Олег КОНОНОВ: «Хочу, щоб на кожному матчі Карпат був аншлаг»

15 грудня «Карпати» матчем Ліги Європи проти французького ПСЖ завершили свій футбольний 2010 рік. Рік, що минає, однозначно став найкращим у новітній історії «зелено-білих». Команда не лише помітно наблизилася до лідерів українського футболу за рівнем гри, а й виборола право спробувати свої сили у Лізі Європи. І зробила це доволі вдало - пройшла весь кваліфікаційний відбір і взяла участь у груповому раунді змагань.

Утім, головний тренер карпатівців Олег Кононов наголосив, що у «Карпат» є ще чималий потенціал як для підсилення гри, так і для підкорення значно вищих турнірних щаблів у змаганнях на внутрішній та міжнародній арені.

- 2010 рік я вважаю однозначно успішним. Тому дуже вдячний гравцям, своїм колегам по тренерському штабу, керівництву клубу, нашим лікарям, масажистам, адміністраторам, водіям, працівникам клубного офісу, бази і стадіону, тобто всім, хто тією чи іншою мірою причетний до команди, ну і, звісно, її вболівальникам, за ті позитивні емоції, які ми всі разом пережили в нинішньому році. Знаєте, я не хочу розділяти цей рік на дві частини - завершення минулого сезону і першу половину нинішнього. Адже вони між собою дуже тісно пов'язані. Коли б нам не вдалося плідно попрацювати минулої зими на тренувальних зборах, то ми б не здобули путівку у Лігу Європи, а значить, цьогорічний сезон був би зовсім іншим. На щастя, здебільшого нам вдалося втілити у життя те, що ми запланували, і напевно можна сказати, що в такий спосіб «Карпати» привезли до Львова такі команди як «Галатасарай», «Боруссія», «Севілья», ПСЖ. Думаю, це хороший подарунок та подяка нашим уболівальникам за ту підтримку, яку ми постійно маємо від них. Повірте, атмосферу, що панувала на «Україні» в дні матчів Ліги Європи, ніхто з нас не забуде ніколи.

- Цілком з вами згідний. Але чим ви можете пояснити той факт, що на ігри чемпіонату України глядачі трибуни заповнювали, в кращому випадку, на половину? І це при тому, що «Карпати» в Прем'єр-лізі грали досить успішно.
- Над цим питанням я задумувався неодноразово. Думаю, не в останню чергу це пов'язано з матеріальним становищем значної більшості населення. Низький економічний рівень життя багатьом вболівальникам не дозволяє відвідувати всі матчі своєї команди. А інтерес до гри «Карпат» дуже великий. Ви самі бачили, коли клуб зробив вільний вхід на наш матч Кубка України з «Арсеналом», трибуни були заповнені вщерть.

- Але ж перша умова заповнення трибун - це якісна гра команди.
- Я згідний з вами на всі сто відсотків. Тому можу сказати, що зі свого боку команда намагатиметься не лише якомога частіше тішити своїх уболівальників перемогами, а й демонструвати при цьому видовищний атакувальний футбол. Зрештою, ми це старалися робити і в усіх іграх минулого року. Інша справа, що не кожен раз нам це вдавалося.

- Однак у заключній грі року з ПСЖ «Карпати» хоча й не виграли, але зіграли насправді добре.
- Я також вважаю, що в цьому матчі ми довели, що були гідні грати у груповому етапі Ліги Європи. От шкода лише, що не змогли дотиснути суперника і здобути перемогу, на яку цілком заслужили. Адже по грі ми були сильнішими за гостей. Десь нам трохи забракло вміння реалізовувати ті моменти, які ми створили. Та й везіння того вечора було не на нашому боці.

- Звіт про гру «Карпат» з ПСЖ газета «Спорт-Экспресс в Украине» дала під заголовком «Відмучились».
- (Усміхається) Напевне, кожен бачить те, що хоче бачити. Зрештою, кожен - і журналісти також - має право на свою думку. Тому я нікому нічого не збираюся доказувати на шпальтах видань. Знаєте, можна багато говорити і нічого при цьому не робити. А можна, навпаки, мовчки працювати і цілеспрямовано йти до своєї мети, гнути свою лінію. Скажу лише, що ні в Лізі Європи, ні в чемпіонаті та Кубку України ми не мучилися, а намагалися грати у свій футбол, який би приносив радість нашим уболівальникам і подобався нам самим. Інше питання, що не завжди нам це вдавалося, а в деяких іграх нашого рівня було недостатньо для досягнення позитивного результату, бо суперник був об'єктивно сильніший.

