​​42 матчі (22 голи)
Клуби: «КПР», «Портсмут», «Астон Вілла», «Саутгемптон», «Ліверпуль», «Тоттенхем», «Сток Сіті», «Бернлі»
Трофеї: Кубок Англії (1), Суперкубок Англії (1)
Особисті трофеї: гравець року в «КПР» (1), гравець року в «Портсмуті» (1), гравець року в «Сток Сіті» (1)

Ну а наостанок - легендарний двометровий гігант з АПЛ. Крауч був зіркою в будь-якому середняку, де виступав, але ось для топ-команд, на жаль, не годився. Хоча різні тренери і намагалися це спростувати в різний час.

На піку кар'єри Пітер забивав за «Сотон» і «Ліверпуль», на його рахунку більше ста м'ячів в АПЛ, причому за кількістю голів з другого поверху він обійшов навіть такого майстра, як Алан Ширер.

Безумовно, Пітер був явищем для свого часу. Його не можна було сплутати абсолютно ні з ким, він був схожий лише сам на себе. Худий, височенний, усміхнений хлопець, як мінімум двічі в кар'єрі забив фантастичними ударами через себе - нам буде тебе не вистачати!

• У рейтингу представлені не всі клуби і трофеї, а тільки головні в кар’єрі кожного виконавця

• Також влітку 2019 го кар'єру закінчили Йосі Бенаюн, Рене Адлер, Габор Кіра, Альберто Аквілані, Жонас, Ярослав Плашил і ще багато сильних гравців. Але в збірній всього 11 місць, так що ми вибрали найяскравіших.

Роман СІНЧУК