Передмова до Вімблдону-2019

Між другим та третім мейджорами в сезоні перерва традиційно невеличка – лише три тижні. Та й те тільки останні п’ять років. До того було взагалі два. Зустрічайте, друзі, найтрадиційніший турнір Великого Шолому – Вімблдон. Треба зазначити, що цього року навіть англійці, прихильники давніх традицій, пішли на зміну правил, запровадивши у вирішальних сетах одиночних змагань тайбрейк після рахунку 12:12. Бо знамениті 70:68, звичайно, гарні цифри для рекордів, але ніяк не для гравців та глядачів.

Згадуємо, як готувалися до Вімблдону найкращі тенісисти планети.

Чоловіки. 

З чоловічої топ-трійки лише Роджер Федерер виходив на корт у офіційних змаганнях між двома ТВШ. Воно й не дивно, бо трава є улюбленим покриттям швейцарця, а також потрібно було захищати минулорічні очки. Рафаель Надаль вже традиційно після переможного Ролан Гарросу не грав, і цього року таке ж рішення вирішив прийняти і Новак Джокович.

Трав’яних Мастерсів, як і раніше, у календарі тенісистів немає, а два турніри серії АТР-500 граються в один і той же самий тиждень – якраз посередині трав’яного міні-сезону. Їх і згадаємо у першу чергу.

Халле. Фінал.

Роджер Федерер – Давід Гоффен – 7:6(2), 6:1

Головному ветерану та фавориту змагань після першого за три роки візиту на ґрунтові корти Парижу виявилося непросто повернутися на улюблене покриття. У другому колі він ледь не програв Жо-Вільфреду Тсонга, маючи в запасі сет та брейк у другому. А у третьому раунді шанси на перемогу проти Роджера втратив Баутиста-Агут. Далі, правда, Федерер розігрався, і півфінал з Ербером провів уже впевнено.

Схожим на федерерівський виявився турнірний шлях до фіналу з нижньої частини сітки Давида Гоффена. Тільки він набирав не тільки по ходу турніру, а й під час конкретних матчів. Алботу та Звєрєву-молодшому він програв перші сети, але дотискав кожного з них у двох наступних. У півфіналі Гоффен у доволі рівній грі перервав восьмиматчову безпрограшну серію Маттео Берреттіні. Італієць якраз перед Халле здобув перемогу на турнірі серії АТР-250 в Штутгарті. Нетиповий успіх для італійця на траві, до того ж менше двох місяців тому він взяв ґрунтовий титул у Будапешті. Цікаво буде постежити за  подальшими виступами цього високого потужного тенісиста.

Фінал став черговим підтвердженням тези про те, що в грі проти Великих треба користатися найменшим шансом. А у Гоффена за рахунку 2:2 в першому сеті він був аж ніяк не маленьким: потрійний брейкпойнт. Бельгієць не зміг його реалізувати, і більше до кінця зустрічі не мав жодного. А Федерер зібрано відіграв на тайбрейку, після чого у другій партії просто знищив суперника, який уже все зрозумів. Ювілейна, десята(!) перемога Роджера у Халле. Навіть на одну більше, ніж вдома у Базелі. Ну і 102-й титул(!!!) загалом.

Лондон. Фінал.

Фелісіано Лопес – Жиль Сімон – 6:2, 6:7(4), 7:6(2)

А у Лондоні коїлися якісь дивні речі. Величезна кількість запеклих трисетових зустрічей завершилася абсолютно неочікуваним фіналом. Як до нього дістався вайлдкардівець Лопес, лише на півтори місяці молодший за Федерера, не дуже зрозуміло. Найкращі роки іспанця минули ще років 5 тому. От що робить на траві стабільна потужна подача. Усі свої матчі: проти Фучовіча, Раоніча, Ожьє-Альяссіма та Сімона Лопес завершував на свою користь у трьох партіях. Виключенням стала лише гра другого кола з дель Потро, з якої аргентинець знявся ще до початку через чергову травму коліна. Взагалі, Лопес став автором більшості цікавинок турніру. Можливо, причиною згадати молодість стало звинувачення Фелісіано разом з Марком Лопесом у договірному матчі на Вімблдоні два роки тому. Комусь шокова терапія справді допомагає. В результаті Лопес став найстаршим фіналістом та переможцем одиночного турніру в Лондоні. Але і це ще не все. Зробивши перший шаг до кіборга заміною тазостегнового суглобу на металічний протез, до великого тенісу повернувся славетний Енді Маррей. Поки тільки до парної гри. І разом з Лопесом одразу виграв парний турнір. Причому на шляху до звитяги Маррей/Лопес обіграли таких серйозних суперників, як Кабаль/Фара та Контінен/Пірс.

