Александр ПОВОРОЗНЮК: «Ингулец будет играть в Лиге Европы»

Президент ФК «Інгулець Олександр Поворознюк розповів про будівництву нового стадіону, завдання вийти на найвищий рівень і ставлення до футболу як до Гри номер один у світі

Напередодні нового футбольного сезону президент ФК "Інгулець" Олександр Поворознюк у web-конференції ТК XSPORT розповів новини зі стану команди та наголосив на амбітних футбольних цілях клубу.

Високий потенціал

- Перед командою завжди ставимо максимальні завдання. Хочемо потрапити до УПЛ. Клуб забезпечений з фінансової точки зору, створені всі умови для футболістів. Частину мого бізнесу спрямовано спеціально на потреби клубу. Наша команда непогано попрацювала в міжсезоння. Не запрошували великої кількості футболістів, але змогли якісно посилити свій склад. Я вважаю, що з тими виконавцями, які зараз є в нашому розпорядженні, клуб має змогу боротися за вихід до Прем'єр-ліги. У цих футболістів високий потенціал.

Про враження від минулого сезону

- Минулий сезон команда провалила, особливо перше коло. Не хочу звинувачувати тренерський штаб, уся відповідальність за такі виступи лежить на мені як президентові клубу. Коли не змогли до першого вересня заявити гравців у Першу лігу, то ми навіть Другу лігу змушені були догравати з 12-13-ма футболістами в складі.

Я живу футболом, із кожним днем намагаюся вдосконалюватися. Визнаю свою провину, дещо загрався. Ми просто не мали змоги посилити свій склад. За цей час зрозумів, що найголовніше - це злагоджена гра в захисті, а свої два-три моменти у нас будуть. Друге коло команда провела стабільно, показала непогані результати. Кінцівка сезону нам не вдалася, в останніх матчах гравцям не вистачало мотивації. Неприємний осад залишився від матчу з ПФК «Суми», команда була налаштована на перемогу, але арбітри просто зіпсували матч. Я розмовляв із Забранським, який на емоціях заявив, що наша команда грає нечесно. Але після того як він подивився моменти, де арбітри ухвалювали рішення не на нашу користь, він зателефонував і вибачився.

Перспективний план

- У кожному матчі маємо грати на перемогу і втілювати свою мрію в реальність. Три роки - це план побудови футбольного клубу «Інгулець», щоб протягом найближчих з трьох до п'яти років команда грала в Лізі Європи. Ми будемо вибудовувати всю інфраструктуру згідно з європейськими вимогами. Я не розраховую на державну підтримку, а розраховую на свої власні сили і кошти.

Про стадіон

- Це буде абсолютно нова арена. Стадіон буде будуватися не менше як три роки, але він має він має відповідати всім вимогам УЄФА.

Про своє захоплення футболом

- У дитинстві я спав із м'ячем. Коли навчався у восьмому класі, то забрав в батька трактор для того, щоб викорчовувати дерева і на їх місці збудувати футбольний майданчик. Тренер нам допоміг зварити ворота і ми почали грати в футбол. Ми приїздили в Петрово на змагання і, маючи в своєму складі на двох гравців менше, все одно перемогли в матчі. Після закінчення восьмого класу в мене була можливість перейти на навчання в училище в Донецьку і там грати в школі-інтернаті «Шахтаря». Мати мене не відпустила на навчання в Донецьк. Я не зміг стати футболістом, але хочу проявити себе в якості футбольного функціонера.

Про початок діяльності в футболі

- Спочатку я за борги отримав клуб «Десна», юридично мені передали 100% права власності на керування клубом. З усіма документами я пішов до керівника місцевої влади з надією на порозуміння. Він мені відповів, що клуб гратиме на стадіоні Гагаріна лише тоді, коли я його підтримую на виборах. Коли зрозумів, що не матиму змоги себе проявити і мені самотужки треба буде вкладати гроші в чужий регіон, то відмовився від цієї ідеї. Я поїхав на Кіровоградщину і почав все з самого початку. Коли почав займатися сільським господарством, то зрозумів, аби бути успішним в цьому бізнесі, треба мати свою оброблювальну техніку.

