Йосип ФАЛЕС: "На контратаках українці можуть "покарати" будь-яку без винятку команду"

Один із провідних футбольних фахівців України, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри теорії і методики футболу Львівського державного інституту фізичної культури Йосип Фалес розповідає про складові успіху фаворитів чемпіонату світу з футболу та про можливості дебютанта чемпіонату - національної збірної України.

- Моє головне правило: не можна зневажати суперників. На чемпіонатах світу слабких команд просто не буває. Так у 1982 році я вивів збірну Алжиру до фінальної частини чемпіонату світу. У ті часи лідери європейського футболу на африканські команди дивилися зверхньо. Казали навіть, що не знають таких команд. І поплатилися за свою зверхність. Найбільший галас піднімали чемпіони світу - команда ФРН. Газети майоріли інтерв'ю, де німецькі футболісти казали, що проти алжирців гратимуть у туфлях, макінтошах та краватках. Мовляв, на гру із такими незграбними суперниками не варто навіть перевдягатися у спортивну форму. Саме ці висловлювання у пресі і налаштували алжирську команду на безкомпромісну боротьбу. І коли відбулася очна зустріч, мої підопічні "покарали" німців за самовпевненість, чим створили величезну сенсацію. Після цієї перемоги на наступному чемпіонаті світу 1986 року до алжирців поставились, як до гідних суперників. Принаймні подібних образ у пресі вже не було.

- Часто у своїх поразках спортсмени звинувачують важкі кліматичні умови. Як зазвичай проходять адаптацію футболісти?
- Адаптація до кліматично-географічних умов того середовища, де відбуваються змагання, вкрай необхідна. Це дуже делікатна справа, оскільки успіх команди залежить від кожного гравця - індивідуума, якому характерні свої особливості адаптації. Завжди у такому випадку пригадую нашого вихованця Андрія Баля, який надзвичайно важко адаптовувався до нових кліматичних умов: не міг спати, погано почував себе. Хороший гравець, розумна людина, а зі швидкою адаптацією якось не склалось. Інші ж через кілька днів уже почуваються, наче у себе вдома. А є ще й такі унікуми, яким взагалі, здавалось, адаптація не потрібна - жодного дискомфорту в інших кліматичних та часових поясах вони не відчували.

Ніколи не забуду чемпіонати світу у Мексиці (1970, 1986), де на високогір'ї було важко навіть дихати, не те що бігати. Так ось ті команди, яким не бракувало фінансування, приїздили до Мексики за місяць до початку чемпіонату. Пам'ятаю, коли ми у Мехіко вийшли із літака, то відразу усім колективом почали дружно позіхати. Так тривало весь день. І думаєте, ми не виспались? Навпаки: здавалось, виспались на багато років наперед. Виявилось, що позіхання - це нормальна реакція організму в умовах кисневого голоду: у Мехіко повітря містить на 33 % кисню менше, ніж на наших рівнинах. До того ж, неймовірна спека - 40 градусів - та вологість повітря зробили наше перебування вкрай виснажливим. Тільки добре адаптовані спортсмени могли у таких умовах показати запланований результат.

Із власного досвіду знаю, що тренування у високогір'ї чи хоча б у середніх висотах позитивно впливає на подальше збільшення працездатності. Якщо двічі проводити 10-12-денні збори у горах із поверненням на рівнину, працездатність гравців збільшиться на 14-16 %. Це науково доведений факт, а багато тренерів цим нехтує.

В українській збірній можливості адаптації розраховані дуже чітко. Спочатку наші футболісти провели відновлювальний збір у Туреччині, а потім попрямували до Німеччини - призвичаюватись до місцевих умов. Підготовку українці відбули успішно. У нас сильна команда, і результат повинен бути. Багато залежатиме від самопочуття гравців, від того, чи турбуватимуть їх старі та нові травми. Ще не до кінця відновився Андрій Шевченко, викликає стурбованість і Олександр Шовковський. Після надзвичайно важкої травми ключиці він, мені так здається, весь час боїться травмувати її знову. Боїться болю. Це природно - підсвідомий рефлекс. Окрім того, усі гравці нашої збірної потребують моральної підтримки. Перемоги на товариських зустрічах - це не показник. Усі посміялися, з яким тріскотом програли костариканці. Не хвилюйтеся: на чемпіонаті такого не буде. Там настрій буде зовсім інший, ніж у товариській грі.