Суперник Лопеса по фіналу, Жиль Сімон, також усі свої зустрічі завершував неодмінно у трьох сетах. Тільки фінальну, майже тригодинну, битву він не зміг виграти. Цікаво, що за статистикою вінерсів/невимушених француз у вирішальному матчі мав серйозну перевагу. Тільки титули вручаються не за цифри статистики, а за рахунком на табло. На шляху до фіналу виділимо перемоги Сімона над Кевіном Андерсоном, який тільки повертається після травми, та Данилом Медведєвим у півфіналі.

Фелісіано Лопес взяв свій сьомий титул у кар’єрі, причому останній було виграно саме тут, у Лондоні два роки тому. Тільки різниця між 35-ма та 37-ма роками для тенісиста є великою. На момент старту турніру іспанець знаходився поза першою сотнею, але вдалий виступ підкинув його у середину топ-100.

Вімблдон.

Як ми вже звикли, вімблдонський посів не повністю відповідає діючому рейтингу. Очолює його минулорічний переможець турніру, перша ракетка світу Новак Джокович. Перші проблеми в нього можуть виникнути у четвертому колі, якщо туди дійде канадська надія Фелікс Ожьє-Альяссім. Юний афроканадець непогано виглядав на трав’яних турнірах, зокрема, записавши у свій доробок фінал Штутгарту та двічі за два тижні обігравши грецького таланта Циципаса. Навряд чи у 18-річного канадця багато шансів проти Новака, але матч повинен вийти цікавим. Далі у Джоковича переможець пари Медведєв/Гоффен. Взагалі, варто відмітити, що у верхній частині сітки головними суперниками серба повинні стати не високо сіяні Андерсон, Звєрєв та Циципас, а якраз представники другої десятки рейтингу.

У нижній половині сітки якраз стався головний вімблдонський фокус з посівом. Друга ракетка світу, Рафаель Надаль, отримав статус третьої ракетки турніру. Чим був дуже незадоволений. Не цифрою три, звичайно, а своїми вірогідними суперниками. У другому колі навряд хтось з фаворитів хотів би грати з Кірьосом. Так, у австралійця останнім часом серйозно з’їжджає дах, але у грі з Великими він цілком може перестати валяти дурня та увімкнути свій талант на повну. У випадку перемоги над Кірьосом Рафі світить матч з Шаповаловим або Тсонга. Теж нічого приємного, а це ж тільки третє коло! І Марін Чіліч на закуску в четвертому. Не забуваємо, що на траві Надаль зіграв тільки пару виставкових матчів, у яких програв Чілічу та Пую.

Другий номер посіву та третя ракетка світу, Роджер Федерер, скоріш за все, до четвертого раунду повинен дійти без особливих проблем. А уже там побачимо, наскільки серйозним є прорив Маттео Берреттіні. Далі – Ізнер? Фрітц? Сумнівно, щоб усі ці тенісисти спромоглися здолати Федерера. Звичайно, хотілося б півфіналу Роджера та Рафи. Але не факт, що дочекаємося.

З котируваннями букмекерів, які розставляють фаворитів турніру ніби згідно їхніх номерів посіву, важко не погодитися. Я-то, як завжди, буду вболівати за Роджера, але шанси Новака об’єктивно є вищими.

Ще пара цікавих моментів. Цьогорічний Вімблдон стане останнім турніром для відомого кіпріота Маркоса Багдатіса. Піком кар’єри 34-річного тенісиста став фінал Australian Open-2006, де він поступився Федереру. Доля ніби дає шанс Багдатісу зіграти більше одного матчу на турнірі, бо через травму Чоріча та перестановки у сітці кіпріот зустрінеться не зі Штруффом, як планувалося спочатку, а з лакі-лузером Брейденом Шнуром.

Енді Маррей на Вімблдоні буде грати у парному розряді. Причому з топовим партнером – П’єром-Югом Ербером. Француз навесні покинув парний теніс заради одиночної кар’єри, але від пропозиції колишньої першої ракетки світу відмовитися не зумів.

Наші.

Минулого року Сергій Стаховський отримав WC в основну сітку за перемогу на челенджері в Ілклі. Зараз для підготовки до Вімблдону він вибрав шлях кваліфікацій турнірів АТР, і навіть потрапив до основної сітки та другого кола у Халле. Де навіть поборовся з Ербером. Але кваліфікацію до самого Вімблдону він провалив, поступившись у другому раунді австралійцю Харрісу.

