Під мікроскопом: Гран Прі Сінгапуру

За десять років проведення Гран Прі Сінгапуру вперше дощ полив трасу за лічені хвилини до старту гонки і те, чого вдавалося оминати пілотам раніше стало реальністю - дощову нічну гонку під штучним освітленням замовляли? Надзвичайно великій кількості людей було цікаво дізнатися якими ж будуть перегони за таких умов. І варто констатувати, що будь-які очікування були перевершені вже зі старту. Причому в настільки неповторній манері, що, наприклад в Маранелло ще б 10 років не бачили б крапель води на асфальті Маріна-Бей.

Як не дивно, але заміс лідерів на старті фактично поховав усю інтригу - опинившись на чолі пелотону Хемілтон упевнено контролював хід гонки і навіть три появи машини безпеки з трьома рестартами не стали на заваді британця в його шляху до перемоги. Коли аналогічний крах лідерів стався попереднього разу, а було це не так уже й давно - минулого року в Барселоні, де не змогли розминутися Хемілтон з Росбергом, все було навпаки й інтрига закрутилася тільки дужче.

Льюіс, кваліфікувавшись лише на п'ятому місці поруч із напарником, чудово розумів, що на сінгапурському кільці, де Мерседес не вперше має проблеми, справжнім порятунком його далекого від ідеалу становища стане або дощ, або проблеми пілотів, що стартували з першого та другого рядів. Не думаю, що британець в суботу повірив би якщо йому повідомили, що вже через 15 секунд після старту гонки він лідируватиме, а троє з чотирьох головних конкурентів боротьбу припинять. Розраховувати одразу на синергію необхідних факторів, які до того ж від тебе не залежать, не можна, проте як же вдало все склалося для триразового чемпіона! При цьому не варто і применшувати роль самого Хемілтона - на мокрій слизькій трасі помилитися й не доїхати до картатого прапора було не так уже й складно. Принаймні, Квят з Ерікссоном це можуть підтвердити. Крім того, коли траса висохла і всі перейшли на сліки, здавалося, що настав момент істини для Ріккардо - занадто добре «бики» виглядали на сухій трасі під час практик і кваліфікації. Проте Льюіс і в цих умовах не залишив ні найменшого шансу Даніелю, навіть ще одна машина безпеки не завадила. Ідеальна гонка - немає чого й додати.

По завершенні Гран Прі є дві теми, що обговорюються найбільше - хто винен у аварії на старті та чи можна вважати боротьбу за титул де-факто завершеною? Обидва питання вимагають розгорнутої відповіді, тож поїхали.

Стюарди вирішили розглянути стартовий інцидент по завершенні гонки, змусивши таким чином усіх трьох пілотів залишатися на трасі, хоча цілком зрозуміло, що всі вони воліли б якомога швидше покинути її. Зрештою розгляд справи та заслуховування гонщиків тривалим не був, а вердикт в цілому задовольнив усіх - гоночний інцидент без санкцій на адресу будь-кого з пілотів. Та ще до вердикту формульної Феміди списи ламалися як онлайн, так і в реальному спілкуванні. Чому? Бо в ситуації, коли миттєво сходять троє з чотирьох головних претендентів на перемогу в гонці, винного знайти неодмінно хочеться. Знайти і покарати. От тільки проблема в тому, що цього разу важко не погодитися зі стюардами.

Що таке гоночний інцидент - це коли внаслідок не заборонених дій гонщиків і збігу обставин уникнути аварії не вдалося. Тому 100 500 разів має рацію Крістіан Хорнер, даючи пораду вдягнути окуляри усім, хто вважає винним Ферстаппена. По суті, пілота до якого найменше питань - опинившись між двох Феррарі Макс змушений був реагувати на дії Себастьяна та Кімі нічого не ініціюючи самотужки. Проте так само буде дурницею звинувачувати й Райкконена - за те, що фін стартував найкраще й фактично порівнявся з Ред Булл. Як не дивно, але й Феттеля звинувачувати не варто - так, він почав зміщуватися вбік машини голландця, намагаючись захистити свою позицію, але так роблять усі пілоти, що стартують з поула і в цьому немає нічого забороненого. Справжньою проблемою стало те, що Себастьян не знав та й не міг знати, що відтісняти Макса не можна, бо там уже була друга Феррарі. Іншими словами, якби там не було машини Кімі, то у Ферстаппена було б місце для маневру на яке розраховував німець, але місця не було і перший контакт стався саме між машинами №7 і №33.

Можна зрозуміти Йоса Ферстаппена, який всю провину поклав на Феттеля, додавши, що німця не покарали через політичні мотиви, бо це ще більше завдало б удару по інтризі в чемпіонаті. Хоча куди вже більше? Критикувати Себа нині стало актуально, проте вимкнувши всі емоції варто ще раз зрозуміти, що він нічого забороненого регламентом не зробив. Просто невдалий збіг обставин, який найбільше зашкодив саме німцеві.

