ГОЛОВКО: «Піти з футболу теж треба вміти»

Захисник Олександр Головко не брав участі у фінальних частинах чемпіонатів світу та Європи. Однак, думається, що гру цього футболіста українські вболівальники пам'ятатимуть ще довго. Олександр неодноразово виводив на поле з капітанською пов'язкою національну збірну України та київське «Динамо», а також протидіяв нападникам кращих європейських клубів.

Разом зі столичним колективом Головко став півфіналістом Ліги чемпіонів - 99. Тоді під орудою неперевершеного Валерія Лобановського грали Андрій Шевченко, Сергій Ребров, Олег Лужний, Юрій Калитвинцев, білоруси Валентин Белькевич та Олександр Хацкевич... Яка була команда! Шевченкові, Реброву та Лужному вдалося пограти у сильних європейських чемпіонатах. А ось Олександр Головко після «Динамо» виступав у Китаї, а вже потім повернувся в «Таврію». Нещодавно на сайті sport.ua відбулася веб-конференція з Олександром. Відома футбольна особистість також відповіла на запитання кореспондента «Вечірки».

«Заяєв мене як молодого футболіста «життю навчив»
- Цікаво дізнатися, чим зараз займається Олександр Головко?
- У футбол я вже не граю. Взимку став головним тренером збірної України (гравці 1992 року народження). Завдання - потрапити на чемпіонат Європи. Ми провели два збори. На жовтень у нас заплановано два товариських матчі зі збірною Молдови. Потім мої підопічні зіграють на виїзді два поєдинки з голландцями. А ось офіційні зустрічі розпочнуться восени наступного року.

- П'ятнадцять років тому сімферопольська «Таврія», за яку Ви тоді виступали, сенсаційно виграла чемпіонат України. Зараз Вам вдається спілкуватися з представниками «золотої» кримської команди?
- Бачуся з Толятом Шейхаметовим, який зараз працює зі мною у збірній. Владислав Новиков і Сергій Шелест зараз перебувають у Москві. На жаль, з іншим своїми колишніми партнерами спілкуюся нечасто.

- Яка Ваша думка про головного тренера «Таврії - 92» Анатолія Заяєва?
- Заяєв - дуже вимоглива людина. Мене він як молодого футболіста «життю навчив».

- Коли Ви виступали в «Таврії», то грали проти чернівецької «Буковини». Які враження залишилися від цих поєдинків?
- Чесно кажучи, я не пам'ятаю тих матчів. Пригадую, що Чернівці гарне місто.

«В Англію їхав як гравець «Ліверпуля»
- Олександре, Ви свого часу могли перейти з київського «Динамо» в «Ліверпуль». З яких причин не переїхали у Англію?
- В Англію я їхав уже як гравець «Ліверпуля». Навіть збирався вибрати місце проживання. Коли зайшла мова про контракт, то мені сказали, що я можу вирушати в Київ. Однак після цього щось не вийшло. Може, це і на краще.

- Ви зіграли в національній збірній Україні понад п'ятдесят поєдинків. Чого тоді не вистачало нашій команді для виходу у фінальну частину чемпіонату світу та Європи?
- Відповіді на це запитання не можу знайти до сих пір. Можливо, нам не вистачило везіння. Якщо говорити про поєдинки зі Словенією, то підопічним Сречко Катанця успіх був потрібний трохи більше. Тепер візьмемо матчі плей-офф зі збірною Німеччини за право виступати у фінальній частині чемпіонату світу. Після першої зустрічі ми були знесиленні, а німці у повторному двобої були як «огірки». Причому наскільки я знаю, тоді допінг-контролю в нас не існувало. Зрештою, поміркуйте, навіщо потрібна Україна на чемпіонаті світу, якщо є Німеччина...

- Олександре, у 2002 році з'явилася інформація, що Вас запрошував у московське «Динамо» Віктор Прокопенко. Ви дійсно могли переїхати в Москву?
- Розмови щодо мого виступу в московському «Динамо» не було. Я їздив у англійську команду «Болтон». Трохи потренувався. Однак сталося так, що мій агент не з'явився. Тож вийшла така собі екскурсія.

