Андрей ЦУРИКОВ: «Жалко, что добыли всего одно очко»

Гравець запорізького «Металурга» Андрій Цуріков поділився враженнями про матч своєї команди з «Динамо».

− Андрію, що скажеш про останній поєдинок?

− Почуття неоднозначні. З одного боку, зуміли забити у ворота сильного суперника, повести у рахунку та й взагалі гідно протистояли багаторазовому чемпіону України. З іншого, дуже швидко розгубили перевагу, потім «динамівці» нас притисли. Хоча все завершилось цілком пристойно. Гадаю, у наших уболівальників не може бути до нас претензій.

− Ти став автором забитого м'яча…

− Дуже приємно, що свій дебютний гол на такому рівні забив у ворота легендарної команди. Але шкода, що здобули лише одне очко.

− Якої думки залишився про «Динамо» у цій зустрічі?

− Чесно кажучи, очікував від суперника дещо більшого. Розумію, що це був не основний склад киян. Грали або ті, хто останнім часом майже не мав ігрової практики, або ж дещо втомлені учасники останньої гри у Лізі Європи УЄФА. За таких умов гостям важко було продемонструвати найкращу гру, але все одно ми відчули на собі силу «Динамо».

− Здалося, що фізично «Металург» був готовий не гірше від гостей. Про що мріяли наприкінці зустрічі − зберегти нічийний підсумок чи спробувати виграти?

− Одне не виключає інше. Але враховуючи, що у другому таймі «Динамо» нас притисло і володіло ініціативою, більше все ж хотілося зберегти «синицю у руці». Відносно нашої фізичної готовності, то десь після 70-ої хвилини було важкувато, але, гадаю, команда витримала темп до кінця. Можливо тому, кияни нічого не змогли вдіяти з нами.

− Не так давно − у зустрічі проти «Таврії» − ти також опинився у центрі уваги, зігравши тоді на останній хвилині рукою у своєму штрафному майданчику. Що довелось почути після того матчу?

− Було важко пережити ту подію психологічно. Дуже засмутився, адже вперше припустився помилки, яка так дорого коштувала всій команді. Щиро вдячний і партнерам по команді, і тренерам, які зуміли підтримати у тій ситуації, знайти потрібні слова. Мабуть, кожен має відчути на собі ступінь відповідальності − тільки так можна набратись досвіду і уникати помилок у майбутньому.

− Яке почуття сильніше: прикрість від тієї невдачі або радість від голу у ворота «Динамо»?

− Все ж таки провина поки що переважає. Три очки у тій ситуації команді були дуже потрібні. І їх вже ніяк не повернеш. Мені було б легше, якби мій гол приніс стільки ж очок, але й це неможливо.

− Врятувати місце у Прем'єр-лізі запорізький «Металург» має мінімум шансів. За 6 турів до фінішу вже працюватимете на себе, заробляючи ім'я для подальшої кар'єри?

− Важливо і чіплятись за останні шанси, і збагачуватись досвідом. Дуже хотілося б повторити минулорічний подвиг «Кривбаса», у порятунок якого також мало хто вірив. Намагатимемось у найближчих матчах побільше забити і поменше пропустити. Втрачати нам нема чого − можливо, цей факт і стане нам у нагоді. Зокрема, зараз налаштовуємось на одноклубників з Донецька. Там грають більш досвідчені гравці, кваліфікація яких не підлягає сумнівам. Але навіть навесні були приклади, що грати на рівних із донеччанами нам також під силу.

www.fpl.ua