ПІДРУЧНИЙ: Після ЧС кілька тижнів до кінця не усвідомлював, що сталося

Цього року капітан чоловічої збірної України Дмитро Підручний увійшов в історію біатлону, ставши першим українцем, якому вдалося завоювати золоту медаль чемпіонату світу у змаганнях серед представників сильної статі, де конкуренція значно вища, ніж у жіночому біатлоні. В ексклюзивному інтерв’ю для Sport.ua тріумфатор гонки переслідування в Естерсунді розповів про свої відчуття під час найкращого старту у кар’єрі, відношення до спиртних напоїв, харчування під час тренувань, ставлення до літніх чемпіонатів світу і не тільки.

 

– Зараз Ви – чемпіон світу, капітан і лідер нашої команди. Але так було не завжди. Чи пам’ятаєте перші гонки Кубка світу, зокрема першу естафету? На передолімпійському тижні в Сочі вас поставили фінішером, але вдало виступити тоді не вдалося. Ви відправилися на останній етап шостим, відстрілялися без штрафних кіл, але через слабку швидкість на лижні фінішували 12-м. Вірили тоді, що найкращі результати попереду?

– Звісно, вірив. А в тому, що була слабка швидкість, були певні причини, через які в мене була така швидкість, тому чому було не вірити? Працював, знав, над чим треба було працювати та розумів, що всі перемоги попереду.

 

– Це була одна з перших Ваших появ на телеекранах, і я пам’ятаю, що відомий коментатор Сергій Савелій називав Вас Дмитром Підгрушним. Мабуть, думав, що ви брат Олени.

– Не дивно, що він так називав. Думаю, якщо уважно читати всі літери, то точно не переплутаєш.

 

– А часто плутали прізвище на старті кар’єри, чи це поодинокий випадок?

– Ні, часто бувало. Після того, як в основну команду потрапив, то рідко траплялося, а перші роки плутали часто.

 

 

– У спринті цьогорічного чемпіонату світу Вам не вистачило до медалі 0,3 секунди. Як вдалося зібратись і наступного дня взяти золоту медаль у персьюті?

– Налаштовувався на чемпіонат світу і розумів, що четверте місце – дуже хороший результат. Звичайно, було прикро, що можна було вже у спринті взяти медаль, але я розумів, що спринт – перший крок до медалі у персьюті. Чесно кажучи, перед чемпіонатом світу налаштовувався на медалі саме у спринті та переслідуванні. Це були дві основні гонки. У спринті я розраховував, що потраплю в топ-10, а там можна буде боротися за призові місця. Вийшло навіть краще, для переслідування була дуже хороша позиція. Звичайно, психологічно було дуже важко налаштуватись на переслідування, але це вдалося.

 

 

– Після четвертої стрільби розуміли, що виходите лідером?

– Коли виходив зі стрільбища, наш президент (Володимир Бринзак – прим. Sport.ua) кричав, що я лідером виходжу. В той момент я поглянув вліво, побачив, що Йоханнес Бьо якраз відпрацьовував на штрафних колах, і зрозумів, що виходжу лідером. Але у той момент ще до кінця не усвідомлював, лише коли гнали по трасі, кричали, – тоді зрозумів, що треба втримувати цю позицію, бо вище золота немає.

 

 

– Впевненість, що це буде саме золото, з'явилася лише на фінішній прямій?

– З’явилася за метрів 300 до фінішу. Там був розворот на трасі, і коли я побачив, що Йоханнес Бьо досить далеко від того, щоб мене дістати, тоді зрозумів, що ось воно золото! Ну і, звичайно, коли перетинав фінішну пряму більше почав усвідомлювати. Але ще навіть кілька тижнів не міг до кінця усвідомити, що сталося.

 

– Помітив цікавий факт: жодного разу в кар'єрі Ви не забігали в очки в індивідуальних гонках на змаганнях найвищого рівня. Чому не складається з цією дисципліною?

– Чесно кажучи, вона мені, по-перше, просто не подобається. Я розумію, що ця гонка якраз для нашого контингенту спортсменів, що точно стріляють, а бігти можуть посередньо і займати хороші місця. Просто я сам за своїми фізичними даними не такий спортсмен, мені легше короткі дистанції бігти на високій швидкості, ніж на нижчій швидкості довгі. І психологічно вона мені не дуже подобається, налаштуватись на неї треба вміти, а це у мене не дуже виходило останні роки. Через це я менше приділяю увагу їй, виходило, що, можливо, на тренуваннях навіть недопрацював над тим, щоб бігати її добре. Більше фокусувався на контактних гонках і більше тренував їх.