Ілля Марченко теж зупинився на цій стадії. Після перемоги над аргентинцем Трунхельїті, він примудрився програти угорцю Балашу з рахунку 6:2, 5:1 на свою користь. Це тим більш неприємно, що через два з половиною місяці збірній України грати у Кубку Девіса саме з угорцями, і Марченко та Балаш будуть вірогідними другими номерами своїх команд.

Жінки.

Головними трав’яними змаганнями для топ-тенісисток стали Прем’єри у Бірмінгемі та Істборні, але і на турнірах серії WTA International було на кого подивитися.

Найкумедніша ситуація склалася у Ноттінгемі, одразу після Ролан Гаррос, де більшу частину тижня постійно падав дощ. Тому перші два кола були зіграні на харді в залі. Після ґрунту простонеба переходити під дах на хард, щоб вирішальні матчі проводити вже на траві – то вийшов якийсь тенісний мазохізм. Ряд гравців, в тому числі Даяна Ястремська, логічно знялись, а перемогу на турнірі здобула Каролін Гарсія.

Паралельно, у Хертогенбосі, з погодою було все гаразд. Перша сіяна, Кікі Бертенс, прогнозовано дісталася фіналу, де повісила бублика у першому сеті Елісон Ріск, а потім несподівано програла американці дві наступні партії, хоча й мала 5 матчболів.

Підемо далі у хронологічному порядку.

Бірмінгем. Фінал.

Ешлі Барті – Юлія Гергес –6:3, 7:5

Бірмінгем став черговим невдалим турніром для українських тенісисток, які синхронно програли у першому колі. Леся Цуренко якось зовсім безвольно поступилася Дженніфер Брейді. Еліна Світоліна не встояла перед натиском росіянки Гаспарян. Найприкріше було за Даяну Ястремську, що вела 6:3, 4:2 проти Гергес, але вже досить звично не втримала перевагу над досвідченою суперницею. До фіналу німкеня більше не програла жодного сету, щоправда, і суперниці в неї були не настільки потужні.

Особливо потрібно відмітити матч другого кола між сестрами-близнючками Плішковими. Як не дивно, це була тільки перша іх очна зустріч в рамках основи турнірів WTA. Менш відома Кристина несподівано в трьох сетах перемогла одну з найсильніших тенісисток планети, наколотивши при цьому аж 24 ейси (лише 9 у Кароліни). Але вже у наступному матчі поступилася ще одній чешці Стрицовій.

Впевненіше за всіх почувалася на турнірі Ешлі Барті. Несподівана переможниця Ролан Гаррос приїхала на своє улюблене покриття, щоб продовжувати виграшну серію. На шляху до фіналу вона здолала Векіч, Брейді, Вінус та Стрицову, кожну у двох сетах. Стільки ж їй знадобилося для перемоги над Юлією Гергес, хоча німкеня у другій партії була попереду 3:0. Завдяки поразці Наомі Осаки у другому колі, Барті випередила її у світовому рейтингу та зійшла на його вершину. Після двох поспіль Шоломів японки важко було передбачити, що хтось зазіхне на тенісний трон до US Open-2019. Однак завдяки стабільності та холоднокровності - рисам характеру, з якими поки не все добре у самої Осаки – Барті вдалося піднятися на перший рядок. І здається, що в топ вона прийшла надовго. Так, це не Серена або Хінгіс, австралійка не має ані вбивчої потужності, ані захмарної техніки. Вона бере іншим. Своїми спокоєм та впевненістю. У жіночому тенісі психологія має аж ніяк не менше значення, ніж чисто тенісні навички. Поки для Ешлі теніс буде цікавим, і його місце не займе якийсь черговий крікет, доти вона буде залишатися у топі. Не постійно на першому місці, звичайно, але десь у десятці.

На тому ж тижні грався турнір серії WTA International на Майорці. Склад учасниць був пристойним: Кербер, Севастова, Мертенс, Бенчіч. Навіть Шарапова завітала, і швиденько програла Кербер. Саму ж німкеню у півфіналі здолала якраз Белінда Бенчіч. Котра у вирішальному матчі поступилася представниці нового покоління атакуючих американських іммігранток Софії Кенін. Бенчіч, доречі, була за крок до титулу, вигравши перший сет і подаючи на матч у другому, але навіть трьох матчболів їй не вистачило.

Істборн. Фінал.