- Який матч «Карпат» у Лізі Європи ви вважаєте найкращим?
- З точки зору результату, зрозуміло, це остання гра з ПСЖ. Змістом гри в цій зустрічі я також залишився задоволений. Навіть більше, ніж результатом, бо я вже казав, що, на мою думку, цей матч ми повинні були вигравати. Однак, коли брати до уваги всі складові футболу, то безумовно, найкращим був наш домашній поєдинок з «Боруссією». У цій грі було все те (деталізувати не буду), за що ми любимо футбол. Підтвердженням моїх слів є той факт, що саме гру «Карпати» - «Боруссія» було визнано матчем туру у Лізі Європи.

- А в якому матчі Ліги Європи «Карпати» зіграли найгірше?
- Ми дуже хотіли добре зіграти у Севільї. Однак в тому матчі у нас майже нічого не вдавалося. Однак тут потрібно сказати й про те, що «Севілья» зіграла майже ідеально. Плюс у них був просто таки шалений настрій. Відверто кажучи, ми не думали, що вони будуть так добре налаштовані на гру з нами. І це також значною мірою позначилося на грі.

- Не набагато краще «Карпати» зіграли і в Дортмунді.
- Я з цим не зовсім згідний. Можливо, нам не вдавалося створювати моменти, але м'яч ми в певні відрізки часу все ж контролювали і суперник не мав повної тотальної переваги. І потім, свою роль у Дортмунді відіграли судді. По-перше, третій гол нам забили зі стовідсоткового офсайду. Та й з першим не все було однозначно. Так, Кагава, який забив м'яч, не був у положенні поза грою. Однак троє його партнерів, які займали дуже активну позицію і привертали до себе увагу нашого воротаря, були в офсайді. А ще розкажу вам про два моменти, які дуже добре характеризують відношення голландських арбітрів до нашої команди в цьому матчі. Хвилин за п'ять до того моменту, коли ми повинні були вийти на перший тайм, до нас у роздягальню увірвався в прямому значенні слова головний арбітр. Ми в цей момент якраз виконували свій традиційний передматчевий ритуал, який нам допомагає налаштовуватися на гру. А тут він вривається і починає англійською на нас кричати, чому ми ще в роздягальні. І це при тому, що вся ця передматчева процедура, коли і що робити, регламентована УЄФА буквально посекундно, а в нас є ще п'ять хвилин у запасі.

- І якими були ваші дії?
- Звичайно, ми обурювалися, але зрештою, підкорилися його вимозі - все-таки він суддя матчу. Однак коли ми вийшли всією командою з роздягальні, то були просто шоковані - в коридорі не було ні суддів, ні суперника. «Боруссія» з'явилася через ті самі п'ять хвилин. А ми весь цей час стояли і мерзли на холоді. Про настрій хлопців у ці хвилини, самі розумієте, говорити зайве. Та й загалом упродовж всього матчу ми постійно відчували, що вся бригада арбітрів симпатизує господарям.

- Конкретні приклади навести можете?
- Про гол з офсайду я вже казав. А ще мав бути пенальті у їхні ворота за рахунку 0:1. Німці після гри самі це визнали, але свисток арбітра, звісно, не пролунав. Коли б дали пенальті, то ще не відомо, як би воно все повернулося. А ще скажу, коли я підходив до бровки і висловлював своє незадоволення суддівством, то боковий та четвертий арбітри дивилися на мене так, що на їхньому обличчі чітко було написано: «Що ти тут обурюєшся! Хто ти такий? Сиди і не рипайся...». Самі розумієте, що грати за таких умов не просто. Однак я в жодному разі не хочу наші поразки виправдовувати упередженим суддівством. У першу чергу ми винні самі.

- В усіх трьох гостьових іграх на виїзді у групі «Карпати» пропускали швидкий гол.
- Дуже болюче для нас всіх - і гравців, і тренерів - питання. Лежить воно у площині психології. Адже ми перед кожною грою акцентували на цьому увагу і просили хлопців у дебюті бути особливо уважними й виключити будь-який ризик. Однак це мало зворотний ефект - гравці ще більше затискалися психологічно і в підсумку таки помилялися й пропускали гол. Тому будемо шукати відповідь на це питання. Мусимо знайти варіанти, як цього уникати в майбутньому.