 

– В цьому сезоні на Кубку IBU практикували проведення коротких індивідуальних гонок. Там чоловіки бігли дистанцію 15 кілометрів замість 20, штраф за промах – 45 секунд замість хвилини. Чи кращий був би для Вас такий формат гонки?

– Думаю, для мене буде кращим такий варіант. Але я не можу сказати, що я категорично проти виступів в індивідуальній гонці. Чесно кажучи, в цьому сезоні я планував її бігти, але так складалися обставини, що на першому етапі Кубка світу в Поклюці я не був готовим до неї, тому що хворів перед тим багато і вирішив, що починати одразу з «індивідуалки» буде заважко. Мені й спринт там дався важко, тому вирішив її пропустити. Спортсменів там було достатньо на етапі, і дали можливість їм пробігти. На етапі у Кенморі ми планували взагалі пропускати деякі гонки, але вибираючи між естафетою, спринтом і індивідуальною гонкою вирішили пропустити останню. А на чемпіонаті світу ми зробили ставку на одиночну змішану естафету і довелося пропустити «індивідуалку». Так якось виходило, що вона відходила на другий план.

 

 

Дмитро Підручний і Володимир Бринзак

 

– Нещодавно Володимир Бринзак натякнув, що хотів би бачити після себе на посаді президента федерації Андрія Дериземлю. Як вважаєте, чи вдасться йому вдало керувати українським біатлоном?

– Важно сказати. Можливо, перші декілька років йому буде складно з цим справлятись, але думаю, у майбутньому з нього вийшов би досить хороший функціонер. Він комунікабельний, вміє знаходити спільну мову з людьми, вміє домовлятись. Тому вважаю, що вдасться. Але думаю, найближчі три роки Володимир Михайлович не піде з поста, і те, що він так сказав – це посилання на майбутнє для Андрія, щоб він більше заглиблювався у цю роботу і більше долучався до біатлону як віце-президент, більше контактував з цією сферою і більше готувався. Я не знаю точно, але думаю, що до Олімпіади Володимир Михайлович не піде з поста.

 

– А себе бачите у майбутньому президентом ФБУ?

– Поки що про таке не задумувався, але як кажуть «ніколи не кажи ніколи». Все може бути. Про пост президента федерації біатлону взагалі не думав, а от стати президентом місцевої федерації чи віце-президентом – чому ні? Хотілося б допомагати біатлону.

 

 

– На довгий час в суспільстві заклалася думка, що спортсмени – приклад здорового образу життя. Однак приклади показують, що багато хто дозволяє собі випити чи сходити на кальян. Що дозволяєте собі Ви?

– Чесно кажучи, таке як кальян і взагалі все, що зв’язано з палінням – точно не дозволяю собі. А щодо спиртного, то під час підготовчого періоду алкогольні напої я не вживаю. А, наприклад, зараз, на свята, коли є така перерва і можливість розслабитися, деколи можу вино чи пиво випити, але, звичайно, в межах розумного. Не зловживаю цим.

 

– Багато біатлоністів розповідають про круті вечірки на честь закриття сезону на останньому етапі Кубка світу. Що на них відбувається?

– Раніше в Ханти-Мансійську їх робили, то там все «по-жирному» було. А цього року у Норвегії відвідував, було скромно все: дискотека, без алкогольних напоїв – одне пиво можна взяти й все. Танцювали…Там крутили фотографії сезону, ми їх подивилися, посміялися – цікаві моменти були.

 

 

– Як харчуєтесь під час тренувань? Які напої п’єте?

– Є лікар, який за цим слідкує, і під час самих тренувань дає нам спортивне харчування: гелі, батончики – щоб ми не відчували голоду. Так само і спеціальні спортивні напої: на вітамінній основі, з різними енергетиками – все, що потрібно спортсмену. Лікар за цим слідкує, на всю команду це робить. Без лікаря ми нічого такого практично не робимо, тому що всяке буває, можеш щось не те з’їсти, щось заборонене. Багато випадків буває: арешти лижників, які зуби не тим кремом мазали чи ще щось.

 

– Чи хотіли б потренуватись з якоюсь іншою збірною? Наприклад, Джима тренувалася зі словенцями у минулому сезоні...

– Чисто так, щоб весь сезон тренуватись з іншою командою – чесно кажучи, не хотів би. А зробити декілька зборів разом з командою іншою було б не погано, повчитись чомусь новому в інших збірних.

 

 

– Чому не практикуєте тренування з лижниками, на відміну від інших збірних, наприклад, норвежців?

