Андрій СОСНИЦЬКИЙ: «Київське Динамо - це світовий бренд»
Головний тренер тираспольського «Шерифа» вважає престижним сам факт суперництва з українським клубом
- 24 декабря 2010, 17:55
- |
- 4159
- 15
Одна з найбільш титулованих команд у молдавському футболі - тираспольський клуб «Шериф» - недавно зіграв внічию (0:0) в матчі групового турніру Ліги Європи з київським «Динамо» на стадіоні імені Валерія Лобановського. Багаторазовий чемпіон країни, володар Кубка Молдови і Кубка Співдружності, учасник турнірів Ліги Європи підсумував свої виступи в нинішньому сезоні. Про те, з яким настроєм готувалися тираспольці до матчу в Києві, і як була загалом сприйнята гра самими шерифівцями, в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту УКРІНФОРМу розповів головний тренер команди Андрій Сосницький.
- Гра з «Динамо» (Київ) стала заключною в поточному році для вашої команди. Чи задоволені Ви результатами сезону?
- Не буду лукавити й говорити чергові фрази про те, що ми могли б досягти більшого. Якщо говорити про ситуацію загалом, це не може задовольнити ні мене, ні команду. Третє місце в національній першості Молдови і останнє місце в групових турнірах Євроліги - не той рівень, який міг би втішити. Можна, звичайно, порадуватися самому факту виступу команди в престижному європейському турнірі, однак результатами, повторюся, ми незадоволені.
- До розряду незадоволення можна віднести і вашу гру з київськими динамівцями?
- Боюся, що тут якраз навпаки. Незважаючи на нульову ничию, підсумком гри команда задоволена. По-перше, це був не просто матч на чужому полі. Ми грали на стадіоні, який носить ім'я легенди світового футболу - Валерія Лобановського, а це вже висока честь і престиж для будь-якої команди.
По-друге, давайте не будемо забувати, що київське «Динамо» - це європейський і світовий бренд у футболі. Тому для нас престижним був сам факт гри з таким клубом. За рівнем гри і за її якістю ми, на мій погляд, грали на рівних з іменитим суперником. Зокрема, добре проводили атаки. Можна було б і перемогти, якщо б не цілий ряд причин. Клас і рівень наших футболістів, ігровий потенціал дозволяли довести гру до гола, однак у вирішальні моменти не вистачало стабільності, узгодженості між гравцями.
Злий жарт зіграло і те, що боролися ми, власне, на чотирьох фронтах - в національному чемпіонаті, єврокубку, Кубку Молдови і у складі збірної країни. Футболісти в нинішньому сезоні іноді грали на межі своїх можливостей. Таке велике навантаження пояснює також той факт, що клуб відмовився від ігор у Кубку Співдружності. У майбутньому постараємося врахувати ці чинники при плануванні ігор. Але у футболі, як і в історії, слово «якщо» не діє. Тобто, результат очевидний, і ми зобов'язані зробити належні висновки.
- Як Ви ставитеся до «легіонерства» в європейському і світовому футболі? Чи не зловживають сьогодні команди запрошенням «чужих» гравців?
- Я би не назвав їх легіонерами, а просто запрошеними гравцями. Сьогодні склалася така тенденція - вкладати серйозні фінансові кошти в підвищення якісного складу команди. Природно, було б куди простіше збирати такий же склад з вітчизняних футболістів. Однак для того, щоб виростити професійного гравця, необхідно дуже багато часу і приблизно стільки ж сил і коштів, а грати треба сьогодні і зараз, при цьому завдання перед нами ставляться максимальні.
Це, власне, і є причиною пошуку по всьому світу видатних шкіл і не менш видатних гравців, щоб згодом запросити їх у команду. До речі, в «Шериф» після канікул повинні влитися «свіжі сили». Хоча, повторюся, ідеально було б виховувати своїх гравців, щоб у майбутньому мати можливість на 5-6 відсотків поповнити ними наш основний склад. Думаю, такої ж думки дотримується і більшість тренерів інших команд.
Для того, щоб команда зіграла красиво, результативно, необхідна майстерність, харизма. Коли все це присутнє, і гра схожа на мелодію, в якій немає фальші.
- Що б Ви могли побажати мільйонам шанувальників футболу напередодні Нового 2011 року?
- Хотілося б привытати всіх з наступаючими новорічними і різдвяними святами, побажати здоров'я, радості, бадьорості духа, віри в себе і в свою справу на шляху до перемоги.
Зінаїда ГУРСЬКА