Руслан ГУНЧАК: «Наша команда играет до финального свистка»

Півзахисник чернівецької «Буковини» Руслан Гунчак є одним із кращих бомбардирів першої вітчизняної ліги. Завдяки вдалим діям досвідченого футболіста наша команда здобула багато блискучих перемог. Нещодавно інтерв'ю з відомим буковинським гравцем було надруковано у спільному журналі Прем'єр-ліги і ПФЛ - «Профі Футбол». Пропонуємо розмову з Русланом Гунчаком.

«Для підвищення в класі необхідно інвестувати в клуб побільше грошей»

- Руслане, як для новачка першої вітчизняної ліги, «Буковина» грає доволі успішно. У чому секрет успіху чернівецької команди?

- Звісно, ніхто не чекав того, що «Буковина», яка лишень вийшла у першу лігу, розпочне грати на такому високому рівні. У Чернівцях зібрався дуже хороший колектив, який очолює молодий та амбіційний тренер. Не стану кривити душею, багато у чому нам пощастило. Тож без Божою допомоги не обійшлося. Щобільше, хлопці на полі б'ються одне за одного, а це дорого коштує. Згадаймо хоча б наш домашній поєдинок із бурштинським «Енергетиком», коли ми вирвали перемогу в компенсований арбітром час. Це стало можливим завдяки тому, що наша команда грає до фінального свистка.

- Була інформація, що на сезон - 2010/2011 перед «Буковиною» стояло завдання закріпитися в першій лізі. Судячи з результатів, Ви вирішили перевиконати план…

- Дійсно, нам президент Василь Орлецький побажав, насамперед, не вилетіти з першої ліги, а ще краще - поборотися за місце у десятці кращих колективів. Було також оголошено, що чим вище місце посяде команда, тим, відповідно, і вище будуть преміальні. Про далекоглядні плани ми поки що не говорили. Для підвищення в класі необхідно інвестувати в клуб побільше грошей. Безумовно, що про елітний дивізіон мріють усі гравці: це був би чудовий подарунок для міста.

- Хто Вам запропонував повернутися в «Буковину»?

- Тут усе просто. Річ у тім, що ми з президентом клубу Василем Орлецьким давно дружимо. Він мене і запросив. Тож граю у Чернівцях завдяки Василеві Григоровичу.

- На який період розрахований контракт із чернівецьким клубом?

- На рік, а далі буде видно. Можливо, щось зміниться взимку.

- Тобі приємно грати в рідних стінах?

- Звичайно. На трибунах присутні моїх рідних і близьких людей. Коли я грав у Маріуполі, Харкові та Азербайджані, то рідко бував удома.

- До речі, про азербайджанський «Сімург». Наскільки був корисний досвід гри за цю команду?

- Там грали практично одні славяни. У основному складі зазвичай виступав лише один місцевий футболіст. А так було три грузина і сім - вісім українців. Сам чемпіонат непоганий. Можна порівняти з командами, які посідають останні 5-6 місць у нашій Прем'єр-ліги, чи навпаки, перші 5-6 місць у першому дивізіоні.

- Ти часто заглядаєш у таблицю бомбардирів?

- Частіше туди дивляться партнери по команді. Завжди жартують, що я півзахисник, а забиваю так, як форвард. Хоча, зізнаюся, що зараз ця дуель бомбардирів стала мені цікавішою. На цьому етапі мій головний конкурент - Матвій Бобаль, однак він часто пробиває пенальті. Я ж усі голи забив із гри. Загалом «Буковина» не часто виконує одинадцятиметрові удари. Врешті - решт, головним залишається загальний успіх команди, а не особисті досягнення.

- Тренер не думає перевести тебе з півзахисту в напад?

- Бувають матчі, коли я перший тайм граю на місці опорного півзахисник, а після перерви тренер каже переміщуватися поближче до воріт суперника.

- Що можеш сказати про вболівальників чернівецької команди?

- Дуже приємно, що вони завжди у великій кількості приходять на стадіон, щоби підтримати нас. За це ми їм вдячні. Користуючись нагодою, хочу сказати, що саме заради них ми виходимо на поле та здобуваємо перемоги. Шкода лишень, що не завжди вдається виправдати їхні сподівання. Однак це футбол.

«Полюбляю поїхати на рибалку до батьків»

- На вулицях Чернівців тебе впізнають?

- Іноді підходять діти, просять автограф. Дорослі більш скромніші, можуть підійти, спитати як справи, побажати успіху.

- Як проводиш вільний час?

- Полюбляю поїхати на рибалку до батьків.

- Хтось в команді полюбляє твоє захоплення?

- Є такі. Іноді просять щоби я їх взяв із собою. Звичайно, це не місцеві футболісти, які у вихідні перебувають із родиною. Саме приїжджих гравців я і намагаюся витягувати на природу, щоби вони не сумували. Я сам опинявся на їхньому місці, тому намагаюся допомагати молодим гравцям.

- Чи вдалося останнім часом спіймати рибу, якій можна похвалитися?

- У мене є кілька ставків, які я взяв у оренду. Тож тут у мене проблем немає. Можу спокійно спіймати рибу під два кілограми.

- Є у тебе якась коронна страва?

- Юшка. Вона мені добре вдається. Полюбляю ще рибу в сметані, однак не вмію її готувати. У цьому у мене майстер батько, тому завжди прошу його приготувати мені цю страву.

Довідка

Руслан ГУНЧАК народився 9 серпня 1979 року в Шишківцях Кіцманського району Чернівецької області. Виступав у командах «Прикарпаття» (Івано - Франківськ), «Іллічівець» (Маріуполь), «Металіст» (Харків), ФК «Харків», «Сімург» (Закатали, Азербайджан). У «Буковині» дебютував у 1998 році. За чернівецьку команду зіграв 123 матчі (27 голів).

«Профі Футбол», Sport.ua