- Метеорологи під час чемпіонату світу обіцяють дощі та похолодання. Яким командам, окрім, звичайно, самих німців, такі погодні умови не завадять продемонструвати все, на що здатні?
- Так, німцям буде найпростіше. Скільки я їх знаю, це чітко відлагоджена машина. І не потрібно дивитися, що вони програють у товариських зустрічах. Не виключено, що це обдуманий тактичний хід. Нашій команді також не повинно бути важко: у домашніх умовах українці грають і в дощ, і в сніг. Похолодання та злива для них не завада. Не побоюсь сказати, що у дощ вони навіть краще грають, ніж за сонячної погоди. Важко буде африканським країнам та південно-американцям. Незважаючи на їх виразну техніку, погода може стати їм на заваді. Принаймні для перемоги віддаватимуть більше сил. Інші кліматично-географічні умови навряд чи відіграють вирішальну роль. І бразильці, й африканці уже давно готуються десь неподалік від Німеччини. А щоб комфортніше та ефективніше відбувалася адаптація, вони везуть зі собою свою кухню. Бразильці ніколи не харчуватимуться "у гостях", вони літаками везуть понад 150 кг квасолі та інших продуктів, які складають основу їхньої національної кухні. Здавалось би, квасоля є важкою для шлунку, однак для їхнього організму це акумулятор сил та енергії. "Домашня" їжа необхідна для швидкого відновлення. Це знають не лише бразильці. Гадаю, наша команда їде на змагання також не "з порожніми руками".

- За рахунок чого у латиноамериканців та африканців така хороша техніка?
- Цьому також посприяли кліматично-географічні умови. Генетично обумовлені висока м'язова чутливість, рухливість у суглобах, міжм'язова та внутрішньом'язова координація, що потрібні для неперевершеної техніки удару, фінтів, інших елементів. У гравців нашої кліматичної зони м'язова лабільність набагато нижча. Щоб досягти успіху, європейцям потрібно вдесятеро більше працювати.

- У чому українці переважають своїх суперникам і у чому поступаються їм?
- У нас в основному майже рівні лінії. Окрім того, є троє голкіперів, які майже рівні у майстерності оборони воріт. Дай Боже, щоб добре зіграла задня лінія. Натомість, зовсім не турбуюсь про напад та середню лінію - це залізна зброя. Гадаю, Олег Блохін скерує команду у потрібному напрямку. У нього є якесь шосте чуття, навіть везіння у цьому аспекті. Після приходу Блохіна на посаду головного тренера збірної команда різко змінила своє обличчя. Все тому, що він не нехтував питаннями відбору. Якщо від когось почує, що у такій-то команді грає хороший хлопець, неодмінно з'явиться на гру за участі цієї команди, щоб на власні очі побачити той талант. Це величезний плюс. До того ж, Блохін надзвичайно вдало і своєчасно вносить корекції у гру.

Важкувато нам доведеться зі збірною Іспанії. Високотехнічні футболісти, хороше маневрування та підготовленість загалом, стійка психіка - ось на найближче майбутнє наші головні суперники. На чому ми можемо відігратись? На контратаках. Вони не надають їм великої уваги, бо вважають, що їх задня та середня лінії поза конкуренцією. Але такими поодинокими "пострілами" наші гравці зможуть зробити пробоїни в іспанському захисті. Саме контратаками українська збірна може "покарати" будь-яку без винятку команду.

- Чи підказує Вам шосте чуття досвідченого футбольного спеціаліста, хто цього року стане чемпіоном світу?
- Претендентів є чимало. І Німеччина серед них посідає далеко не останню позицію. Це поганий "подарунок" для будь-кого. Нікуди не подінешся від сильних випадів Бразилії, рватимуть усе довкола іспанці. Не здадуть позицій, згадайте моє слово, і французи. Їм, як нікому, вдалось гармонійно поєднати в одній команді досвід із молодістю. У фіналі футбольний букет майорітиме найкрасивішими квітками. Симпатизуючи кожній із цих великих команд, гадаю, що у рідних стінах німці навряд чи випустять з обіймів "живими" своїх опонентів.

Розмовляла Олена САДОВНИК, Газета Поступ