- Після програних матчів у Лізі Європи кожен раз говорилося про те, що команда отримує неоціненний досвід. Окрім нього, «Карпати» в турнірній таблиці здобули лише одне очко. Чи на такий результат ви очікували?
- Коли ми пройшли «Галатасарай» і отримали право зіграти в групі, перед командою було поставлено завдання поборотися за путівку і в плей-оф. Це цілком нормально, бо в іншому разі немає чого грати. Однак нам попалися дуже сильні суперники. Думаю, зі мною всі погодяться, що наш квартет у Лізі Європи був найсильнішим. Ми чудово усвідомлювали, що нам буде дуже важко. Втім, принаймні вдома розраховували брати очки. І я вважаю, що по грі на своєму полі ми нікому не поступилися. Про матчі з ПСЖ і «Боруссією» ми вже говорили. Щодо гри з «Севільєю», то, на відміну від зустрічі в Іспанії, у Львові боротьба була рівною. Ми їм майже нічого не дозволили створити. Небезпечними у них вийшли лише два стандарти, один з яких вони й реалізували.

- У нинішньому сезоні, на відміну від минулого, «Карпати» стали значно гірше грати в гостях, ніж вдома. І це стосується не лише Ліги Європи.
- Це ще одне болюче питання, з яким ми повинні розібратися взимку. Насправді так воно і є. У гостях ми чомусь взяли за правило спочатку віддавати ініціативу супернику і лише в ході гри намагаємося її перехопити. Звідси і наші незаплановані втрати очок в іграх чемпіонату України. Хоча з іншого боку, я помітив, що наші гравці в іграх Прем'єр-ліги та Кубку України стали діяти значно впевненіше. Відчувається, що у власних очах вони піднялися і вже вважають себе не середнячками чемпіонату, а досить грізною силою, якій до снаги вирішення серйозних завдань. Це позначається і на результатах. Візьміть для прикладу наше турнірне становище перед зимовою перервою в минулому сезоні і тепер. Рік тому ми на канікули пішли на сьомому місці і далеко не всі вірили, що зможемо пробитися в Лігу Європи. Зараз ми уже п'яті, причому маємо непоганий відрив від переслідувачів, які також мріють про Європу. Та й суперники до «Карпат» почали ставитися по-іншому. Деякі навіть внічию зіграти з нами у себе вдома вважають успіхом. Тобто авторитет нашого клубу в Україні помітно виріс, і тепер необхідно цей процес розвивати.

- Наскільки важко було поєднувати ігри в чемпіонаті і Кубку України з матчами в Лізі Європи?
- За п'ять місяців ми зіграли 34 матчі. В Україні це вважається дуже багато. Насправді не все так страшно. Скажімо, в такому режимі грають усі провідні футбольні держави Європи. І якщо ми хочемо також до них належати, то повинні йти шляхом збільшення матчів. Побутує думка, що при тижневому циклі підготовки гравці додають у майстерності. Я ж дотримуюся точки зору, що ефективніше рівень футболістів зростає через участь в іграх. Тому грати два рази на тиждень - це нормально. Але для цього необхідно мати відповідні умови для відновлення гравців. І тут є ще один аспект прихованого резерву підсилення гри для нашої команди. Адже у «Карпат» далеко не найкращі умови для відновлення гравців.

- Якби не Ліга Європи, у чемпіонаті «Карпати» мали б більше очок?
- Думаю, так. Адже в деяких іграх ми були змушені давати перепочинок нашим лідерам, бо футбольні чиновники не хотіли нам йти назустріч і відмовляли у проханні перенести хоча б на один день ту чи іншу гру Прем'єр-ліги навіть тоді, коли була така можливість. До речі, в Європі командам, які представляють країну в єврокубках, завжди йдуть назустріч. Звісно, не так, як у Росії, де переносять ігри на кінець чемпіонату, а в розумних межах - на день, максимум на два. У нас же чомусь в таких ситуаціях усі стають дуже принциповими.

- Наскільки відрізняється процес управління командою при тижневому циклі від ситуації, коли доводиться грати двічі на тиждень?
- Тут є два варіанти - або ти знаєш, що і як робити, або доводиться швидко вчитися вже в ході самого процесу.

- У вас, напевне, був другий варіант?
- Не зовсім. Свого часу я працював у тираспольському «Шерифі», і ми три роки поспіль грали в кваліфікації Ліги чемпіонів. Тоді ми також по кілька тижнів поспіль мали по два матчі. Тому певний досвід у мене вже був. А от чого не було, то це досвіду роботи в подібних умовах головним тренером. А тут є суттєва різниця. Адже одна справа, коли ти є асистентом і лише висловлюєш свою точку зору, і зовсім інша, коли за тобою останнє слово і ти за все відповідаєш. Тепер і в цьому плані я набрався досвіду. Зрештою, набули досвіду єврокубків і гравці, решта тренерів команди, наші медики, працівники клубу... Сподіваюся, він усім нам стане у пригоді вже найближчим часом.