Зовсім іншими виглядають аргументи в контексті боротьби за титул - чи варто взагалі було Феттелю намагатися блокувати Ред Булл? І тут на думку спадають відомі вислови, промовлені Міхаелем Шумахером та Роном Деннісом. Так, так - і про те, що гонка в першому повороті не виграється, і про те, аби фінішувати першим, насамперед треба фінішувати. Про це Себастьян точно не думав - він явно прагнув максимально використати ситуацію на власну користь й повернути лідерство в особистому заліку. Повернув, але не в той бік. А ще спали на думку Ніко Росберг й Ален Прост - навряд чи вони в той момент переймалися б через людину, яка не є їх прямим конкурентом в чемпіонаті. Зрештою хіба ж безкомпромісність пілотів і непередбачуваність перегонів не є тими елементами, через які на трибунах збираються десятки, а то й сотні тисяч глядачів, а ще мільйони збираються біля екранів?

Вигравши Гран Прі Льюіс наростив власну перевагу над Себастьяном до 28 очок за шість етапів до завершення сезону, і це рекордний відрив цього року. Чи можна німця списувати у боротьбі за корону, чи «червоним» до снаги повернення у гру? Якщо чесно, то змарнувавши шанс на трасі, що водночас підходить Феррарі та викликала чимало проблем у Мерседес, Скудерія опинилася в ситуації схожій на ту, з якою зіткнувся Ліверпуль у перерві фіналу Ліги чемпіонів сезону 2004/2005. «Червоних» може врятувати тільки диво, але ми добре знаємо, що іноді в спорті вони трапляються. Інших об'єктивних факторів, що б допомогли Феттелю відігратися, я не бачу. Мауріціо Аррівабене скільки завгодно може казати, що боротьбу не завершено, але він як керівник команди просто не може казати щось інше. При цьому всьому мій внутрішній адвокат звертає увагу на статистику - у 2010 році Себ так само за 6 етапів до кінця сезону програвав Хемілтону 31 очко, але в Абу-Дабі приміряв на собі першу корону, двома роками пізніше за 7 гонок до кінця німець програвав 39 очок Алонсо, але і тоді зумів відігратися й стати чемпіоном. Проте погляньмо на цьогорічний календар - нас чекають етапи в Сепангу, Сузуці, Остіні, Мехіко, Сан-Паулу й Абу-Дабі - на жодному з них Феррарі не буде однозначним фаворитом і боротьба з Мерседес буде напруженою, тож розраховувати все відіграти самотужки буде майже нереально. Тепер Скудерії варто сподіватися на дуже-дуже швидкого, мотивованого й обережного Кімі, якому треба відбирати очки у Льюіса, а також на посильну допомогу від пілотів Ред Булл.

На тлі розбірок лідерів на другий план відійшли не менш цікаві події й результати як на трасі Маріна-Бей, так і за її межами. Насамперед, варто відзначити рекордні досягнення Сайнса, Палмера та Вандорна - всі вони фінішували на найкращих у кар'єрі позиціях, провівши практично ідеальну гонку. Причому якщо Карлос та Стоффель за своє майбутнє у найближчій перспективі можуть не турбуватися - іспанець наступного року переходить до Рено, а бельгієць залишається в Макларен, то Джоліону, на чиє місце Сайнс і приходить, просто необхідно провести ще кілька солідних гонок з обов'язковим фінішем у десятці. Нині вже не секрет, що в англійця залишається тільки один варіант залишитися в Формулі 1 - перейти до Вільямс в пару до Стролла, та для цього треба переконати команду з Гроув в тому, що він стане гідною заміною Массі. На все це у Палмера буде шість етапів та приватні порівняльні тести за кермом машини 2014-го року в яких крім нього участь візьме ще й Стролл.

Ну і на завершення огляду не можу оминути самоіронію Хюлькенберга, який встановив новий антирекорд Формули 1. Відтепер саме Ніко є пілотом, що провів найбільше гонок, так і не діставшись жодного разу подіуму. Їх у німця тепер 129 і можна не сумніватися в тому, що найближчим часом ця цифра тільки зростатиме. Попереднє «досягнення» належало співвітчизнику Хюлькенберга - Сутілу. Сам рекордсмен відреагував так: «Ера Сутіла закінчилася, почалася ера Хюлькенберга! Я довго цього чекав і напружено працював, щоб перевершити Адріана й стати новим володарем рекорду» - пожартував Ніко після гонки, в якій він довгий час їхав на третій позиції, та через проблеми з машиною змушений був зійти.

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