Сергій ЛАВРИНЕНКО: «Ми з Шахтарем знаходимося на різних планетах»

Головний тренер «Інгульця» Сергій Лавриненко підбив підсумки поразки від донецького «Шахтаря» (0:4) у фіналі Кубка України.

– Доброго вечора. Передусім хочу привітати вболівальників із цієї подією – фіналом Кубка. Тішить, що були учасниками такого матчу, – для нас він історичний. Ми усвідомлювали, куди їдемо і з ким граємо. «Шахтар» на сьогодні однозначно вже найтитулованіший клуб в Україні. Ми тверезо оцінювали свої сили. Намагалися протидіяти суперникові, однак розуміли, що зараз перебуваємо не те щоб на різних полюсах – на різних планетах. Хочу подякувати хлопцям за шлях, який ми подолали до фіналу. У нас були цікаві та складні матчі, де ми виглядали гідно й не поступалися супротивникам. Фінал є фінал. Ми насолоджувалися вже самою атмосферою: у нас не всі навіть як глядачі були на такому стадіоні, а як футболісти – точно вперше.

– Що зараз сказали команді в роздягальні? Чи заходив президент?
– Ні, президент не заходив. Я сказав хлопцям, що вони молодці, подякував їм за період до фіналу і за цей матч також. Ми реально розуміли, що на сьогодні в Україні, напевно, немає команди, яка могла б утворити «Шахтарю» конкуренцію. Усі бразильці, що вийшли на поле, творять дива. «Гірники» вели в рахунку, ще й спіймали кураж. Так, ми припустилися помилок, але якщо в Першій лізі вони проходять, то тут реалізація стовідсоткова.

– «Інгулець» напередодні фіналу запам’ятався як одна з найбільш відкритих команд для преси і вболівальників. Чи збираєтеся продовжувати таку ж політику в майбутньому?
– У принципі, намагаємося ставитись так само до кожної гри, просто ажіотаж навколо фіналу є настільки великим... Такої кількості камер ми не бачили, напевно, протягом усієї своєї кар’єри. Було б їх стільки в Першій лізі, були б такими відкритими перед будь-яким поєдинком. Ми хочемо, аби про нас говорили з позитивного боку, й намагаємось демонструвати гарний та видовищний футбол.

– Перед початком Паулу Фонсека досить довго з вами спілкувався. Про що?
– Він сказав, що ми вже переможці, коли дісталися фіналу, є командою, яка вже заслужила на повагу. Було дуже приємно чути це від такого фахівця, так само як і те, що після фінального свистка хлопці з «Шахтаря» підходили й дякували нам за проведений матч. Хоч ми програли 0:4 і перевага суперника була відчутною, мені нема в чому дорікнути своїм футболістам. Вони намагалися, наскільки могли. У Першій лізі маємо 5 замін, а в Прем’єр-лізі – 3. Потрібно було за нашими правилами грати: можливо, хоч якось були б у рівних умовах. Це жарт, звісно.

– Не шкодуєте, що не виграли 10 мільйонів?
– Та можна було й 200 мільйонів пообіцяти… Ми ж виходили не за гроші, а розуміли, що це престижно та цікаво. Скільки б не пообіцяли, гадаю, це не було особливою мотивацією. Усі хлопці й без того молодці. Ми – в історії, і це однозначно. Наступна команда з нижчої ліги, яка потрапить до фіналу, буде вже другою, а «Інгулець» – завжди першим.