Кароліна Плішкова – Анжелік Кербер – 6:1, 6:4

Ешлі Барті, яка була посіяна в Істборні під першим номером, після Бірмінгему прогнозовано знялася, і несподівано виявилось, що гідної конкуренції Кароліні Плішковій скласти нікому. Більше шести геймів за матч вона не віддала нікому за п’ять ігор. Може, просто її сестри в основній сітці не було. Відмітимо також півфінал туніски Онс Жабер. Коли в неї летить, що стається нечасто, можливі ось такі прориви.

А в душах українських шанувальників тенісу знову панував сум. Даяна Ястремська тепер уже без варіантів поступилася Йоханні Конті. Еліна Світоліна примудрилася програти зовсім не трав’яній Алізе Корне. Хоч француженка в підсумку дісталася чвертьфіналу, у поразці Еліна може звинувачувати лише сама себе. Такої невпевненості в атакуючих ударах я у неї з юніорського віку не пам’ятаю. А якщо немає впевненості, то або м’яч летить в аут, або починаються перестраховки та негострі удари у виграшних ситуаціях. Еліні треба щось змінювати в собі та команді, наразі це стає очевидним.

Лесі Цуренко одну гру вдалося виграти. Перевага над Зариною Діяс була беззаперечною. Але музики грали тільки до наступного матчу проти Ребекки Петерсон.

Вімблдон.

Нагадаю, що у минулорічному фіналі Анжелік Кербер перемогла Серену Вільямс. Обидві тенісистки і цього року вважаються одними з фавориток. Разом із ними до головних претенденток відносяться Ешлі Барті та Кароліна Плішкова. Важливо, що тільки остання з чотирьох потрапила до нижньої частини сітки. Перші троє, разом з Квітовою та Бертенс, знаходяться у протилежній половині. Завдяки жеребу, у четвертому колі верхньої частини сітки ми можемо побачити матчі Барті – Бенчіч та Серена – Кербер. А потім – чвертьфінал між переможницями протистоянь. Чи вийде у півфіналі на одну з цих тенісисток Петра Квітова, буде залежати від її фізичного стану після травми плеча, отриманої ще перед Ролан Гаррос.

Кароліні Плішковій, мабуть, буде простіше підтвердити звання фаворитки турніру. Навряд чи хтось з топ-10 зможе її зупинити на шляху до фіналу. Осака, Світоліна, Сабаленка – не віриться. Мабуть, більше потрібно остерігатися Софію Кенін. Або, можливо, Даяну Ястремську? Поки в таких словах більше віри, ніж здорового глузду.

Наші.

Боротьбу на Вімблдоні розпочнуть чотири українки. Катерина Козлова буде проводити лише свій перший матч після нещасного випадку на Ролан Гаррос та тріщини ребра як наслідку бронхіту. Суперницею Каті буде лакі-лузер Лорен Девіс, але навіть проти такої суперниці їй буде дуже важко без ігрової практики. Щоправда, далі все одно Кербер.

Даяна Ястремська перший матч зіграє проти Каміли Джорджі. Знову не дуже вдалий жереб, але є нюанс. Італійка, хоч і полюбляє траву, багато пропустила цього року, і, судячи з передвімблдонних результатів, форму так і не набрала. Даяні дуже потрібна ця перемога, щоб отримати впевненість у власних силах і спробувати поборотися з Кенін у другому колі. Якщо заглядати ще далі, то побачимо Осаку, яка зараз на траві не сильніша за Софію. Звичайно, важко уявити, що Даяна переможе усіх перелічених суперниць. Але вони всі грають в тому ж стилі, що і Ястремська. Саме тому я наголошую на важливості стартової перемоги, бо якщо у Даяни полетить, можливо багато чого. Їй би самій повірити в це…

Леся Цуренко потрапила до посіву за рахунок зняття Б’янки Андреєску, яка досі не може відійти від своєї американської феєрії. Але удачею той факт не назвеш, бо у першому ж колі доведеться грати проти чешки Стрицової, яка любить траву та знаходиться у непоганій формі. Леся аж із часів Брісбена не може віднайти свою гру, тому навіть пройдене одне коло можна буде вважати за успіх.

Еліна Світоліна, восьмий номер посіву. Жереб цілком нормальний, Дар’ю Гаврилову потрібно перемагати навіть на траві. Та в нинішній психологічній ямі це буде складно зробити. Гра відверто не йде, незрозумілі відносини з Монфісом впевненості не додають. Хоч ніяких очок захищати не потрібно. Слабка втіха, звичайно. Еліні потрібна одна перемога не менше, ніж Даяні. Не заради Вімблдону (ясно, що далеко зайти на нелюбимому покритті все одно не вийде, незважаючи на непогану сітку), а на майбутнє.