Джанлуїджи Буффон. Клеймо на парадному кителі

Хлопчик, що плаче від горя і розчарування, й стискає руку Джанлуїджі Буффону після останнього (як здавалося в травні 2018-го) поєдинку великого голкіпера за «Ювентус» - цей жалісний кадр став тоді щось на зразок епітафією. Реквіємом. У будь-якому випадку, чимось глобальним, на зламі драми і трагедії. Легенда клубу покидав насиджене місце, щоб ще раз, наостанок, спробувати зловити за хвіст птаха удачі. Якщо конкретно - виграти Лігу чемпіонів, яка так і не скорилася Джиджи в футболці «Юве».

***

В якості останнього аргументу королів Буффон вибрав «ПСЖ». Уже тоді, на початку минулого літа, його вибір здавався і дивним, і поспішним одночасно. Натомість йому пропонували залишитися ще на рік в Турині, який став рідним, його звали в «МанСіті», «Ліверпуль» і «Парму». В «Ювентусі» він міг красиво і зворушливо завершити не менше красиву кар'єру, і плавно пересісти в головні кабінети клубного офісу, як перед ним зробив Недвед. У двох англійських колективах він отримав би дійсно реальні шанси нарешті отримати бракуючий трофей в свою багату на призи колекцію. А у варіанті з «Пармою» просто зійшлися б воєдино Інь і Янь: знаменитий воротар закінчив би свій футбольний шлях у тому клубі, в якому колись почав. Будь-який з цих чотирьох варіантів за участю Буффона міг претендувати, крім усього іншого, і на голлівудський сценарій. Але старина Джиджи вирішив йти шляхом найменшого опору. Він вибрав самий розфуфирений, найяскравіший, самий простий у своїй безглуздості варіант. Ніби не розуміючи, що простота не забезпечує найкоротший шлях до мети.

Геть позбавлений ​​можливості і необхідності набивати гулі і садна у внутрішній першості, які б стали в нагоді на зовнішній арені, паризький футбольний проект все ще є велетом на глиняних ногах. Розбиваючи в пух і прах умовні «амьєни» і «анжери», «Парі Сен-Жермен» все одно залишається солодкою булочкою для команд типу «Барси» або «МЮ». У цьому паризький гранд в чомусь схожий на гранда туринського, який теж не має конкуренції в національному чемпіонаті, через що страждає в Лізі чемпіонів. І навіщо тоді було міняти шило на мило?

***

У Парижі Буффон не здобув ні величі, ні нових відчуттів. Якщо не вважати такими поїздки по французькій глибинці. Італієць до того ж не став і основним стражем воріт своєї нової команди. Протягом практично всього сезону наставник «ПСЖ» Томас Тухель займався явно не богоугодною справою - ротацією воротарів. В результаті Ареола провів в рамці 31 поєдинок, Буффон - на шість менше. І хоч Джиджи частіше грав за свою нову команду в чемпіонській Лізі, вістів від цього йому не додалося. Скоріше навпаки.

Після програного домашнього матчу проти «МанЮнайтед» французька спортивна преса практично знищила італійського ветерана. А кінець сезону для нього і зовсім виявився жахливим - п'ятнадцять пропущених м'ячів в шести поєдинках. Буффон перестав бути чарівником. Перестав бути недоторканним. Перестав навіть бути пам'ятником самому собі. І Тухель зробив свій вибір, заявивши, що в новому сезоні ротації на воротарській позиції вже не буде. Першим номером беззастережно стане Ареола. І Джиджи, якому пропонували залишитися в Парижі ще на сезон, обіцяючи фантастичні десять мільйонів євро на рік, відмовився, не змирившись із роллю запасного.

Розставання воротаря з «ПСЖ» зовні було обставлено красиво. Красиві слова, не менш гарні декорації і почесті. 

🙌 @gianluigibuffon : « Allez Paris ! Merci et bonne chance pour tout ! 🇫🇷. »#GrazieGigi pic.twitter.com/GeSVZyFuZB

— Paris Saint-Germain (@PSG_inside) June 5, 2019

Але не покидало відчуття натягнутості, неприродності. Тому що обидві сторони не отримали бажаного. Все більше осаду, все менше помпи. Але якщо парижани можуть собі дозволити ще один невдалий трансфер, то для Буффона ця поразка на кшталт катастрофи. Статус - «збитий льотчик». Пам'ятник, який не зміг вчасно піти. Ось з таким токсичним вантажем йшов Джиджи з Парижа.

***

Але зупинятися він не збирається. Напевно, це правильно. Тому що негоже практично ідеальну до паризьких канікул кар'єру закінчувати на мінорній ноті. Все йде до того, що Буффон повернеться в «Ювентус». На один рік. Дублером Войцеха Щенсни. А далі, цілком можливо, менеджерська посада в структурі «старої синьйори».

В принципі, не найгірший варіант. І для голкіпера, і для «Юве». Блудний син поневірявся по округах зовсім недовго, всього рік, і йому напевно будуть раді в Турині. Його не забули. Його там люблять. І напевно пробачать за маленьку помилку. А він, отримуючи крихти ігрового часу, буде намагатися наздогнати поїзд, що пішов, і на всіх кутках клястися «Ювентусу» у вічній любові і відданості.

Історія ця напевно закінчиться хеппі-ендом. У вузькому сімейному колі. Але вона однозначно не закінчиться так, як могла б, як повинна була, як він того заслужив. Хлопчик з того знаменитого фото всі свої сльози, як і ми з вами, виплакав. Трагедії вже не буде. Йдучи йди.

Валерій ВАСИЛЕНКО