– Було б непогано попрактивувати, але взяти рівень норвезьких лижних гонок і наших…Ми навіть коли змагалися з лижниками весною на чемпіонаті України чи інших змаганнях, наприклад, позаминулого року ми 30 кілометрів гонку бігли в Україні з лижниками, то в першій трійці жодного лижника не було. Тоді в нас всього бігли три біатлоністи й відрив був чималий. Просто не той рівень. Зараз Валентина Шевченко (бронзова призерка чемпіонату світу-2009 з лижних гонок – прим. Sport.ua) завершила активну спортивну кар’єру і тренує наших молодих біатлоністів. Вона відповідає за функціональну форму і передає свій досвід. Звичайно, якби у нас була сильна лижна команда, з якою дійсно був би сенс потренуватися, то чому ні? А так норвежці вдома тренуються, їм легше це зробити, а у нас всі збори, в основному, за кордоном і ми ніде не перетинаємося так щоб тренуватись з ними. Можна було б і зараз з молодими спортсменами потренуватись, вони досить непогані, але просто немає можливості.

 

 

– В Україні всіх лижників, я так розумію, забирають в біатлон. Зокрема, Ви також починали з лижних гонок…

– Я починав з лижних гонок, але не був на високому рівні. Я ще в дитячому віці перейшов у біатлон.

 

– А що можете про першого тренера свого розповісти, наскільки він був важливим для Вас? І чи є пробіли в Україні з кваліфікованими дитячими тренерами, як вважаєте?

– Звичайно, що є. Дуже багато дітей губляться. Компетентних тренерів у нас дуже мало. Звичайно, що всюди є непогані тренери, але молоді фахівці ще не на високому рівні, їм не вистачає знань, а старші тренери за всім не встигають: вік не дозволяє встигати за всіма тенденціями розвитку біатлону. Стосовно свого першого тренера важко щось сказати.

 

– Я знаю, що Ви полюбляєте велоспорт. Хороші велосипеди – річ недешева. Вам федерація їх купує, чи доводиться свої кошти витрачати?

– Ні, я сам собі купую велосипед. Федерація не купує, тому що кожен спортсмен підбирає собі його індивідуально, залежно від потреби і смаку.

 

 

– Як ставитесь до літніх чемпіонатів світу? Чи потрібні вони?

– Я ставлюся не зовсім добре, якщо чесно. Мені не зовсім подобається змагатись на лижоролерах. Це десь як індивідуальна гонка. Змагатись може й непогано, але робити по цьому якість аналізи не зовсім коректно, якщо порівнювати з лижами. Літній чемпіонат світу має право на існування, але мені здається, він проходить не зовсім у ті терміни, в які хотілося б. Якби його перенесли на середину вересня чи кінець вересня, думаю, набагато більше команд приймали б у ньому участь. А так він проводиться у другій половині серпня – період, коли біатлоністи ще не зовсім готові до чемпіонату світу, а спеціально готуватись під літній чемпіонат світу, робити акцент на нього, а не на зиму – це не зовсім коректно.

 

– Чи можливо в Україні, наприклад, в Буковелі, провести етап Кубка IBU у найближчому майбутньому?

– Ще немає стадіону. Буде стадіон, то, можливо, не одразу з Кубка IBU, але з якогось Юніорского Кубка IBU почати можна. Інфраструктура є: готелі, аеропорт досить близько. Так що не думаю, що це якась проблема. Головне – побудувати стадіон по стандартах. Думаю, коли він там буде, то можна буде проводити не тільки Кубок IBU.

 

 

– Ви ще не виступали в Різдвяних гонках в Гельзенкірхені. Хотіли б взяти участь в таких змаганнях?

– Хотілося б туди поїхати, але це також треба дивитись, чи не буде заважати підготовці.

 

– Як ставитеся до можливості проведення аналогу Різдвяної гонки в Україні? Чи можна реалізувати шоу-гонку в Києві на «Олімпійському»?

– Можливо. Думаю, у нас також досить багато глядачів було б. Це треба добре її розкрутити, добре вкластися в рекламу. Можливо, спочатку треба почати з літнього біатлону по місту на лижоролерах. Точно не знаю, але є така чуйка, що цього року у Києві планують щось таке зробити.

 

– Здається, в Чернігові колись таке робили…

– Дуже давно практикували, не знаю, чи то був біатлон. Здається, лижні гонки, і проводилися вони досить успішно. Думаю, що все реально, треба таке проводити. Для глядачів це хороші гонки.

 

Нагадаємо, що за підсумками сезону 2018/19 капітан збірної України Дмитро Підручний посів 18-е місце в загальному заліку Кубка світу, показавши найкращий результат у своїй кар'єрі.

 

Спілкувався Денис ШАХОВЕЦЬ