Так і в футболі. Я зрозумів, що спочатку треба будувати базу, поля, стадіони, а потім сподіватися на все інше. Зараз в нас є шість прекрасних стадіонів, прекрасна база для команди. Також ми побудували базу для «Інгульця-2», хочемо збудувати школу-інтернат для дітей. Футбол - моя стихія. Від футболу отримую величезне задоволення, особливо від таких моментів як, наприклад, команда забиває м'яч на останніх хвилинах.

Я просто працюю, заробляю гроші і витрачаю їх на футбол. 90% моїх знайомих мене не розуміють. Вони не розуміють, для чого я стільки грошей витрачаю на футбол.

Про клубну академію

- Наші юні вихованці теж намагаються жити в ритмі головної команди. Вони дотримуються тижневого циклу підготовки, живуть і тренуються разом із основною командою. Я знаю багато сімей, де є прийомні діти. Тому і вирішив створити школу-інтернат, щоб діти мали змогу проявити себе. Спочатку організували Кубок Поворознюка, де юні вихованці мали змогу показати все, на що здатні. Приїхали команди «Дніпро-1» і «Дніпро-2», і наші хлопці з легкістю їх обіграли 4:0 і 7:1. Це мене надихнуло і я вирішив допомогти цим хлопцям, створити школу-інтернат, де діти мають можливість займатися футболом.

Про можливість переманювання футболістів в інші клуби

- Ми заснували громадську організацію ФК «Інгулець». Навіть якщо молодь переїздить із села, то ми скуповуємо ці будівлі і туди поселяються наші футболісти. Ми створюємо всі умови для того, щоб наші гравці залишалися в нашому клубі. Тому наші вихованці не збираються переїздити в інші клуби.

Про створення команди з власних вихованців

- Створити команду, яка буде на 100% складатися з власних вихованців досить складно. Зараз наш молодий вихованець Данильченко тренується з основною командою. За словами головного тренера Сергія Лавриненка у хлопця неймовірний потенціал. Головне, щоб у нього не було зіркової хвороби, адже багато футболістів завершували з футболом в той час, коли в них з'являлося багато грошей.

Мені запам'яталося відрядження до Туреччини на фінальну частину чемпіонату Європи серед аматорів. Такого прийому я не очікував. Ми проживали на базі збірної Туреччини і побачили неймовірні умови. На другий день у нас був матч з господарями і ми програли без шансів, хоча потім розгромили португальців. Я тривалий час не розумів, чому так відбулося. Згодом зрозумів, що хлопці не забули про те, що за таких умов треба ще й грати в футбол.

Про переживання під час матчів

- Коли команда перемагає, то я отримую неймовірний заряд позитивних емоцій і натхнення. В той же час, тяжко переживаю поразки. Особливо засмучений був після поразки від «Вереса», коли ми пропустили на останній хвилині, та ще й після помилки арбітра. Коли в нашому футболі будуть відеоповтори, то буде набагато простіше і зменшиться кількість помилок арбітрів.

Про президентів-однодумців

- Таких функціонерів приблизно 20%. Інші чекають підтримки з бюджету, говорять про те, що в селах не може бути футболу. Я запропонував, щоб матчі команд транслювалисья на телебаченні. Приємно бачити матчі своєї команди по телебаченню, але багато людей, які цього не розуміють.

Про вболівальників

- Футболістам завжди приємно грати при заповнених трибунах. Але, на жаль, існують різні фанати і різні угрупування. Я хочу всім клубам побажати не мати таких фанатів як у «Металіста 1925». Вони до нас приїздили в Володимирівку і рознесли наші місцеві магазини. Після таких подій справжній вболівальник буде боятися йти на футбол, а особливо з дітьми. Бажаю кожному клубу мати лише справжніх вболівальників.