- Грою якої лінії команди ви залишилися найбільш задоволені?
- Якщо порівнювати з минулим сезоном, то в іграх чемпіонату ми почали менше пропускати. І це мене не може не тішити. Однак я не вважаю, що це заслуга виключно воротарів та захисників. Адже за оборону несуть відповідальність всі гравці команди. Наприклад, наш центрфорвард Сергій Кузнецов повертається назад при кожному стандарті суперника. Адже він є одним з найкращих у боротьбі на другому поверсі. Те саме стосується і нападу. Подивіться, як активно діють в атаці наші крайні захисники Артем Федецький і Даніло Авелар. Артем навіть є одним з найкращих бомбардирів команди. Даніло, щоправда, ще не забивав, але як гостро він діє і скільки користі приніс. Один пас на Сергія Зеньова, коли той забив гол у Стамбулі, чого вартий.

- Чи задоволені ви гравцями, які прийшли в команду влітку?
- Загалом так. Віталій Руденко не раз виручав команду від пропущених голів і давав можливість перепочити Андрію Тлумаку. Тепер ми маємо насправді двох рівноцінних воротарів. Слава Чечер, коли виходив на поле, також грав корисно. Особливо я йому вдячний за матч у Стамбулі, коли він вийшов у основі практично без тренувальних зборів, але зіграв дуже добре. А які два голи-красені він забив... Ну а Даніло Авелар, як на мене, став відкриттям не лише «Карпат», а й всього українського чемпіонату. Переконаний, цього 21-річного хлопця чекає дуже хороше майбутнє. Трохи нижче очікуваного зіграли брати Баранці. Однак свій потенціал вони в «Карпатах» ще не розкрили. Тому якщо вони добре попрацюють на зимових зборах, думаю, навесні ми побачимо зовсім інших Грішу та Борю. Однак усе залежить від них, від їхнього бажання.

- Вже по ходу сезону в «Карпати» з оренди повернувся Сергій Кузнецов.
- Можливо, хтось скаже, що він почав менше забивати. Тим не менше, кращим снайпером «Карпат» став саме він. А ще хочу подякувати Сергієві за те, що він дуже багато матчів відіграв через «не можу», на уколах, ризикуючи своїм здоров'ям. Адже він міг стати в позу і сказати, мовляв, мені потрібно лікуватися, а не грати по два рази на тиждень. А він, як справжній професіонал, зціпив зуби і чесно робив свою роботу. Так само, як Неманья Тубіч, на якого журналісти дуже часто нарікали. Але ж мало хто знає, що він грав з двома травмами. У нього зламана кисть, і взимку на нього чекає повторна операція. А є ще проблема з ногою, і цілком ймовірно, що тут також не обійдеться без операції. З ушкодженнями багато ігор відіграли Сергій Зеньов, Андрій Ткачук, Денис Кожанов, Артем Федецький, Григорій Баранець. А Міша Кополовець їхав у Дортмунд і не знав, чи вийде на поле - так його мучили болі. Зате точно знав, що його чекає оперативне втручання в Мюнхені. У підсумку на уколах вийшов на поле, а наступного дня поїхав на операцію. Тому хочу побажати всім своїм гравцям у відпустці добре відпочити та залікувати свої травми. Ну й звісно, хочу їх ще раз привітати з наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим, щоб вони гарно відсвяткували і після відпустки були стовідсотково готові до зимових тренувальних зборів.

- А що ви побажаєте напередодні Нового року та Різдвяних свят уболівальникам «Карпат»?
- Зрозуміло, що багато-багато здоров'я, щастя в сім'ях та в особистому житті, успіхів у тих сферах діяльності, в яких вони зайняті, і гарних заробітків. А щодо їхньої любові до футболу і до «Карпат», то тут я їм побажаю, щоб вони й надалі так само палко підтримували свою, тобто нашу улюблену команду, як і в 2010 році, і мали бажання та можливість приходити на кожен наш матч у новому 2011 році. Дуже хочеться, щоб на кожному матчі «Карпат» був аншлаг, а після завершення і фанати, і решта вболівальників завжди поверталися додому в гарному настрої з позитивними емоціями і переможними піснями.

Іван ДУПНАК, Західна інформаційна корпорація