«У барі замовив пиво на китайській мові»
- Олександре, Ви пограли в Китаї. Можете розповісти цікаву історію, яка трапилася з Вами у цій країні?
- Перебуваючи в Китаї, зустрів на зборі Владислава Ващука. Ми приїхали в один клуб. Згодом зі своїм колишнім партнером у «Динамо» (до приїзду в Китай Ващук виступав у московському «Спартаку» - авт.) пішли у бар, де замовили пиво на китайській мові. Люди не могли довго зрозуміти чого ми хочемо. Нас повели навіть на караоке.

- У 2006 році Ви залишили сімферопольську «Таврію». Невже у Вас не було запрошень з інших команд?! Чому вирішили завершити кар'єру гравця?
- Піти з футболу теж треба вміти. Свого часу намагався увійти в одну і ту ж річку двічі, однак не вийшло. Я був настільки вимотаний психологічно, що продовжувати кар'єру футболіста не було змісту.

«Зараз футбольний клуб - це бізнес»
- Ваше рідне місто Херсон дало українському футболу багато відомих гравців. Як Ви вважаєте, чому в цьому обласному центрі не можуть створити сильну команду майстрів?
- Зараз футбольний клуб - це бізнес. Необхідно переконати керівників у доцільності створення команди. Якщо Ви підійдете до мера та запропонуєте йому створити клуб, то почуєте у відповідь: «Мені треба платити зарплату вчителям, медикам...». А бізнесменів треба зацікавити якимись перспективами. До речі, нещодавно я був у Херсоні. Мене вразило те, наскільки там усе руйнується. Від херсонського стадіону залишились, умовно кажучи, руїни.

- Зараз в українських клубах іноземним футболістам платять великі гроші. А ось українські гравці часто не потрапляють в основний склад. Яка Ваша оцінка цієї ситуації?
- Сильні гравці приїдуть в Україну лише за гроші. На жаль, це правда. Інше питання: скільки треба платити молодому футболісту, щоби він грав? Гадаю, що підвищувати зарплату перспективним виконавцям треба поступово. Якщо у футболіста вже є квартира і машина, то навіщо йому грати у футбол?

- Олександре, раніше київське «Динамо» вдало виступало у Лізі чемпіонів, маючи у своєму складі переважно наших гравців. Тепер для досягнення успіхів столичний колектив набирає футболістів з усього світу...
- Це підсумок дитячо-юнацького розвалу після розпаду СРСР. До того ж тоді наша нація була здоровішою. Треба зачекати як мінімум п'ять років, щоби наші хлопці заграли. Спортивні школи розпочали працювати лише з 2000 року. Від цього покоління, можливо, і вартує чогось очікувати.

«Своїм другом можу назвати дружину»
- Чим зараз займається Ваша дружина Ірина, яка колись працювала на телеканалі «Інтер»?
- Домом, дітьми, собакою та кішкою. У нас зараз є двоє дітей та домашні улюбленці. Тож сім'я у нас велика. Я ж поки що сім'ю забезпечити можу.

- Хто є Вашими друзями серед футболістів?
- Своїм другом можу назвати дружину. З іншими перебуваю у товариських стосунках. Спілкуюся з Василем Кардашем, Андрієм Гусіним, Віталієм Ревою.

- Як проводите свій вільний час?
- Я дуже сімейна людина. Тож вільний час проводжу із сім'єю.

- Олександре, які Ви фільми полюбляєте дивитися?
- Люблю екшн. Однак нещодавно ходив на «Сімпсонів». Посміявся від душі. Зрештою, я намагаюся не пропускати прем'єри. Навіть на «Трансформерів» дітей водив.

Довідка
Олександр ГОЛОВКО народився 6 січня 1972 року в Херсоні. Центральний захисник. Займався футболом у херсонській ДЮСШ-1. Виступав за команди «Таврія» (Сімферополь), «Динамо» (Київ), «Циндао Етсонг» (Китай). Чемпіон України - 1992, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2003, 2004, срібний призер - 2002. Володар Кубка України - 1996, 1998, 1999, 2000, 2003, фіналіст Кубка - 1994, 2000. Півфіналіст Ліги чемпіонів - 1999. Учасник відбіркових турнірів чемпіонату Європи - 1996, 2000, 2004 та чемпіонату світу - 1998, 2002. За національну збірну України зіграв 58 поєдинків.

ФК «Динамо» Киев